Постанова 4818 № 642/8100/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 642/8100/21 Головуючий суддя І інстанції Вікторов В. В. Провадження № 22-ц/818/3243/24 Суддя доповідач Яцина В.Б. Категорія: про розірвання шлюбу ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 грудня 2024 року м. Харків. Харківський апеляційний суд у складі суддів судової колегії судової палати у цивільних справах : головуючого Яцини В.Б., суддів колегії Мальованого Ю.М., Маміної О.В., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 25 червня 2024 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, поділ майна подружжя, в с т а н о в и в: ОСОБА_2 через свого представника - адвоката Гулієва І. М. 25.11.2021 звернулась до Ленінського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 , в якому просила: розірвати шлюб укладений між нею та відповідачем, зареєстрований 03.05.2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції у Житомирській області; визнати за позивачем право власності на частину автомобіля Renault Megane Scenic, 2006 року випуску, синього кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ- серії НОМЕР_3 від 21.04.2021; стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію за частки в спільному сумісному майні подружжя - автомобіля Renault Megane Scenic, 2006 року випуску, синього кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ- серії НОМЕР_3 від 21.04.2021 в розмірі 81925, 50грн.; визначити місце проживання дітей. З урахуванням уточнених позовних вимог позивач просила суд: розірвати шлюб укладений між нею та відповідачем, зареєстрований 03.05.2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції у Житомирській області; в порядку поділу спільного майна подружжя стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ) компенсацію за частки у порядку поділу спільного майна подружжя - автомобіль Renault Megane Scenic, 2006 року випуску, синього кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ- серії НОМЕР_3 від 21.04.2021, у розмірі 80 000 (вісімдесят тисяч) грн. 00 коп. Позовна заява мотивована тим, що 03.05.2014 року між сторонами укладено шлюб. У шлюбі народились діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Подружнє життя не склалось через несумісність характерів, різні погляди на життя та життєві цінності. Зазначені розбіжності призвели до втрати почуття любові, взаєморозуміння, взаємоповаги та довіри один до одного. З кінця травня 2021 року сторони проживають окремо, спільного господарства не ведуть. Подальше спільне життя позивач вважає неможливим, на розірванні шлюбу наполягає. В період шлюбу за спільні кошти, 04.12.2020 року сторони набули спірне майно автомобіль Reno Megan Scenic, 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , який був оформлений в сервісному центрі на ім`я відповідача. Відповідно до звіту з оцінки майна ринкова вартість автомобіля становить 163851,00грн. Враховуючи, що відповідач 04.01.2023 року продав автомобіль за 160000,00грн. Сторони не домовилися про порядок поділу майна, у зв`язку з чим позивач звернулась до суду та просить стягнути на її користь грошову компенсацію вартості автомобіля, тобто 80000,00грн. Ухвалою судді Ленінського районного суду м.Харкова від 26.11.2021 року роз`єднано в окремі провадження позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про розірвання шлюбу, поділ майна подружжя, визначенням місця проживання дітей разом з матір`ю у цивільній справі 642/8100/21, шляхом виділення в окреме провадження позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про визначення місця проживання дітей разом з матір`ю. Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Харкова від 06.12.2021 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, поділ майна подружжя за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 25 червня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя - задоволено. Розірвано шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , зареєстрований 03 травня 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції у Житомирській області, актовий запис №560. В порядку поділу спільного майна подружжя стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію за частки у порядку поділу спільного майна подружжя - автомобіль Renault Megane Scenic, 2006 року випуску, синього кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ- серії НОМЕР_3 від 21.04.2021, у розмірі 80 000 грн. 00 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , сплачений судовий збір за подання позову в сумі 908 грн. 00 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в сумі 908 грн. 00 коп. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить рішення скасувати і направити справу для повторного розгляду до суду першої інстанції, юрисдикція якого поширюється на адресу, де зареєстровано місце проживання позивача та відповідача. Розгляд справи проводити без його участі. Апеляційна скарга мотивована тим, що Ленінський районний суд м. Харкова не було взято до уваги та вирішено клопотання про відкладення розгляду справи строком на 6 місяців для примирення. Позивач та відповідач зареєстровані у м. Житомир, а тому Ленінський районний суд м. Харкова розглянув справу з порушенням територіальної підсудності. Посилався на правовий висновок викладений у постанові Верховного суду від 24 червня 2024 року у справі № 554/7669/21. Відзивів на апеляційну скаргу від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило. Частинами 1, 3 статті 368 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (їх виклик). У такому випадку судове засідання не проводиться. Пунктом 1 ч. 4, п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ. Малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно п. 1 ч. 1, ч. ч. 2, 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; щодо спадкування; щодо приватизації державного житлового фонду; щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12цього розділу; в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини. Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачка наполягає на розірвання шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу та його збереження буде примушенням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим. Подальше спільне життя та збереження шлюбу суперечило б інтересам сторін, що має істотне значення, внаслідок чого позов підлягає задоволенню. Що стосується вимоги про поділ майна подружжя, то оскільки автомобіль Reno Megan Scenic, 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , який є спільним сумісним майном подружжя, було відчужено відповідачем без згоди дружини (іншого співвласника), то суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя із відповідача на користь позивача 1/2 частини вартості автомобіля Reno Megan Scenic, 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_1 , у розмірі 80000,00 гривень. Вказаний висновок також відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року (справа №726/2165/15). Згідно до статті 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін. Як вбачається з апеляційної скарги, ОСОБА_1 не оскаржує по суті рішення щодо поділу майна подружжя, тому в цій частині рішення суду відповідно до ст. 367 ЦПК України не перевіряється. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_8 та ОСОБА_1 з 03 травня 2014 року перебувають в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_6 від 02.05.2014, зареєстрованого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції у Житомирській області, актовий запис №560. Під час перебування у шлюбі народились діти: - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 від 10.01.2008р.; - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_8 від 07.11.2014 року; - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_9 від 09.03.2017; - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_10 від 04.12.2020; - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_11 від 27.07.2010. Відповідно до ч. 1 ст. 110, ст. 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Відповідно до ст. 1 Сімейного Кодексу України побудова сімейних відносин відбувається на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємоповаги та підтримки. Відповідно до ст. 24 Сімейного Кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування до шлюбу жінки та чоловіка не допускається. Статтею 51 Конституції України та статтею 24 СК України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Частинами третьою та четвертою статті 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом. Згідно із частиною третьою статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (частина 1 статті 110 СК України). Проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Відповідно до статті 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. Згідно зі статтею 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. За змістом указаної норми заходи щодо примирення подружжя вживаються судом за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов`язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя. Надання строку для примирення подружжя є правом суду, а не його обов`язком. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції всупереч закону не вжив заходів щодо примирення сторін, є неспроможними, з огляду на таке. Так, статтею 111 СК України передбачено, що суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 листопада 2018 року у справі № 761/33261/16-ц (провадження № 61-33349св18) зроблено висновок по застосуванню статті 111 СК України та вказано, що примирення подружжя здійснюється судом лише за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов`язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя. Надання додаткового строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов`язком. Аналогічний висновок зроблено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 листопада 2018 року по справі № 206/3459/16-ц (провадження № 61-21621св17). Отже шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу. Судом встановлено, що сімейні відносини між сторонами припинені. Подальше сімейне життя чоловіка і дружини та збереження сім`ї є неможливим, збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивачки. Примушування одного з подружжя до перебування у шлюбі, який проти цього заперечує, порушуватиме його законні права та інтереси і суперечитиме вимогам закону. Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 369/7035/18, провадження № 61-1658св20. Суд першої інстанції, з урахуванням зазначених вимог закону та встановлених обставин у справі, на підставі досліджених доказів, яким надано належну правову оцінку, встановивши, що шлюб між сторонами вже вичерпав себе, а тому збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивача, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову про розірвання шлюбу. Також ухвалою суду від 25.06.2024 було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про надання строку для примирення (а.с.216 т.1), тому колегія суддів відхиляє доводи скарги про те, що не було вирішено його клопотання про надання строку для примирення. Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, відповідач в апеляційній скарзі не навів обґрунтованих мотивів, які б свідчили про неправильність висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для розірвання шлюбу. За час знаходження справи у суді сторони не примирились. Кожен із подружжя має право припинити шлюбні відносини, і не може бути примушений до їх збереження. При цьому відсутність примирення сторін на день розгляду скарги в суді апеляційної інстанції за спливом значного часу після ухвалення рішення суду, - підтверджують висновок суду про неможливість збереження шлюбу. Щодо доводів скарги про те, що Ленінський районний суд м.Харкова розглянув справу з порушенням територіальної підсудності, то судова колегія зазначає наступне. Частиною 1 ст.378 ЦПК України передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності). У частині 1 ст. 27 ЦПК України зазначено, що позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Частиною 1 ст. 28 ЦПК України визначено, що позови про розірвання шлюбу можуть пред`являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров`я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них. За змістом статті 187 ЦПК України:

5. Ухвала про відкриття провадження у справі постановляється з додержанням вимог частини п`ятоїстатті 128 цього Кодексу.

7. Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом п`яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду.

8. Суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру. Як вбачається з матеріалів справи, позовну заяву подано до суду 25.11.2021, та судом першої інстанції було здійснено запит та отримано інформаційну довідку 25.11.2021 про те, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 та відповідає копії його паспорту (а.с.30,72 т.1). Матеріали справи не містять ніяких інших доказів та відповідачем з цього приводу протягом тривалого розгляду справи клопотань не було заявлено. Також з цього приводу ніяких доказів не додано до самої апеляційної скарги, тому з вищезазначеного колегія суддів відхиляє доводи скарги. Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. Враховуючи викладене та конкретні обставини справи, оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права і тому відповідно до ст. 375 ЦПК України колегія апеляційного суду вважає, що правових підстав для його скасування немає, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції, в оскаржуваній частині - залишенню без змін. Судові витрати понесені сторонами в зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення. В іншій частині судове рішення не оскаржувалось, а тому не переглядалося судом апеляційної інстанції. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції постановив : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 25 червня 2024 року в оскаржуваній частині залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 23 грудня 2024 року. Головуючий В.Б.Яцина. Судді Ю.М.Мальований. О.В.Маміна.