Постанова 4851 № 480/2906/23

Головуючий І інстанції: С.М. Глазько ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 листопада 2023 р. Справа № 480/2906/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Катунова В.В., Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення Конотопської міської ради на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.05.2023, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021 по справі № 480/2906/23 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Конотопської міської ради про визнання дій протиправними та незаконними, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі за текстом позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Конотопської міської ради (далі по тексту - відповідач), в якому просила: - визнати протиправними та незаконними дії Управління соціального захисту населення Конотопської міської ради щодо відмови у наданні статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни і видачі «Посвідчення члена сім`ї загиблого»; - зобов`язати Управління соціального захисту населення Конотопської міської ради відповідно до пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» надати ОСОБА_1 статус особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (як члену сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни) і видати «Посвідчення члена сім`ї загиблого». В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка зазначила, що вона звернулась до відповідача із заявою про надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни на підставі ст. 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та видачу відповідного посвідчення. Відповідач надав відповідь, у якій зазначив, що відсутні підстави для встановлення дружинам померлих ліквідаторів на Чорнобильській АЕС статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни згідно з п. 1 ст. 10 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, оскільки соціальний захист дружин померлих учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, смерть яких пов`язана із захворюванням отриманим під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, здійснюється відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 30 травня 2023 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову Управління соціального захисту населення Конотопської міської ради у наданні ОСОБА_1 статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни, викладену у листі від 22.03.2023 № 09-03/731. Зобов`язано Управління соціального захисту населення Конотопської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо надання їй статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни, з урахуванням висновків суду по даній справі. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Конотопської міської ради суму судового збору у розмірі 1073,60 грн. У задоволенні інших вимог - відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що судом першої інстанції не повністю з`ясовано обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що у свою чергу призвело до неправильного вирішення справи по суті, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.05.2023 та прийняти постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що відповідно ст. 10 п.1 Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», чинність цього Закону поширюється на сім`ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів. Зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що соціальний захист дружин померлих учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, смерть яких пов`язана із захворюванням, отриманим під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, здійснюється відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Позивачка правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась. Учасниками по даній справі було отримано копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2023 про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. позивачем отримано копію апеляційної скарги відповідача, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення та довідками про доставку електронних документів через підсистему "Електронного суду". Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України), суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Згідно із ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) було укладено шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 (а.с.8). ОСОБА_2 видано посвідчення серії НОМЕР_2 (а.с.10), відповідно до якого, пред`явник цього посвідчення є інвалідом 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни. Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 25.10.2021, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7). Згідно з копією довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 30.06.2000 № 51/1/8594 ОСОБА_2 був призваний на спеціальні військові збори з 20.12.1986 по 13.02.1987 та приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.14). Відповідно до копії витягу із протоколу засідання 12 Регіональної військово - лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців № 1325 від 24.10.2022, захворювання військовослужбовця ОСОБА_2 , 1963 року народження: "Набряк легенів. Атеросклеротична хвороба серця", - ТАК, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с. 9). Позивач звернулась до відповідача із заявою, у якій просила встановити статус члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни та видати посвідчення члена сім`ї померлого ветерани війни, як дружині померлої особи з інвалідністю другої групи. За результатами звернення позивача, відповідач листом від 22.03.2023 № 09-03/731 (а.с. 15-16) повідомив, що соціальний захист дружин померлих учасників ліквідації, смерть яких пов`язана із захворюванням, отриманим під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, передбачено Законом України "Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Позивачка вважає такі дії відповідача протиправними, у зв`язку із чим звернулась до суду за захистом своїх прав. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка, будучи членом сім`ї померлого учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС зі статусом особи з інвалідністю внаслідок війни, смерть якого настала у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби, вважається особою, на яку поширюється чинність Закону № 3551-ХII. Отже, вважав, що відмова позивачці у присвоєнні статусу члена сім`ї загиблого на підставі положень п. 1 ст. 10 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту з підстав, зазначених в листі від 22.03.2023 № 09-03/731 є протиправною. Також, врахував протиправний характер наданої відповідачем відмови та задля ефективного захисту порушених прав позивачки, суд вважав за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивачки щодо надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивачкою рішення суду першої інстанції не оскаржується. Отже, в межах розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції надається правова оцінка висновкам суду в частині задоволених позовних вимог. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII (далі Закон №3551-XII). У преамбулі до Закону №3551-ХII зазначено, що цей Закон визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них. Згідно зі ст. 4 Закону № 3551-ХII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни. Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-ХIІ до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також інваліди з числа військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами. Згідно з п. 6 Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 20-РП/04 ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи бойових діях на території інших держав. Розділ 11 Закону № 3551-ХIІ визначає поняття і зміст статусу ветеранів війни (учасників бойових дій, інваліди війни, учасники війни) та осіб, на яких поширюється дія його положень. Це колишні військовослужбовці, які безпосередньо як у воєнний, так і в мирний час виконували інші обов`язки військової служби та тилового забезпечення, пов`язані з необхідністю захисту Батьківщини, у тому числі з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій. Такими чином, обов`язковими умовами, за яких ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС може бути віднесено до осіб з інвалідністю внаслідок війни є наявність факту інвалідності, доказів залучення особи до виконання обов`язків військової служби або до складу формувань Цивільної оборони та отримання інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. Судовим розглядом встановлено, що згідно копії посвідчення серії НОМЕР_2 , померлий чоловік позивача був особою з інвалідністю 2 групи та мав право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни (а.с.10). Отже, на нього поширювалась дія Закону №3551-ХII. Порядок проведення військово-лікарської експертизи визначається Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, що затверджене наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 (далі - Положення № 402). Так, відповідно до п. 1.1 розділу І цього Положення військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. Відповідно до п. 2.4.5, 21.30 Положення № 402 військово-лікарська комісія може приймати постанову про причинний зв`язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), яке призвело до смерті військовослужбовця, і причину смерті в одному з формулювань, вказаних у пунктах 21.5, 21.6 розділу II Положення. Згідно з п. 21.6 Положення № 402 при встановленні причинного зв`язку захворювань військовослужбовців з аварією на Чорнобильській АЕС та інших ядерних об`єктах, учасників ядерних випробувань і випробувань ядерної зброї та тих, що брали участь у складанні ядерних боєприпасів і здійснювали на них регламентні роботи для проведення відповідних випробувань і військових навчань, постанови приймаються, зокрема, у таких формулюваннях (наявність посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії (постраждалого від наслідків аварії) на Чорнобильській АЕС відповідної категорії при встановленні причинного зв`язку обов`язкова): а) "Захворювання, ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" якщо захворювання виникли у період ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, загострились або ускладнились, призвели до інвалідності чи смерті у строки, передбачені наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17 травня 1997 року № 150 "Про затвердження нормативних актів щодо хвороб, при яких може бути встановлений причинний зв`язок з дією іонізуючого випромінення та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 вересня 1997 року за № 448/2252, і військовослужбовець, колишній військовослужбовець має посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Визначення причинного зв`язку захворювання (поранення, контузії, каліцтва, травми), що призвело до смерті військовослужбовця, колишнього військовослужбовця, проводиться штатними військово-лікарськими комісіями (п. 21.9 розділу ІІ Положення № 402). Таким чином, громадяни із числа військовослужбовців у цей період вважаються такими, що проходять військову службу та користуються гарантіями держави на рівні із іншими військовослужбовцями. Окрім того, у матеріалах справи мають міститися документи, які підтверджують, що захворювання, що спричинило смерть ОСОБА_2 , пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.9). Вказана обставина є істотною, оскільки у протилежному випадку статус інваліда війни (на підставі п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону) поширюватиметься на всіх, хто належать до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на ЧАЕС і її наслідків і відповідно мають статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (п. 1 ч. 1 ст. 9 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"). Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.06.2018 у справі № 377/797/17 та від 31.01.2019 у справі №368/1131/17. Як установлено матеріалами справи, а саме з копії витягу із протоколу засідання 12 Регіональної військово - лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців № 1325 від 24.10.2022, захворювання військовослужбовця ОСОБА_2 , 1963 року народження: "Набряк легенів. Атеросклеротична хвороба серця", - ТАК, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с. 9). Таким чином, уповноваженим органом державної влади (ВЛК) встановлено причинний зв`язок смерті чоловіка позивача внаслідок захворювань, набутих у зв`язку з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Отже, за результатами розгляду справи колегією суддів встановлено, що на чоловіка позивача за життя поширювалась дія Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і він мав право на пільги, передбачені законодавством для ветеранів війни-інвалідів війни, а до смерті чоловіка позивача призвело захворювання, пов`язане з виконанням ним обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. У силу приписів п. 1 ст. 10 Закону № 3551-ХII чинність цього Закону поширюється на сім`ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у ст. 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісті) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів. Змістовний аналіз наведеної норми у сукупності з положеннями ст. 4, п. 2 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-ХII дає змогу зробити висновок, що чинність цього Закону поширюється на членів сім`ї військовослужбовців та прирівняних до них осіб, які: 1) загинули (пропали безвісті); або 2) померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків); або 3) померли внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби. При цьому, відповідно до абзацу 19 пункту 1 статті 10 Закону № 3551-ХII до членів сімей загиблих військовослужбовців належить один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні. Як правильно зазначено судом першої інстанції, позивач, будучи членом сім`ї померлого учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС зі статусом особи з інвалідністю внаслідок війни, смерть якого настала у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби, вважається особою, на яку поширюється чинність Закону № 3551-ХII. Більше того, поширення чинності Закону № 3551-ХII на позивача є похідними від приналежності її померлого чоловіка до категорії ветеранів війни-інвалідів війни. Згідно з п. 2 Порядку видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 № 302, посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону №3551-ХII, на основі якого надаються відповідні пільги і компенсації. Пунктами, 4, 7 вказаного Порядку передбачено, що особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551-ХII, видаються посвідчення з написом "Посвідчення члена сім`ї загиблого". Посвідчення видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина. Відтак, відмова позивачці у присвоєнні статусу члена сім`ї загиблого на підставі положень п. 1 ст. 10 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту з підстав, зазначених в листі від 22.03.2023 № 09-03/731 є протиправною, у зв`язку із чим суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої про визнання протиправною відмову Управління соціального захисту населення Конотопської міської ради у наданні ОСОБА_1 статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни, викладену у листі від 22.03.2023 № 09-03/731 та зобов`язання Управління соціального захисту населення Конотопської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо надання їй статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни, з урахуванням висновків суду. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем, у свою чергу, не доведено правомірність вчинених дій щодо відмови позивачці у задоволенні її заяви. У свою чергу, вказаній в апеляційній скарзі доводи відповідача не свідчать про наявність передбачених ст. 317 КАС України підстав для скасування рішення суду першої інстанції, зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За приписами п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Конотопської міської ради - залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.05.2023 по справі № 480/2906/23 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді І.С. Чалий І.М. Ральченко