Постанова Закарпатський апеляційний суд № 308/18969/23

Справа № 308/18969/23 П О С Т А Н О В А Іменем України 15 жовтня 2024 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В., суддів: Собослоя Г.Г., Джуги С.Д. за участю секретаря судового засідання: Савинець В.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 квітня 2024 року та додаткове рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 травня 2024 року, та за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Бухтоярова Оксана Василівна на додаткове рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 травня 2024 року, ухвалені в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третіх осіб які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, виконавчий комітет Ужгородської міської ради як орган опіки та піклування про визнання батьківства та усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, встановлення графіку побачень з дитиною встановив: У листопаді 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третіх осіб які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, виконавчий комітет Ужгородської міської ради як орган опіки та піклування про визнання батьківства та усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, встановлення графіку побачень з дитиною. Позов мотивував тим, що між сторонами виникли позашлюбні відносини в яких вони народили дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час вагітності відповідачки, вони спільно відвідували прийом в лікаря в ТОВ "Клініка здорової родини "Астрамед" в м.Ужгороді по вул.Перемоги,

21. Вищевикладене підтверджується переписками з відповідачкою, спільними фото та відео. У червні 2022 року відбувся розрив стосунків. В серпні 2022 року позивач вимушений був виїхати з України в зв`язку з об`єктивними обставинами непереборної сили, запропонувавши відповідачці спільний виїзд разом з її донькою ОСОБА_4 , але відповідачка відмовилася. 25.09.2022 року позивач виїхав з України, залишивши кошти на пологи і запропонував найняти доглядальницю для післяпологового періоду. Далі з відповідачкою підтримували спілкування, переписувалися, позивач постійно цікавився її життям та вагітністю. ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_5 . Відповідачка оформила статус одинокої матері і запис про народження дитини був проведений за вказівкою матері. По батькові донька вказана за позивачем - ІНФОРМАЦІЯ_9 . 01.06.2023 в черговий раз запропонував відповідачці узаконити батьківство за взаємною заявою до РАГСу, однак відповідачка відмовила у такому. 11.08.2023 відповідачка заблокувала позивача в мобільних додатках Телеграм та Месенджер, через які здійснювалася комунікація і припинила пересилати фотографії та інформацію про спільну доньку. 02.10.2023 позивач повернувся в Україну, побачень з донькою не відбувалось. Відповідачка перешкоджає брати участь у вихованні дитини та в побаченнях з дитиною. З огляду на вказане, ОСОБА_2 просив суд: - визнати, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; - зобов`язати Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції внести зміни до актового запису про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вказавши в графі «батько» ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та видати нове свідоцтво про народження; - зобов`язати ОСОБА_1 усунути позивачу - ОСОБА_2 перешкоди вихованні та побаченнях з малолітньою ОСОБА_3 і встановити позивачу - ОСОБА_2 порядок побачень з ОСОБА_3 : 4 дні на тиждень, а саме: в понеділок, середу, суботу, неділю протягом трьох годин з 10.00 по 13.00 кожного дня. Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 квітня 2024 року позов задоволено частково. Визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зобов`язано відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції внести зміни до актового запису №1173 про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , скасувавши запис: в графі «Відомості про батька» "Прізвище, власне ім`я, по батькові": ОСОБА_7 "Громадянство": Україна; скасувавши запис: "Відомості про батька записані відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України»; внісши: в графі «Відомості про батька» "Прізвище, власне ім`я, по батькові": ОСОБА_2 , "Громадянство": Російська Федерація, та видати нове Свідоцтво про народження. Визначено прізвище дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , "ІНФОРМАЦІЯ_9", змінивши його зі " ІНФОРМАЦІЯ_9 " на " ІНФОРМАЦІЯ_9 " та видати нове Свідоцтво про народження з прізвищем ІНФОРМАЦІЯ_9 . Зобов`язано ОСОБА_1 усунути ОСОБА_2 перешкоди у вихованні та побаченнях з малолітньою ОСОБА_3 і встановити ОСОБА_2 , порядок побачень зі ОСОБА_3 3 дні на тиждень, а саме: в суботу з 11:00 до 14:00 години, в неділю з 11:00 до 14:00 години, четвер з 16:30 до 18:30 годин, у присутності ОСОБА_1 та її малолітньої доньки ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , під час яких зобов`язати ОСОБА_1 не заважати спілкуванню батька з донькою, не настроювати дитину на негативне пряме чи опосередковане відношення до батька, не створювати конфліктну чи іншу негативну напружену обстановку, сприяти дружелюбній і позитивній атмосфері. Зобов`язано ОСОБА_1 усунути ОСОБА_2 перешкоди участі в житті малолітньої ОСОБА_3 шляхом: спільного з батьком дитини прийняття ключових рішень щодо життєдіяльності дитини; спільного з батьком дитини прийняття рішень щодо оформлення дитини та відвідування нею дитячих дошкільних та шкільних навчальних закладів, гуртків, секцій, розвиваючих занять; надання інформації про стан здоров`я дитини та її розвиток спілкування та побачення з дитиною за допомогою власних технічних засобів (мобільних телефонів, ноутбуків) матері та батька дитини в дистанційному режимі по мобільному зв`язку та відеозв`язку, в тому числі з застосуванням месенджеру WhatsApp, месенджеру Telegram, месенджеру Facebook Messenger, застосунку Viber на час відряджень ОСОБА_2 за межі міста Ужгорода Закарпатської області. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 4748,53 грн. Повернуто ОСОБА_2 з державного бюджету судовий збір у розмірі 536,80 грн. Додатковим рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 травня 2024 року стягнуто із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 гривень. У задоволенні решти вимог заяви - відмовлено. ОСОБА_1 оскаржила рішення в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що поведінка позивача є неприйнятною та його дії і висловлювання щодо неї, як матері негативно впливають на доньку. Вказує, що судом не взято до уваги висновок органу опіки і піклування від 11.03.2024 в якому зазначено, що побачення батька з дитиною можливе два рази на тиждень, що відповідатиме якнайкращим інтересам малолітньої дитини. При цьому зобов`язання судом використовувати для спілкування з позивачем засоби мобільного зв`язку та відеозв`язку, в тому числі з застосуванням месенджеру WhatsApp, месенджеру Telegram, месенджеру Facebook Messenger, застосунку Viber, то таке вважає порушенням її конституційних прав, а також релігійних прав та інтересів. Щодо зміни прізвища доньки, то зазначає, що судом не було з`ясовано її думку з приводу вказаної вимоги. Оскільки шлюб між нею та позивачем укладено не було, в неї є ще старша донька ОСОБА_4 , в якої також прізвище ОСОБА_4, і доньки проживають разом з нею, а тому обидві доньки мають мати прізвище ОСОБА_4. Хоч вона і визнала вимого щодо внесення змін щодо батька, однак, вказане не стосується прізвища доньки. Також вказує, що судом призначалися судові засідання з періодичністю 2-4 дні, в яких вона не мала можливості брати участь, так як не змогла залишати своїх двох дітей, що позбавило її права доступу до правосуддя. Не погоджується та вважає таким, що суперечить законодавству те, що судом стягнуто з неї судовий збір, не врахувавши що вона є матір`ю одиночкою, що доглядає за дитиною інвалідом першої групи. Також не погоджується з додатковим рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 травня 2024 року за яким з неї стягнуто 7 000 грн судових витрат на правничу допомогу. Вважає, що судові витрати позивач не поніс би, якби не його цілеспрямовані дії. Вона намагалася в позасудовому порядку вирішити спір, однак, представник позивача відмовилася, що вказує на навмисність створення умов для зайвих витрат. ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Бухтоярова О.В., також подав апеляційну скаргу на додаткове рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 травня 2024 року та просить скасувати таке в частині відмови у стягненні витрат на правничу допомогу в розмірі 31 000 грн. Вважає, що судом не враховано складність справи та поведінку відповідача. Задовольнивши частково вимоги що стягнення судових витрат, суд діяв непропорційно. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційних скарг, вважає що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково, а ОСОБА_2 відхилити з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що зі змісту свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 23.11.2022 вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Ужгород Ужгородського району Закарпатської області народилася ОСОБА_3 , батьками якої записані ОСОБА_7 та ОСОБА_1 . Згідно з витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України за № витягу 00037608692 від 23.11.2022, номер актового запису 1173, відомості про дитину: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце народження: Закарпатська область, Ужгородський район, м. Ужгород; відомості про батька: ОСОБА_7 , громадянство - Україна; відомості про матір: ОСОБА_1 , громадянство - Україна. Відомості про батька записані відповідно до частини 1 стаття 135 Сімейного кодексу. До матеріалів справи додано також відповідь на адвокатський запит лікаря Палагусинець Г.Ю. про прийом вагітної ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як батька, останній був присутній на консультаціях, УЗД обстеженнях, оплачував огляди, у медичній документації зазначений як батько; результати лабораторних досліджень ОСОБА_1 . Також додано лист на адвокатський запит Центру обробки спеціальної інформації ДПС України про перетин кордону ОСОБА_2. Позивачем додано довідку ПАТ КБ «Приватбанк» про переказ коштів відповідачці, та платіжні інструкції про неодноразовий переказ коштів для дитини. Батьки дитини не перебували у зареєстрованому шлюбі. Згідно з клопотанням від 26.01.2024 відповідач визнала батьківство позивача за донькою, визнала також внесення змін до актового запису про народження дитини, вказавши у графі батько - ОСОБА_2 , видати нове свідоцтво про народження. Згідно ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Враховуючи установлені судом обставини, а також вимоги вищевикладеного чинного законодавства, суд вважав за необхідне задовольнити вимоги позивача та визнати, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зобов`язано відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді внести зміни до актового запису № 1173 про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , скасувавши запис: в графі «Відомості про батька» "Прізвище, власне ім`я, по батькові": ОСОБА_7 "Громадянство": Україна; скасувавши запис: "Відомості про батька записані відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України»; внісши: в графі «Відомості про батька» "Прізвище, власне ім`я, по батькові": ОСОБА_2 , "Громадянство": Російська Федерація, та видати нове Свідоцтво про народження. Оскільки, рішення в цій частині сторонами не оскаржувалося, а тому судом апеляційної інстанції не переглядається. Щодо позовних вимог про зміну прізвища дитини. У статті 134 СК України законодавець закріпив порядок внесення змін до актового запису про народження у разі визнання батьківства, материнства. Так, на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження. Унесення змін до актового запису про народження передбачений Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5. Відповідно до пункту 2.13.1 зазначених правил підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є в тому числі і рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану. Згідно з пунктом 2.16.4 цих правил на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду. Статтею 51 Конституції України, частинами 2, 3 статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини. Відповідно до статті 125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: 1) за заявою матері та батька дитини; 3) за рішенням суду. Частини 2, 3 статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» передбачають, що кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей, однак предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Судом першої інстанцій встановлено, що факт батьківства позивача відносно доньки не заперечувався відповідачем, встановлення даного факту відповідає інтересам дитини. Відповідно до статті 134 СК України на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження. Статтею 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Таким чином законодавство України не містить норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом щодо дитини. Відповідно до частини 1, 3 статті 28 ЦК України фізична особа набуває прав та обов`язків і здійснює їх під своїм ім`ям. Ім`я фізичної особи, яка є громадянином України, складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить. Ім`я фізичній особі надається відповідно до закону. Відповідно до статті 7 Конвенції про права дитини, держави-учасниці зобов`язуються поважати право дитини на збереження індивідуальності, включаючи громадянство, ім`я та сімейні зв`язки, як передбачається законом, не допускаючи протизаконного втручання. Дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім`я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. Одним із основних засобів ідентифікації дитини є її ім`я, яке надається дитині при народженні і складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить. При вирішенні справи про зміну прізвища дитини необхідно також враховувати стосунки, які існують між дитиною та її батьками, в тому числі й з тим із батьків, хто проживає окремо. Відповідно до статті 145 СК України прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. Якщо мати, батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою. Спір між батьками щодо прізвища дитини може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Частинами 3, 5 статті 148 СК України передбачено, що у разі зміни прізвища одного з батьків прізвище дитини може бути змінене за згодою обох батьків та за згодою дитини, яка досягла семи років. У разі заперечення одним із батьків щодо зміни прізвища дитини спір між ними щодо такої зміни може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. При вирішенні спору беруться до уваги виконання батьками своїх обов`язків щодо дитини, а також інші обставини, які засвідчують відповідність зміни прізвища інтересам дитини. Тлумачення частини 5 статті 148 СК України, здійснене Верховним Судом у постанові від 15 серпня 2018 року у справі № 759/3363/16, дозволяє зробити висновок, що при вирішенні спору між батьками щодо зміни прізвища дитини приймаються до уваги різні обставини, які мають свідчити про те, що зміна прізвища дитини відповідає її інтересам. До них відноситься: виконання батьками своїх обов`язків щодо дитини; інші обставини, які засвідчують відповідність зміни прізвища дитини її інтересам. Тобто інтереси дитини є пріоритетним і визначальним для вирішення спору щодо зміни прізвища дитини. При вирішенні справи про зміну прізвища дитини необхідно також враховувати стосунки, які існують між дитиною та її батьками, в тому числі й з тим із батьків, хто проживає окремо. Врахувавши, що батьки дитини не дійшли згоди про зміну її прізвища відповідно до положень статей 145, 148 СК України, а також, що у справах, що стосуються прав дітей судам першочергову увагу слід приділяти якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, бажання батька брати активну участь у житті доньки, він є відомим художником та знаним за межами України, вважає, що з його прізвищем їй буде легше в житті, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно дійшов до висновку про наявність підстави для зміни прізвища дитини, оскільки вказане буде відповідати її інтересам, сприятиме психологічному та гармонійному розвитку. Доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовують висновків суду першої інстанції. Щодо позовних вимог про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини. Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Згідно ст. 9 Конвенції держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Статтею 15 ЗУ «Про охорону дитинства» визначено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. Згідно статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Відповідно до ст. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Частиною 13 статті 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Відповідно до ч.2 ст.159 СК України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами. Батько, який проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 189/68/20. Обґрунтовуючи підстави звернення до суду, позивач вказував, що ОСОБА_1 забороняє йому бачитися з донькою та брати участь у її вихованні. Намагання позивача налагодити контакт з відповідачкою та мирно врегулювати питання щодо спільного виховання їх доньки, не дали результату. Він хоче брати активну участь у житті доньки, впливати на її моральний, психологічний, духовний розвиток. Беручи до уваги інтереси дитини, рівність прав батьків у вихованні дитини, бажання батька брати участь у вихованні та спілкуванні з донькою, суд частково задовольнив позовні вимоги та визначив ОСОБА_2 , порядок побачень зі ОСОБА_3 3 дні на тиждень, а саме: в суботу з 11:00 до 14:00 години, в неділю з 11:00 до 14:00 години, четвер з 16:30 до 18:30 годин, у присутності ОСОБА_1 та її малолітньої доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , під час яких зобов`язати ОСОБА_1 не заважати спілкуванню батька з донькою, не настроювати дитину на негативне пряме чи опосередковане відношення до батька, не створювати конфліктну чи іншу негативну напружену обстановку, сприяти дружелюбній і позитивній атмосфері. Колегія суддів частково погоджується з вказаним висновком суду. Обговоривши необхідність побачень батька з дитиною, колегія суддів дійшла до висновку, що в інтересах малолітньої ОСОБА_3 слід змінити графік побачень, з врахуванням віку дитини, перебування дитини у садочку, часу для сну та встановити ОСОБА_2 порядок побачень з донькою на протязі трьох днів на тиждень, а саме: в суботу з 10:00 до 13:00 години, вівторок з 16:00 до 18:00 години та четвер з 16:00 до 18:00 годин, у присутності ОСОБА_1 та її малолітньої доньки ОСОБА_7 , 12.02.2014 р. В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін. Наведене свідчить про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та зміни судового рішення шляхом зміни годин та днів у графіку спілкування батька з дитиною. При цьому, в своєму рішенні суд вірно наголосив, що батьки не позбавлені права у майбутньому змінити встановлений судом спосіб участі у вихованні дитини, що буде відповідати інтересам дитини. Також у разі виникнення підстав для твердження про настання негативних наслідків для дитини за результатами спілкування з батьком у випадку доведеності вказаного, мати не позбавлена права порушити питання про зміну способу участі батька у вихованні дитини, що доводиться усталеною практикою Верховного Суду. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 висновків суду першої інстанції не спростовують, зводяться до переоцінки доказів. За вказаних обставин, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню. Щодо апеляційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Бухтоярова О.В., на додаткове рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 травня 2024 року, то такі задоволенню не підлягають з огляду на наступне. Відповідно до п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Порядок розподілу судових витрат по справі визначений ст.141 ЦПК України, відповідно до якого та з врахуванням положень ст.265 ЦПК України, яка визначає зміст рішення суду, за загальним правилом, судові витрати розподіляються під час ухвалення рішення суду, за умови надання стороною до ухвалення такого рішення доказів понесення відповідних витрат. Згідно з вимогами ст. 137 ЦПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. У разі недотримання вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Але обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат. Статтею 141 ЦПК передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Також витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18. На підтвердження вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем, останній надав: договір про надання правової допомоги від 07.10.2023 укладений між адвокатом Бухтояровою О.В. та ОСОБА_2 , акт виконаних робіт від 07.10.2023 за яким витрати на правничу допомогу позивача склали 38 000 грн. Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо не співмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позивачем належними доказами не підтверджено понесені ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у розмірі 38 000 грн та з врахуванням співмірності суми судових витрат із складністю справи, матеріального стану відповідача, клопотання про зменшення судових витрат, тому суд першої інстанції правильно визначив суму в розмірі 7 000 грн, яка є співмірною із заявленими позовними вимогами та не призводить до безпідставного збагачення позивача за рахунок відповідачки. Отже, додаткове рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційних скарг не вбачається. У зв`язку з цим, апеляційний суд подані апеляційні скарги залишає без задоволення, а додаткове рішення суду без змін. За результатами розгляду апеляційної скарги суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення. Враховуючи викладене та керуючись нормами статей 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України апеляційний суд постановив: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 квітня 2024 року змінити, виклавши пункт четвертий резолютивної частини даного судового рішення в наступній редакції: Зобов`язати ОСОБА_1 усунути ОСОБА_2 перешкоди у вихованні та побаченнях з малолітньою дочкою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та встановити ОСОБА_2 порядок побачень з донькою на протязі трьох днів на тиждень, а саме: в суботу з 10:00 до 13:00 години, вівторок з 16:00 до 18:00 години та четвер з 16:00 до 18:00 годин, у присутності ОСОБА_1 та її малолітньої доньки ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , під час яких зобов`язати ОСОБА_1 не перешкоджати спілкуванню батька з донькою, не налаштовувати дитину на негативне пряме чи опосередковане відношення до батька, не створювати конфліктну чи іншу негативну напружену обстановку, сприяти дружелюбній та позитивній атмосфері у спілкуванні з батьком. У решті позовних вимог рішення суду першої інстанції залишити без змін. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Бухтоярова Оксана Василівна, а також ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Додаткове рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 травня 2024 року, залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 25 жовтня 2024 року. Суддя-доповідач: Судді: