Постанова Житомирський апеляційний суд № 296/4611/24

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №296/4611/24 Головуючий у 1-й інст. Франчук С. В. Номер провадження №33/4805/1175/24 Категорія ч. 1 ст. 130 КУпАП Доповідач Григорусь Н. Й. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 жовтня 2024 року м.Житомир Суддя Житомирського апеляційного суду Григорусь Н.Й., за участі: захисника адвоката Кирилюка В.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу адвоката Кирилюка Віталія Леонідовича, діючого в інтересах ОСОБА_1 на постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 15 липня 2024 року, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ВСТАНОВИВ: Постановою судді Корольовського районного суду м. Житомира від 15 липня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн. Згідно з постановою судді місцевого суду, ОСОБА_2 06 травня 2024 року о 12 годині 09 хвилин по вул. І. Кочерги, 6, в м. Житомирі, керував автомобілем «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку проводився на місці зупинки із застосуванням приладу Drager Alcotest 6820, результат огляду 2,69 ‰ проміле. Від керування відсторонений у встановленому законодавством порядку. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 2.9 «а» ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, адвокат Кирилюк В.Л. подав апеляційну скаргу в інтересах ОСОБА_1 , в якій просить постанову судді місцевого суду скасувати та закрити провадження у справі, посилаючись на незаконність постанови, однобічне та неповне з`ясування судом обставин справи. Апеляційна скарга обґрунтована, зокрема, тим, що зупинка автомобіля була безпідставною, вказаний факт підтверджується рішенням суду про скасування постанови про притягнення до відповідальності. Вважає, що поліціантами порушено процедуру огляду, передбачену ст. 266 КУпАП, зокрема, відсутні докази безумовного погодження ОСОБА_1 з результатами тесту, а також відсутні докази його відмови від проходження огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я. Крім того, направлення було складено о 12.30, тобто фактично до закінчення огляду за допомогою технічного приладу Алкотест. Також покликається на правові позиції Житомирського апеляційного суду у інших справах. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення захисника адвоката Кирилюка В.Л., який апеляційну скаргу підтримав, перевіривши доводи апеляційної скарги, доходжу наступного висновку. Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Згідно зі ст. 245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП. Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за порушення ним п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху (ПДР), є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами, а зміст постанови відповідає вимогам статтей 283, 284 КУпАП. Як вірно встановив суддя місцевого суду, наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується: даними протоколу про адміністративне правопорушення від 06.05.2024, у відповідності до якого, ОСОБА_2 06 травня 2024 року о 12 годині 09 хвилин по вул. І. Кочерги, 6, в м. Житомирі, керував автомобілем «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки із застосуванням приладу Drager Alcotest 6820, результат огляду 2,69 ‰ проміле. Від керування відсторонений у встановленому законодавством порядку, чим порушив п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 1); роздруківкою Alkotest-6820 від 06.05.2024 з результатом 2,69 ‰ (проміле) (а.с. 2); актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, підстава: виявлені ознаки сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, тремтіння пальців рук. Результати огляду 2,69 ‰, з якими ОСОБА_2 погодився, що засвідчив власним підписом (а.с. 4); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с. 5); постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2081617 від 06.05.2024 (а.с. 3); відеозаписом обставин події (а.с. 9), на якому зафіксовано спілкування поліціантів з ОСОБА_1 , останній пояснив, що «стаканчик пива випив», а пізніше зазначив «бокал пива випив зранку». Протокол про адміністративне правопорушення, акт огляду та чек за результатами тестування спеціальним засобом «Драгер 6820» підписано ОСОБА_1 без зауважень. Даних про те, що ОСОБА_2 наполягав на направленні його для проведення огляду у медичному закладі охорони здоров`я матеріали справи не містять. Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду дав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності та взаємозв`язку з іншими доказами, та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Доводи апеляційної скарги відносно того, що зупинка транспортного засобу була безпідставною, не заслуговують на увагу, оскільки зупинка автомобіля, яким керував ОСОБА_2 , відповідала вимогам ст. 35 Закону України «Про національну поліцію». Так, відповідно до ч. 1 ст. 35 вказаного Закону поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо: якщо водій порушив Правила дорожнього руху; є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення тощо. Посилання апелянта на ту обставину, що рішенням Богунського районного суду м. Житомира у справі № 295/7764/24 було скасовано постанову серії ЕНА № 2081617 від 06.05.2024 про накладення адміністративного стягнення за порушення ПДР, винесену відносно ОСОБА_1 , а тому зупинку його автомобіля не можна вважати законною, як і наступні дії працівників поліції, апеляційним судом не приймаються, як такі, що не спростовують вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП. В даному випадку, після зупинки автомобіля ОСОБА_1 , йому було надані чіткі пояснення щодо мотивів зупинки, а тому подальші дії водія регламентуються нормами п. 2.5 (п. 2.9 «а») ПДР та не знаходяться у причинному зв`язку з його незгодою з діями працівників поліції стосовно зупинки автомобіля. Доводи скарги відносно того, що поліціантами порушено процедуру огляду, передбачену ст. 266 КУпАП, зокрема, відсутні докази безумовного погодження ОСОБА_1 з результатами тесту, а також відсутні докази його відмови від проходження огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я, є безпідставними, оскільки поліціанти неодноразово пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спецзасобу «Alcotest Drager» або у медичному закладі.ОСОБА_2 беззаперечно та без примусу з боку працівників поліції пройшов огляд на стан сп`яніння на місці, який виявив у нього алкоголь у кількості 2,69 ‰. Також його було ознайомлено з результатами тестування спеціальним засобом «Drager Alcotest 6820», актом огляду, які він підписав та погодився з останніми, ніяких заперечень не виказував. Зауважень щодо можливих неправомірних дії працівників поліції, пов`язаних з проведенням процедури огляду на стан сп`яніння, не заявляв, а тому у працівників поліції не було підстав для направлення його до закладу охорони здоров`я. Апеляційний суд вважає, що огляд на стан сп`яніння проведений з дотриманням вимог ст. 266 КУпАП, тому підстав вважати його недійсним немає. Відсутності чи наявності направлення на проходження огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я та час його складання - не спростовує винності ОСОБА_1 , який погодився з результатом огляду на місці. Посилання апелянта на судову практику Житомирського апеляційного суду в інших справах не має правового значення, оскільки наведені постанови не мають відношення до розгляду даної справи за відсутності на території України прецедентного права. Неточності у зазначенні часу складання у протоколі про адміністративне правопорушення та направлення, є формальними і жодним чином не свідчать про невинуватість ОСОБА_1 , а також не спростовують наявних у справі доказів на підтвердження вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Під час апеляційного розгляду справи апелянтом не були спростовані обґрунтовані висновки суду першої інстанції, якими було надано оцінку відеозаписам, як належним та допустимим доказам, та які не мають ознак переривання чи монтування під час фіксації обставин, які мають значення для справи. Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови. Отже, при розгляді даної справи суддя місцевого суду правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм закону, які б слугували підставою для скасування чи зміни постанови суду. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги. За таких обставин, відсутні підстави для скасування постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 . Керуючись ст. 294 КУпАП, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу адвоката Кирилюка Віталія Леонідовича, діючого в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Корольовського районного суду м. Житомира від 15 липня 2024 року - без змін. Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Н.Й. Григорусь