Постанова Волинський апеляційний суд № 161/8993/23

Справа № 161/8993/23 Головуючий у 1 інстанції: Гринь О. М. Провадження № 22-ц/802/942/24 Доповідач: Здрилюк О. І. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 жовтня 2024 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Здрилюк О. І., суддів - Бовчалюк З. А., Карпук А. К., секретар судового засідання Власюк О. С., з участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), правонаступником якого є Відділ державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання незаконними рішень, дій та бездіяльності, відшкодування моральної шкоди, стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 липня 2024 року, В С Т А Н О В И В : 01 червня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, який мотивує тим, що постанова Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про відкриття виконавчого провадження № 64582920 від 22 лютого 2021 року є такою, що прийнята з порушенням строків пред`явлення виконавчих документів до виконання на підставі виконавчого документа Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 листопада 2020 року № 161/10274/20, пред`явленого до примусового виконання з порушенням строків пред`явлення. 22.02.2021 ним було отримано смс-повідомлення про накладення арешту на рахунок у банку, звернувшись до якого він дізнався про отримання банком електронною поштою постанови державного виконавця. Звернувшись 23.02.2021 до державної виконавчої служби, йому особа, яка себе не назвала, показала певні документи, не даючи їх у руки, повідомивши, що це постанова про відкриття виконавчого провадження, відмовившись ознайомити із нею та вручити її копію, посилаючись на те, що постанова ще не підписана. Вважає, що накладення арешту на кошти до підписання постанови, тобто фактично до відкриття виконавчого провадження, є незаконним. Він лише 05.03.2021 отримав рекомендований лист із постановою про відкриття виконавчого провадження та повідомленням про її направлення. Ця постанова була надіслана йому також з порушенням у березні 2021 року, а не пізніше наступного робочого дня з дня її винесення. Виконавче провадження відкрито з приводу виконання постанови Волинського апеляційного суду від 12.11.2020 про стягнення з нього на користь держави 420,40 грн судового збору, але цієї постанови він не отримував. Ця постанова суду набрала законної сили 12.11.2020, виконавчий лист видано судом 20.11.2020, а відкрито виконавче провадження 22.02.2021, тобто зі спливом тримісячного строку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження». Про всі ці порушення він описав у скарзі до Державної виконавчої служби, на яку він отримав підписану керівником відповідь, у якій було фактично перераховано лише ті ж факти та норми закону. Таким чином, замість скасування постанови про відкриття виконавчого провадження та повернення виконавчого документа стягувачу, на підставі не підписаної постанови 22.02.2021 було накладено арешт на його банківську картку. Такі дії спричинили йому незручності та вплинули на його матеріальний стан. Завдяки кредитній картці він міг використовувати кошти у випадку відсутності грошей, необхідних для прожиття та інших потреб. Крім того, через кредитну картку з 2012 року ним здійснювалися щомісячні платежі по договору страхування від нещасних випадків у страхову компанію. У зв`язку із накладенням арешту ця сплата була призупинена, а отже він втратив можливість отримати належну страхову виплату при можливому настанні страхового випадку. 12.05.2021 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області державним виконавцем надіслано постанову про звернення стягнення на його доходи на загальну суму 631,44 грн, з яких сума боргу 420,40 грн, витрати на проведення виконавчих дій 160 грн, виконавчий збір 42,04 грн, які було утримано з його пенсії у червні 2021 року 20% від пенсії, а решту коштів у липні 2021 року. Після виконання виконавчого документа йому не надсилалася постанова про закінчення виконавчого провадження. Всі наведені обставини призвели до різкого погіршення його стану здоров`я. Загострилося захворювання, яке було діагностовано ще у 2019 році. З 20 квітня 2021 року протягом 10 днів він перебував на стаціонарному лікуванні, під час якого поніс витрати у розмірі 9 594,40 грн, які не міг сплачувати кредитною карткою. Порівнявши виписки з лікарні, він виявив, що після 2019 року у нього додалося ще п`ять хвороб. Згідно пояснень лікарів це є вплив факторів зовнішнього середовища, які сприймаються перш за все нервовою системою, подразниками якої служить також і слово. Перенапруження нервової системи незмінно супроводжується напруженням функціонування серця і судинної системи. Внаслідок дій та бездіяльності відповідача, починаючи з лютого 2021 року він відчував прискорене серцебиття, стрибки артеріального тиску, підвищену стомлюваність, запаморочення та обмеження рухливості. Навантаження розумової діяльності, безсоння внаслідок стресової ситуації, внесення до реєстру боржників можуть стати причиною психологічної травми. Внаслідок розміщення під час лікування хворих з різними діагнозами в одній палаті під час карантину, пов`язаного з коронавірусом, через 5 днів після виписки з лікарні у зв`язку із погіршенням стану здоров`я він 11.05.2021 був повторно госпіталізований на 10 днів на стаціонарне лікування з подальшим амбулаторним лікуванням на умовах самоізоляції до 02.06.2021. У цей період він фізично не міг проводити будь-які дії, пов`язані з виконанням чи оскарженням постанови виконавчої служби. До цього часу він відчуває наслідки двох захворювань, які стали наслідком рішень, дій та бездіяльності відповідача. Завдану йому відповідачем моральну шкоду він оцінює у розмірі 50 000 грн, який є дуже маленьким у порівнянні з практикою Європейського Суду. При цьому ураховує значне погіршення стану здоров`я, погіршення матеріального стану через утворення грошової заборгованості внаслідок витрат на лікування, підготовку матеріалів позовної заяви, фізичні та душевні страждання, спричинені діями відповідача, які потягли за собою примусові грошові відрахування з мізерної пенсії. Ураховуючи наведене, просив: визнати незаконними рішення, дії та бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби в місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) у виконавчому провадженні № 64582920; стягнути з Державної виконавчої служби в місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на його користь 50 000 грн моральної шкоди, завданої незаконним рішенням, дією та бездіяльністю, як органом державної влади; стягнути з Державної виконавчої служби в місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на його користь кошти в сумі 631,44 грн, утримані з його пенсії як борг, витрати на проведення виконавчих дій та виконавчий збір. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 липня 2024 року в позові відмовлено. В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове про задоволення позову. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач, посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги та законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення. У судовому засіданні позивач та його представник апеляційну скаргу підтримали із наведених у ній підстав і просять її задовольнити. Представник відповідача апеляційну скаргу заперечила і просить залишити її без задоволення. Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено, що постановою Волинського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року у справі № 161/10274/20 стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 420,40 грн судового збору за подання апеляційної скарги, на виконання якої Луцьким міськрайонний судом Волинської області 20 листопада 2020 року було видано виконавчий лист та направлено для примусового виконання до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), правонаступником якого є Відділ державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (т.1 а.с.237). Постановою державного виконавця від 22 лютого 2021 року відкрито виконавче провадження № 64582920 з примусового виконання цього виконавчого листа, проведено ряд виконавчих дій і постановою від 19 липня 2021 року, закінчено виконавче провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» - у зв`язку з повним виконанням виконавчого документа (т.1 а.с.211-238). Ухвалюючи рішення про відмову у позові, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки державним виконавцем було дотримано строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, а також обґрунтовано накладено арешт на кошти боржника, то позовні вимоги про визнання незаконними дії, рішень та бездіяльності державного виконавця не підлягають до задоволення, як відповідно і похідні вимоги про стягнення моральної шкоди та стягнутих у ході виконавчого провадження коштів. Проте, до таких висновків суд дійшов помилково, з порушенням норм процесуального права. Судова юрисдикція це інститут права, покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства. Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження (частина друга статті 19 ЦПК України). Захист прав в порядку цивільного судочинства здійснюється у позовному провадженні, а також у інших, спеціальних (окремих) провадженнях, зокрема в порядку судового контролю за виконанням судових рішень (розділ VII ЦПК України). Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (частина перша статті 448 ЦПК України). Отже, положеннями розділу VII ЦПК України передбачено територіальну та інстанційну юрисдикцію судів для розгляду скарг на рішення, дію або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення. Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Позовні вимоги про визнання незаконними рішень, дій та бездіяльності Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) щодо виконання виданого 20.11.2020 Луцьким міськрайонний судом Волинської області виконавчого листа у справі № 161/10274/20 про стягнення з ОСОБА_1 в дохід держави 420,40 грн судового збору за подання апеляційної скарги по суті є скаргою позивача (боржника) як сторони виконавчого провадження, а не вимогою про захист порушеного цивільного права, який підлягає вирішенню в порядку позовного провадження. Помилково прийнявши позов до розгляду, суд має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України. Схожі висновки містяться в постановах Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року № 904/51/19, Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 лютого 2023 року у справі № 759/14039/19, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 травня 2024 року у справі № 490/738/21. Таким чином, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання незаконними рішень, дій та бездіяльності Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) щодо виконання виданого 20.11.2020 Луцьким міськрайонний судом Волинської області виконавчого листа у справі № 161/10274/20 про стягнення з ОСОБА_1 в дохід держави 420,40 грн судового збору за подання апеляційної скарги, не врахував зазначених висновків Верховного Суду та помилково розглянув вказані вимоги в порядку позовного провадження. При цьому заявник не позбавлений права звернення до суду з відповідною скаргою в порядку, передбаченому розділом VIІ ЦПК України. Таким чином, рішення суду в оскарженій частині необхідно скасувати та закрити провадження у справі у цій частині на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України. Згідно пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд свою ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково. Відповідно до змісту частини першої статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Згідно з ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин апеляційний суд доходить висновку, що рішення суду в частині вимог про визнання незаконними рішень, дій та бездіяльності Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), правонаступником якого є Відділ державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі у цій частині відповідно до частини першої статті 377 ЦПК України. Щодо вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди і стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, апеляційний суд доходить наступних висновків. Згідно з позовною заявою, ОСОБА_1 заявлено вимоги про відшкодування моральної шкоди із посиланням на п. 2 ч. 2 ст. 23, ст. ст. 1167, 1172 ЦК України (т.1 а.с.1-8). Відповідно до вимог ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Статтею 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом. Згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Порушення своїх прав позивач обґрунтовує незаконними діями відповідача, вчиненими понад строки, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», з приводу відкриття виконавчого провадження № 64582920 і вчинення виконавчих дій по примусовому виконанню виданого Луцьким міськрайонним судом виконавчого документа про стягнення в дохід держави судового збору за подання апеляційної скарги. Посилається на порушення своїх прав державним виконавцем, яке виразилося у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою щодо нього самого. Вважає, що моральна шкода має бути відшкодована за ч. 2 ст. 1167 ЦК України незалежно від вини органу державної влади, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала та відповідачем, оскільки шкоду завдано його працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Наведене позивачем обґрунтування для звернення із цими вимогами не знайшло свого підтвердження у судовому засіданні. Позивач у встановленому законом порядку не надав жодного належного, допустимого і достовірного доказу про заподіяння йому відповідачем моральної шкоди, про наявність вини відповідача та про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди незалежно від вини відповідача. Обґрунтовуючи вимогу про відшкодування моральної шкоди погіршенням стану здоров`я та приєднуючи виписки з лікувальних закладів із зазначенням певних діагнозів, позивач не довів, що ці захворювання перебувають у причинно-наслідковому зв`язку саме із діями відповідача з приводу відкриття 22.02.2021 виконавчого провадження № 64582920. Посилаючись на припинення здійснення кредитною карткою щомісячних платежів по договору страхування від нещасних випадків у страхову компанію, позивач не довів неможливості сплати відповідних платежів не кредитною карткою, а також не надав доказів про те, що у період з 22.02.2021 по 19.07.2021 настав страховий випадок і йому було відмовлено у виплаті страхової виплати. Ураховуючи наведене, апеляційний суд доходить висновку про відмову у позові про відшкодування моральної шкоди у зв`язку із недоведеністю цих позовних вимог. Також апеляційний суд доходить висновку про безпідставність позовних вимог про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 631,44 грн, оскільки постановою державного виконавця від 19 липня 2021 року закінчено виконавче провадження № 64582920 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» - у зв`язку з повним виконанням виконавчого документа (т.1 а.с.213). Ця постанова є чинною, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача коштів у зв`язку із виконанням виконавчого документа. Відповідно до ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення. Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Оскільки висновки суду першої інстанції про відмову в позові про відшкодування моральної шкоди, стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального права, то згідно зі статтею 376 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду у цих частинах з ухваленням нового судового рішення. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 377, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 липня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), правонаступником якого є Відділ державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання незаконними рішень, дій та бездіяльності закрити. У позові ОСОБА_1 до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), правонаступником якого є Відділ державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про відшкодування моральної шкоди, стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Судді