Постанова 4851 № 480/5508/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 жовтня 2024 р. Справа № 480/5508/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Мінаєвої О.М., Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 26.08.2024, головуючий суддя І інстанції: О.А. Прилипчук, м. Суми, повний текст складено 26.08.24 у справі №480/5508/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: 24 червня 2024 року позивач, ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд: - визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та військової частини НОМЕР_2 щодо виплати ОСОБА_1 з 24.02.2022 по 31.12.2022 основних видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2022; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити з 24.02.2022 по 31.12.2022 перерахунок, а військову частину НОМЕР_2 здійснити виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2022 для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням із урахуванням раніше виплачених сум; - визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та військової частини НОМЕР_2 щодо виплати ОСОБА_1 з 01.01.2023 по 20.05.2023 основних видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2023; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити з 01.01.2023 по 20.05.2023 перерахунок, а військову частину НОМЕР_2 здійснити виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2023 для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням із урахуванням раніше виплачених сум; - визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2022 - 2023 роки без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2022 та 01.01.2023; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок, а військову частину НОМЕР_2 здійснити виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2022 - 2023 роки ОСОБА_1 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2022 та 01.01.2023 для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням із урахуванням раніше виплачених сум. Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 та Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків поданої позовної заяви - протягом семи днів з моменту отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху. Зазначено, що недоліки необхідно усунути шляхом надання до суду доказів на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, а саме: на підтвердження обставин, що відповідачем порушено право позивача на отримання грошового забезпечення із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2022 та 01.01.2023 для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням; доказів звернення позивача до Військової частини НОМЕР_1 про надання відомостей щодо нарахування та виплати йому з 24.02.2022 - 20.05.2023 основних видів грошового забезпечення із зазначенням який саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб застосовувався при здійсненні даних нарахувань та виплат, зазначити заходи, яких позивач вжив для їх отримання, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цих доказів. На зазначену ухвалу 08 липня 2024 року позивачем було надано клопотання про усунення недоліків, в якому він просить витребувати у Військової частини НОМЕР_1 інформацію про отримане грошове забезпечення за спірний період, а саме з 24.02.2022 по 20.05.2023 із зазначенням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 11 липня 2024 року у справі №480/5508/24 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 480/5508/24 та зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 та Військову частину НОМЕР_1 надати суду розрахунки грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 24.02.2022 по 31.12.2022 та з 01.01.2023 по 20.05.2023. Від представників відповідачів Військової частини НОМЕР_2 та Військової частини НОМЕР_1 надійшли відзиви на позовну заяву, в яких вони зазначають, що позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду з даним позовом, оскільки після внесення змін до ст. 233 КЗпП України, починаючи з 19 липня 2022 року відсутня норма, яка передбачає право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому суми заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 та Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків поданої позовної заяви - протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням обґрунтованих та поважних причин його пропуску. На зазначену ухвалу 20 серпня 2024 року позивачем було надано клопотання про усунення недоліків, в якому він зазначає, що предметом спору у даній справі є недотримання відповідачем законодавства про працю у період з 24.02.2022 по 20.05.2023. Правовідносини з військовою частиною у позивача припинились після його звільнення 08.06.2024, а з позовною заявою звернувся 24.06.2024, тобто у межах тримісячного строку звернення до суду, а тому вважає, що строк звернення до суду ним не пропущено тому просить поновити пропущений строк звернення до суду та відкрити провадження по справі №480/5508/24. Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2024 року у справі № 480/5508/24 вказані позивачем у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду підстави подання позову з пропущенням встановленого строку звернення до суду з позовом визнано неповажними та позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 та Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії і додані до неї документи в частині позовних вимог про визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та військової частини НОМЕР_2 щодо виплати ОСОБА_1 з 19.07.2022 по 31.12.2022 основних видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2022; зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 здійснити з 19.07.2022 по 31.12.2022 перерахунок, а Військову частину НОМЕР_2 здійснити виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із врахуванням розміру прожиткового мінімум) для працездатних осіб встановленого на 01.01.2022 для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням із урахуванням раніше виплачених сум; визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та Військової частини НОМЕР_2 щодо виплати ОСОБА_1 з 01.01.2023 по 20.05.2023 основних видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2023; зобов`язання військову частину НОМЕР_1 здійснити з 01.01.2023 по 20.05.2023 перерахунок, а військову частину НОМЕР_2 здійснити виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2023 для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням із урахуванням раніше виплачених сум; визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2023; зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок, а військову частину НОМЕР_2 здійснити виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік ОСОБА_1 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2023 для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням із урахуванням раніше виплачених сум повернуто позивачеві. На зазначену ухвалу суду позивачем подано апеляційну скаргу. Свою незгоду з ухвалою суду мотивує тим, що судом неповно з`ясовано обставини, а саме не надано належної правової оцінки наявним доказам, що мають значення для справи та вважає, що ухвала Сумського окружного адміністративного суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 26.08.2024 у справі № 480/5508/24, та зобов`язати Сумський окружний адміністративний суд продовжити розгляд адміністративної справи №480/5508/24. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що до 19.07.2022 працівник мав право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-якими строками. Відтак Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі Закон № 2352-IX) було внесено зміни до Кодексу законів про працю України. Так пунктом 18 частини 1 розділу І Закону № 2352-IX назву та частини першої і другої статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: «Стаття

233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів. Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)». Так, після внесення змін в КЗпП України норма, яка передбачала право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, у разі порушення законодавства про оплату праці, без обмеження будь-яким строком, була прибрана. Таким чином, встановлено для звернення до суду: місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення виключно у справах про звільнення; тримісячний строк з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні. Позивач звертає увагу, що звільнення з військової служби передбачено ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 позивача було звільнено та виключено із списків військової частини НОМЕР_1 від 08.06.2024 №178. Розрахунок при звільненні позивачем було отримано 13.08.2024 року за вих. №1243 від Військової частини НОМЕР_1 . До суду вказану відповідь військової частини позивач не прикладав, оскільки отримав її пізніше, ніж відправив позовну заяву. Втім до суду позивач звернувся саме 24.06.2024, тобто у межах тримісячного строку звернення до суду. Таким чином, суд першої інстанції неправильно тлумачить норми закону, а саме ч.2 ст.233 КЗпП України. Від відповідача, Військової частини НОМЕР_1 , надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними. Обґрунтовуючи ніби то дотримання процесуального строку звернення до суду з даною позовною заявою в частині позовних вимог позивач зазначив, що процесуальні строки звернення до суду з приводу стягнення заробітної плати законом не обмежуються у часі. Також у заяві позивача про усунення недоліків міститься запит до Військової частини НОМЕР_1 про отримання відомостей про грошове забезпечення датований 20.06.2024. Проте звернення позивача із запитом щодо надання інформації про нараховані та виплачені суми грошового забезпечення, не можна вважати підставою для поновлення строку звернення до суду, оскільки при визначенні початку строку для звернення до суду, суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням. Позивачу з 24.02.2022 по 31.12.2022 та з 01.01.2023 по 20.05.2023 здійснювалися виплати основних видів грошового забезпечення, за цей період позивач жодного разу не звертався до Військової частини НОМЕР_1 щодо неправильного нарахування йому основних видів грошового забезпечення, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб. При цьому з матеріалів позовної заяви, вбачається, що позовні вимоги стосуються періоду з 24.02.2022 по 20.05.2023, проте позовна заява подана до суду лише в червні 2024 року, тобто більше ніж через рік з моменту, коли позивач міг дізнатися про порушення своїх прав, тобто з пропуском тримісячного строку для звернення до суду з цим позовом, передбаченого КЗпП України, не довівши суду поважності причин такого пропуску. На підставі положень ч.2 ст.312 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, суд апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст.308 КАС України, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Приймаючи оскаржувану ухвалу та повертаючи позовну заяву позивачу в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та Військової частини НОМЕР_2 щодо виплати ОСОБА_1 з 19.07.2022 по 31.12.2022 основних видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2022; зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 здійснити з 19.07.2022 по 31.12.2022 перерахунок, а військову частину НОМЕР_2 здійснити виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із врахуванням розміру прожиткового мінімум) для працездатних осіб встановленого на 01.01.2022 для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням із урахуванням раніше виплачених сум; визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та військової частини НОМЕР_2 щодо виплати ОСОБА_1 з 01.01.2023 по 20.05.2023 основних видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2023; зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 здійснити з 01.01.2023 по 20.05.2023 перерахунок, а військову частину НОМЕР_2 здійснити виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2023 для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням із урахуванням раніше виплачених сум; визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2023; зобов`язання військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок, а військову частину НОМЕР_2 здійснити виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік ОСОБА_1 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2023 для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням із урахуванням раніше виплачених сум, суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив строк звернення до суду з даним позовом, після залишення позовної заяви без руху з підстав, передбачених ч. 2 ст. 123 КАС України. В частині позовних вимог про визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та Військової частини НОМЕР_2 щодо виплати ОСОБА_1 з 24.02.2022 по 18.07.2022 основних видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2022; зобов`язання військову частину НОМЕР_1 здійснити з 24.02.2022 по 18.07.2022 перерахунок, а військову частину НОМЕР_2 здійснити виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2022 для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням із урахуванням раніше виплачених сум; визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2022; зобов`язання військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок, а військову частину НОМЕР_2 здійснити виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік ОСОБА_1 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2022 для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням із урахуванням раніше виплачених сум, Сумським окружним адміністративним судом була винесена ухвала про продовження розгляду адміністративної справи №480/5508/24 в частині вищезазначених позовних вимог. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне. У відповідності до ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Згідно з п.5 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними). Відповідності до ч.1 ст.118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. За правилами статей 123 та 169 КАС України суд зобов`язаний перевірити дотримання позивачем строків звернення до суду, які передбачені статтею 122 КАС України. Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з позовом і розраховувати на одержання судового захисту. Згідно з частинами першою та другою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Відповідно до пунктів 1, 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо: позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк; у випадках передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу. Враховуючи те, що спірним питанням, є наявність підстав для поновлення пропущеного позивачем строку звернення із цим позовом до суду, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч.5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. З наведених положень статті 122 КАС України слідує, що вказана стаття не містить норми, яка б встановлювала строк звернення до суду з позовом щодо стягнення заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці. Разом із тим, така норма містилася в статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19 липня 2023 року), яку і слід було застосовувати в частині строку звернення до суду з позовом щодо стягнення заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці. Такий висновок суду узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 03 серпня 2023 року у справі №280/6779/22. Так, частинами першою та другою статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19 липня 2023 року) передбачалося, що "працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Разом з тим, Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)». Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 260/3564/22, від 25 квітня 2023 року у справі №380/15245/22. Відповідно до п.1 глави XIX «Прикінцеві положення» Кодексом законів про працю України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Тобто, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених ст.233 КЗпП України, на строк дії такого карантину. Колегія суддів зазначає, що карантин в Україні, пов`язаний з COVID-19, діяв з 12.03.2020, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211, та закінчився 30.06.2023, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651. Тож встановлений статтею 233 КЗпП України строк звернення до суду був продовжений пунктом 1 Прикінцевих положень Кодексу законів про працю України на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17 серпня 2023 року у справі № 380/14039/22. Таким чином, обчислення тримісячного строку для звернення до суду починається з наступного дня після припинення дії карантину, а саме: з 01.07.2023 і завершується 02.10.2023. З матеріалів справи встановлено, що з цим адміністративним позовом позивач звернувся до суду 24 червня 2024 року, тоді як останнім днем строку звернення до суду (з урахуванням частини шостої статті 120 КАС України) є 02 жовтня 2023 року. Отже, позивачем пропущено тримісячний строк звернення до адміністративного суду з цим позовом, встановлений законом. Колегія суддів зазначає, що поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами. Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Без наявності строків на процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки. Колегія суддів вважає, що оскарження особою будь-якої бездіяльності суб`єкта владних повноважень не дає підстав такій особі порушувати встановлений кодексом строк звернення до суду, оскільки строк звернення до суду обчислюється з дати, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися (мала таку можливість) про допущення бездіяльності суб`єктом владних повноважень, а не з дати, коли особа перестала очікувати на усунення суб`єктом владних повноважень такої бездіяльності. В постанові від 21 вересня 2023 року у справі № 340/341/23 Верховним Судом зазначено, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Відповідно до Закону України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено відповідний Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан який діє на даний час. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року №389-VIII (далі - Закон № 389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність (частина перша статті 10 Закону №389-VIII). Діяльність судів, органів та установ системи правосуддя в умовах воєнного стану регламентовано статтею 12-2 цього Закону, за приписами якої в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. За правилами статті 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів. Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку. Відтак, позивач мав можливість безперешкодно реалізувати своє право на звернення до суду як шляхом подання позовної заяви безпосередньо через канцелярію суду, так і шляхом направлення позовної заяви до суду по пошті або через систему «Електронний суд». Проте, позивачем в заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовом від 20.08.2024 року не наведено поважних причин і не подано доказів, які б підтверджували реальну відсутність у нього можливості підготувати та подати позовну заяву в тримісячний строк. Колегія суддів зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в межах строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, невикористання цього права є його власною пасивною поведінкою. За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанцій про те, що позивач пропустив строк звернення до суду, у вказаній частині позовних вимог не навівши при цьому поважних причин. За приписами п.9 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст.123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції прийнято обгрунтоване рішення про повернення позовної заяви ОСОБА_1 в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та військової частини НОМЕР_2 щодо виплати ОСОБА_1 з 19.07.2022 по 31.12.2022 основних видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2022; зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 здійснити з 19.07.2022 по 31.12.2022 перерахунок, а Військову частину НОМЕР_2 здійснити виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із врахуванням розміру прожиткового мінімум) для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2022 для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням із урахуванням раніше виплачених сум; визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та військової частини НОМЕР_2 щодо виплати ОСОБА_1 з 01.01.2023 по 20.05.2023 основних видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2023; зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 здійснити з 01.01.2023 по 20.05.2023 перерахунок, а Військову частину НОМЕР_2 здійснити виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2023 для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням із урахуванням раніше виплачених сум; визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2023; зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок, а Військову частину НОМЕР_2 здійснити виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік ОСОБА_1 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2023 для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням із урахуванням раніше виплачених сум. Отже, колегія суддів вважає, що наведені в апеляційній скарзі мотиви та доводи не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав вважати, що судом допущено порушення норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для повернення позовної заяви (частини позовних вимог) у відповідності до п.9 ч. 4 ст.169 КАС. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті ухвали Сумського окружного адміністративного суду від 26.08.2024 у справі №480/5508/24 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Керуючись ст. ст. 312, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 26.08.2024 у справі №480/5508/24 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя О.М. Мінаєва Судді В.А. Калиновський З.О. Кононенко