Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/9664/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 23 жовтня 2024 року м. Дніпросправа № 160/9664/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2024 року (суддя 1-ї інстанції Ніколайчук С.В.) в адміністративній справі №160/9664/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: 15.04.2024 ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі відповідач-2), в якій просила суд: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 07.03.2024 № 04570018233 щодо відмови ОСОБА_1 у переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу», починаючи з 28.02.2024; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії державного службовця за віком відповідно достатті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу» в розмірі 60 % від заробітної плати, зазначеної в довідках Східного міжрегіонального управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків № 832/6/32-00-10-08 від 15.02.2024 та Центрального міжрегіонального управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків № 5/31-00-10-02-26 від 16.02.2024, починаючи з 28.02.2024. В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що вона з 11.07.1994 по 04.05.2016 та з 16.05.2017 по 27.12.2023 працювала в органах державної податкової служби, обіймала відповідні посади для виконання завдань і функцій держави (у сфері податкової політики), та те, що їй присвоювались відповідні ранги державних службовців та спеціальні звання за наслідками атестації у визначеному Законом України від 04 грудня 1990 року № 509- XII «Про державну податкову службу в Україні» порядку, а також те, що вона одержувала заробітну плату за виконувану роботу за рахунок державного бюджету, і з отримуваної нею заробітної плати проводились відрахування підвищених розмірів відповідних (страхових, соціальних) внесків до спеціальних фондів державного бюджету, - то всі періоди роботи (служби) Позивача мають бути зараховані до стажу державної служби. На думку позивача, її стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби станом на 01.05.2016 (день набрання чинності Законом України № 889-VIII) становив більше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Оскільки на час набрання чинності Закону № 889-VII, а саме станом на 01.05.2016 в силу перерахованих вище норм законодавства позивач працювала на посадах державної служби понад 20 років, а станом на день звернення до відповідача-1 із заявою від 28.02.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 3723- ХІІ мала стаж державної служби понад 28 років та досягла необхідного пенсійного віку, то позивач має право на призначення пенсії державного службовця за віком відповідно статті 37 Закону № 3723-ХІІ. Вказане стало підставою для звернення до суду з цим позовом. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2024 року позов задоволено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач-1 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В апеляційній скарзі зазначає, що статтею 25 Закону № 3723-XII визначено категорії посад державних службовців, в залежності від яких, встановлювались ранги державних службовців. Основним критерієм, який визначає підстави для зарахування періоду роботи особи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII, є встановлення за займаною посадою відповідного рангу. Також наголошує, що оскільки з 01.12.2015, тобто з початку застосування Постанови № 1013, якою пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України № 865 виключено, а її пункт 5 викладено в іншій редакції, та у зв`язку з набранням у подальшому чинності Законом № 889-VIII, яким по іншому врегульовані правовідносини, пов`язані із пенсійним забезпеченням державних службовців, пенсії, призначені за статтею 37 Закону №3723-XII, не підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців. Позивач та відповідач-2 правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались. В силу пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком Закону України 09.07.2003 № 1058- ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 28.02.2024 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перехід з пенсії за віком згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно із Законом України «Про державну службу». До заяви були долучені необхідні документи для призначення пенсії, у тому числі довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця Східного міжрегіонального управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків № 832/6/32-00-10-08 від 15.02.2024 та Центрального міжрегіонального управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків № 5/31-00-10-02-26 від 16.02.2024. За принципом екстериторіальності заява позивача розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області та прийняло рішення від 07.03.2024 № 04570018233 про відмову в призначені пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII. В обґрунтування відмови зазначено, що відповідно до записів у трудовій книжці гр. ОСОБА_1 працювала у Державній податковій інспекції у м. Дніпропетровську та присвоєно спеціальне звання радник податкової та митної справи II рангу. Статтею 25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII визначені категорії посад державних службовців. Посади працівників податкової служби даною статтею не передбачені. Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 було передбачено зарахування стажу державної служби роботи на посадах керівних працівників та спеціалістів державної податкової служби. Не погоджуючись з відмовою у переведенні з пенсії за віком згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно із Законом України «Про державну службу», позивач звернулась до суду з цим позовом. Суд першої інстанції задовольняючи позов виходив з того, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ. Оскільки єдиною підставою для відмови в призначенні пенсії згідно з вказаним Законом була відсутність необхідного стажу державної служби, а судом встановлено, що такий стаж у позивача є, то ефективним способом захисту порушених прав позивача у даному випадку стане зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити переведення останньої з пенсії за віком відповідно до Закону 1058-IV на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3733-ХІІ у розмірі 60 відсотків від заробітку. Спірним у справі є відмова пенсійного органу у переведенні позивача з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV на пенсію державного службовця за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII. Переглядаючи судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Згідно зі статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Відповідно до статті 90 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ (далі Закон № 889-VІІІ), який набрав чинності з 01.05.2016, встановлено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Згідно із пунктом 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII (далі - Закон № 3723-XII) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VІІІ стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. Так, згідно з частиною першою статті 37 Закону №3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом 1 частини першої статті 28 Закону №1058-IV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суд апеляційної інстанції констатує, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби. Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена у постанові Верховного Суду від 04.04.2018 у зразковій справі №822/524/18. З матеріалів справи вбачається, що єдиною підставою для відмови у переведенні позивача на пенсію за нормами Закону № 3723-XII є недостатній стаж державної служби, який полягає в незарахуванні трудового стажу позивача на посадах в органах державної податкової служби, оскільки на думку відповідача ці посади не відносяться до категорій посад визначених статтею 25 Закону № 3723-XII. Пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. Згідно п.1.1 Податкового кодексу України державна податкова справа - сфера діяльності контролюючих органів, передбачена Податковим кодексом і іншими актами законодавства України, спрямована на формування і реалізацію державної податкової політики в частині адміністрування податків, зборі; платежів. Відповідно до ст.41.1 Податкового кодексу України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні орган. Відповідно до норм, закріплених у Податковому кодексі України - посадові особи контролюючих органів є державними службовцями. Загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, визначає Закон України «Про державну службу» № 3723-ХІІ. Згідно статті 1 цього Закону державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження. Регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України. Як було встановлено судом першої інстанції, згідно із записами у трудовій книжці, 11.07.1994 позивач прийняла Присягу державного службовця і їй було присвоєно звання Інспектора податкової служби III рангу (наказ ДПІ по м. Дніпро від 16.10.1995 № 160-п). У період з 11.07.1994 по 04.05.2016 та з 16.05.2017 по 27.12.2023 позивач працювала в органах державної податкової служби Дніпропетровської області (всього 28 років 5 місяців 6 днів). Наказом №150-0 від 04.12.2023 Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків 27.12.2023 позивача звільнено з посади заступника начальника управління начальника відділу організації, планування роботи, моніторингу та контролю управління організації роботи Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків за власним бажанням на підставі пункту 7 статті 83, частини 3 статті 86 Закону України «Про державну службу» (а.с. 15-30). З аналізу записів трудової книжки позивача, вбачається, що посади на яких вона перебувала в контролюючому органі відносяться до шостої та сьомої категорії державних службовців згідно зі статтею 25 Закону № 3723-XII. Верховний Суд України раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 08.10.2013 у справі № 21-275а13 зазначив, що аналіз положень статті 37 Закону № 3723-XII, Закону № 509-ХІІ дає підстави вважати, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ. Зважаючи на те, що цей висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, сформульований за результатами розгляду справи, фактичні обставини в якій є подібними до фактичних обставин, встановлених у справі, що розглядається, а спір також стосується зарахування до стажу державної служби періоду служби у податкових органах посадових осіб, які мають спеціальне звання, колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що період проходження позивачем служби в податкових органах з 11.07.1994 по 04.05.2016 та з 16.05.2017 по 27.12.2023 має зараховуватись до стажу державної служби для призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ. Аналогічний підхід застосування наведених норм права висловлений Верховним Судом, зокрема, у постановах від 03.07.2018 у справі №586/965/16-а, від 18.03.2021 у справі №500/5183/17. За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 07.03.2024 №04570018233 щодо відмови позивачу у переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV на пенсію державного службовця за віком відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII є необґрунтованим та протиправним, а тому підлягає скасуванню. Статтею 37 Закону № 3723-XII встановлено, що пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. З урахуванням того, що судом під час розгляду даної справи було встановлено, що позивач має стаж на посаді державної служби понад 20 років, перед зверненням за призначенням пенсії працювала на посаді, віднесеній до посад державних службовців, суд апеляційної інстанції доходить до висновку, що остання має право на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 37 Закону № 3723-XII, а тому відповідно наявні правові підстави для переведення позивачки з пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV на пенсію державного службовця відповідно до Закону № 3723-XII. Оскільки на час виникнення у позивачки права на призначення пенсії відповідно Закону №3723-XII, нормою якою врегульовано питання права на таку пенсію та її розмір передбачено, що пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має право на призначення пенсії саме у розмірі 60 відсотків суми заробітної плати. Колегія суддів суду апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника з приводу того, що обчислення пенсії відповідно до статті 37 Закону повинно здійснюватись без урахування матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, допомоги на оздоровлення та індексації заробітної плати, оскільки Верховний Суд вже розглядав справи з таким предметом спору. Зокрема, у постановах від 04.09.2018 у справі № 750/4481/16-а, від 02.04.2019 у справі № 570/4196/16-а, від 09.04.2020 у справі № 534/2349/16-а, Верховний Суд зазначив: « отримані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, включаються до складу заробітної плати державного службовця та враховуються при обчисленні розміру його пенсії. Таким чином, матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань, надурочні, грошова винагорода, індексація заробітної плати з яких сплачені страхові внески включаються до складу заробітної плати державного службовця та враховуються при обчисленні розміру його пенсії». Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, відповідають зазначеним правовим позиціям Верховного Суду, а тому, враховуючи норми ч. 5 ст. 242 КАС України, підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення - відсутні. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України. Керуючись ст.ст. 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2024 року в адміністративній справі №160/9664/24 залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст. 328, 329 КАС України. Головуючий - суддя Н.І. Малиш суддя Н.П. Баранник суддя А.А. Щербак