Постанова Херсонський апеляційний суд № 766/10331/24

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний номер справи: 766/10331/24 Номер провадження: 33/819/191/24 Головуючий у першій інстанції Корольчук Н.В. Доповідач Пузанова Л.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 жовтня 2024 року м.Херсон Суддя Херсонського апеляційного суду Пузанова Л.В., розглянувши матеріали за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Херсонського міського суду Херсонської області від 24 вересня 2024 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною п`ятою статті 126 КУпАП, щодо ОСОБА_1 , ВСТАНОВИВ: Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії АДД №601317 від 16.06.2024 року, складеного інспектором взводу №2 роти №1 батальйону УПП в Херсонській області ДПП старшим лейтенантом поліції Шелухіною Г.В., 26.06.2024 року об 11 годині 44 хвилини в м.Херсоні по вул.І.Кулика, 74 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Daewoo Sens», державний номерний знак НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами постановою Малиновського районного суду м.Одеса №521/3650/23 від 19.10.2023 року строком на 3 роки. Правопорушення вчинено повторно протягом року, до відповідальності притягнуто постановою БАД 32094 від 15.05.2024 року за частиною четвертою статті 126 КУпАП. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.1а ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною п`ятою статті 126 КУпАП. Постановою судді Херсонського міського суду Херсонської області від 24 вересня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною п`ятою статті 126 КУпАП, і піддано його адміністративному стягненню у вигляді штрафу на користь держави у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років без оплатного вилучення транспортного засобу. Суд стягнув з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн. Не погодившись із зазначеною постановою суду, 22 жовтня 2024 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на допущення судом процесуальних порушень, неповне з`ясування обставин справи щодо події правопорушення, просить скасувати постанову суду та провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього за частиною п`ятою статті 126 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Одночасно правопорушник звернувся з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду, зазначивши, що строк пропущений із поважних причин, оскільки під час судового засідання 24.09.2024 року судове рішення не проголошувалося, судове рішення не розміщувалося на сайті Єдиного реєстру судових рішень і про наявність оскаржуваного судового рішення, він дізнався випадково в Херсонському міському суді Херсонської області 18.10.2024 року. Дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи заяви про поновлення строку на подачу апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала, з таких підстав. Відповідно до положень статті 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. Аналогічні положення щодо оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення містить частина друга статті 294 КУпАП, якою, серед іншого, також передбачено, що апеляційна скарга, подана після закінчення десятиденного строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також, якщо у поновленні строку відмовлено. Строк на апеляційне оскарження, пропущений із поважних причин, може бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи. Виходячи із системного аналізу норм процесуального права під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, яка подала заяву про перегляд судових рішень, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Такі обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами. Так, розгляд справи в суді першої інстанції відбувся 24 вересня 2024 року, а тому строк на апеляційне оскарження обчислюється із зазначеної дати та закінчився 04 жовтня 2024 року. Апеляційну скаргу подано 22.10.2024 року, а отже із пропуском встановленого статтею 294 КУпАП строку. У клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови правопорушник в обґрунтування поважності причин пропуску строку зазначив, що текст оскаржуваної постанови у день її прийняття оголошений не був, судове рішення не розміщувалося на сайті Єдиного реєстру судових рішень і про наявність оскаржуваного судового рішення, він дізнався випадково в Херсонському міському суді Херсонської області 18.10.2024 року. Заявивши про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення правопорушник не зазначив про існування обставин, які безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення ним необхідних процесуальних дій у визначений законом строк, не залежали від його волевиявлення, та виникли протягом строку, який пропущено. З матеріалів справи вбачається, що правопорушник ОСОБА_1 був присутнім в судовому засіданні 24 вересня 2024 року під час розгляду справи та проголошення постанови суддею. При цьому вбачається, що в судовому засіданні було оголошено повний текст постанови. Будь-яких відомостей про те, що текст постанови в судовому засіданні не був оголошений, чи була оголошена лише вступна та резолютивна частина постанови матеріали не містять, а тому суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи правопорушника, які це заперечують. Відповідно до відомостей з ЄРСР рішення суду першої інстанції у цій справі було надіслано для оприлюднення 27.09.2024 року, зареєстровано 28.09.2024 року, забезпечено надання загального доступу 30.09.2024 року, а тому доводи правопорушника про відсутність оскаржуваної постанови судді в ЄРСР являються безпідставними. Доводи правопорушника про його необізнаність щодо наявності судового рішення відносно нього, про те, що він випадково дізнався про наявність оскаржуваної постанови судді, не обґрунтовані жодними обставинами, які унеможливлювали отримання ОСОБА_1 інформації про стан судового провадження відносно нього. Доказів про те, що судом чинились будь-які перешкоди в отриманні інформації про стан судового провадження чи копії судового рішення після оголошення в межах строку на апеляційне оскарження, скаржником не надано, і на такі обставини він також не посилається. У своїх рішеннях ЄСПЛ неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. В рішенні Європейського Суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 року зазначено, «що від судів вимагається вказувати підстави для поновлення права на оскарження судового рішення, однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі, проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки вказується на те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження». Тобто сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, та належним чином повідомлена по час і місце розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19. Поряд з цим, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі "Мусієнко проти України", № 26976/06). Оскільки жодних обставин, які можуть свідчити про наявність перешкод для подання апеляційної скарги у клопотанні ОСОБА_1 зазначено не було, а одне лише посилання, що про наявність оскаржуваного судового рішення дізнався випадково, без належного обґрунтування фактичної неможливості своєчасного звернення до суду не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання правопорушника про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Херсонського міського суду Херсонської області від 24 вересня 2024 року. Враховуючи, що апеляційну скаргу подано з пропуском передбаченого частиною другою статті 294 КУпАП строку, а зазначені у клопотанні обставини, які стали причиною вчинення необхідної процесуальної дії (подання апеляційної скарги) після закінчення десятиденного строку, належним чином не обґрунтовані, тому не можуть бути визнані поважними, скарга підлягає поверненню особі, яка її подала. Разом з тим, суд апеляційної інстанції роз`яснює, що повернення апеляційної скарги не позбавляє особу права на повторне звернення до суду з апеляційною скаргою із наведенням інших поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Керуючись статтями 289, 294 КУпАП, суддя постановив: Відмовити ОСОБА_1 у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді Херсонського міського суду Херсонської області від 24 вересня 2024 року. Апеляційну скаргу повернути особі, яка її подала. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Херсонського апеляційного суду Л.В.Пузанова