Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/45848/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/45848/23 Суддя (судді) першої інстанції: Кочанова П.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 жовтня 2024 року м. Київ Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Кузьменка В.В., суддів: Ганечко О.М., Сорочка Є.О., за участю секретаря Барміної Г.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" та Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року, В С Т А Н О В И Л А: Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Львівській області, в якій просило: - визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.06.2023 № 13132/13-01-04-12/0013539, прийняте Головним управлінням ДПС у Львівській області. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення № 13132/13-01-04-12/0013539 від 08.06.2023, прийняте Головним управлінням ДПС у Львівській області, в частині нарахування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) в розмірі 58 926 935,49 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, апелянти подали апеляційні скарги, в яких: - Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» просить скасувати рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог, задовольнивши такі вимоги повністю та вказує, що суд першої інстанції здійснив неправильне та неповне дослідження доказів та неповно встановив обставини у справі; - Головне управління Державної податкової служби у Львівській області просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі з тих підстав, що позивачем порушено вимоги п. 57.1 ст. 57 та п. 257.5 ст. 257 Податкового кодексу України, а саме порушено терміни сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання з рентної плати за користування надрами, що тягне за собою відповідальність у вигляді штрафних санкцій передбачених ст.124 ПК України. Представник Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу позивача та просив її задовольнити, в задоволенні апеляційної скарги Головного управління ДПС у Львівській області просив відмовити. Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з`явився. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення питання, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов`язкова, колегія суддів, з урахуванням положень п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи без представника відповідача. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» зареєстровано 31.03.1994, перебуває на податковому обліку в Центральному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків. Основним видом діяльності за КВЕД є: 06.10 Добування сирої нафти. На підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, у порядку, визначеному п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 та статті 76 Податкового кодексу України старшим державним інспектором Головного управління ДПС у Львівській області проведено камеральну перевірку своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання з рентної плати за користування надрами для видобування нафти ПАТ «Укрнафта», за наслідками якої складено акт від 05.05.2023 №11649/13-01-04-12-04/00135390. Згідно з висновком акту перевірки, контролюючим органом встановлено порушення вимог п. 57.1 ст. 57, п.п. 257.3.1 п. 257.3 ст. 257 Податкового кодексу України, а саме - порушено терміни сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання з рентної плати за користування надрами, що тягне за собою відповідальність у вигляді штрафних санкцій передбачених ст. 124 ПК України. Про терміни сплати узгодженого податкового зобов`язання інформація міститься в інтерактивному календарі на сайті ДПС та у відкритій частині електронного кабінету платника податків та знаходяться у вільному доступі. Для забезпечення виконання обов`язку зі сплати податкового зобов`язання платник податку обізнаний з інформацією щодо бюджетного рахунку, який розміщений на сайті ДПС та в електронному кабінеті платника податку. В акті вказано, що ПАТ «Укрнафта» самостійно визначив та подав декларацію з рентної плати за користування надрами, в яких задекларував суми податкових зобов`язань до сплати. Вказані декларації складені і підписані відповідно до ст. 48 Кодексу, та подані у спосіб визначений діючим законодавством. В електронному кабінеті платника засобами податкового календаря контролюючий орган нагадує терміни декларування та сплати податків. Відповідачем в акті зазначено, що ПАТ «Укрнафта» було обізнано з вимогами Кодексу в частині своєчасності та повноти сплати рентної плати за користування надрами у визначений законодавством термін, а також з порядком перерахування узгодженого грошового зобов`язання до бюджету. За даними ІТС «Управління документами» ГУ ДПС у Львівській області з боку платника податків відсутнє інформування ГУ про обставини, які звільняють від фінансової відповідальності за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань. Отже платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання. 22.05.2023 позивачем подані заперечення (вих. № 01/01/07-336) на акт перевірки. 05.06.2023 Головним управлінням ДПС у Львівській області направлено на адресу ПАТ «Укрнафта» лист «Про результати розгляду заперечення» за вих. № 16959/6/13-01-04-13-15, в якому повідомлено, що за результатами розгляду заперечень постійно діюча комісія з розгляду спірних питань ГУ ДПС у Львівській області вирішила винести податкове повідомлення-рішення форми «Ш» по акту камеральної перевірки від 05.05.2023 №11649/13-01-04-12-04/00135390 «Про результати камеральної перевірки своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з рентної плати за користування надрами для видобування нафти ПАТ «Укрнафта» за період травень - серпень 2022, жовтень - грудень 2022 року та січень - лютий 2023 року та застосувати штрафні санкцій в розмірі 25%, які передбачені п.124.2 ст.124 ПК України та винести податкові повідомлення рішення про застосування штрафних санкцій. На підставі акту перевірки від 05.05.2023 № 11649/13-01-04-12-04/00135390 відповідачем сформовано та направлено на адресу позивача податкове повідомлення-рішення від 08.06.2023: - № 13132/13-01-04-12/ 0013539 про застосування штрафних санкцій в розмірі 25%, які передбачені пунктом 124.2 статті 124 ПК України за період фінансово-господарської діяльності платника податків, при здійсненні якої вчинено порушення травень-серпень 2022 року, жовтень-грудень 2022 року та січень-лютий 2023 року за затримку сплати на 3, 11, 22, 27, 29, 31, 60, 62, 63, 88, 89 календарних днів у сумі 345 530 017,32 грн. Не погоджуючись з висновками та рішенням відповідача, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду. Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції вказав на відповідачем неправомірно було розраховано суму штрафної санкцій без врахуванням діючих норм законодавства, що є підставою для скасування такого податкового повідомлення-рішення з наданням податковому органу можливості прийняття податкового повідомлення-рішення з належним розрахунком суми штрафної санкції. Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з положеннями ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Пунктом 124.1 Податкового кодексу України (ПК України) визначено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: - при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; - при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу. Положеннями п. 124.2 ст. 124 ПК України визначено, що діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті, вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання. З вищезазначеного, можна зробити висновок, що застосування п. 124.2 ст. 124 ПК України, можливе лише у випадку встановлення податковим органом умислу в діях платника щодо не сплати узгодженої суми грошового зобов`язання. Відповідно до п. 109.1 ст. 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених ПКУ) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених ПК України. При цьому, згідно з абзацом другим зазначеного пункту діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених ПК України та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Тобто, з системного аналізу вищевикладених норм, можна зробити висновок, що необхідною та достатньою підставою для встановлення умислу в діях платника, є встановлення обставин, які прямо стверджують що платник податку не тільки усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачав його суспільно небезпечні наслідки а й бажав їх настання. Саме бажання настання негативних наслідків є необхідною та достатньою умовою для встановлення умислу. У свою чергу, як визначено п. 112.2 ст. 112 ПК України, особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала змогу для дотримання правил та норм, за порушення яких ПК України передбачено відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Положення пункту 109.3 статті 109 ПК України містять вичерпний перелік складів податкових правопорушень, для притягнення до відповідальності за які необхідно встановити вину платника податків. Це правопорушення, передбачені пунктами 123.2 -123.3 та 123.5 статті 123 ПК України, пунктами 124.2, 124.5 статті 124 ПК України, а також пунктами 125-1.2125-1.4 статті 125-1 ПК України. І всі ці склади правопорушень передбачають умисел на їх вчинення. Інші склади правопорушень, передбачених відповідними статтями ПК України, не вимагають встановлення вини для притягнення платника податків до відповідальності. Суд першої інстанції вірно вказав, що матеріали справи, зокрема, акт про результати камеральної перевірки від 28.04.2021 року, спірне податкове повідомлення-рішення не містять мотивів встановлення в діях платника податку умислу, а лише наявний висновок про накладення стягнення в межах п. 124.2 ст. 124 ПК України. Тобто, відповідачем жодним чином не обґрунтовано застосування до платника податку саме п. 124.2 ст. 124 ПК України, положення якого передбачають накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання. Натомість, п. 124.1 ст. 124 ПК України визначає, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом встановлених строків, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу, при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання. Стаття 112 ПК України визначає загальні умови притягнення до фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Зокрема, останньою установлено, що особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом (пункт 112.1). Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності (пункт 112.2). У разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків. Порядок доведення обставин, за яких особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинене податкове правопорушення, в межах судового провадження визначається процесуальним законодавством. Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи (пункт 112.7). Пунктом 112.8 ст. 112 ПК України визначено обставини, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а у статті 112-1 ПК України - обставини, що пом`якшують відповідальність особи. У постановах від 3 серпня 2023 року у справі № 520/22505/21, від 22 серпня 2023 року у справі № 520/18519/21, від 5 жовтня 2023 року у справі № 520/14773/21, від 16 листопада 2023 року у справі № 160/24147/21 Верховний Суд сформулював висновки, які дають можливість розмежувати обставини, які утворюють склад правопорушення, за яке платник податків може бути притягнутий до відповідальності на підставі пунктів 124.1, 124.2 або 124.3 статті 124 ПК України. Позиція Верховного Суду полягає в тому, що відповідальність, передбачена пунктом 124.1 статті 124 ПК України, не пов`язана із встановленням/доведенням вини платника податків у формі умислу у вчиненому діянні (дії або бездіяльності). Для притягнення до фінансової відповідальності платника податків згідно з цією нормою за загальним правилом достатнім є виявлення факту допущення платником податків порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов`язання. Водночас обов`язковою умовою, з якою законодавець пов`язує настання відповідальності у вигляді штрафу за пунктами 124.2 і 124.3 статті 124 ПК України, є доведення контролюючим органом вини платника податків у формі умислу, а саме, - що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов`язання. Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання, так і неналежне виконання є порушенням обов`язків, закріплених за платником податків у статті 16 ПК України. Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм. Вина в податкових правопорушеннях завжди нерозривно пов`язана з встановленням умислу. У противагу цьому умисел у діях платника податків відсутній, якщо результат його поведінки не залежить від змісту і порядку дій. Тобто у разі, коли платник, діючи своєчасно, добросовісно й з належною обачністю не зміг би уникнути негативних наслідків податкового характеру. Відтак, особа вважається такою, що умисно допустила порушення податкової дисципліни, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких ПК України передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Обов`язок доведення вини покладено на контролюючий орган, без виконання якого особу неможливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого умовою є наявність вини. У випадку встановлення контролюючим органом під час проведення перевірки на підставі сукупності відповідних даних податкової інформації обставин, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог податкового законодавства, контролюючий орган не позбавлений можливості констатувати в діяннях платника податків вини в умисній формі. Такі обставини з відповідним обґрунтуванням висновків про умисність діяння в обов`язковому порядку мають бути зазначені в акті перевірки, який за усталеною позицією Верховного Суду є носієм доказової інформації щодо виявленого порушення. При цьому подання заперечень на акт перевірки є правом, а не обов`язком платника податків, а тому контролюючий орган безпосередньо вже в акті перевірки має зазначити усі обставини, які у подальшому будуть предметом розгляду під час прийняття податкового повідомлення-рішення. Виконання такої вимоги забезпечує розуміння платником податків встановленого контролюючим органом складу правопорушення, за яке його може бути притягнуто до відповідальності, та забезпечує реальну можливість реалізації права, передбаченого пунктом 86.7 статті 86 ПК України, щодо надання своїх заперечень та додаткових документів і пояснень, зокрема, але не виключно таких, що спростовують встановлені обставини та висновки щодо наявності вини, підтверджують існування пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу. Відсутність в акті перевірки інформації, яка характеризує таку ознаку виявленого діяння як умисність, вказує на необґрунтованість прийняття в подальшому податкового повідомлення-рішення на підставі пунктів 124.2, 124.3 статті 124 ПК України. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.01.2024 у справі № 160/17160/21. Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідачем в доводах апеляційної скарги належним чином не обґрунтовано наявність підстав для відступу від вищевказаної правової позиції Верховного Суду, яка під час розгляду справи була правомірно врахована судом першої інстанції на виконання вимог ч. 5 ст. 242 КАС України. Так, в акті камеральної перевірки лише зафіксовано виявлене контролюючим органом порушення позивачем пункту 57.1 статті 57 ПК України. Проте відсутні посилання на підтверджені відповідними доказами обставини, які б вказували на наявність саме такої кваліфікуючої ознаки як умисел в діях платника податків та цілеспрямоване створення ним умов, які не мали іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених ПК України. У висновку акту камеральної перевірки від 05.05.2023 №11704/13-01-04-13-07/00135390 відповідачем вказано лише про обізнаність ПАТ «Укрнафта» з нормами ПК України та обов`язком своєчасної сплати податкових зобов`язань. 22.05.2023 ПАТ «Укрнафта» були подані до ГУ ДПС у Львівській області заперечення на акт камеральної перевірки, в яких було зазначено, що в абз. 8 пп. 69.1. п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України (підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ із змінами, внесеними згідно із Законом №2142-1X від 24.03.2022, в редакції Закону №2260-ІX від 12.05.2022) було передбачено, що порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у цьому підпункті, та перелік документів на підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України був затверджений наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022 №225 (далі - Порядок) і набув чинності лише з 06.09.2022. Обов`язку підтверджувати неможливість своєчасної сплати податків та зборів за звітні періоди до набуття чинності Порядком жодним з законів України передбачено не було. Відсутність такого обов`язку вказує на те, що за відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо сплати податків і зборів в період дії воєнного стану і до набуття чинності Порядком платники податків звільняються від передбаченої ПК України відповідальності на підставі пп. 69.1. п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України за умови виконання таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні. В запереченнях на акт камеральної перевірки, позивачем зазначено, що як підтверджується актом перевірки, свій обов`язок щодо сплати рентної плати за звітні періоди травень - серпень 2022 року ПАТ «Укрнафта» виконало без порушення строку, визначеного в пп. 69.1. п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, а саме до закінчення шестимісячного строку після припинення або скасування воєнного стану в Україні. В контексті викладеного, колегія суддів приходить до переконання, що позивачем належно спростовано висновок контролюючого органу про порушення ПАТ «Укрнафта» граничного строку сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання з рентної плати за користування надрами, наведений в акті перевірки, адже такі доводи не відповідають пп. 69.1. п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, та не враховують зміну строку сплати, як це передбачено нормою Кодексу. Згідно з пп. 11 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).Стаття 124 ПК України, на яку міститься посилання в акті перевірки, передбачає підстави притягнення платника податків до фінансової відповідальності у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, що в даному випадку ПАТ «Укрнафта» допущено не було. Надаючи правову оцінку доводам позивача щодо сплати задекларованих податкових зобов`язань з рентної плати за користування надрами за періоди травень-серпень 2022 року, жовтень-грудень 2022 року, січень-лютий 2023 року за самостійно поданими податковими деклараціями до закінчення шестимісячного строку після припинення або скасування воєнного стану в Україні, суд першої інстанції вірно вказав, що на момент реєстрації податкових накладних в Податковому кодексі України діяла норма п. 69.1 розділу ХХ Перехідні положення наступного змісту: у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених статтями 39 і 9-2, пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні. При цьому, в пункті 69.1 містить застереження щодо застосування вказаної норми. Визначено, що положення підпункту 69.1 цього пункту не поширюються на податкові обов`язки щодо дотримання строків сплати та подання звітності з рентної плати за користування надрами для видобування газу природного, крім природного газу, визначеного пунктом 252.24 статті 252 цього Кодексу. Отже, звільнення від відповідальності за несвоєчасну сплату задекларованих податкових зобов`язань, передбачене п. 69.1 розділу ХХ Перехідні положення ПК України, не поширюються на несвоєчасну сплату податкових зобов`язань з рентної плати за користування надрами. З акту камеральної перевірки від 05.05.2023 № 11704/13-01-04-13-07/00135390 вбачається, що позивачем самостійно задекларовані податкові зобов`язання з рентної плати за користування надрами за періоди травень-серпень 2022 року, жовтень-грудень 2022 року, січень-лютий 2023 року за самостійно поданими податковими деклараціями. Водночас, в графі «фактична дата сплати» в акті перевірки податковим органом підтверджено сплату грошових зобов`язань, проте з порушенням граничних термінів сплати, що не заперечується позивачем. Відтак встановленим є факт порушення граничних термінів сплати грошових зобов`язань, а тому підлягають застосуванню норми п. 124.1 ст. 124 ПК України, відповідно до яких у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: - при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; - при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу. В контексті викладеного, колегія суддів погоджується з тим, що контролюючим органом неправомірно розраховано суму штрафної санкцій без врахуванням діючих норм законодавства, що є підставою для скасування такого податкового повідомлення-рішення з наданням податковому органу можливості прийняття податкового повідомлення-рішення з належним розрахунком суми штрафної санкції. Правила ведення в податкових органах оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) встановлені Порядком ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 року №5. Відповідно до п. 2 розділу 15 Порядку №5 за результатами адміністративного або судового оскарження: - у разі часткового скасування сум формується нове податкове повідомлення-рішення на суму, що залишилась; - у разі збільшення донарахованої суми формується податкове повідомлення-рішення на суму збільшення без анулювання первинного документа та вручається платнику податків (вноситься дата вручення до інформаційної системи та виконуються процеси, описані у підрозділі 12 цього розділу). В разі встановлення судом невідповідності частини рішення суб`єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства наслідком є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі. Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи, суд першої інстанції дійшов висновку про можливість виокремити суму протиправно застосованих до позивача штрафних санкцій. Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги звертає увагу на те, що відповідачем в апеляційній скарзі жодним чином не спростовано вищевказані висновки суду першої інстанції, а лише наведено положення нормативно-правових актів, якими регламентовано спірні правовідносини, що свідчить про безпідставність доводів Головного управління Державної податкової служби у Львівській області, викладених у апеляційній скарзі. Оцінюючи доводи апеляційної скарги позивача щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог повністю з посиланням на загальні положення ПК України та рішення Європейського суду з прав людини, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем жодним чином не доведено наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі. Інші доводи апеляційних скарг не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновки суду першої інстанцій та були враховані судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваного рішення. Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційних скарг, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог. Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" та Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Суддя-доповідач В. В. Кузьменко Судді: О. М. Ганечко Є. О. Сорочко Повний текст постанови складено 16.10.2024.