Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 367/3760/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 367/3760/24 Суддя (судді) першої інстанції: Рудюк О.Д. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 жовтня 2024 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Заїки М.М., суддів - Ганечко О.М., Кузьменка В.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 04 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, - ВСТАНОВИЛА: ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Вишгородського районного суду Київської області з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач, ДПП), у якому просила скасувати постанову старшого інспектора 2 взводу 1 роти БУПП в Київській області с. Чайки капітана поліції Тищенко А.О. №1891346 про накладення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі про притягнення ОСОБА_1 , як посадової особи, а саме начальника КП «УЖКГ «Гостомель», до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.140 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено стягнення у вигляді штрафу 1 020,00 грн та закрити справу про адміністративне правопорушення. Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 04.09.2024 позов задоволено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що в поданих відповідачем документах наявні розбіжності, в назві вулиці, на якій зафіксоване адміністративне правопорушення, за яке на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення, оскільки в оскаржуваній постанові місце вчинення правопорушення вказано АДРЕСА_1 , а згідно ату обстеження вулично-шляхової мережі та схеми до акту обстеження ділянку вулично-шляхової мережі, правопорушення виявлено в АДРЕСА_2 . До того ж, відповідачем не надано доказів, які свідчать про те, що позивач є суб`єктом адміністративного правопорушення, яке ставиться йому в провину, а долучені до відзиву додатки, з урахуванням змісту складеної інспектором поліції фабули правопорушення в оскаржуваній постанові, не можуть бути доказами, які свідчать про винуватість позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КУпАП. Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів відповідач зазначає, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КУпАП, підтверджується актом обстеження ділянки вулично-шляхової мережі, схемою до акту обстеження ділянки вулично-шляхової мережі та фото з місця, а також вимогою (приписом). ОСОБА_1 є суб`єктом адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 140 КУпАП як посадова особа, службові обов`язки якої по забезпеченню безпеки дорожнього руху при утриманні автодоріг встановлені законодавством. Судом першої інстанції не було встановлено фактичної адреси скоєння правопорушення позивачем. Оскільки планшетний пристрій, яким на той час користувався старший інспектор взводу № 2 роти № 1 батальйону управління патрульної поліції в с. Чайки УПП у Київській області ДПП Тищенко А.О., який автоматично визначає географічні координати місця знаходження та посилається на карти Google, тому зазначена адреса визначається автоматично, що також залежить від якісної роботи Інтернету та його покриття. Вірна адреса зазначена в акті обстеження ділянки ВШМ та схемі до акту обстеження, а саме: АДРЕСА_2 . При цьому, вказана помилка в адресі є формальною та не свідчить про протиправність оскаржуваної постанови. Шостим апеляційним адміністративним судом ухвалою від 25.09.2024 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу. Позивач подала відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому вказала на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги. Зауважила, що розгляд справи відбувся за 12 хвилин часу не на місці вчинення адміністративного правопорушення. Позивач не був ознайомлений як з Актом ВШМ (з схемою) по АДРЕСА_1, так із Актом по АДРЕСА_2 (з схемою). Про ознайомлення зі схемою стоїть відмітка начебто представника від КП «УЖКГ «Гостомель» Бер-Тамоєвої Н.В. Але, КП «УЖКГ «Гостомель» не надавало доручення цій особі бути присутній під час обстеження вулично-шляхової мережі та підписувати документи від імені КП «УЖКГ «Гостомель». Також сама позивач не надавала доручення Бер-Тамоєвій Н.В. бути присутній під час обстеження вулично-шляхової мережі та підписувати документи від імені позивача. Крім того, вказано, що відповідач позбавив ОСОБА_1 можливості скористатися у повному обсязі своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, порушив вимоги щодо процедури розгляду справи, а саме проігнорував положення ст.ст. 278, 279 КУпАП. Шостим апеляційним адміністративним судом ухвалою від 10.10.2024 призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні. Сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Встановлено, що за змістом листа Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області від 07.03.2024 №05-22/984 відповідальною особою за експлуатаційне утримання автомобільних доріг та вулиць Гостомельської селищної територіальної громади є начальник Комунального підприємства «УЖКГ» Гостомель» ОСОБА_1 . Відповідно до акту обстеження ділянки вулично-шляхової мережі та доданої до нього схеми, інспектором 2 взводу 1 роти УПП БП в с. Чайки УПП в Київській області капітаном поліції Тищенко А.О. в ході обстеження в АДРЕСА_2, 12.04.2024 о 11:30 виявлено вибоїну розміром 2 м на 1,6 м, глибиною 10 см. Згідно із схемою до акту обстеження ділянки вулично-шляхової мережі, інспектором 2 взводу 1 роти УПП БП в с. Чайки УПП в Київській області капітаном поліції Тищенко А.О. , обстеження проводилося в АДРЕСА_2 . Зі схемою ознайомлена представник КП «УЖКГ «Гостомель» Бер-Тамоєва Н.В. 12.04.2024 о 13:44 по вул. Свято-Покровська, 220 в сел. Гостомель старшим інспектором 2 взводу 1 роти УПП БП в с. Чайки УПП в Київській області капітаном поліції Тищенко А.О., винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1891346 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.140 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 1 020,00 грн. В якості підстави прийняття вказаної постанови вказано, що 12.04.2024 о 13:32 в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 будучи посадовою особою відповідальною за експлуатаційний стан та належне утримання проїзної частини вулиць, не вжила всіх заходів щодо ліквідації вибоїн, а також не огородила їх належним чином, чим порушила ст.12 Закону України «Про дорожній рух». Позивач не погодилася із постановою серії ЕНА №1891346 від 12.04.2024 та звернулася до суду із зазначеною позовною заявою. Суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на те, що в поданих відповідачем документах наявні розбіжності, в назві вулиці, на якій зафіксоване адміністративне правопорушення, за яке на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення, оскільки в оскаржуваній постанові місце вчинення правопорушення вказано АДРЕСА_1 , а згідно ату обстеження вулично-шляхової мережі та схеми до акту обстеження ділянку вулично-шляхової мережі, правопорушення виявлено в АДРЕСА_2 . До того ж, відповідачем не надано доказів, які свідчать про те, що позивач є суб`єктом адміністративного правопорушення, яке ставиться йому в провину, а долучені до відзиву додатки, з урахуванням змісту складеної інспектором поліції фабули правопорушення в оскаржуваній постанові, не можуть бути доказами, які свідчать про винуватість позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КУпАП. Щодо вказаних висновків суду першої інстанції апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно із ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Згідно із ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Відповідно до ч. 1 ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. За приписами статті 9 Закону України «Про дорожній рух» до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху належить: термінове усунення пошкоджень на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах; своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості - невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами; організація виконання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. Пунктами 5, 11 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 № 198, передбачено, що власники дорожніх об`єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації, користувачі дорожніх об`єктів та спеціалізовані служби організації дорожнього руху зобов`язані забезпечувати зручні і безпечні умови руху, сприяти збільшенню пропускної спроможності дорожніх об`єктів, запобігати травмуванню учасників дорожнього руху, пошкодженню транспортних засобів і дорожніх об`єктів, забрудненню навколишнього середовища. Власники дорожніх об`єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов`язані: своєчасно і якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил з дотриманням норм і стандартів з безпеки руху; постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об`єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух; контролювати якість робіт, що виконуються підрядними організаціями. Згідно із ч. 3 ст. 12 Закону України «Про дорожній рух» посадові особи, які відповідають за будівництво, реконструкцію, ремонт, експлуатацію та облаштування автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, мостів, шляхопроводів, інших споруд, зобов`язані: забезпечувати утримання їх у стані, що відповідає встановленим вимогам щодо забезпечення безпеки дорожнього руху; при виникненні умов, що створюють загрозу безпеці дорожнього руху, здійснювати заходи для своєчасної заборони або обмеження руху, а також відновлення безпечних умов для руху. Відповідно до частини 1 статті 140 КУпАП порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб у розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно із ст.ст. 2, 6 Закону України «Про державну службу» посадовими особами вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій. Відповідно до статті 14 КУпАП посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв`язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров`я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов`язків. За змістом листа Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області від 07.03.2024 №05-22/984 відповідальною особою за експлуатаційне утримання автомобільних доріг та вулиць Гостомельської селищної територіальної громади є начальник Комунального підприємства «УЖКГ» Гостомель» ОСОБА_1 . З урахуванням наведеного апеляційний суд зазначає, що у разі виявлення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 140 КУпАП, на території Гостомельської селищної територіальної громади, відповідальною особою, а отже й суб`єктом вказаного адміністративного правопорушення, є начальник Комунального підприємства «УЖКГ» Гостомель» ОСОБА_1 . Згідно із пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. До компетенції органів Національної поліції відповідно до ст.222 КУпАП, зокрема, віднесено розгляд справи за ч.1 ст.140 КУпАП. Відповідно до пункту 4 розділу І Наказу від 07.11.2015 № 1395 «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» (Інструкція № 1395) у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Згідно із пунктом 2 розділу ІІІ Інструкції № 139 постанова по справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями частинами першою, другою і третьою статті 140, виноситься поліцейськими підрозділів Департаменту патрульної поліції, територіальних (відокремлених) підрозділів територіальних органів поліції, поліцейські яких забезпечують безпеку дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах на місці вчинення адміністративного правопорушення. Відповідно до ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Встановлено, що в оскаржуваній постанові місцем вчинення правопорушення вказано с. Гостомель, АДРЕСА_1, місцем складання постанови - вул. Свято-Покровська, 220 в с. Гостомель. В якості доказу вчинення такого порушення є акту обстеження вулично-шляхової мережі та схеми до акту обстеження ділянку вулично-шляхової мережі, згідно із якими правопорушення виявлено в АДРЕСА_2. Наведені обставини вказують на те, що постанову складено не за місцем вчинення правопорушення, чим порушено вимоги ст.276 КУпАП. Подані відповідачем докази не підтверджують факту порушення за яке позивача притягнуто до відповідальності за постановою серії ЕНА №1891346 від 12.04.2024. Так, згідно акту обстеження вулично-шляхової мережі та схеми до акту обстеження ділянку вулично-шляхової мережі, правопорушення виявлено в АДРЕСА_2 . Водночас, у постанові серії ЕНА №1891346 від 12.04.2024 в якості місця вчинення правопорушення вказано АДРЕСА_1 . Крім того, відповідачем не спростовано доводи позивача про те, що відповідач позбавив ОСОБА_1 можливості скористатися у повному обсязі своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП. З урахуванням наведеного у сукупності, суд погоджується із висновком суду першої інстанції про протиправність та необхідність скасування постанови серії ЕНА №1891346 від 12.04.2024. Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», рішення від 10 лютого 2010 року). Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. З огляду на наведене апеляційний суд надав правову оцінку визначальним доводам апеляційної скарги. Суд зауважує, що не надання оцінки іншим доводам апеляційної скарги жодним чином не відобразилось на повноті та об`єктивності дослідження судом обставин справи та не вплинуло на результат апеляційного розгляду. На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 48, 242-244, 250, 271, 272, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а рішення Вишгородського районного суду Київської області від 04 вересня 2024 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України. Головуючий суддя М.М. Заїка Судді О.М. Ганечко В.В. Кузьменко