Постанова Тернопільський апеляційний суд № 607/18054/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/18054/24Головуючий у 1-й інстанції Ромазан В.В. Провадження № 33/817/743/24 Доповідач - Сарновський В.Я. Категорія - ч.1 ст.173-2 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 жовтня 2024 р. суддя Тернопільського апеляційного суду Сарновський В.Я. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду в місті Тернополі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 вересня 2024 року, - В С Т А Н О В И В: Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 170 (сто сімдесят) гривень. Стягнуто із ОСОБА_1 в користь держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок. Згідно постанови, 16 серпня 2024 року близько 15:20 год., за адресою: АДРЕСА_1 у дворі будинку, ОСОБА_1 вчинила відносно свого чоловіка ОСОБА_2 , домашнє насильство фізичного характеру, а саме нанесла йому декілька ударів в область обличчя та голови, чим порушила вимоги п.п. 3, 17 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 вересня 2024 року та закрити провадження у справі. Свої вимоги мотивує тим, що: поведінка ОСОБА_1 була спрямована виключно на захист прав та інтересів себе і дитини, а тому її дії ніяк не підпадають під визначення ст.173-2 ч.1 КУпАП; суд першої інстанції безпідставно відмовився заслухати очевидців події; у протоколі про адміністративне правопорушення працівники поліції не вказали свідків події; у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено повної адреси місця вчинення адміністративного правопорушення, зокрема назву області; в протоколі про адміністративне правопорушення не чітко викладена суть адміністративного правопорушення та фабула протоколу не співпадає з диспозицією ч.1 ст.173-2 та ст.184 КУпАП; працівники поліції, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, не внесли в нього запис про те, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності відмовилася від підписання протоколу; суд першої інстанції не взяв до уваги пояснення ОСОБА_1 ; суд першої інстанції порушив право ОСОБА_1 на захист, так як безпідставно відмовив їй у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи; не є доказом вини ОСОБА_1 як електронний рапорт працівника поліції, так і протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 16 серпня 2024 року; суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги пояснення ОСОБА_2 , так як останній не був допитаний в судовому засіданні. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та доводи її захисника - адвоката Парубія І.М., які підтримали апеляційну скаргу і просили задовольнити її з викладених у ній підстав та скасувати постанову, а провадження закрити, проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд прийшов до наступних висновків. Згідно вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні. Частиною 1 статті 173-2 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, яким є в тому числі і умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Виходячи зі змісту диспозиції цієї норми відповідальність настає не тільки за наявністю заподіяної шкоди, але й у випадку коли створюється можливість заподіяння шкоди, тобто таке правопорушення має формальний склад. Перевіркою матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено, що суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винуватості ОСОБА_1 . Як вбачається зі змісту оскарженої постанови, судом першої інстанції належним чином перевірені всі обставини справи, які досліджені всебічно, повно та об`єктивно, висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчинені правопорушення ґрунтуються на матеріалах справи. Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, ґрунтується на даних, що містяться в: протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №279513 від 16 серпня 2024 року; протоколі прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 16 серпня 2024 року ОСОБА_2 ; письмових поясненнях ОСОБА_2 від 16 серпня 2024 року; поясненнях наданими в судовому засіданні самою ОСОБА_1 , яка підтвердила факт заподіяння ОСОБА_2 фізичного насильства. Наведені в оскарженій постанові докази, на підставі яких суд першої інстанції прийшов до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 є послідовними та узгоджуються між собою. Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, доведена належним чином дослідженими в судовому засіданні доказами. Об`єктивних підстав ставити під сумнів достовірність і належність доказів та обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, по справі не вбачається. Частиною першою статті 173-2 КпАП України передбачено відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення. Відповідно до пунктів 3, 14 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 7 грудня 2017 року (далі Закон) домашнє насильство діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Фізичне насильство форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру. Таким чином Законом встановлено, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією частини першої статті 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли діяння фізичного, сексуального, психологічного або економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди. За змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №279513 від 16 серпня 2024 року, 16 серпня 2024 року близько 15:20 год., за адресою: АДРЕСА_1 у дворі будинку, ОСОБА_1 вчинила відносно свого чоловіка ОСОБА_2 , домашнє насильство фізичного характеру, а саме нанесла йому декілька ударів в область обличчя та голови, чим порушила вимоги п.п. 3, 17 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Також, потерпілий ОСОБА_2 у своїх письмових поясненнях від 16 серпня 2024 року пояснив, що 16 серпня 2024 року близько 15 год.20 хв. перебуваючи за адресою АДРЕСА_1 у дворі будинку ОСОБА_1 нанесла йому тілесні ушкодження у область обличчя та голови. Вказані обставини потерпілий підтвердив також у письмових поясненнях, які подані апеляційному суду з приводу апеляційної скарги ОСОБА_1 . Окрім того, ОСОБА_1 , як видно з матеріалів справи у своїх письмових поясненнях від 16 серпня 2024 року, а також в суді першої інстанції підтвердила той факт, що нанесла потерпілому ОСОБА_2 в область обличчя декілька ударів. Той факт, що ці удари були заподіяні не з метою спричинити біль або тілесні ушкодження, а у зв`язку з неправомірними, на думку ОСОБА_1 , дій потерпілого відносно їх сина і наявністю між ними спору про місце проживання дитини, не спростовують наявність у її діянні складу правопорушення за ст.173-2 КУпАП. Виходячи із вищенаведеного, суд апеляційної інстанції оцінює критично доводи ОСОБА_1 про те, що її дії ніяк не підпадають під визначення ст.173-2 ч.1 КУпАП. Не заслуговують на увагу доводи ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції безпідставно відмовився заслухати очевидців події, так як клопотання про їх допит в судовому засіданні заявлено не було і в матеріалах справи таке відсутнє. Окрім того, наявні в матеріалах справи докази в сукупності беззаперечно вказують на доведеність факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП. Аналізуючи доводи апелянта про те, що у протоколі про адміністративне правопорушення працівники поліції не вказали як свідків події, так і повної адреси місця вчинення адміністративного правопорушення, зокрема назву області, слід зазначити наступне. Відповідно до вимог ч.1 ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №279513 від 16 серпня 2024 року, він містить усі необхідні дані, передбачені положеннями ч.1 ст.256 КУпАП, зокрема, і місце вчинення адміністративного правопорушення АДРЕСА_1 у дворі будинку. Не зазначення у протоколі про адміністративне правопорушення області, де було вчинено адміністративне правопорушення, про що зазначає апелянт, не є підставою для визнання даного протоколу неналежним та недопустимим, з огляду на зазначення уповноваженою особою конкретного місця вчинення адмінправопорушення міста та вулиці. Свідки не були вказані у протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки таких встановлено було. Твердження апелянта про те, що в протоколі про адміністративне правопорушення не чітко викладена суть адміністративного правопорушення та фабула протоколу не співпадає з диспозицією ч.1 ст.173-2 та ст.184 КУпАП, слід визнати безпідставними, оскільки протокол відносно ОСОБА_1 складно саме за ч.1 ст.173-2 КУпАП та доведеність її вини і кваліфікація дій у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП доведена належним чином дослідженими, оціненими та викладеними у постанові суду доказами. Апеляційний суд вважає, що викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення відображає всі істотні ознаки складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, а сам протокол про адміністративне правопорушення сумніву не викликає, оскільки складений уповноваженою особою, відповідно до вимог ст.ст. 254, 256 КУпАП, тому є належним доказом по справі. Доводи апелянта про те, що працівники поліції, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, не внесли в нього запис про те, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності відмовилася від підписання протоколу, суд апеляційної інстанції оцінює критично, так як вбачається із матеріалів справи, зокрема протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №279513 від 16 серпня 2024 року, у протоколі наявний підпис ОСОБА_1 , а на окремому аркуші додані власноруч написані нею пояснення. Не відповідають дійсності твердження апелянта про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги пояснення ОСОБА_1 , так як вбачається із матеріалів справи, визнаючи ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд першої інстанції, окрім інших доказів наявних у матеріалах справи, взяв до уваги як письмові заперечення ОСОБА_1 так і пояснення надані нею в судовому засіданні. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, а також іншими документами. Відповідно до ст. 252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Виходячи з вищенаведеного, доводи апеляційної скарги про те, що не є доказом вини ОСОБА_1 як електронний рапорт працівника поліції, так і протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 16 серпня 2024 року, суд апеляційної інстанції оцінює критично. Окрім того, вирішуючи справу суд першої інстанції взяв до уваги не тільки рапорт працівника поліції, а й інші докази, наявні у матеріалах справи. Твердження апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги пояснення ОСОБА_2 , так як останній не був допитаний в судовому засіданні, апеляційний суд вважає у даному випадку безпідставними, оскільки письмові пояснення потерпілого є доказами відповідно до ст.251 КУпАП, а зміст письмових пояснень ОСОБА_2 не викликають сумнівів у їх достовірності, оскільки узгоджується з іншими доказами у справі, в тому числі поясненнями останнього відібраних інспектором СПДН ВП ПП Тернопільського РУ поліції в Тернопільській області ст. лейтенанта поліції Ситнікова А.О., де ОСОБА_2 попереджено про кримінальну відповідальність згідно зі статтею 383 КК України за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції порушив право ОСОБА_1 на захист, так як безпідставно відмовив їй у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи перевіркою матеріалів справи встановлено наступне. Як вбачається з матеріалів справи при складанні протоколу про адміністративне правопорушення 16 серпня 2024 року ОСОБА_1 було повідомлено про те, що розгляд справи відносно неї відбудеться 29 серпня 2024 року о 11 год. 30 хв у Тернопільському міськрайонному суді. Ознайомлення з часом і місцем розгляду справи ОСОБА_1 підтвердила своїм підписом у відповідній графі протоколу (а.с.1). В подальшому за заявою ОСОБА_1 судовий розгляд у цій справі було відкладено на 24 вересня 2024 року, про що ОСОБА_1 була повідомлена, що підтверджується розпискою наявною у матеріалах справи (а.с.13). 10 вересня 2024 року, ОСОБА_1 подала заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що її захисник у відпустці та не може з`явитися в судове засідання. Однак, до вказаної заяви не було додано жодних відомостей про залучення ОСОБА_1 адвоката до участі в цій справі (ордер, договір тощо). Також, ОСОБА_1 24 вересня 2024 року, тобто в день розгляду справи, подала до суду свої письмові пояснення по суті справи (а.с.22-25). Як видно з наданого адвокатом Парубієм І.М. ордеру №1024465 договір про надання правової допомоги в цій справі з ОСОБА_1 було укладено 07 жовтня 2024 року. Зважаючи на те, що суд першої інстанції відкладав розгляд справи за заявою ОСОБА_1 , а також на відсутність у матеріалах справи відомостей про особу адвоката, якого залучено захисником Червінської У.І. та не надання доказів поважності причин неможливості такого захисника з`явитися в судове засідання, суд першої інстанції 24 вересня 2024 року не мав підстав для чергового відкладення розгляду справи. Крім того, зазначені обставини щодо порядку розгляду справи не можуть бути підставами для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, як про це порушується питання в апеляційній скарзі, оскільки вони не визначені такими у ст.247 КУпАП. Також, апеляційний суд враховує, що можливість реалізувати процесуальні права, передбачені ст.268 КУпАП, в тому числі надати суду пояснення по суті справи, залучити захисника, заявити клопотання і подати докази, ОСОБА_1 реалізувала під час подання апеляційного розгляду. Таким чином, в ході апеляційного розгляду не встановлено обставин, які би ставили під сумнів правильність висновків суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП. За наведених обставин, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає. Керуючись ст.294 КУпАП, суддя,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 вересня 2024 року без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя