Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/380/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/380/24 Суддя (судді) першої інстанції: Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 жовтня 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Собківа Я.М., суддів: Сорочка Є.О., Чаку Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради, в якому просила: - визнати протиправними дії Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради щодо відмови у встановленні ОСОБА_1 статусу члена сім`ї померлого ветерана війни - особи з інвалідністю внаслідок війни, та видачі відповідного посвідчення; - зобов`язати Департамент соціальної політики Черкаської міської ради встановити ОСОБА_1 статус члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни та видати відповідне посвідчення встановленого зразка. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 08 березня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано рішення Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради, оформлене протоколом від 14.12.2023 № 49, в частині відмови ОСОБА_1 в установленні статусу члена сім`ї померлого ветерана війни. Зобов`язано Департамент соціальної політики Черкаської міської ради (бульвар Шевченка 307, м. Черкаси, 18005, код ЄДРПОУ 37853109) встановити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) статус члена сім`ї померлого ветерана війни, відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та видати посвідчення встановленого зразка. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі Департамент соціальної політики Черкаської міської ради, посилаючись на порушення окружним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги на більш тривалий, розумний термін, у відповідності до положень статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). 12 червня 2024 року позивач подала відзив на апеляційну скаргу в якому просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про шлюб з 23.09.1993 ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується даними копії свідоцтва про смерть від 24.10.2023 серії НОМЕР_2 . Згідно з посвідченням від 22.12.2023 № НОМЕР_4 ОСОБА_2 був особою з інвалідністю 2 групи з числа учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1 і мав право на пільги та компенсації, встановлені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Довідкою до акта огляду МСЕК серії ЧЕР № 019958 підтверджується, що ОСОБА_2 01.04.2010 встановлена ІІ група інвалідності, захворювання, пов`язані з виконанням службових обов`язків з ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС. Посвідченням від 26.12.2019 серії НОМЕР_3 підтверджується, що ОСОБА_2 був інвалідом 2 групи і мав право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни. Експертним висновком від 29.11.2023 № 8910 встановлено, що його захворювання пов`язане з роботами ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Відповідно до висновку захворювання ОСОБА_2 (гіпертонічна хвороба з переважним ураженням серця, гостра серцево-судинна недостатність), що призвело до смерті, пов`язане з виконанням службових обов`язків з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. ОСОБА_1 звернулась з заявою до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради, в якій просила встановити їй статус члена сім`ї померлого ветерана війни з видачею відповідного посвідчення. За наслідками розгляду заяви позивача про встановлення статусу члена сім`ї померлого ветерана війни на засіданні комісії Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради з питань встановлення громадянам пільгових статусів прийнято рішення, яким їй відмовлено у наданні статусу члена сім`ї померлого ветерана війни. Відповідно до витягу з протоколу від 14.12.2023 № 49 позивачу відмовлено у наданні вказаного статусу відповідно до п. 1 ст. 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", оскільки відповідно до експертного висновку від 29.11.2023 № 8910 захворювання ОСОБА_2 , що призвело до смерті, пов`язане з виконанням службових обов`язків з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Тому начальник управління соціальних гарантій та персоніфікованого обліку ОСОБА_3 та завідувач сектору правового забезпечення ОСОБА_4 внесли пропозицію про відмову у встановленні їй статусу члена сім`ї померлого ветерана війни. Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернулась до суду з відповідним позовом. Колегія суддів, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про обґрунтованість та правомірність висновків суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їх життєзабезпечення визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XІІ). Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 4 Закону № 3551-XІІ ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-XІІ до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з інвалідністю з числа: військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами. Пунктом 3 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 № 302 (далі - Положення), передбачено, що: учасникам бойових дій (стаття 6 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення учасника бойових дій" та нагрудний знак "Ветеран війни - учасник бойових дій"; інвалідам війни (стаття 7 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення інваліда війни" та нагрудний знак "Ветеран війни - інвалід"; учасникам війни (стаття 9 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення учасника війни" та нагрудний знак "Ветеран війни - учасник війни". Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 видано посвідчення від 26.12.2019 серії НОМЕР_3 інваліда 2 групи, який має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни. Відтак, він мав статус ветерана війни відповідно до ст. 7 Закону № 3551-XІІ, як особа з інвалідністю з числа військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, одержаного під час виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону № 3551-XІІ до сімей загиблих (померлих) ветеранів війни належать: 1) сім`ї осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби (у тому числі на території інших держав) під час воєнних дій та конфліктів; сім`ї військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу, які призивалися на збори військовозобов`язаних Міністерства оборони, органів внутрішніх справ і державної безпеки колишнього Союзу РСР і загинули (померли) під час виконання завдань по охороні громадського порядку при надзвичайних ситуаціях, пов`язаних з антигромадськими проявами; сім`ї загиблих під час Другої світової війни осіб із числа особового складу груп самозахисту об`єктових та аварійних команд місцевої протиповітряної оборони, а також сім`ї загиблих внаслідок бойових дій працівників госпіталів, лікарень та інших медичних закладів; сім`ї осіб, які загинули або померли внаслідок поранень, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у Революції Гідності, а також сім`ї осіб, яким посмертно присвоєно звання Герой України за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народові, виявлені під час Революції Гідності. Дія абзацу четвертого цього пункту не поширюється на сім`ї працівників міліції, осіб, які проходили службу в правоохоронних органах спеціального призначення, військовослужбовців внутрішніх військ, Збройних Сил України та інших військових формувань, які загинули або померли внаслідок поранень, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних при виконанні службових обов`язків, пов`язаних з подіями Революції Гідності. До членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, зазначених у цій статті, належать: батьки; один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім`ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти; утриманці загиблого (померлого), яким у зв`язку з цим виплачується пенсія. Отже, чинність Закону № 3551-XІІ поширюється також і на членів сім`ї військовослужбовців, які померли внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби, пов`язаних з ліквідацією наслідків на Чорнобильській АЕС, та мали статус ветерана війни. Оскільки позивач перебувала в зареєстрованому шлюбі з померлим ОСОБА_2 , який мав згідно з посвідченням статус ветерана війни відповідно до ст. 7 Закону № 3551-XІІ, колегія суддів констатує про наявність у позивача права на встановлення їй статусу члена сім`ї померлого ветерана війни, а тому відповідач неправомірно відмовив у встановленні позивачу такого статусу. Крім того, згідно з п. 10 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 року № 551 (далі - Порядок), дружині (чоловіку) померлого (померлої) громадянина (громадянки) з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи, віднесеного (віднесеної) до категорії 1 або 2, або з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесеного (віднесеної) до категорії 3, смерть якого (якої) пов`язана з Чорнобильською катастрофою, а також дружині (чоловіку), якщо та (той) не одружилася (одружився) вдруге, померлого (померлої) громадянина (громадянки), віднесеного (віднесеної) до категорії 1, 2 або 3, смерть якого (якої) пов`язана з участю у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, або опікуну дітей (на час опікунства) померлого (померлої) громадянина (громадянки), смерть якого (якої) пов`язана з Чорнобильською катастрофою, видається посвідчення "Дружина (чоловік) померлого (померлої) громадянина (громадянки) з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (потерпілих) категорії ___, смерть якого (якої) пов`язана з Чорнобильською катастрофою або з участю у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, опікуна дітей померлого (померлої) громадянина (громадянки), смерть якого (якої) пов`язана з Чорнобильською катастрофою" темно-бордового кольору. Відповідно до п. 11 Порядку посвідчення видаються уповноваженими органами за зареєстрованим або фактичним місцем проживання особи на підставі рішень комісій з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, утворених уповноваженими органами (далі - регіональні комісії). У разі встановлення регіональними комісіями факту необґрунтованої видачі посвідчення відповідної категорії таке посвідчення на підставі рішення цієї комісії підлягає вилученню уповноваженими органами. Рішення про видачу або відмову у видачі посвідчення приймається у місячний строк з дня надходження необхідних документів до уповноважених органів. Під час заміни посвідчення з однієї категорії на іншу попереднє посвідчення підлягає вилученню уповноваженим органом для подальшого зберігання в особовій справі постраждалої особи. Відповідно до п. 12-1 Положення особам, які мають право на отримання кількох посвідчень відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", видається лише одне посвідчення за їх вибором. Водночас застережень щодо права на отримання кількох посвідчень згідно з іншими законами, наприклад ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" вказаний Порядок не містить. Відповідач на довів доказами та не аргументував відсутності в позивача підстав для встановлення їй статусу члена сім`ї померлого ветерана війни, визначеного Законом № 3551-XІІ. Зважаючи, що відповідач розглянув заяву позивача щодо встановлення їй статусу члена сім`ї померлого ветерана та прийняв протокольне рішення від 14.12.2023 № 49 про відмову у наданні такого статусу, його дії мають результат, позовна вимога визнати їх протиправними не забезпечать повного захисту від порушеного права. Тому така позовна вимога не обгрунтована та задоволенню не підлягає. Належним способом відновлення заявленого порушеного права для виконання визначеного в ст. 2 КАС України завдання адміністративного судочинства є визнання вказаного рішення відповідача протиправним і скасування. Відповідно до пункту 4 Положення особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551-XII (стаття 10 зазначеного Закону), видаються посвідчення з написом "Посвідчення члена сім`ї загиблого". Тобто, позивач, як член сім`ї померлого ветерана війни, має право на отримання відповідного посвідчення. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зважаючи, що право позивача на отримання статусу члена сім`ї померлого ветерана війни підтверджено та не спростовано відповідачем, позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом зобов`язання відповідача встановити їй вищевказаний статус згідно з ч. 1 ст. 10 Закону № 3551-XІІ та видати посвідчення встановленого зразка. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржувалось в частині відмови у задоволенні позовних вимог, то в цій частині таке судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції. Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п. 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про судове рішення в адміністративній справі" від 20.05.2013 №7 , відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення. Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Всі наведені апелянтом доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції. Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 березня 2024 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 328 КАС України. Суддя-доповідач Собків Я.М. Суддя Сорочко Є.О. Суддя Чаку Є.В.