Постанова Київський апеляційний суд № 377/239/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/15009/2024 Справа № 377/239/24 П О С Т А Н О В А Іменем України 25 жовтня 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Кашперської Т.Ц. (суддя - доповідач), Фінагеєва В.О., Яворського М.А., розглянув в порядку письмового провадження в приміщенні Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Славутицького міського суду Київської області, ухвалене у складі судді Бабич Н.С. у м. Славутич 28 червня 2024 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, в с т а н о в и в : У лютому 2024 року позивач АТ «Універсал Банк» звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості, просив стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 56573,32 грн. та судові витрати. Заявлені вимоги мотивував тим, що в жовтні 2017 року банком запущено проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank, особливістю якого є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці платіжного ліміту надається послуга - переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Умови обслуговування рахунків фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за вказаним посиланням https://monobank.ua/terms?file=umovy-2021-03-01.pdf. 25 березня 2021 року АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 було підписано анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. При укладенні кредитного договору сторони керуються ч. 1 ст. 634 ЦК України, відповідно до якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. 25 березня 2021 року відповідач звернувся до позивача з анкетою-заявою до договору про надання банківських послуг про відкриття поточного рахунку № НОМЕР_1 та встановлення кредитного ліміту на суму, вказану у мобільному додатку. Своїм підписом відповідач повністю та безумовно прийняв пропозицію банку та погодився з тим, що анкета-заява разом із Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Банк свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі, зарезервувавши та відкривши поточний рахунок № НОМЕР_1 , що зазначено у розділі 1 Умов і правил надання банківських послуг, та встановивши ліміт використання кредиту у розмірі 40000 грн., що зазначено у довідці про розмір встановленого кредитного ліміту. Після підписання заяви відповідач взяв на себе зобов`язання оплачувати послуги банку, що виникають у результаті використання платіжних карток, згідно Тарифів. Однак, не дивлячись на взяті на себе зобов`язання, відповідач не дотримується даних умов, а саме не здійснює повернення кредиту у терміни та на умовах, визначених Умовами та Правилами, а також Тарифами. У зв`язку з порушенням умов договору про надання банківських послуг від 25 березня 2021 року зі сторони ОСОБА_1 перед АТ «Універсал Банк» у відповідача виникла заборгованість в розмірі 56573,32 грн., яка складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту). Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 28 червня 2024 року позов АТ «Універсал Банк» задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість в розмірі 56573,32 грн. та судові витрати. Відповідач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, а саме ст. 1048, 1050, 1056-1 ЦК України, порушення норм процесуального права, а саме ст. 77 - 79, 95, 235 ЦПК України, просив скасувати рішення Славутицького міського суду Київської області від 28 червня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові, розглядати справу у відсутності відповідача. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, наводив зміст ст. 634, 633, 1056-1, 1048, 1049, 549, 551, 1050 ЦК України, вказував, що у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). В анкеті-заяві позичальника від 25 березня 2019 року, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді комісії та неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги стягнення заборгованості, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на паспорт споживчого кредиту, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Універсал Банк», які розміщені на сайті https://www.monobank.ua/terms, як невід`ємні частини спірного договору. Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Універсал Банк», надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування. При цьому матеріали справи не містять доказів того, що саме цей витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Універсал Банк» розумів відповідач ОСОБА_1 , ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Універсал Банк». Суд першої інстанції, роблячи висновок про ознайомлення та погодження відповідача з Тарифами та Умовами, не обґрунтував його та не зазначив доказів на підтвердження вказаного висновку. Також роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення та дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено у постанові Верховного Суду України від 11 травня 2015 року у справі № 6-16цс15 і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. У цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однієї зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача, неодноразово змінювалися самим АТ «Універсал Банк» у період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду з вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Отже, матеріали справи не містять підтверджень, що саме витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Універсал Банку, які надав банк, відповідач розумів, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Універсал Банк». Паспорт споживчого кредиту за програмою «Чорна картка monobank» не може бути прийнято до уваги, оскільки зі змісту цього паспорту вбачається, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо. У розділі 4 вказаного Паспорту зазначено, що реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит. Крім того, в розділі 7 вказаного Паспорту зазначено, що наведена у ньому інформація зберігає чинність та є актуальною до 01 січня 2023 року. Отже, зазначений Паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником. Анкета-заява, підписана ОСОБА_1 , не містить домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, штрафів за несвоєчасне погашення кредиту та посилання на паспорт споживчого кредиту, як складову договору. За таких обставин, саме по собі підписання відповідачем Паспорту споживчого кредиту без підтвердження про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг стягнення з нього відсотків, пені та комісії не доводить та не обґрунтовує. Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд вважав, що після направлення примірників Умов і правил надання банківських послуг, Тарифів, Таблиці обчислення вартості кредиту та Паспорту споживчого кредиту до мобільного додатку відповідача останній ознайомився з ними та погодився з їх умовами, використовуючи електронний цифровий підпис, що свідчить про погодження із позичальником усіх необхідних умов кредитного договору, зокрема і щодо нарахування відсотків за користування кредитом та неустойки за прострочення виконання зобов`язання. Проте, саме по собі посилання позивача на ознайомлення відповідачем із вказаними банківськими документами та погодження із ними шляхом їх підписання цифровим підписом у мобільному додатку, без надання відповідних доказів, не може бути прийнято до уваги, оскільки будь-яка дія користувача додатком фіксується у відповідній програмі та в подальшому оброблюється спеціалістами банку, що здійснюють реагування на відповідні дії з боку клієнта. При цьому відсутність вказаних доказів позбавляє суд можливості встановити факт ознайомлення з вказаними умовами надання кредитних послуг та їх підписання, що є обов`язковим у разі пред`явлення позивачем вимог щодо стягнення заборгованості за процентами, неустойкою, комісією, та які у зв`язку із відсутністю вказаних доказів стягненню не підлягають. Отже, висновки суду першої інстанції про ознайомлення та погодження відповідача з Умовами та Тарифами не відповідають обставинам справи, а обставини, які суд першої інстанції визнав встановленими, є недоведеними, що відповідно до п. 2, 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині. Щодо порушення норм процесуального права, а саме ст. 76, 81 ЦПК України в частині неправильного дослідження наявних у справі доказів, зокрема виписки, що призвело до ухвалення неправильного висновку про наявність заборгованості, вказував, що з наданих позивачем доказів встановлено, що відповідач користувався кредитними коштами (кредитним лімітом) та сплачував заборгованість за договором, що підтверджує факт укладення кредитного договору. З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що банк нараховував і списував проценти, всього було нараховано і списано 31717,16 грн., однак списання цих коштів в рахунок сплати процентів є неправомірним, оскільки в анкеті-заяві від 25 березня 2021 року строки здійснення періодичних платежів за кредитом не встановлені, процентна ставка не узгоджена. З виписки вбачається, що банк безпідставно нараховував відсотки, які не передбачені умовами цього договору, в тіло кредиту, розмір яких становить 31717,16 грн. Відтак, підстав для стягнення з відповідача заборгованості за наданим кредитом немає. Отже, у відповідача відсутня заборгованість перед банком, тому позовні вимоги банку є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. Ухвалюючи оскаржуване рішення та задовольняючи позов, суд першої інстанції порушив норми процесуального права, не дослідив наявні у справі докази, внаслідок чого не врахував вищевказані обставини та не надав належної оцінки доказам, наявним в матеріалах справи, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про наявність заборгованості. Щодо неправильного застосування норм матеріального права, а саме ст. 1046, 1047 ЦК України, не застосування норм матеріального права, які підлягали застосуванню, а саме п. 1.3, 1.13, 2.14 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджена постановою Правління НБУ від 21 січня 2004 року № 22, наводив зміст зазначених норм матеріального права, а також п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», вказував, що Верховний Суд в своїх постановах неодноразово висловлював правову позицію, що документи, складені банком без участі позичальника, не підтверджують факт надання позичальнику кредитних коштів, не доводять існування відповідного його волевиявлення, а отже і укладення сторонами певного правочину з дотриманням правил ст. 1055 ЦК України (постанова Верховного Суду від 11 липня 2018 року в справі № 752/6743/16-ц). Розрахунок заборгованості, складений позивачем, не є доказом наявності заборгованості, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено і у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. В постанові Верховного Суду від 21 листопада 2019 року по справі № 621/74/19 також зроблено правовий висновок, що розрахунок кредитної заборгованості не є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру заборгованості, оскільки банком не доведено укладання кредитного договору з дотриманням передбаченої законом форми. Тому позовні вимоги про стягнення грошових сум згідно з умовами такого договору не підлягають задоволенню. Таким чином, належним та достовірним доказом проведення безготівкового розрахунку є відповідний платіжний документ, передбачений положеннями Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджена постановою Правління НБУ від 21 січня 2004 року № 22, заповнений відповідно до вимог цього нормативного документу, та який містить відповідні відмітки про виконання цього платіжного документа банком платника та Закону України «Про платіжні системи та перекази коштів в Україні». Сам лише факт підписання анкети-заяви не свідчить про видачу кредиту відповідачу, оскільки така позиція не ґрунтується на положеннях закону, а жодних відомостей з цього приводу така анкета-заява не містить. Верховний Суд у постанові від 27 березня 2020 року в справі № 703/3063/18 дійшов висновку, що в зв`язку з ненаданням банком доказів видачі кредитної картки та розміру кредиту суд позбавлений можливості перевірити розмір нарахованої суми боргу. А тому, з урахуванням такого, розрахунок заборгованості, на який посилається суд в оскаржуваному рішенні, не є належним і достовірним доказом того факту, що відповідач дійсно отримав позику, і відповідно що договір позики є укладеним. Щодо порушення норм процесуального права, а саме ст. 263, 264 ЦПК України, вказував, що всупереч цих норм оскаржуване рішення є невмотивованим та необґрунтованим, а судом не надано жодної правової оцінки доводам відповідача. Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України (в редакції станом на час надходження апеляційної скарги) апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції даним вимогам закону відповідає. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що 25 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг АТ «Універсал Банк» за допомогою аналогу власноручного підпису, тобто факсимільного відтворення власного підпису за допомогою засобів електронного копіювання; в анкеті-заяві сторони погодили право банку на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту та порядок сповіщення про це боржника; пільговий період за користування кредитним лімітом, який становить 62 дні, а також те, що у разі виходу з пільгового періоду на кредит буде нараховуватись процентна ставка - 3,1 % на місяць. Оскільки відповідач, використовуючи надані йому кредитні кошти, не виконав свої зобов`язання за кредитним договором, банк отримав право на задоволення своїх вимог кредитора шляхом стягнення заборгованості за кредитом у заявленому розмірі 56 573,32 грн., яка складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) в сумі 56 573,32 грн. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав. Судом встановлено, що в рамках проекту «Monobank» Акціонерного товариства «Універсал Банк» відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки «monobank». Особливістю проекту «Monobank» є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження паспорта та реєстраційного номера облікової картки платника податків в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку у зручному для клієнта місці. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Також судом встановлено, що 25 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг АТ «Універсал Банк» за допомогою аналогу власноручного підпису, тобто факсимільного відтворення власного підпису за допомогою засобів електронного копіювання (а. с. 17; 165 т. 1). Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з умовами і правилами обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» у разі надання банківських послуг щодо продуктів (MONOBANK Universalbank), таблицею обчислення вартості кредиту і паспортом споживчого кредиту, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/terms, тарифами, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/rates, складають договір про надання банківських послуг. Відповідач підтвердив, що підписуючи цю анкету - заяву власноручним підписом або цифровим власноручним підписом на екрані власного смартфону у мобільному додатку monobank, він підтвердив отримання примірника договору в мобільному додатку monobank, своє знайомлення та згоду з умовами договору, укладення договору та зобов`язався виконувати його умови (п.1 анкети-заяви). Згідно з п. 2 анкети-заяви відповідач просив відкрити поточний рахунок НОМЕР_2 у гривні на ім`я ОСОБА_1 . Відповідно до п.3 анкети-заяви відповідач просив встановити кредитний ліміт на суму, вказану в мобільному додатку. Пільговий період за користування кредитним лімітом становить до 62 днів. У разі виходу з пільгового періоду на кредит буде нараховуватися процентна ставка - 3,1 % на місяць. Відповідач беззастережно погодився з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту, а також з тим, що про зміну доступного розміру дозволеного кредитного ліміту банк повідомляє її шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток. Відповідач просив вважати його власноручний підпис або його аналоги (у т.ч. удосконалений електронний підпис) обов`язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті їй в банку. Засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладення удосконаленого електронного підпису у мобільному додатку для засвідчення його дій. Також визнав, що удосконалений електронний підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Підтвердив, що всі наступні правочини ( у т.ч. підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися з використанням простого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису (п. 6 анкети-заяви). Згідно з п.9 анкети-заяви усе листування щодо договору відповідач просив здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали зв`язку відповідно до умов договору. До анкети-заяви банк долучив: покрокову інструкцію активації картки Monobank та підписання УЕП; Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/ Uviversal Bank, чинну редакцію затверджену протоколом Правління №7 від 24.02.2021, що набуває чинності з 01.03.2021; витяг з тарифів банку «Чорна картка monobank»; паспорт споживчого кредиту Monobank platinum, таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача; витяг з тарифів банку картки monobank platinum; паспорт споживчого кредиту monobank platinum (а. с. 21 - 57 т. 1,169 - 205 т. 1 а. с. 73 -77 т. 2). Згідно довідки про розмір встановленого кредитного ліміту від 12 лютого 2024 року, вказано розмір кредитного ліміту по поточному рахунку: НОМЕР_3 - 40 000,00 грн. (а. с. 16, 164 т. 1). Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором б/н від 25.03.2021, укладеним між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 станом на 07 січня 2024 року заборгованість відповідача за наданим кредитом (тілом кредиту) становить 56 573,32 грн. (а. с. 13 - 15; 161 - 163 т. 1). Згідно довідки про заборгованість від 19 квітня 2024 року по рахункам НОМЕР_4 та НОМЕР_5 клієнта ОСОБА_1 , тип рахунку - кредитна картка platinum, кредитний ліміт 40 000 грн., заборгованість на 19.04.2024 становить 59 601,32 грн. (а. с. 148 т. 1; а. с. 18 т. 2). Згідно довідки від 19 квітня 2024 року про наявність рахунку, у клієнта ОСОБА_1 у АТ «Універсал Банк» відкрито рахунок НОМЕР_4 ( НОМЕР_2 ), тип рахунку картка platinum, валюта рахунку - гривня, статус - активна (а. с. 149 т. 1; а. с. 72 т. 2) Крім того, банк надав виписки про рух коштів по картковому рахунку НОМЕР_2 за періоди: з 25 березня 2021 року по 31 травня 2021 року, з 31 травня 2021 року по 25 березня 2021 року; з 01 червня 2021 року по 31 грудня 2021 року; з 01 січня 2022 року по 19 квітня 2024 року клієнта ОСОБА_1 (а. с. 95 - 105, 106 - 141, 142 - 147 т. 1, а. с. 19 - 29; 30 - 65; 66 -71 т. 2). Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами. Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом. Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на зміну, припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства ( стаття 628 ЦК України). Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору ( стаття 638 ЦК України). Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-електронних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. У пункті 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. За правилом частин четвертої та п`ятої цієї статті пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилами частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Як зазначено у статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно із частинами першою, другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом частини першої статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Універсал Банк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Судом першої інстанції враховано, що анкета-заява від 25 березня 2021 року містить докладну інформацію щодо особи ОСОБА_1 , зокрема, дату його народження, індивідуальний податковий номер, номер паспорта, адресу проживання, номер мобільного телефону, а також соціальний статус. В анкеті-заяві містяться копія паспорта та копія картки платника податків відповідача ОСОБА_1 які скопійовані ним та надані до анкети в електронному вигляді. В анкеті-заяві міститься прохання відповідача відкрити поточний рахунок НОМЕР_2 у гривні на його ім`я та встановити кредитний ліміт на суму, зазначену в мобільному додатку. Відкриття відповідачу рахунку НОМЕР_2 підтверджується довідкою банку та випискою про рух коштів по картковому рахунку по картковому рахунку НОМЕР_2 за періоди: з 25.03.2021 по 31.05.2021; з 31.05.2021 по 25.03.2021; з 01.06.2021 по 31.12.2021; з 01.01.2022 по 19.04.2024 клієнта ОСОБА_1 . Таким чином, судом першої інстанції встановлено факт укладення 25 березня 2021 року АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 кредитного договору в електронній формі та погодження його умов шляхом підписання сторонами анкети - заяви до договору про надання банківських послуг. Висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність умовам закону, в тому числі Закону України « Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 09 вересня 2020 року в справі №732/670/19, від 07 жовтня 2020 року в справі №127/33824/19, від 12 січня 2021 року в справі №524/5556/19 та від 10 червня 2021 року в справі №234/7159/20. Апеляційний суд враховує, що підписання анкети-заяви до договору про надання банківських послуг АТ «Універсал Банк» 25 березня 2021 року відповідачем в апеляційній скарзі не заперечується, а заперечується лише підписання Умов та правил надання банківських послуг і Тарифів. Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , підписавши 25 березня 2021 року анкету-заяву, висловив згоду на отримання банківських послуг, а саме просив відкрити поточний рахунок у гривні та встановити кредитний ліміт на суму, вказану в мобільному додатку. В анкеті-заяві сторони погодили право банку на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту та порядок сповіщення про це боржника; пільговий період за користування кредитним лімітом, який становить 62 дні, а також те, що у разі виходу з пільгового періоду на кредит буде нараховуватись процентна ставка в розмірі 3,1 % на місяць. Враховуючи вищевикладене, спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи, доводи апеляційної скарги, що анкета-заява не містить домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, і що оскільки в анкеті-заяві від 25 березня 2021 року строки здійснення періодичних платежів за кредитом не встановлені, процентна ставка не узгоджена, банк безпідставно нараховував відсотки, які не передбачені умовами цього договору, в тіло кредиту, розмір яких становить 31717,16 грн., а також про те, що підстав для стягнення з відповідача заборгованості за наданим кредитом немає і у відповідача відсутня заборгованість перед банком. Доводи відповідача, що анкета-заява не містить домовленості сторін про штрафи за несвоєчасне погашення кредиту та посилання на паспорт споживчого кредиту, як складову договору, правильних висновків суду першої інстанції не спростовують, позаяк позивачем не заявлялись вимоги про стягнення штрафів і відповідно судом першої інстанції така складова заборгованості з відповідача не стягувалась. Судом враховано, що на підтвердження позовних вимог АТ «Універсал Банк» також надав суду Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/ Universal Bank, чинну редакцію затверджену протоколом Правління №7 від 24.02.2021, що набуває чинності з 01.03.2021; витяг з тарифів банку «Чорна картка monobank»; паспорт споживчого кредиту Monobank platinum, таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача; витяг з тарифів банку картки monobank platinum; паспорт споживчого кредиту monobank platinum. Разом з тим, відхиляючи дані докази, суд першої інстанції мотивував це відсутністю доказів того, що відповідач ОСОБА_1 підписав додані позивачем до позовної заяви Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank / Universal Bank, витяг з тарифів банку «Чорна картка monobank»; паспорт споживчого кредиту Monobank platinum, таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача; витяг з тарифів банку картки monobank platinum; паспорт споживчого кредиту monobank platinum», зокрема, шляхом накладення удосконаленого електронного підпису. Тому суд погодився з доводами представника відповідача, що позивачем не доведено, що саме ці Умови розумів відповідач та ознайомився з ними, підписуючи анкету - заяву про приєднання до договору про надання банківських послуг. Враховуючи наведене, не ґрунтуються на фактичних висновках суду першої інстанції та відхиляються апеляційним судом як безпідставні доводи апеляційної скарги, що суд вважав, що після направлення примірників Умов і правил надання банківських послуг, Тарифів, Таблиці обчислення вартості кредиту та Паспорту споживчого кредиту до мобільного додатку відповідача останній ознайомився з ними та погодився з їх умовами, і що такі висновки суду першої інстанції про ознайомлення та погодження відповідача з Умовами та Тарифами не відповідають обставинам справи, а обставини, які суд першої інстанції визнав встановленими, є недоведеними, що відповідно до п. 2, 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині. Водночас суд першої інстанції правильно визначився з тим, що умови кредитування щодо пільгового періоду за користування кредитним лімітом, а також щодо розміру відсоткової ставки у разі виходу з пільгового періоду були узгоджені сторонами у п. 3 анкети-заяви, та надав оцінки доводам представника відповідача про те, що анкета-заява, підписана відповідачем, не містить домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, як такі, що спростовуються матеріалами справи. Апеляційний суд також погоджується з оцінкою судом першої інстанції твердження представника відповідача про те, що факт підписання анкети - заяви не свідчить про видачу кредиту, з огляду на те, що позивачем до позовної заяви додано виписки про рух коштів по картковому рахунку НОМЕР_2 клієнта ОСОБА_1 за періоди: з 25.03.2021 по 31.05.2021; з 31.05.2021 по 25.03.2021; з 01.06.2021 по 31.12.2021; з 01.01.2022 по 19.04.2024, зі змісту яких вбачається, що відповідач постійно, у вказані періоди, користувався кредитними коштами, та періодично зараховував на рахунок кошти, що є підтвердженням того, що він прийняв умови договору, визначені анкетою - заявою від 25 березня 2021 року. Суд першої інстанції правильно зазначив, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положеннями закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або електронній формі. Водночас, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі та відсилання клієнту. Згідно з пунктом 3 вказаного Положення клієнтські рахунки це особові рахунки, за якими обліковуються кошти клієнтів банку. До клієнтських рахунків належать кореспондентські, поточні, вкладні (депозитні) рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу). Отже, виписка про рух коштів по рахунку є тим документом, який підтверджує розмір заборгованості. З огляду на наявність таких виписок в матеріалах справи апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги, що належним та достовірним доказом проведення безготівкового розрахунку є відповідний платіжний документ, а розрахунок заборгованості, на який посилається суд в оскаржуваному рішенні, не є належним і достовірним доказом того, що відповідач дійсно отримав позику і відповідно до договір позики є укладеним. Апеляційний суд також враховує, що відповідач в апеляційній скарзі безпідставно посилається на незастосування судом першої інстанції вимог Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21 січня 2004 року № 22, Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», які втратили чинність. Таким чином, є правильними висновки суду першої інстанції, що оскільки відповідач, використовуючи надані йому кредитні кошти, не виконав свої зобов`язання за кредитним договором, банк отримав право на задоволення своїх вимог кредитора шляхом стягнення заборгованості за кредитом. Оцінюючи правомірність вимог АТ «Універсал Банк», суд першої інстанції врахував, що банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 25 березня 2021 року, яка виникла станом на 07 січня 2024 року у розмірі 56 573,32 грн. та складається із 56 573,32 грн. загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), при цьому вимог про сплату процентів, неустойки та комісії банк не пред`являв, відповідач не спростував наданий позивачем розрахунок заборгованості, доказів повернення коштів відповідачем в добровільному порядку матеріали справи не містять. Є правильними висновки суду першої інстанції, що розрахунок заборгованості, наданий позивачем, не відповідає умовам, передбаченим в анкеті-заяві, що підписана відповідачем, зокрема щодо нарахування відсотків у розмірі, обумовленому сторонами - 3,1 % (37,2), але не порушує його прав, оскільки відсотки були нараховані у меншому розмірі - 2,9 % (34,8 %). В іншій частині розрахунок заборгованості відповідає сумам, отриманим відповідачем та вказаним у виписці про рух коштів по рахунку. З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується з правильними висновками суду першої інстанції, не спростованими доводами апеляційної скарги, про доведеність та обґрунтованість позову та його задоволення в повному обсязі шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованості за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 25 березня 2021 року станом на 07 січня 2024 року у розмірі 56 573,32 грн., яка складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) в сумі 56 573,32 грн. Спростовуються змістом мотивувальної частини рішення доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції не надав жодної правової оцінки доводам відповідача. Оскаржене судове рішення є достатньо вмотивованим та містить висновки суду щодо обставин, які мають значення для вирішення спору. Суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні. Відтак, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги про неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, не ґрунтуються на доказах, наявних у матеріалах справи, не враховують висновків суду, а прямо суперечать їм та перекручують їх зміст, в зв`язку з чим відхиляються апеляційним судом. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Керуючись ст. 7, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення. Рішення Славутицького міського суду Київської області від 28 червня 2024 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Судді : Кашперська Т.Ц. Фінагеєв В.О. Яворський М.А.