Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/20260/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 грудня 2025 р. Справа № 520/20260/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Макаренко Я.М., Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2024, головуючий суддя І інстанції: Тітов О.М., м. Харків, по справі № 520/20260/23 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Харківській області від 16.06.2023 року за № 0/16846/2414, яким визначено суму податкового зобов?язання за платежем єдиний податок з фізичних осіб в сумі 100071 грн 96 коп. В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Харківській області від 16.06.2023 за № 0/16846/2414 є протиправним та підлягає скасуванню. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 р. позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Харківській області від 16.06.2023 за № 0/16846/2414, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем єдиний податок з фізичних осіб в сумі 100071 грн 96 коп. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у сумі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. Відповідач з таким рішенням суду не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що рішення прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, з викладенням в ньому висновків, які не відповідають обставинам справи, просить задовольнити апеляційну скаргу та скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2024 по справі № 520/20260/23, ухваливши нове рішення, яким у задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі. Обґрунтовуючи свої вимоги, апелянт зазначив, що Законом України від 15.03.2022 № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», скасовано мораторій на окремі види податкових перевірок, відтак, контролюючим органом відновлено обов`язок проведення, зокрема, камеральних перевірок. Зазначив, що на момент винесення податкового повідомлення рішення, Законом № 3050-IX від 11.04.2023 (набув чинності 06.05.2023) було внесено зміни в Податковий кодекс України. Зокрема, відповідно до підпункт 69.15 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ із змінами, внесеними згідно із Законом № 3050-IX від 11.04.2023, не нараховується та не сплачується загальне мінімальне податкове зобов`язання за земельні ділянки, земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України. Отже, винесене контролюючим органом податкове повідомлення-рішення є законним та правомірним оскільки, пільга щодо не нарахування та не сплати загального МПЗ розповсюджується лише за земельні ділянки, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, у свою чергу, територія Красноградського району не відноситься до таких територій, а відтак Позивач не звільняється від сплати загального МПЗ. Позивач відзив на апеляційну скаргу суду не надав. За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Враховуючи, що справа судом першої інстанції розглянута за правилами спрощеного провадження, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, яка відноситься до незначної складності, не вимагають витребування нових доказів та проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, відповідачем в апеляційній скарзі не зазначено які нові докази він просить витребувати або дослідити, то за таких обставин колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у відкритому судовому засіданні та розглянути справу в порядку письмового провадження. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом встановлено, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується випискою від 20.06.2023 р., рнокпп НОМЕР_1 , є платником єдиного податку 3 групи, із ставкою податку 3% та реєстрацією ПДВ, основний вид діяльності 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Контролюючим органом проведено камеральну перевірку податкової декларації платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 за 2022 рік від 07.02.2023 № 9305715777 разом з додатками № 1 «Відомості про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» № 9305715781 та № 2 «Розрахунок загального мінімального податкового зобов?язання за податковий (звітний) 2022 рік» № 9305715803, за результатами якої складено акт камеральної перевірки від 08.05.2023 № 12724/20-40-24-14-05/ НОМЕР_1 . Акт камеральної перевірки надіслано платнику засобами поштового зв?язку та отримано ним 20.05.2023. Перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 підпунктів 297.1.1, 297.1.7, 297.1.8 статті 297-1 ПКУ, що відображено в додатку № 2 «Розрахунок загального мінімального податкового зобов?язання за податковий (звітний) 2022 рік» до податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за 2022 рік, зокрема: занижено позитивне значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов?язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок на 100 071,93 грн. та не збільшено визначену в податковій декларації платника єдиного податку-фізичної особи-підприємця за 2022 рік від 07.02.2023 № 9305715777 суму єдиного податку, що підлягає сплаті до бюджету, на суму такого позитивного значення, тобто на 100 071,96 грн. 29.05.2023 позивачем, на адресу відповідача, подані заперечення щодо висновку даних камеральної перевірки податкової звітності ФОП ОСОБА_1 . 16.06.2023 за № 0/16846/2414 ГУ ДПС в Харківській області видано податкове повідомлення-рішення, яким повідомлено позивача, що на підставі акта № 12724/20-40-24-14-05/3175606911 від 08.05.2023 встановлено порушення п.297-1.1, 297-1.7, ч.2 п. 297-1.8 ст. 297-1 Податкового кодексу України. Вважаючи, що податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Харківській області винесено у порушення норм чинного законодавства без врахування прийнятих законодавчих змін у Податковому кодексі України, позивач звернувся до суду із цим позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що до спірних правовідносини стосовно нарахування та сплати мінімального податкового зобов?язання за земельні ділянки за 2022 рік належить застосовувати положення чинного на час їх виникнення пп. 69.15 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, яким встановлена пільга щодо нарахування та сплати загального мінімального податкового зобов?язаня за 2022 та 2023 роки за земельні ділянки, які розташовані на території, на якій велися бойові дії, а не норми цього пункту в редакції на час прийняття спірного податкового-рішення. Застосування відповідачем Закону №3050-ІХ не відповідає принципу правової визначеності, складовою якого є принцип легітимних очікувань, який має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування чинних норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій. Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням доводів сторін та висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі ПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відповідно до статті 297-1 ПК України встановлено особливості визначення загального мінімального податкового зобов`язання платників єдиного податку. Платники єдиного податку власники, орендарі, користувачі на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, а також голови сімейних фермерських господарств, у тому числі щодо земельних ділянок, що належать членам такого сімейного фермерського господарства та використовуються таким сімейним фермерським господарством, зобов`язані подавати додаток з розрахунком загального мінімального податкового зобов`язання у складі податкової декларації за податковий (звітний) рік. У такому додатку, зокрема, зазначаються: кадастрові номери земельних ділянок, які використовуються такими платниками для здійснення підприємницької діяльності, та для яких визначається мінімальне податкове зобов`язання, їх нормативна грошова оцінка та площа таких земельних ділянок; сума загального мінімального податкового зобов`язання, сума мінімального податкового зобов`язання щодо кожної земельної ділянки; загальна сума сплачених платником єдиного податку податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов`язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, та визначених відповідно до пунктів 297-1.2, 297-1.3, 297-1.4 або 297-1,5 статті 297-1 витрат на оренду земельних ділянок (далі у цій статті - загальна сума сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок) протягом податкового (звітного) року; різниця між сумою загального мінімального податкового зобов`язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок (п. 297-1.1 ст. 297-1 Податкового кодексу України). При позитивному значенні різниці між сумою загального мінімального податкового зобов`язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок платник єдиного податку другої або третьої групи зобов`язаний збільшити визначену в податковій декларації за податковий (звітний) рік суму єдиного податку, що підлягає сплаті до бюджету, на суму такого позитивного значення (п. 297-1.7 ст. 297-1 Податкового кодексу України) Сума єдиного податку в частині позитивного значення такої різниці не враховується у загальній сумі сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок у наступному податковому (звітному) році. Позитивне значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов`язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок є частиною зобов`язань з єдиного податку ( п. 297-1.8 ст. 297-1 Податкового кодексу України). Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 р. строком на 30 діб. У подальшому строк дії воєнного стану продовжувався відповідними Указами Президента України та діє на теперішній час. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Верховною Радою України 15.03.2022 був прийнятий Закон України № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким вимоги Податкового кодексу України доповнені вимогами, а саме: пунктом 9 підрозділу 8 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України відповідно до якого тимчасово, з 1 квітня 2022 року до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, положення розділу XIV Податкового кодексу України застосовуються з урахуванням таких особливостей: п.п. 9.1. Фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку першої та другої групи мають право не сплачувати єдиний податок. пунктом 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України підпунктом 69.14, відповідно до якого тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди. Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України. Відповідно до підпункту 69.15 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України тимчасово, за 2022 та 2023 податкові (звітні) роки, не нараховується та не сплачується загальне мінімальне податкове зобов`язання за земельні ділянки, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та/або за земельні ділянки, визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди. Отже, пп. 69.15 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України (в редакції, чинній до 06.05.2023 року) було встановлено пільгу на час введення воєнного стану для землекористувачів зі сплати загального мінімального податкового зобов`язання за земельні ділянки у випадку, зокрема, розташування таких земельних ділянок на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації. Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії та територій тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України. Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року № 75 затверджено Перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), у якому перебувала Красноградська міська територіальна громада. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 06.12.2022 №1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією». Пунктом 1 даної постанови встановлено, що Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією (далі перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій. До територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, включаються території можливих бойових дій та території активних бойових дій. Наказом від 22.12.2022 №309 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року № 75 та затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, у якому зазначено, зокрема, що з 24.02.2022 по 09.06.2023 вся територія Красноградського району відноситься до території можливих бойових дій (п. 1 розділу 1). Вказаний перелік визначав територіями, на яких ведуться (велися) бойові, як території можливих бойових дій, так і території активних бойових дій, з огляду на що Красноградський район Харківської області віднесено до території, на якій з 24.02.2022 по 09.06.2023 велися бойові дії. Відтак, з моменту набуття чинності Законом № 2120-ІХ, позивач набув право на застосування податкової пільги, передбаченої підпунктом 69.15 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, зокрема, у звітному 2022 році. Між тим, ГУ ДПС в Харківській області вважає, що змінами, внесеними до пп. 69.15 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України передбачено, що загальне мінімальне податкове зобов`язання протягом спірного періоду не нараховується та не сплачується виключно за земельні ділянки, земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України. Відтак, оскільки територія Красноградського району Харківської області належала до територій можливих бойових дій з 24.02.2022 по 09.06.2023, а не активних бойових дій, на думку відповідача, позивач має сплачувати загальне мінімальне податкове зобов`язання за користування земельною ділянкою за 2022 рік на загальних підставах. Колегія суддів вважає помилковими такі твердження апелянта, з огляду на наступне. 11.04.2023 Верховною Радою України прийнято Закон № 3050-IX, який набрав чинності 06.05.2023, яким підпункт 69.15 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України викладено в такій редакції: «69.15. Не нараховується та не сплачується загальне мінімальне податкове зобов`язання за земельні ділянки, земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України: за 2022 рік у частині земельних ділянок, земельних часток (паїв), що перебувають у власності чи користуванні фізичних осіб; з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року у частині земельних ділянок, земельних часток (паїв), що перебувають у власності чи користуванні юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.» Отже, до 06.05.2023 (набрання чинності змін в ПК) пп. 69.15 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України передбачав, що в період воєнного стану землекористувачі звільняються від сплати загального мінімального податкового зобов`язання за земельні ділянки, розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації. Разом з тим, з 06.05.2023 змінено редакцію вищенаведеної норми, шляхом зазначення, що з 01.01.2023 пільга щодо сплати загального мінімального податкового зобов`язання за земельні ділянки надається користувачам земельних ділянок, розташованих на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України. Водночас, відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Згідно з Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Тобто за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тож, до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце. Колегія суддів вважає, що положення ПК України, застосовані податковим органом при нарахуванні позивачу податкового зобов`язання за 2022 рік, не можуть застосовуватись до подій (правовідносин), що виникли до набрання ними чинності, адже закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі відповідно положень статті 58 Конституції України. З урахуванням наведеного, колегія суддів доходить висновку, що до спірних правовідносин стосовно сплати податку за 2022 рік належить застосовувати положення, чинного на час їх виникнення пп. 69.15 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, яким встановлена пільга щодо сплати загального мінімального податкового зобов`язання за земельну ділянку, яка розташована на території, на якій велися бойові дії, а не норми цього пункту в редакції на час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення. Застосування відповідачем Закону № 3050-ІХ не відповідає принципу правової визначеності, складовою якого є принцип легітимних очікувань, який має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування чинних норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій. У рішенні ЄСПЛ від 20 січня 2012 року у справі «Рисовський проти України» підкреслено особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (пункт 70). За практикою ЄСПЛ, яка сформувалась з питань імперативності правил про прийняття рішення на користь платників податків, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справа «Серков проти України», заява № 39766/05, пункт 43). Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Проте, відповідач правомірності прийнятого рішення ні суду першої, ні апеляційної інстанції належним чином не довів. З урахуванням установлених по справі фактичних обставин та досліджених доказів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Харківській області від 16.06.2023 року за № 0/16846/2414, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем єдиний податок з фізичних осіб в сумі 100071 грн. 96 коп. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2024 по справі № 520/20260/23 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Я.М. Макаренко Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій