Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/16877/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/16877/23 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 жовтня 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Оксененка О.М., суддів: Ганечко О.М., Кузьменка В.В., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Чернівецької митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маядо» до Чернівецької митниці про визнання протиправним та скасування рішення, - В С Т А Н О В И В : Товариство з обмеженою відповідальністю «Маядо» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Чернівецької митниці, в якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення Чернівецької митниці про коригування митної вартості товарів №UA408000/2023/000030/2 від 13.02.2023. Заявлені вимоги обґрунтовано тим, що при митному оформленні товару за митною декларацією №UA408020010702U9, який ввозився на митну територію України, ним було визначено його митну вартість за основним методом за ціною договору (контракту). Оскільки на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару позивач надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному в частині другій статті 53 Митного кодексу України та підтверджують митну вартість товару та містять об`єктивні відомості про складові митної вартості товару, і такі документи не містять розбіжностей, тому оскаржуване рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Чернівецької митниці про коригування митної вартості товарів №UA408000/2023/000030/2 від 13.02.2023. В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскільки ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації. На думку апелянта, оскільки позивачем з метою митного оформлення товару було надано не всі документи, що підтверджують митну вартість товару, тому митним органом правомірно було винесено спірне рішення про коригування митної вартості товару. Згідно пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Як вбачається з матеріалів справи, 19.05.2022 між Adopen Plastik ve Insaat Sanayi A.S., компанією, зареєстрованою в Турецькій Республіці, (далі - продавець) та ТОВ «Маядо» був укладений контракт міжнародної постави №13 (далі - контракт), відповідно до пунктів 1.1, 1.3, 3.1, 3.2, 3.6, 4.3 та 5.1 якого продавець продає, а покупець купує: профіль ПВХ в асортименті; захисну плівку і плівку для ламінування для ПВХ профілів; фурнітуру віконну і дверну в асортименті; двері ПВХ, а також аксесуари до них; покриття для підлоги, а також покриття для даху з ПВХ; сировину для виготовлення ПВХ профілів (суміші ПВХ (біла, коричнева, чорна, сіра, Soft чорна, Soft сіра)), а також компоненти для виготовлення даних сумішей (імпакт, титан діоксид, стабілізатор, крейда, ПВХ); технічну оснастку й обладнання для виготовлення ПВХ продукції, а також їх частини; різноманітну рекламну продукцію (на платній або безоплатній основі); на безоплатній основі техоснастку і фурнітуру, призначену для виробництва і продажу вікон, дверей і конструкцій з ПВХ та металопластикового профілю; інші зразки продукції, згідно з інвойсами. Усі інвойси до контракту будуть додатково обумовлені сторонами на кожну окрему поставку товару згідно з ринковими цінами на товар на день оформлення інвойса. Кількість, асортимент, вартість товару та базові умови поставки обумовлюються для кожної окремої партії товару і вказуються в інвойсах. Поставка товару здійснюється частинами (партіями) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгових термінів Incoterms 2010. Строки поставки кожної партії товару узгоджуються сторонами в інвойсах, але не можуть становити більше 60 робочих днів із дати інвойса. Разом із товаром продавець передає позивачу наступні документи: інвойс (3 оригінали); пакувальний лист (3 оригінали); товаросупровідні документи. У ціну товару включена вартість тари, упаковки і маркування. Оплата виставленого рахунку здійснюється протягом дії контракту. У свою чергу, 03 лютого 2023 року продавець виставив позивачу до сплати інвойс №Y012023040000082 на загальну суму 35 214,33 долари США. Відповідно до означеного інвойса постачається на умовах CPT смт. Велика Димерка, Україна. 11 лютого 2023 року позивачем до Чернівецької митниці було подано митну декларацію №23UA408020010702U9, у графі 31 якої позивачем був зазначений товар, придбаний за інвойсом №Y012023040000082 від 03.02.2023 (далі товар), а саме: товар №1 загальною вартістю 35 214,33 долари США, що за курсом 36,56 грн за 1 долар США становить 1 417 260,22 грн. Загальна митна вартість товару, визначена позивачем за основним методом визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту), а його поставка відбувалася на умовах CPT смт. Велика Димерка, Україна. На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані: (0271) пакувальний лист б/н від 03.02.2023; (0380) інвойс № Y012023040000082 від 03.02.2023; (0730) міжнародна транспортна накладна №1910 від 06.02.2023; (0861) сертифікат про походження товару №Y0645198 від 06.02.2023; (3004) рахунок-фактура №323 від 03.02.2023; (3007) довідка про транспортні витрати №21 від 03.02.2023; (4104) контракт №13 від 19.05.2022; (4207) договір про надання послуг із декларування товарів 1605/22 від 16.05.2022; (4301) заявка на транспортно-експедиційні послуги 12.12-22 від 12.12.2022. Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої в митній декларації №23UA408020010702U9 від 11.02.2023 митної вартості товару, митний орган направив позивачеві електронне повідомлення, у якому, посилаючись на положення частин другої і третьої статті 53 та пункту 1 частини п`ятої статті 54 МК України, витребував від позивача наступні додаткові документи для підтвердження митної вартості імпортованих товарів: якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (для підтвердження умов оплати за товар); за наявності - інші платіжні та бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (для підтвердження вартості перевезення, яка є складовою митної вартості товару); якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (для підтвердження числових значень складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару (для підтвердження числових значень щодо вартості товарів); висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (для підтвердження даних щодо виробника товару та ціни); копію митної декларації країни відправлення (для підтвердження умов поставки, ціни, ваги, тощо); виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію). У свою чергу, листом ТОВ «Маядо» від 13.02.2023 №21 на повідомлення митниці надано пояснення щодо відсутності підстав для надання будь-яких документів. Втім, рішенням Чернівецької митниці від 13.02.2023 №UA408000/2023/000030/2 про коригування митної вартості товарів відповідач, застосувавши метод визначення митної вартості за ціною подібних (аналогічних) товарів, заявлену позивачем митну вартість товару №1 в митній декларації №23UA408020010702U9 від 11.02.2023 скоригував із 35 214,33 доларів США до рівня 44 818,80 доларів США. Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив, подані позивачем відповідно до частин другої та третьої статті 53 МК України документи, які підтверджують митну вартість товарів, документально не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та містять наступні розбіжності, а саме: - рахунок на оплату від 03.02.2023 №21 містить відомості щодо наявності експедиційних послуг на території України (200 грн), які не додавались до митної вартості товару; - відповідно до пункту 3.2 контракту №13 від 19.05.2022 строки поставки кожної партії товару узгоджуються сторонами в інвойсах. Зазначені відомості в інвойсі №Y012023040000082 від 03.02.2023 відсутні; - відповідно до пункту 5.2 контракту №13 від 19.05.2022 передбачена можлива наявність попередньої оплати. Відомостей щодо здійснення оплати не надано; - в графах 9а та 9б декларації митної вартості зазначено, що продавець та покупець пов`язані між собою, але взаємозалежність продавця та покупця на ціну товару не вплинула. Відомостей та документів з приводу зазначеного питання не надано. Митним органом витребувано у позивача додаткові документи, за наслідком розгляду яких вказано, що надані декларантом додаткові документи не спростовують вищезазначені розбіжності, а тому заявлена митна вартість товарів не може бути визнана митним органом. З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 МК України, позивач з урахуванням коригувань подав нову митну декларацію №23UA408020011133U1 від 13.02.2023 і товар було випущено у вільний обіг зі сплатою фінансових гарантій у розмірі 61 632,75 грн. Не погоджуючись з таким рішенням відповідача про коригування митної вартості та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що оскільки приймаючи спірне рішення, відповідач не надав належної оцінки поданим позивачем документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору, тому наявні підстави для його скасування. Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Митним кодексом України від 13.03.2012 №4495-VІ (далі - МК України, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування. Відповідно до частини першої статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. За правилами статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. У відповідності до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів. Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. У силу вимог частини другої статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. У відповідності до частин першої, другої статті 53 Митного кодексу у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Частиною третьої статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України закріплено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Відтак, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. У той же час, у частині п`ятій статті 53 Митного кодексу України встановлено заборону вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом із тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Приймаючи рішення про коригування митної вартості, відповідач виходив з того, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, в документах поданих до митного оформлення наявні розбіжності, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні та на вимогу митного органу не подано документів, що підтверджують митну вартість товару згідно частини третьої статті 53 МК України. Так, статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Зокрема, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. З аналізу вищенаведених норм вбачається, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). При цьому, вказаний метод не підлягає застосуванню, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Як свідчать матеріали справи, 11 лютого 2023 року позивачем до Чернівецької митниці було подано митну декларацію №23UA408020010702U9, у графі 31 якої позивачем був зазначений товар, придбаний за інвойсом №Y012023040000082 від 03.02.2023 (далі товар), а саме: товар №1 загальною вартістю 35 214,33 долари США, що за курсом 36,56 грн за 1 долар США становить 1 417 260,22 грн. Загальна митна вартість товару, визначена позивачем за основним методом визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту), а його поставка відбувалася на умовах CPT смт. Велика Димерка, Україна. На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані: (0271) пакувальний лист б/н від 03.02.2023; (0380) інвойс № Y012023040000082 від 03.02.2023; (0730) міжнародна транспортна накладна №1910 від 06.02.2023; (0861) сертифікат про походження товару №Y0645198 від 06.02.2023; (3004) рахунок-фактура №323 від 03.02.2023; (3007) довідка про транспортні витрати №21 від 03.02.2023; (4104) контракт №13 від 19.05.2022; (4207) договір про надання послуг із декларування товарів 1605/22 від 16.05.2022; (4301) заявка на транспортно-експедиційні послуги 12.12-22 від 12.12.2022. Однак, не зважаючи на вказане, під час митного оформлення товару та визначення митної вартості товарів, підставою для висновку відповідача про неможливість визначення митної вартості імпортованого товару за ціною договору стала наявність у документах, наданих декларантом, розбіжностей, зокрема, неможливість встановити умови оплати за товар, відсутні всі відомості, що б підтверджували числові значення складових митної вартості. При цьому, надіслане митницею повідомлення про надання документів не містить інформації, що дозволяла б з`ясувати, які саме відомості про складові числового значення митної вартості відсутні або не підтверджуються поданими позивачем документами. Вказані відповідачем у повідомленні недоліки не дають підстави для висновку про відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та не може бути підставою для витребування у позивача додаткових документів. Крім того, відповідач в електронному повідомленні зобов`язав позивача надати додаткові документи, проте, не зазначив, які саме обставини саме в частині підтвердження числових значень складових митної вартості товарів ці документи повинні підтвердити, чим необґрунтовано обмежив позивача в можливості довести митному органу правильність визначення митної вартості товару за основним методом. Як наслідок, спірним рішенням про коригування митної вартості товарів митна вартість товарів визначена за резервним методом. Так, у спірному рішенні митний орган дійшов до висновку, що: 1) рахунок на оплату від 03.02.2023 №21 містить відомості щодо наявності експедиційних послуг на території України (200 грн), які не додавались до митної вартості товару; 2) відповідно до пункту 3.2 контракту №13 від 19.05.2022 строки поставки кожної партії товару узгоджуються сторонами в інвойсах. Зазначені відомості в інвойсі №Y012023040000082 від 03.02.2023 відсутні; 3) відповідно до пункту 5.2 контракту №13 від 19.05.2022 передбачена можлива наявність попередньої оплати. Відомостей щодо здійснення оплати не надано; 4) в графах 9а та 9б декларації митної вартості зазначено, що продавець та покупець пов`язані між собою, але взаємозалежність продавця та покупця на ціну товару не вплинула. Відомостей та документів з приводу зазначеного питання не надано. Щодо зазначеної у спірному рішенні даних, що у рахунку на оплату від 03.02.2023 №21 наявні відомості щодо експедиційних послуг на території України (200 грн), які не додавались до митної вартості товару слід зазначити, що положеннями МК України передбачено включення до вартості товару витрат на перевезення товару до кордону України. У свою чергу, положеннями договору про надання транспортно-експедиторських послуг в міжнародному сполученні від 12.12.2022 №12.12.-22 укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Експедитор) та позивачем (Замовник) і який було надано декларантом до оформлення митної декларації визначено, що замовник доручає, а експедитор переймає а себе обов`язки від свого імені за рахунок засобів замовника організувати перевезення вантажів замовника і здійснювати розрахунки з транспортними організаціями за перевезення вантажів замовника. Пунктом 3.1 зазначеного договору визначено, що замовник інформує експедитора про об`єми необхідних транспортно-експедиційних послуг, кількість і необхідний вид автомобільного транспорту, не пізніше 48 годин до початку перевезення. Інформація передається у вигляді заявки. Відповідно, ТОВ «Маядо» оформлено заявку від 01.02.2023 №14 до договору від 12.12.2022 №12.12-22, на організацію перевезення вантажу за маршрутом перевезення Анталія (Туреччина) - Велика Димерка (Україна). Вартість перевезення визначено 160 901,84 грн. З наданої позивачу Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 довідки про транспортні витрати від 03.02.2023 №21 вбачається, що вартість транспортних послуг по перевезенню вантажу за маршрутом Анталія (Туреччина) - смт Велика Димерка (Україна) складає: на відрізку Анталія (Туреччина) - пункт перетину кордону Порубне/Сірет 128 721,47 грн; експедиційні послуги на відрізу Анталія Туреччина) - пункт перетину кордону Порубне/Сірет складає 800,00 грн; на відрізку пункту перетину кордону Порубне/Сірет - смт Велика Димерка (Україна) транспортні витрати складають 31 180,37 грн; експедиційні послуги на відрізку пункту перетину кордону Порубне/Сірет - смт Велика Димерка (Україна) складають 200,00 грн. З огляду на вказне, загальна сума транспортних витрат включає в себе надані експедиторські послуги, зокрема і на території України, про що зазначено в довідці про транспортні витрати від 03.02.2023. Відповідно до пункту 5 частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України. Статтею 1 Закону України «Про транспортно-експедиційну діяльність» визначено, що транспортно-експедиторська діяльність підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Положення статті 8 Закону України «Про транспортно-експедиційну діяльність» містять перелік видів транспортно-експедиторських послуг, що надаються експедиторами за дорученням клієнтів, який є відкритим і завершується абзацом: «надають інші допоміжні та супутні перевезенням транспортно-експедиторські послуги, що передбачені договором транспортного експедирування і не суперечать законодавству». Згідно зі статтею 9 Закону України «Про транспортно-експедиційну діяльність», за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. При цьому у плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов`язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування. З аналізу наведених правових норм вбачається, що транспортно-експедиторські послуги є допоміжними та супутніми послугами під час транспортування товарів, при цьому вони не є складовою цього процесу, а плата експедитору за послуги з організації та забезпечення перевезень не є частиною витрат на транспортування товарів. У відповідності до положень пункту 186.3 статті 186 Податкового кодексу України, місцем постачання транспортно-експедиторських послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб`єкт господарювання або у разі відсутності такого місця місце постійного чи переважного його проживання Як свідчать матеріали справи, у відповідності до довідки про транспортні витрати №21 від 03.02.2023, яка була надана позивачем до митної декларації вартість транспортних витрат по перевезенню вантажу ТОВ «Маядо» за маршрутом Анталія (Туреччина) - смт Велика Димерка (Україна) складає: на відрізку Анталія (Туреччина) - пункт перетину кордону Порубне/Сірет 128 721,47 грн; експедиційні послуги на відрізу Анталія Туреччина) - пункт перетину кордону Порубне/Сірет складає 800,00 грн; на відрізку пункту перетину кордону Порубне/Сірет - смт Велика Димерка (Україна) транспортні витрати складають 31 180,37 грн; експедиційні послуги на відрізку пункту перетину кордону Порубне/Сірет - смт Велика Димерка (Україна) складають 200,00 грн. Відповідно, вказана довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. У наданих до митного органу транспортних документах витрати на транспортно- експедиторські послуги розподілені за маршрутом: Анталія (Туреччина) - пункт перетину кордону Порубне/Сірет та Порубне/Сірет - смт Велика Димерка (Україна). При цьому, до митної вартості товарів не включено експедиційні послуги на відрізку пункту перетину кордону Порубне/Сірет - смт Велика Димерка (Україна) складають 200,00 грн, надані на території України. Приписами пунктів 5-7 частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, та витрати на страхування цих товарів. При цьому, законодавець у частині десятій статті 58 МК України чітко визначає умову, за якої до митної вартості товарів необхідно додавати витрати, понесені на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України, та витрати на страхування цих товарів. Такою умовою є невключення таких витрат до ціни товарів. Разом з тим, включення транспортних витрат з отримання експедиційних послуг, які позивач поніс на території України, положеннями МК України не передбачено. Посилання скаржника на те, що зазначення в електронному комерційному інвойсі (Е-фактурі) №Y012022030000827 від 28.09.2022 вартості доставки товару в 4 550,00 доларів США свідчить про невключення позивачем до митної вартості товару його транспортування колегія суддів не приймає до уваги, оскільки у вказаному електронному комерційному інвойсі (Е-фактурі) чітко визначені умови поставки товару CPT, а зазначення вартості доставки товару не свідчить про те, що така вартість повинна додатково сплачуватися позивачем та включатися до митної вартості товару. Відтак, відповідач безпідставно скоригував заявлену позивачем митну вартість товару, так як позивач не підтвердив включення вартості транспортних витрат на доставку товару, вартості навантаження та вивантаження товару, а також витрат на його страхування до митної вартості товару, адже такі витрати (крім страхування) вже були включені до ціни товару та були понесені продавцем, а не позивачем, а страхування товару не здійснювалося ні продавцем, ні позивачем. У свою чергу, судом першої інстанції досліджено надані контракт, інвойс №Y012022030000827 від 28.09.2022, у якому міститься посилання на контракт, електронний комерційний інвойс (Е-фактура) №Y012022030000827 від 28.09.2022, митну декларацію країни відправлення №22070100EX00020243 від 29.09.2022, зі змісту яких слідує, що товар постачався продавцем позивачу на умовах CPT смт. Велика Димерка, Україна, а сама вартість товару в розмірі 42 074,04 долари США відповідає заявленій позивачем митній вартості товару в митній декларації IM40ДЕ №UA408020/2022/045577 від 09.10.2022 в розмірі 42 074,04 долари США. Твердження митного органу про те, що з наданих документів неможливо встановити строки оплати за спірний товар, адже зі змісту інвойса №Y012022030000827 від 28.09.2022 однозначно слідує, що вартість товару складає 42 074,04 долари США, яку позивач зобов`язаний сплатити продавцю протягом строку дії контракту, що відповідає положенням пункту 5.1 контракту. При цьому, митним органом безпідставно не була врахована виписка позивача з бухгалтерської документації №216 від 12.10.2022, яка була витребувана відповідачем та надана разом із листом позивача №214 від 12.10.2022 під час митного оформлення спірного товару, адже зі змісту наданої виписки з рахунка бухгалтерського обліку позивача 632 (кредиторської заборгованості позивача) перед продавцем за контрактом убачається, що позивачем станом на 12.10.2022 не здійснювалося жодної оплати або передоплати за товари в рамках контракту, що свідчить про те, що спірний товар станом на день його митного оформлення був неоплаченим зі сторони позивача. У даному випадку відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що в документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, а також те, що пов`язаність продавця та позивача вплинула на рівень митної вартості спірного товару. Колегія суддів критично ставиться до інших виявлених відповідачем недоліків у документах, наданих позивачем та які не належать до документів, які підтверджують митну вартість товару, адже виявлені недоліки не можуть спростовувати заявлений позивачем рівень митної вартості товару, який підтверджується наданими належними та допустимими доказами, які не викликають у суду сумнівів у достовірності визначеної позивачем митної вартості товару. Інших розбіжностей у поданих до митного оформлення документах у спірних рішеннях про коригування митної вартості не зазначено. Зі змісту спірного рішення відповідача слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості. Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товару базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню. Отже, висновки відповідача щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості на підставі митної декларації №23UA408020010702U9 від 11.02.2023 є протиправним. Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що під час митного оформлення задекларованого товару позивач подав митному органу усі документи, що необхідні для визначення митної вартості та її підтверджують, у наданих декларантом документах суд не виявив розбіжності, документи містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини. Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що позивачем під час митного оформлення та на вимогу відповідача надано усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору, водночас відповідач не довів наявність у митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару. Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Чернівецької митниці - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п`ятої ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.М. Оксененко Судді О.М. Ганечко В.В. Кузьменко