Постанова 4824 № 761/4201/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 761/4201/23 № апеляційного провадження: 22-ц/824/493/2024 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 жовтня 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Болотова Є.В., суддів: Музичко С.Г., Сушко Л.П., при секретарі Даньшиній І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання спільною сумісною власністю майна та поділ майна, стягнення компенсації вартості, визнання особистою приватною власністю майна та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання грошових коштів, житлового будинку та земельних ділянок особистою приватною власністю, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 29 серпня 2023 року, ухваленого під головуванням судді Осаулова А.А.,- встановив: У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду із названим позовом. Після зміни предмета позову позивач просила:встановити факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім?єю без реєстрації шлюбу, починаючи з листопада 2014 року по 04 червня 2021 року; визнати спільною сумісною власністю подружжя майнові права на однокімнатну квартиру проектний номер АДРЕСА_1 на другому поверсі, район забудови: житловий будинок у житлово-офісному, торговельному комплексі з наземними і підземними паркінгами та вбудовано-прибудовними приміщеннями: громадського, соціального та торговельного призначення на АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , яка є об?єктом інвестування за інвестиційним договором № 2803/052 від 26 січня 2021 року та визнати в порядку поділу майна подружжя за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на майнових прав на вказану квартиру за кожним; визнати за ОСОБА_2 право власності на транспортний засіб «Renault Scenic», номер кузова НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , 2018 року випуску; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 344 000 грн 00 коп. в рахунок компенсації ринкової вартості транспортного засобу «Renault Scenic», 2018 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 . д.н.з. НОМЕР_2 ; визнати особистою приватною власністю ОСОБА_1 житловий будинок з відповідними господарськими будівлями та спорудами під АДРЕСА_4 та розміщений на земельній ділянці площею 0, 2500 га, кадастровий номер: 3220485601:02:011:0005, згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки з житловим будинком від 19 лютого 2022 року, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Приймаком А.П., зареєстрований в реєстрі за № 350; визнати особистою приватною власністю ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0, 1597 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 (один), кадастровий номер 3220485601:02:011:0016, згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки з житловим будинком від 19 лютого 2022 року, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Приймаком А.П. зареєстрований в реєстрі за №

352. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з листопада 2014 року по червень 2021 року сторони проживали однією сім`єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу. У лютому 2020 рокусторони інвестували спільні кошти у придбання квартири, договір інвестування укладено на ім`я ОСОБА_2 04 червня 2021 року сторони зареєстрували шлюб. Під час зареєстрованого шлюбу, сторони придбали транспортний засіб «Renault Scenic», номер кузова НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , 2018 року випуску. За час перебування у шлюбі за особисті кошти ОСОБА_1 придбано: житловий будинок з відповідними господарськими будівлями та спорудами, земельні ділянки. ОСОБА_1 вважає вказане майно особистою власністю, оскільки придбано за її особистікошти. У березні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою. ОСОБА_2 просив: визнати особистою власністю грошові кошти у розмірі 398 718 грн 00 коп., сплачені ним у період з 02 серпня 2022 року по 27 січня 2023 року в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 інвестиційні внески за інвестиційним договором від 26 січня 2021 року, укладеним між ОСОБА_2 та АТ«Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд «Лестер»; визнати особистою приватною власністю ОСОБА_2 житловий будинок з відповідними господарськими будівлями та спорудами під АДРЕСА_4 та розміщений на земельній ділянці площею 0, 25 га, кадастровий номер 3220485601:02:011:005; визнати особистою приватною власністю ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0, 1597 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер 3220485601:02:011:0016; визнати особистою приватною власністю ОСОБА_2 легковий автомобіль «Renault Scenic», 2018 року випуску, номер НОМЕР_1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони фактично припинили шлюбні стосунки у липні 2022 року. ОСОБА_2 з цього часу за інвестиційним договором на придбання квартири сплачено 398 718 грн 00 коп. ОСОБА_2 до моменту реєстрації шлюбу придбано автомобіль «Renault», 2015 року випуску, та 17 червня 2021 року продано за 300 000 грн 00 коп. Кошти від продажу використані на придбання 04 серпня 2021 року іншого автомобіля «Renault», 2018 року випуску. Оскільки різниця коштів від продажів автомобілів сплачена за будинок та земельні ділянки, відтак, ОСОБА_2 вважає вказане майно своєю особистою власністю. Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 29 серпня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Встановлено факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в період з 01 січня 2015 року по 04 червня 2021 року. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти компенсації у розмірі частини вартості транспортного засобу марки «Renault Scenic», номер кузова НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , 2018 року випуску в розмір 50 460 грн 00 коп. Припинено право власності ОСОБА_1 на транспортний засіб «Renault Scenic», номер кузова НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , 2018 року випуску. Визнано за ОСОБА_2 право власності на транспортний засіб марки «Renault Scenic», номер кузова НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , 2018 року випуску. Стягненоз ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 3 220 грн 80 коп. Позовні вимоги в частині визнання спільною сумісною власністю подружжя майнових прав на квартиру та визнання особистою приватною власністю житлового будинку та земельних ділянок по АДРЕСА_4 залишено без задоволення. Зустрічний позов ОСОБА_2 залишено без задоволення. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісної позовних вимог ОСОБА_1 , зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити в повному обсязі. У судовому засіданні ОСОБА_2 та його представник підтримали доводи апеляційної скарги. ОСОБА_1 та її представник заперечили проти вимог апеляційної скарги. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Вирішуючи спір, суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 довела факт проживання з ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу враховуючи письмові докази та пояснення свідків. Судом відмовлено у задоволенні первісного і зустрічного позову в частині визнання житлового будинку та земельних ділянок, особистою власністю, оскільки вказане майно є спільною сумісною власністю подружжя, яке придбане під час шлюбу. Транспортний засіб марки «Renault Scenic», номер кузова НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , судом визнано спільною сумісною власністю сторін, оскільки він придбаний під час шлюбу та не спростовано презумпцію спільності права власності на вказане майно. Позовну вимогу щодо визнання спільною сумісною власністю подружжя майнових прав на однокімнатну квартиру проектний № 052 суд першої інстанції визнав передчасною, оскільки за інвестиційним договором сплачена лише частина суми за майнові права. Залишаючи без задоволення зустрічну позовну заяву, суд першої інстанції зазначив, що оскільки ОСОБА_2 не заявлено вимогу щодо встановлення факту окремого проживання сторін під час перебування у зареєстрованому шлюбі, відтак, відсутні підстави для визнання права особистої власності на грошові кошти розмірі 397 718 грн 00 коп. Вказана вимога підлягає розгляду під час розгляду спору про стягнення грошової компенсації вартості 1/2 частини (фактично виплачених) майнових прав на квартиру. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції. Встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбіз 04 червня 2021 року до 16 лютого 2023 року. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На час розірвання шлюбу у власності сторін як подружжя перебувало майно: майнові права на однокімнатну квартиру проектний АДРЕСА_1 на другому поверсі, район забудови: житловий будинок у житлово-офісному, торговельному комплексі з наземними і підземними паркінгами та вбудовано-прибудовними приміщеннями: громадського, соціального та торговельного призначення на АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , яка є об?єктом інвестування за інвестиційним договором № 2803/052 від 26 січня 2021 року, який укладено між АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Лестер» та ОСОБА_2 ; транспортний засіб «Renault Scenic», номер кузова НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , 2018 року випуску, дата державної реєстрації 05 серпня 2021 року; житловий будинок з відповідними господарськими будівлями та спорудами під АДРЕСА_4 та розміщений на земельній ділянці площею 0,2500 га, кадастровий номер: 3220485601:02:011:0005; земельна ділянка площею 0, 1597 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 (один), кадастровий номер 3220485601:02:011:0016. За договором купівлі-продажу земельної ділянки з житловим будинком, посвідченим 19 лютого 2022 року, ОСОБА_1 стала власником житлового будинку з відповідними господарськими будівлями та спорудами під №1. Вартість вказаного майна становить 147 000 грн 00 коп. Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченим 19 лютого 2022 року, ОСОБА_1 стала власником земельної ділянки, площею 0,1597 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 (один), кадастровий номер 3220485601:02:011:0016. Вартість майна становить 14 000 грн 00 коп. Згідно договору купівлі-продажу транспортного засобу № 2084 від 04 серпня 2021 року, ОСОБА_2 придбав автомобіль «Renault Scenic», номер кузова НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , 2018 року випуску. 26 січня 2021 року між АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Лестер» та ОСОБА_2 укладено інвестиційний договір № 2803/052, об`єктом будівництва якого є квартира, проектний номер АДРЕСА_5 , кількість кімнат 1, загальна проектна площа 40,2 кв.м., розташована в житловому будинку у житлово-офісному, торговельному комплексі з наземними і підземними паркінгами та вбудовано-прибудовними приміщеннями: громадського, соціального та торговельного призначення на АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 . Розмір загального інвестиційного внеску становить 217 890 грн 40 коп. Станом на 22 лютого 2023 року ОСОБА_2 сплачено 1 446 178 грн 87 коп., фактично сплачена площа - 24,206217 кв.м, частина загальної площі об`єкта щодо якого здійснені оплати - 60,2144701492537 %, розмір загального інестиційного внеску становить 2 658 523 грн 62 коп., прострочена заборгованість відсутня. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначила, що житловий будинок та земельна ділянка є її особистою власністю, оскільки придбані за її особисті кошти. Враховуючи, що за період перебування у зареєстрованому шлюбі придбано транспортний засіб «Renault Scenic», 2018 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 д.н.з. НОМЕР_2 , просила стягнути на її користь ринкової вартості автомобіля. Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги, ОСОБА_2 зазначив, що будинок та земельна ділянка придбані за його особисті кошти. Оскільки після припинення шлюбних стосунків ОСОБА_2 за інвестиційним договором на придбання квартири сплачено 398 718 грн 00 коп., просив вказані кошти визнати його особистою власністю. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 21 Сімейного клдексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя. Згідно з ч. 1 ст. 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя. Відповідно до ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. Згідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (ч. 1 ст. 61 СК України). Відповідно до ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено угодою між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. Частиною 1 ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Статтею 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Згідно ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Згідно ст. ч. 2 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. Згідно до ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У постанові Верховного Суду від 02 серпня 2023 року у справі № 2-7539/08 зроблено висновок про те, що поділ майна подружжя здійснюється таким чином: по-перше, визначається розмір часток дружини та чоловіка в праві спільної власності на майно (стаття 70 СК України); по-друге, здійснюється поділ майна в натурі відповідно до визначених часток (стаття 71 СК України). У випадку множинності об`єктів майна, що перебуває у спільній власності сторін, суду належить розглянути можливість здійснити поділ майна таким чином, щоб не зобов`язувати сторону сплачувати компенсацію. До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 15 квітня 2020 року у справі № 565/495/18 (провадженням № 61-1539св19), від 09 червня 2021 року у справі № 537/5528/16 (провадження № 61-11253св20). Тобто, вирішуючи спір про поділ майна подружжя, суд повинен розглянути можливість здійснити поділ спільного сумісного майна подружжя у спосіб без визначення грошової компенсації, або з визначенням такої у мінімальному розмірі. У постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року за № 711/2302/18зроблено висновок: «Отже, наведеними нормами права передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю. Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя. Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована. Якщо ж заява, одного з подружжя, про те, що річ була куплена на її особисті кошти не буде належним чином підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною. Таким чином, тягар доказування у справах цієї категорії покладено на того із подружжя, хто заперечує проти визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя. У пункті 9 постанови від 12 червня 1998 року № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України» (чинному на дату виникнення спірних правовідносин) Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. При цьому належить виходити з того, що відповідно до статей 22, 25, 27-1 КпШС України спільною сумісною власністю подружжя є нажите ними в період шлюбу рухоме і нерухоме майно, яке може бути об`єктом права приватної власності (крім майна, нажитого кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу). Отже, виходячи із аналізу зазначених норм, судам, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільного нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. Вищевказане положення закону також кореспондується зі статтею 60 СК України, за якою майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.» Так, сторони перебували у зареєстрованому шлюбіз 04 червня 2021 року до 16 лютого 2023 року. Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки з житловим будинком, ОСОБА_1 стала власником житлового будинку з відповідними господарськими будівлями та спорудами під № 1 та земельної ділянки 19 лютого 2022 року. Згідно договору купівлі-продажу транспортного засобу ОСОБА_2 придбав автомобіль «Renault Scenic», номер кузова НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , 04 серпня 2021 року. Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що спірне майно (житловий будинок з відповідними господарськими будівлями та спорудами під № 1, земельна ділянка та транспортний засіб «Renault Scenic», 2018 року випуску) набуте сторонами під час перебування у шлюбі, відтак, виходячи з приписів ст. 60 СК України, є спільною сумісною власністю подружжя. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні первісного і зустрічного позову в частині визнання житлового будинку з відповідними господарськими будівлями та земельної ділянки особистою власністю, оскільки вказане майно є спільною сумісною власністю подружжя та придбане за час перебування у шлюбі. Встановлено, що за домовленістю сторін за договором купівлі-продажу від 04 серпня 2021 року ціна транспортного засобу «RenaultScenic», номер кузова НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , 2018 року випуску, становить 100 920 грн 00 коп. Згідно договору купівлі-продажу транспортного засобу № 2084 від 04 серпня 2021 року, покупцем вказаного автомобіля зазначено ОСОБА_2 . Так, судом першої інстанції з урахуванням презумпції спільності майна, визнавши транспортний засіб «Renault Scenic» спільною сумісною власністю сторін, обґрунтовано стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частини вартості автомобіля у розмірі 50 460 грн 00 коп. Звертаючись до суду, ОСОБА_1 просила визнати спільною сумісною власністю подружжя майнові права на однокімнатну квартиру проектний номер АДРЕСА_1 на другому поверсі, район забудови: житловий будинок у житлово-офісному, торговельному комплексі з наземними і підземними паркінгами та вбудовано-прибудовними приміщеннями: громадського, соціального та торговельного призначення на АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , яка є об?єктом інвестування за інвестиційним договором № 2803/052 від 26 січня 2021 року та визнати в порядку поділу майна подружжя за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на майнових прав на вказану квартиру за кожним. Так, за інформацією ТОВ «Компанія з управління активами «Клевер Кепітал» станом на 22 лютого 2023 року ОСОБА_2 за інвестиційним договором № 2803/052 від 26 січня 2021 року сплачено 1 446 178 грн 87 коп. Фактично сплачена площа - 24,206217 кв.м, частина загальної площі об`єкта щодо якого здійснені оплати - 60,2144701492537 %, розмір загального інестиційного внеску становить 2 658 523 грн 62 коп. Враховуючи, що за інвестиційним договором сплачена лише частина суми за майнові права, відтак позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання спільної сумісною власністю майнових прав на однокімнатну квартиру АДРЕСА_6 не підлягають задоволенню. Судом першої інстанції обґрунтовано залишено без задоволення зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 щодо визнання особистою власністю сплачені інвестиційні внески за інвестиційним договором від 26 січня 2021 року, оскільки вказана вимога підлягає розгляду під час розгляду спору про стягнення грошової компенсації вартості 1/2 частини (фактично виплачених) майнових прав на квартиру. У постанові Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16 зроблено висновок про те, що «обов`язковою умовою для визнання чоловіка та жінки такими, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. З урахуванням зазначеного, вирішуючи спір про поділ майна, необхідно як установити як обсяг спільного нажитого майна, так і з`ясувати час та джерела його придбання, а вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (ст. ст. 3, 74 СК України)». Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції необґрунтовано встановлено факт спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, колегія суддів оцінює критично, оскільки воно спростовуються: свідоцтвом про народження дитини ОСОБА_3 , поясненнями допитаних свідків, спільним проживанням з певною періодичністю з батьком та з матір`ю ОСОБА_1 та із сім`єю відповідача. Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального або неправильне застосування норм процесуального права. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що рішення суду від 29 серпня 2023 року постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,- постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 29 серпня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення. Повний текст складено 25 жовтня 2024 року. Суддя-доповідач Є.В. Болотов Судді: С.Г. Музичко Л.П. Сушко