Постанова 4851 № 520/6687/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 листопада 2023 р.Справа № 520/6687/22 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бартош Н.С., Суддів: Присяжнюк О.В. , Подобайло З.Г. , за участю секретаря судового засідання Дуднік Н.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий І інстанції Бідонько А.В.) від 24.05.2023 року (повний текст складено 01.06.23 року) по справі № 520/6687/22 за позовом Комунального підприємства "Харківводоканал" до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ: Позивач, КП "Харківводоканал", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просив визнати протиправними дії Північного міжрегіонального управління ДПС з великими платниками податків, які полягають у винесенні податкового повідомлення-рішення від 22.02.2022 № 02235000405 та зобов`язати Північне міжрегіональне управління ДПС з великими платниками податків скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.02.2022 № 02235000405. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення Північного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків № 02235000405 від 22.02.2022 прийняте з порушенням норм чинного законодавства, на підставі висновків, які не відповідають фактичним обставинам, внаслідок чого зазначене податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.05.2023 року по справі №520/6687/22 позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 02235000405 від 22.02.2022, винесене Північним міжрегіональним управлінням ДПС з великими платниками податків, яким до Комунального підприємства "Харківводоканал" застосовано штраф у розмірі 913891,23 грн. Стягнуто на користь Комунального підприємства "Харківводоканал" (вул. Шевченка, буд. 2, м. Харків, 61013, код ЄДРПОУ 03361715) судовий збір у сумі 13708,36 грн. (тринадцять тисяч сімсот вісім гривень) 36 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (вул.Благовіщенська, буд. 30, м.Харків, 61052 код ЄДРПОУ 44131658). Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що Комунальне підприємство "Харківводоканал" зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, код ЄДРПОУ 03361715. Видами діяльності підприємства за КВЕД являються: 36.00 Забір, очищення та постачання води (основний); 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 55.90 Діяльність інших засобів тимчасового розміщування; 56.29 Постачання інших готових страв; 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; 37.00 Каналізація, відведення й очищення стічних вод. Позивач перебуває на обліку в Північному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків. Також судом першої інстанції встановлено, що Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків проведена камеральна перевірка АТ "Харківводоканал" щодо своєчасності сплати узгоджених сум грошових зобов`язань з податку на додану вартість за період з 01.10.2021р. по 31.12.2021р., за результатами якої було складено Акт перевірки від 21.01.2022 № 29/35-00-04-05-15/03361715 (а.с. 90-94 т. 1). За висновками акту перевірки зазначено про порушення підприємством п. 57.1 ст. 57, п.203.2 ст. 203 Податкового кодексу України, а саме недодержання 10-денного терміну, встановленого законодавцем, для своєчасної сплати узгоджених сум податкових зобов`язань з податку на додану вартість, що стало підставою для винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення від 22.02.2022 № 02235000405, яким з посиланнями на п. 124.3 ст. 124 ПК України до КП «Харківводоканал» застосовано штраф у розмірі 50% на суму 913891,23 грн. На підставі висновків акту камеральної перевірки відповідачем 22.02.2022 прийнято податкове повідомлення-рішення № 02235000405, щодо застосування до підприємства позивача штрафної санкції за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов`язань з ПДВ за травень 2018 року у розмірі 913891,23 грн. (а.с. 41-42 т. 1). Не погодившись із вищевказаним податковим повідомленням-рішенням позивач скористався правом адміністративного оскарження, звернувся із скаргою, за результатами розгляду якої відповідач рішенням від 03.08.2022 № 8497/6/99-00-06-03-01-06 відмовив у задоволенні скарги КП «Харківводоканал», а висновки оскаржуваного податкового повідомлення-рішення залишив без змін (а.с. 27-30 т. 1). Не погодившись із висновками контролюючого органу, що відображені в акті перевірки, та винесеним на підставі останнього податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що оскільки відсутня умисність дій позивача щодо несвоєчасної сплати позивачем узгоджених сум грошових зобов`язань з ПДВ, відсутні підстави для застосування п.124.3 ст.124 ПК України, тому податкове повідомлення рішення від 22.02.2022 № 02235000405 підлягає скасуванню в повному обсязі. В доводах апеляційної скарги відповідач по справі послався на помилковість висновків суду першої інстанції відносно того, що несплата була викликана відсутністю субвенцій на погашення різниці в тарифах що, в свою чергу, свідчіть про відсутність умисності дій позивача щодо несвоєчасної сплати узгоджених сум грошових зобов`язань з ПДВ, оскільки податкова декларація з ПДВ мала позитивне значення, а всі позитивні значення по податковим деклараціям з податку на додану вартість за вказаний у перевірці період, відповідно до приписів Податкового кодексу України, повинні були сплачені своєчасно позивачем. Також зазначив, що основними покупцями послуг КП «Харківводоканал» є населення - 95%, яке при сплаті наданих послуг підприємством з водопостачання та водовідведення сплачує податок на додану вартість, який закладено у кожній квитанції від КП «Харківводоканал» входить сума податку на додaнy вартість яку нараховано на тариф, тобто тариф та ПДВ і ці 20% необхідно сплачувати КП «Хаківводоканал», і до збитковості тарифу вони не відносяться. Зазначає, що постійне посилання підприємства на наявність заборгованості держави перед КП «Харківводоканал» по різниці в тарифах, що нібито унеможливлює своєчасне проведення розрахунку з бюджетом по задекларованим сумам ПДВ, є хибним та не відповідає дійсності. Так, за рахунок субвенції з державного бюджету підприємством отримано у 2021 році: в грудні отримано 411077 513 грн. - грошові кошти, які були спрямовані на погашення заборгованості з AT «Харківобленерго», а не на поповнення електронного рахунку в СЕА з податку на додану вартість, що дало б можливість реєструвати видані ним податкові накладні та погашення заборгованості з ПДВ. Тобто, навіть отримавши кошти від держави на погашення різниці в тарифах, підприємство не спрямовує їх на погашення існуючої заборгованості з ПДВ, що додатково підтверджує наявність в діях КП «Харківводоканал» умислу. Також зазначає, що економічна необґрунтованість тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення і несвоєчасна та не в повному обсязі компенсації з Державного бюджету різниці в тарифах, не дає права підприємству несвоєчасно сплачувати узгоджені суми грошових зобов`язань з ПДВ та здійснювати перекладання своїх обов`язків щодо сплати податків на іншу особу. Щодо наявного у КП «Харківводоканал» сертифікату торгово-промислової палати зазначає, що обґрунтування судового рішення Сертифікатом № 6300-20-0019 є безпідставним оскільки, не є належним доказом наявний сертифікат про наявність форс-мажорних обставин, ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 2 грудня 1997 року 671/97-ВР визначено вичерпний перелік форс-мажорних обставин що підтверджуються сертифікатами. Серед обставин вказаних у ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» відсутня обставина - бездіяльність органів державної влади в частині неприйняття нормативно-правового акту про визначення джерела для відшкодування різниці в тарифах на послуги з централізованого повчання та водовідведення та неперерахування виділених сум субвенцій. Вказує, що фактично у вказаному сертифікаті торгово-промислова палата засвідчила як форс-мажорні обставини, такі, що хоча і не прямо, однак опосередковано не відповідають приписам п. 3.2 Регламенту, оскільки пов`язують неможливість виконання відповідачем зобов`язань зі сплати податкового боргу з ненадходженням на рахунки КП «Харківводоканал» коштів на відшкодування різниці в тарифах на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, а також неперерахуванням виділених сум субвенції, які у розумінні п. 3.2 Регламенту об`єктивно не можуть вважатися також обставинами непереборної сили, оскільки є такими, що не призводять до тяжчих наслідків, ніж останні. На підставі цього зазначив, що помилковим є врахування судом першої інстанції при вирішенні справи Сертифікату Харківської торгово-промислової палати, яким засвідчено настання форс-мажорних обставин у вигляді бездіяльності органів державної влади в частині неприйняття нормативно-правового акту про визначення джерела для відшкодування різниці в тарифах на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення та неперерахування виділених сум субвенції, оскільки в силу ПК України такі обставини не віднесені законодавцем до обставин непереборної сили. Крім того, вказує, що Сертифікат 6300-20-0019 складено з порушенням причинно-наслідкового зв`язку між обставиною/подією і неможливістю виконання заявником своїх конкретних зобов`язань. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, з урахуванням доводів сторін та висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Згідно з п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Положеннями пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України передбачено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках. Згідно з п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У відповідності до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу ПК України (в редакції, чинній на момент проведення перевірки) контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Згідно з пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО. Відповідно до п. 76.1 ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова. Отже, камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених п.75.1 ст.75 ПК України, та за своєю правовою сутністю та формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника, а тому перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється. Відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня. За змістом акту перевірки, контролюючим органом встановлено порушення підприємством позивача вимог п. 57.1 ст.57 Податкового кодексу України, яке полягало у несвоєчасній сплаті протягом граничного строку узгоджених сум податкових зобов`язань з ПДВ. Згідно з п. 124.1 ст. 124 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: - при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; - при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу. Аналіз наведених вище правових норм свідчить про те, що на платника податків покладено обов`язок здійснити у встановлені строки сплату узгодженого грошового зобов`язання. Несплачене у встановлений законом строк узгоджене грошове зобов`язання визнається сумою податкового боргу платника податків. За несплату або несвоєчасну сплату платником податків узгодженої суми податкового зобов`язання, такий притягується до відповідальності у вигляді штрафу на умовах визначених податковим законодавством. Передумовою нарахування штрафних санкцій з підстав, визначених п. 124.1 ст. 124 ПК України, є несплата платником податків суми узгодженого податкового зобов`язання у встановлені законом строки. Положеннями п. 124.2 та п. 124.3 ст. 124 ПК України передбачено штрафні санкції за діяння, передбачені пунктом 124.1 та 123.2 цієї статті, але вчинені умисно. Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" від 16.01.2020 № 466-IX (далі - Закон № 466) визначено, у яких випадках діяння вважається таким, що вчинене умисно, а також зазначено, що необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення, у випадках, визначених пунктами 119.3 статті 119, пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2-124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 ст. 125-1 ПК України, є встановлення контролюючими органами вини особи. Податковим правопорушенням, за приписами п. 109.1 ст.109 ПК України, є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (у т.ч. осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. При цьому Податковий кодекс України не містить визначення поняття "вина", однак умови, за яких особа вважається винною, наведені у пунктах 112.1, 112.2 статті 112 ПК України та полягають у тому, що особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Крім того, необхідно враховувати, що вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності. Таким чином, умовами, які визначають вину особи, у розумінні ст. 112 ПК України є: - встановлення можливості дотримання особою правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжиття цією особою достатніх заходів щодо їх дотримання; - доведення контролюючим органом того, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності. Саме можливість особою дотримуватися правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, однак не вжиття нею достатніх заходів щодо їх дотримання, через вчинення дій, які можуть бути кваліфіковані як нерозумні, недобросовісні та без належної обачності, за умови доведення цього контролюючим органом, є свідченням вини особи у вчинені податкового правопорушення. Отже, Податковим кодексом України на контролюючий орган покладено обов`язок доведення вини, без виконання якого особу неможливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого необхідною умовою є наявність вини. Згідно з п. 109.3 ст. 109 ПК України, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи, лише у випадках визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2 - 123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2 - 125-1.4 статті 125-1 ПК України. В інших випадках, визначених Кодексом, за які передбачена фінансова відповідальність, обов`язок встановлення вини особи на контролюючі органи не покладений. Підставою для притягнення особи до фінансової відповідальності є виключно не дотримання нею вимог Кодексу, за які така відповідальність встановлена. Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що юридичним фактом, з яким законодавець пов`язує відповідальність у вигляді штрафу за п. 124.3 ст. 124 ПК України, є обов`язок доведення контролюючим органом вини платника податків, а саме, що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов`язання. Судовим розглядом встановлено несвоєчасну сплата позивачем узгоджених сум грошових зобов`язань з ПДВ, проте умисності дій відповідачем не встановлено, оскільки акт камеральної перевірки не містить жодних обґрунтувань умисного вчинення позивачем порушення норм п. 57.1 ст. 57 ПК України та необхідності застосування до позивача фінансових санкцій, передбачених п. 124.3 ст. 124 ПК України. Доказів умисності несвоєчасної сплати позивачем узгоджених сум грошових зобов`язань з ПДВ контролюючим органом до суду не надано. Крім того, колегія суддів зазначає, що неможливим є встановлення в межах камеральної перевірки обставин, що свідчать про умисність діянь платника податків, оскільки згідно з пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, та даних відповідних електронних систем, які об`єктивно не можуть підтвердити чи спростувати розумність, добросовісність і належну обачність платника податків, що є необхідним для встановлення його вини. Крім того, в межах спірних правовідносин встановлено, що несплата була викликана відсутністю субвенцій на погашення різниці в тарифах. З цього приводу, колегія суддів вказує, що ст. 31 Закону України від 21.12.2016 № 1801 "Про Державний бюджет України на 2017 рік" позивачу, як підприємству, що надає послуги з постачання житлово-комунальних послуг, було виділено субвенцію з державного бюджету у розмірі 123015395,73 грн. Вказані субвенційні кошти надавалися з метою погашення різниці між фактичною вартістю послуг КП «Харківводоканал» з водопостачання та водовідведення та тарифами, що затверджувалися органами державної влади, та які фактично мали статус державної гарантії щодо відшкодування збитків підприємства. Разом з тим, позивач посилається на те, що із виділених сум субвенцій у розмірі 123015395,73 грн. підприємство у 2017 році отримало лише частку у розмірі 48247167,36 грн., а кошти у розмірі 74768228,37 грн на рахунок підприємства надійшли лише у грудні 2020 травні 2021 року, за результатами розгляду судових справи № 820/1410/18 та № 922/1465/19. В свою чергу, протоколом Територіальної комісії з питань узгодження різниці в тарифах Харківської обласної державної адміністрації від 05.07.2018 № 3 посвідчено, що станом на вказану дату, борг Держави перед підприємством позивача складав 356355787,91 грн., що значно ускладнювало здійснення господарської діяльності та фактично унеможливлювало своєчасну сплату податків. Разом з тим, судом встановлено, що кошти у розмірі 1785062,46 грн, якими були сплачені податкові зобов`язання та які стали передумовою для донарахування спірних штрафних санкцій містять у собі три складових: 1) кошти, що були примусово стягнуті апелянтом з поточних рахунків підприємства, шляхом виставлення інкасових доручень у розмірі 78764,46 грн.; 2) кошти що були примусово стягнуті податковим органом шляхом вилучення готівки з кас позивача у розмірі 906298,00 грн.; 3) кошти, що самостійно були сплачені підприємством у розмірі 800000,00 грн. Аналіз погашених сум свідчить про те, що майже половина з них була сплачена самостійно, що в свою чергу, є підтвердженням того, що позивач, у разі виникнення такої можливості, виконує свій обов`язок зі сплати податків, у зв`язку з чим, колегія суддів зазначає, що ці дії свідчать про відсутність умисності дій позивача щодо несвоєчасної сплати позивачем узгоджених сум грошових зобов`язань з ПДВ. Щодо доводів позивача про те, що КП "Харківводоканал" при наявності грошових коштів у достатньому розмірі для погашення заборгованості не виконує податковий обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податків в порядку і строки, визначені ПК України, суд зазначає, згідно наявної в матеріалах справи копії протоколу Територіальної комісії з питань узгодження різниці в тарифах Харківської обласної державної адміністрації від 05.07.2018 № 3, господарська діяльність позивача є збитковою. Так, за змістом вказаного протоколу від 05.07.2018, узгоджена сума заборгованості Держави щодо відшкодування збитків КП «Харківводоканал» на покриття різниці в тарифах лише протягом 2010-2015 років складає 356355781,91 грн. Як правильно зазначив суд першої інстанції, доказом, що діяльність підприємства є збитковою підтверджується також Висновком комісійного експертного економічного дослідження від 17.12.2018 №21268/№27963. Відповідаючи на поставлені питання, експерти зазначають, що наданими для дослідження документами підтверджується наявність збитків підприємства внаслідок реалізації послуг з водопостачання та водовідведення за період з 01.01.2016 по 30.06.2018 за регульованими на державному рівні тарифами, в тому числі: за 2016 рік - в загальній сумі 246856,4 тис. грн, за 2017 рік - в загальній сумі 275744,4 тис. грн, 1 півріччя 2018 року - в загальній сумі 174883,3 тис. грн. Щодо посилання податкового органу на те, що за період 2016-2020 роки, відповідно до форма № 3 фінансової звітності "Звіт про рух грошових коштів", на рахунки підприємства надійшли кошти за послуги водопостачання та водовідведення, у розмірі достатньому для погашення боргу, то як правильно зазначив суд першої інстанції, вказана обставина не спростовує факту здійснення позивачем збиткової діяльності, та з урахуванням перерахунку вказаних коштів виключно за цільовим призначенням (заробітна плата, МБРР, пільги та субсидії, цільове фінансування придбання ОЗ, цільове фінансування об`єктів капітального будівництва), не свідчить про наявність у КП «Харківводоканал» можливості виконати зобов`язання щодо сплати боргу. Що стосується обґрунтувань податкового органу щодо наявного у позивача Сертифіката Харківської Торгово-промислової палати від 04.02.2020 № 44/63.01-6, колегія суддів зазначає, що цим сертифікатом засвідчено неможливість виконання КП «Харківводоканал» податкових зобов`язань зі сплати ПДВ в зв`язку з наявністю форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили), а саме: бездіяльність органів державної влади в частині неприйняття нормативно-правового акту про визначення джерела для відшкодування різниці в тарифах на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення та неперерахування виділених сум субвенцій; протиправні дії третіх осіб, які унеможливили виконання податкових зобов`язань підприємства з ПДВ у періодах, починаючи з січня 2017 по лютий 2020 у термін протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 статті 203 ПК України для подання податкової декларації. У зв`язку з чим КП «Харківводоканал», не отримавши більшу частину вказаної вище субвенції, не мало інших джерел для погашення заборгованості по сплаті податку на додану вартість. Посилання податкового органу на порушення, які можливо було допущені при видачі підприємству позивача Сертифіката Харківської Торгово-промислової палати від 04.02.2020 № 44/63.01-6, колегія суддів відхиляє, оскільки правомірність видачі сертифікату не є предметом спору у цій справі. В свою чергу, цей сертифікат є визнанням Державою факту неможливості сплати Підприємством податкових зобов`язань з податку на додану вартість без отримання субвенційних коштів. На підставі викладеного, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що платник податків, КП "Харківводоканал", мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм Податкового кодексу України в частині сплати/перерахування задекларованих позитивних сум податку на додану вартість вчасно, але відповідні дії не вчиняв, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (№ 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№ 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Підстави для розподілу судових витрат на підставі ст. 139 КАС України відсутні. Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.05.2023 року по справі №520/6687/22 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош Судді(підпис) (підпис) О.В. Присяжнюк З.Г. Подобайло Повний текст постанови складено 06.12.2023 року