Постанова 4873 № 910/772/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "02" жовтня 2024 р. Справа№ 910/772/24 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Корсака В.А. суддів: Алданової С.О. Євсікова О.О. за участю секретаря судового засідання: Заборовської А.О., за участю представників учасників справи: від позивача: Буценко А.І. від відповідача: Волосюк Т.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2024, повний текст якого складено та підписано 15.07.2024 у справі № 910/772/24 (суддя Підченко Ю.О.) за позовом Фізичної особи-підприємця Горбачова Віталія Вікторовича до Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» про стягнення 578 644,16 грн В С Т А Н О В И В : Короткий зміст позовних вимог В січні 2024 року Фізична особа-підприємець Горбачов Віталій Вікторович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» про стягнення шкоди у розмірі 578 644,16 грн, спричиненої порушенням законодавства про захист економічної конкуренції. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок порушення відповідачем законодавства про захист економічної конкуренції, позивачу було завдано шкоду у вигляді втрат, пов`язаних із сплатою одноразового платежу за право укладення договору № ДНП-2019-11-09 від 22.11.2019, що з урахуванням положень ст. 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції" становить 578 644,16 грн. Матеріально-правовою підставою позову позивач зазначив ст. 22 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України, та ст.ст. 13,50,55 Закону України «Про захист економічної конкуренції». Доводи та заперечення відповідача Відповідач з позовом не погодився, посилаючись на те, що сторони погодили всі істотні умови, укладеного договору, у тому числі щодо обов`язку сплати одноразовий платіж. Договір укладено на основі вільного волевиявлення та погодження всіх умов, в тому числі і щодо оплати одноразового платежу, який включено до загальної вартості за послугу з ведення діяльності з паркування транспортних засобів та розрахунками за паркування з третіми особами, отже підстави для стягнення шкоди відсутні. Також позивач безпідставно включив до суми начебто завданих йому збитків суму ПДВ. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.07.2024 позов задоволено. Стягнуто з Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» на користь Фізичної особи-підприємця Горбачова Віталія Вікторовича збитки в розмірі 578 644,16 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 8 679,66 грн. Рішення мотивоване тим, що на підставі наданих позивачем доказів суд першої інстанції встановив, що відповідачем було порушено законодавство про захист економічної конкуренції, передбачене п. 2 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (зловживання монопольним (домінуючим) становищем). Суд першої інстанції дійшов висновку, що саме через винні дії відповідача позивачу було завдано шкоду в сумі 289 322,08 грн, яка на підставі ст. 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підлягає відшкодуванню відповідачем у подвійному розмірі, а саме у сумі 578 644,16 грн. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погоджуючись з цим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення прийнято з порушенням вимог матеріального та процесуального права. А саме апелянт посилається на те, що: - в діях відповідача відсутній склад правопорушення, передбаченого статтею 1166 ЦК України, необхідний для настання цивільно-правової відповідальності; - витрати на оплату Комунальному підприємству «Київтранспарксервіс» за послуги по експлуатації, утримання та облаштуванню майданчика для паркування транспортних засобів позивачем та одноразовий платіж по договору включались до загальної вартості за послугу з ведення діяльності з паркування транспортних засобів та відшкодовані позивачу третіми особами при розрахунках за паркування; - договором передбачено, що після припинення договору одноразовий платіж у розмірі 289 322,08 грн повертається позивачу відповідно до вимог п. 4.11 договору, отже позивач помилково наголошував, що саме ця сума є його збитками, оскільки ця сума не належить до реальних збитків, та на момент подання позову відсутня будь-яка шкода завдана відповідачем; - суд не дослідив докази, якими позивач обгартовував наявність шкоди та причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та шкодою; - суд безпідставно дійшов висновку, що наявність рішення Антимонопольного комітету України № 75-р/тк від 15.07.2021 надає позивачу підстави для стягнення з відповідача шкоди відповідно до ст. 55 Закону України «Про захист економічної конкуренції», оскільки згідно з статтею 75 ГПК України вказане рішення не має преюдиційного значення для розгляду цієї справи: - суд з порушення вимог ст. 75 ГПК України визнав преюдиційними факти щодо наявності вини та протиправної поведінки відповідача, встановлені у справі № 910/16055/21, оскільки позивач не був стороною у цьому спорі. Доводи та заперечення позивача Позивач у відзиві з апеляційною скаргою не погодився, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.08.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Алданова С.О. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/772/24. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва. 15.08.2024 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2024. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 02.10.2024. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 25.09.2024 (включно). Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 25.09.2024 (включно). Явка учасників справи не визнана обов`язковою. Явка представників сторін Представник відповідача в судовому засіданні 02.10.2024 підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник позивача в судовому засіданні 02.10.2024 заперечив проти доводів апелянта з підстав, викладених у відзиві та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги відповідача. Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції На підставі аналізу сукупності належних та допустимих доказів суд першої інстанції правильно встановив наступне. Рішенням Київської міської ради від 05.03.2019 № 184/6840 "Про вдосконалення організації паркувального простору в м. Києві" (далі - Рішення КМР № 184/6840) Комунальному підприємству "Київтранспарксервіс" доручено розпочати продаж прав на розміщення та/або облаштування паркувальних майданчиків у м. Києві, які належать до сфери управління позивача відповідно до рішень Київської міської ради, виключно в системі електронних продажів "ProZorro.Продажі" (https://prozorro.sale), крім тих, що визначені для безпосереднього облаштування та/або експлуатації КП "Київтранспарксервіс", без передачі будь-яких прав на них третім особам. 15.11.2019 КП "Київтранспарксервіс" проведено аукціон про право на експлуатацію майданчика для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, вул. Колекторна, 17, в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва. Сума, яка підлягає сплаті переможцем електронного аукціону (у випадку продажу): 289 322,08 грн. з ПДВ (підлягає оплаті впродовж 3 (трьох) банківських днів з дня підписання протоколу електронного аукціону, та не повертається у випадку непідписання договору). 22.11.2019 між КП «Київтранспарксервіс» (у тексті договору - сторона-1) та ФОП Горбачовим В.В. (у тексті договору - сторона-2) (як переможцем електронного аукціону) укладено договір про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування № ДНП-2019-11-09 (далі також - договір), відповідно до умов якого сторона-1 передає за плату стороні-2 для експлуатації, утримання та облаштування майданчик для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, Дарницький район, вул. Колекторна, 17, в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва, що включає 394 (триста дев`яносто чотири) місця для платного паркування транспортних засобів, а також (сорок чотири) спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю (п. 1.1. договору). Згідно до п. 4.1 договору загальна ціна договору про передачу паркувального майданчику в експлуатацію визначається за формулою: Ц дог = В експл + П раз, де Ц дог - ціна договору в гривнях; В експл - вартість експлуатації паркувального майданчика за весь період, що підлягає оплаті на умовах договору в гривнях; П раз - одноразовий платіж за право укладення договору в гривнях. В експл =Вмм*К*Т, де В мм - вартість експлуатації 1 машиномісця за 1 день в гривнях, визначена за результатами аукціону; К- кількість машиномісць паркувального майданчика, експлуатація яких підлягає оплаті; Т- період, що підлягає оплаті на умовах в календарних днях. Вартість експлуатації 1 машиномісця за 1 день в гривнях, визначена за результатами аукціону та становить 6,70 грн., у т.ч. ПДВ 1,12 грн. (п. 4.2 Договору). Пунктом п. 4.3 Договору передбачено що, загальна ціна договору становить 3 182 542,88 грн., з яких вартість експлуатації паркувального майданчика за весь період, що підлягає оплаті на умовах договору - 2 893 220,80 грн. Одноразовий платіж за право укладання договору складає 10% від вартості експлуатації та становить - 289 322,08 грн. До підписання договору, платіжним дорученням від 21.11.2019 № 3 позивач сплатив на користь відповідача 289 322,08 грн, призначення платежу: оплата разового платежу за право укладання договору зг. протоколу Електронного аукціону UA-PS-2019-11-01-000007-1 з ПДВ. Судом першої інстанції також встановлено, що всупереч нормам статей 627 ЦК України та 179 ГК України КП "Київтранспарксервіс" встановлювало для переможців електронних аукціонів щодо продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у місті Києві обов`язків зі сплати одноразового платежу за право укладання договору про передачу в експлуатацію відповідних майданчиків для паркування. Ця умова суперечать конкурентному законодавству та її неможливо було б застосувати за умов наявності значної конкуренції на цьому ринку. Отже відповідачем було порушено законодавство про захист економічної конкуренції, передбачене п. 2 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (зловживання монопольним (домінуючим) становищем). Через винні дії відповідача позивачу було завдано шкоду в сумі 289 322,08 грн, яка на підставі ст. 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підлягає відшкодуванню відповідачем у подвійному розмірі, а саме у сумі 578 644,16 грн. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого суду, та вважає що оскаржене рішення додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апелянта про те, що в його діях відсутній склад правопорушення, передбаченого статтею 1166 ЦК України, необхідний для настання цивільно-правової відповідальності колегія суддів відхиляє з наступних підстав. Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) шкоди; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Частинами 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: - втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Положеннями ч. 1 ст. 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що особи, яким заподіяно шкоду внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції, можуть звернутися до господарського суду із заявою про її відшкодування.За приписами статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. З матеріалів справи вбачається, що рішенням Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України № 75-р/тк від 15.07.2021 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" визнано, що Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс" у період з 05.03.2019 по 05.01.2021 займало монопольне (домінуюче) становище на ринку продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві як таке, що не мало на цьому ринку жодного конкурента (п. 1 резолютивної частини рішення). Антимонопольним комітетом України визнано дії Комунального підприємства "Київтранспарксервіс", які полягають у встановленні в період з 05.03.2019 по 05.01.2021 для переможців електронних аукціонів щодо продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві обов`язку зі сплати одноразового платежу за право укладення договору про передачу в експлуатацію відповідних майданчиків для паркування та забезпечувального платежу, а також штрафів за відмову від укладення вказаного договору або підписання актів приймання-передачі таких майданчиків в експлуатацію, порушенням, передбаченим пунктом 2 статті 50 та пунктом першим частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві шляхом встановлення таких умов придбання товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на цьому ринку (п. 2 резолютивної частини рішення). За порушення, зазначене в пункті 2 резолютивної частини цього рішення, відповідно до абзацу першого частини другої статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» накладено на Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» штраф у розмірі 2 605 133, 00 грн (п. 3 резолютивної частини рішення). Зобов`язано Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» припинити порушення, зазначене в пункті 2 резолютивної частини цього рішення, про що письмово повідомити Антимонопольний комітет України протягом 10 календарних днів з дня його припинення з наданням підтвердних документів (п. 4 резолютивної частини рішення). Отже Комітетом встановлено, що Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс" у період з 05.03.2019 по 05.01.2021 займало монопольне (домінуюче) становище на ринку продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві, як таке, що не мало на цьому ринку жодного конкурента (п. 50 рішення). Положенням про порядок реалізації прав на експлуатацію майданчиків для паркування із застосуванням електронних торгів, затвердженого наказом директора КП "Київтранспарксервіс" від 06.08.2019 №70 (далі також - Положення), встановлені загальні вимоги, правила та єдиний порядок ведення роботи при застосуванні систем електронних торгів для реалізації іншими суб`єктами господарювання прав на експлуатацію майданчиків для паркування. Так, відповідно до п. 5.2 зазначеного Положення, загальна вартість договору складається з двох основних компонентів: вартість експлуатації паркувального майданчика на весь період, що підлягає оплаті на умовах договору; та одноразовий платіж за право укладення договору (10% від вартості експлуатації місць для паркування). Пунктом 56 рішення Комітету, встановлено, що за інформацією КП "Київтранспарксервіс", одноразовий платіж сплачується переможцем торгів на користь КП "Київтранспарксервіс" впродовж трьох банківських днів із дня підписання протоколу про результати проведення торгів та не підлягає поверненню. Відповідно до п. 74 рішення Комітету, за інформацією КП «Київтранспарксервіс», всі грошові кошти, які надходять до Підприємства від сплати переможцями Торгів, зокрема одноразового платежу КП «Київтранспарксервіс» використовує для забезпечення власної господарської діяльності, сплати податків і зборів, виконання зобов`язань Підприємства із забезпечення надходжень до бюджету м. Києва. Отже, необхідність стягнення КП «Київтранспарксервіс» з переможців Торгів одноразового платежу жодним чином не пов`язана з підготовкою або проведенням Торгів (п. 76 рішення Комітету). У пункті 86 рішення Комітет зазначив, що встановлення КП «Київтранспарксервіс» для переможців Торгів обов`язку зі сплати Одноразового платежу призвело до ущемлення інтересів суб`єктів господарювання, які виявили бажання здійснювати діяльність на відповідному ринку. Наведені дії КП «Київтранспарксервіс» були б неможливими за умови наявності значної конкуренції на відповідному ринку, адже в такому випадку споживачі мали б можливість обирати між кількома продавцями таких товарів та, у разі ущемлення їх інтересів, обрали б іншого продавця (п. 87 рішення Комітету). Відповідно до п. 88 рішення Комітету, у випадку ж відсутності конкуренції на відповідному ринку та, як наслідок, відсутності у споживачів КП «Київтранспарксервіс» альтернативи щодо придбання прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві інакше, ніж у Підприємства, вищезазначені дії призвели до настання негативних наслідків для споживачів. Антимонопольним комітетом України встановлено, що дії КП "Київтранспарксервіс", які полягали у встановленні для переможців електронних аукціонів щодо продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві обов`язків сплати одноразового платежу за право укладання договору про передачу в експлуатацію відповідних майданчиків для паркування є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та пунктом першим частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві шляхом встановлення таких умов придбання товару, які неможливо було б встановити за умов наявності значної конкуренції на цьому ринку. В розумінні положень ст.1166 ЦК України та ст.ст. 224, 225 ГК України, протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Встановлені судом обставини свідчить про наявність вини та протиправної поведінки відповідача, яка полягає в тому, що у спірних правовідносинах сторін він діяв в порушення закону, внаслідок чого позивач, здійснюючи свою законну підприємницьку діяльність, був змушений сплатити відповідачу одноразовий платіж за право укладання договору. Ця сума позивачем перерахована відповідачу, що сторонами не заперечується. Доказів її повернення позивачу не надано, отже позивач поніс додаткові витрати, тобто зазнав реальних збитків у розмірі суми, що була перерахована відповідачу та ним утримується. Ці обставини спростовують посилання апелянта про те, що ця сума не надержить до реальних збитків. Водночас доводи апелянта про те, що ця сума відшкодована позивачу третіми особами (споживачами) при розрахунках за паркування не підтверджена належними та допустимими доказами. Шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, отже наявний причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою. В контексті встановлення усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення суд зазначає, що у спірних правовідносинах законодавцем встановлено спеціальний порядок визначення розміру шкоди, що підлягає відшкодуванню. Так, відповідно до ч. 2 ст. 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції", шкода, заподіяна порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченими пунктами 1, 2, 5, 10, 12, 18, 19 статті 50 цього Закону, відшкодовується особою, що вчинила порушення, у подвійному розмірі завданої шкоди. Отже, на підставі на підставі цієї норми відповідач повинен відшкодувати позивачу завдану останньому шкоду у подвійному розмірі, тобто у сумі 578 644,16 грн. Разом з цим суд відхиляє доводи апелянта про те, що ця сума не належить до реальних збитків оскільки після припинення договору одноразовий платіж у розмірі 289 322,08 грн повертається позивачу відповідно до вимог п. 4.11 договору. Пунктом 4.11 договору сторони передбачили, що у випадку припинення договору зайво сплачені кошти підлягають поверненню позивачу після належних розрахунків за договором. Отже зміст цього пункту не містить інформації щодо повернення одноразового платежу за право укладення договору, так само у договорі не зазначено що цей платіж належить до «зайво сплачених коштів», про які йдеться у п. 4.11 договору. Колегія суддів, серед іншого, зазначає, що гарантована ст. 61 Конституції України заборона подвійного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (лат. non bis in idem - «двічі за одне й те саме не карають») має на меті уникнути несправедливого покарання. Водночас накладення штрафу за порушення антимонопольного законодавства та одночасне стягнення шкоди, заподіяної цім порушенням на користь потерпілої особи не може вважатися порушенням зазначеного принципу. Також колегія суддів відхиляє як необґрунтовані посилання апелянта на порушення судом першої інстанції встановленого процесуальним законом порядку встановлення обставин справи, адже суд першої інстанції цілком обґрунтовано взяв до уваги та надав належну правову оцінку рішенню Антимонопольного комітету України № 75-р/тк від 15.07.2021. Порушення судом першої інстанції положень глави 5 ГПК України судом апеляційної інстанції не встановлено. Так само, за результатами апеляційного перегляду справи не встановлено порушень щодо врахування судом першої інстанції обставин, встановлених у господарській справі № 910/16055/21. З матеріалів справи вбачається, що рішення Антимонопольного комітету України від 15.07.2021 № 75-р/тк у справі № 38/60/42-рп/к.20 було оскаржено відповідачем шляхом подання позову до Господарського суду міста Києва про визнання його недійсним. Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.06.2022 року у справі № 910/16055/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2022 року у задоволенні позову Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та часткове скасування рішення Антимонопольного комітету України № 75-р/тк від 15.07.2021 року відмовлено повністю. Постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 22.12.2022 року закрито касаційне провадження у справі № 910/16055/21 за касаційною скаргою Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Касаційну скаргу комунального підприємства «Київтранспарксервіс» в частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2022 у справі № 910/16055/21 залишено без змін. У цій справі судами встановлено, що встановлено, що дії КП "Київтранспарксервіс", які полягають у встановленні для переможців електронних аукціонів щодо продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у місті Києві обов`язків зі сплати одноразового платежу за право укладання договору про передачу в експлуатацію відповідних майданчиків для паркування, забезпечувального платежу, штрафів за відмову від укладання договору або підписання актів приймання-передачі майданчиків в експлуатацію становлять порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 2 статті 50 та пунктом першим частини другої статті 13 Закону, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у місті Києві шляхом встановлення таких умов придбання товару, які неможливо було б встановити за умов наявності значної конкуренції на цьому ринку. У справі що розглядається суд першої інстанції правильно врахував факти, що встановлені у справі № 910/16055/21. Згідно ч. 4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Апелянт у справі що переглядається є особою, стосовно якої в іншій судовій справі встановлено обставини вчинення ним порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 2 статті 50 та пунктом першим частини другої статті 13 Закону, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у місті Києві шляхом встановлення таких умов придбання товару, які неможливо було б встановити за умов наявності значної конкуренції на цьому ринку. Отже суд першої інстанції не порушив вимоги ч. 4 ст. 75 ГПК України щодо правил преюдиційності та, серед іншого, врахував відповідні висновки Верховного Суду який зазначив про обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. ( справа № 910/9823/17). Також суд першої інстанції цілком обґрунтовано послався на преамбулу та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також на рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 в справі «Совтрансавто-Холдінг» проти України» та від 28.11.1999 року в справі «Брумареску проти Румунії» якими встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Христов проти України» від 19.02.2009 та "Пономарьов проти України" від 03.04.2008). Отже за результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів констатує, що апелянт не старостував висновків суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та відхиляються судом. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Згідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів встановила, що оскаржене рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, при повному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, підстави для його зміни чи скасування в розумінні приписів статті 277 ГПК України відсутні. Натомість викладені в апеляційні скарзі доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції, а тому в її задоволенні слід відмовити. Судові витрати Згідно вимог статті 129 ГПК України, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати покладаються на апелянта. Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2024 у справі № 910/772/24 залишити без змін. Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено та підписано, - 22.10.2024. Головуючий суддя В.А. Корсак Судді С.О. Алданова О.О. Євсіков