Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/9674/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Головуючий суддя у першій інстанції: Потабенко В.А. 15 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/9674/24 пров. № А/857/19082/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Бруновської Н.В. суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року у справі № 380/9674/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В: 07.05.2024р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області, у якому просив суд: - визнати протиправною бездіяльність посадових осіб щодо не виконання та порушення вимог cт.40 Конституції України, cт. cт. 18, 19, 20 Закону України «Про звернення громадян»; - зобов`язати розглянути по суті заяву від 10.05.2023р. та надати вичерпну обґрунтовану відповідь скерувавши поштою належним чином. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 13.05.2024р. позовна заява залишена без руху та позивачу встановлено десятиденний строк для усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині ухвали, з дати отримання копії вказаної ухвали. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 20.06.2024р. позовну заяву повернуто позивачу, з підстав передбачених п.1 ч.4 ст.169 КАС України. Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, апелянт ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Апелянт просить суд, Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 20.06.2024р. скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарг, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарги не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав. Повертаючи позовну заяву позивачу, суд першої інстанції виходив з того, що судом вжито всіх заходів для належного повідомлення ОСОБА_1 про винесення ухвали суду від 13.05.2024р. про залишення позовної заяви без руху. Проте, позивач у встановлений судом строк вимоги вказаної ухвали суду не виконав, про причини невиконання суд не повідомив. Суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта, що копію ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 13.05.2024р. надіслано позивачу за адресою вказаною особисто у позовній заяві: АДРЕСА_1 . Згідно п.99, п.116, п.117 Правил надання послуг поштового зв`язку (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. №270) у разі відсутності адресата поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику за закінченням встановленого строку зберігання. Вимогами п.4 ч.6, ч.7 ст.251 КАС України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє. Отже, враховуючи повернення до суду поштового відправлення з відміткою установи поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання», суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що це свідчить про належне виконання обов`язків судом щодо направлення копії судового рішення. ч.2 ст.44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. В п.7 ч.5 ст.44 КАС України видно, що учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. ч.1 ст.131 КАС України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. Суд зауважує, що до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а відповідно до ч.2 ст.44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що, звертаючись до суду першої інстанції, позивач мав цікавитися стадіями розгляду позову та враховувати процесуальні строки на його розгляд. Необхідно також врахувати позицію сформовану в ухвалі Верховного Суду від 24 березня 2021 року в адміністративному провадженні №К/9901/35851/20 про те, що до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «За закінченням терміну зберігання», «Адресат вибув», «Адресат відсутній» і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи, можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain; заява №11681/85), Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Сторони у справі зобов`язані проявляти зацікавленість процесом її розгляду. У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (заява №3236/03) Європейський суд з прав людини зауважив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Згідно п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскільки позивач у встановлений судом строк не усунув недоліки позовної заяви, вказані в ухвалі Львівського окружного адміністративного суду від 13.05.2024р. про залишення позовної заяви без руху. Тому, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для повернення позивачу вказаної позовної заяви і доданих до неї документів. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010р., заява 4909/04, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, №303-A, п.29). У п.42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15.11.2007р., заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи. Крім того, згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно практики Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірних висновків про наявність підстав для повернення позовної заяви. Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією. В ст.242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд- ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року у справі № 380/9674/24 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді Р. Б. Хобор Р. М. Шавель