Постанова 4851 № 520/3269/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 жовтня 2024 р.Справа № 520/3269/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Любчич Л.В., Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. , за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської міської ради на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 11.07.2024, головуючий суддя І інстанції: Котеньов О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі №520/3269/24 за позовом ОСОБА_1 до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради , Харківського міського голови Терехова Ігоря Олександровича , Харківської міської ради про скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ВСТАНОВИВ: Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.06.2024 задоволено позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Харківської міської ради (далі відповідач 1, ХМР, апелянт), Харківського міського голови ОСОБА_2 (надалі відповідач2, Харківський міський голова ОСОБА_2 ), Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (надалі відповідач3, Управління ХМР). Скасовано розпорядження Харківського міського голови Терехова І.О. від 13.12.2023 № 1688/2к «Про звільнення з займаної посади» в частині звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу маркетингу та менеджменту Управління ХМР 03.01.2024 у зв`язку зі скороченням чисельності і штату працівників згідно п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу маркетингу та менеджменту Управління ХМР з 04.01.2024. Стягнуто з Управління ХМР на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 04.01.2024 по 20.06.2024 у сумі 145 246 грн 64 коп з відрахуванням необхідних податків і зборів. Рішення суду звернуто до негайного виконання в частині присудження середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді. Від ХМР до Харківського окружного адміністративного суду 24.06.2024 надійшла заява про роз`яснення рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.06.2024, в якій заявник просить суд: - роз`яснити зазначене рішення щодо його негайного виконання в частині присудження ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць та поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу маркетингу та менеджменту Управління ХМР з 04.01.2024, а саме яким чином виплатити заробіток за один місяць та поновити ОСОБА_1 на вищезазначеній посаді за умови того, що: - посаду начальника відділу маркетингу та менеджменту Управління ХМР виведено зі штатного розпису Департаменту економіки та комунального майна ХМР з 01.01.2024; - діяльність відділу маркетингу та менеджменту Управління ХМР припинено з 01.01.2024. 11.07.2024 ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відмовлено у задоволенні заяви ХМР про роз`яснення рішення суду по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 . Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції ХМР подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та норм процесуального права, просила скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 11.07.2024 повністю та ухвалити судове рішення, яким роз`яснити рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року по справі № 520/3269/24. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує на неможливість негайного виконання судового рішення з огляду на те, що виділення грошових коштів на сплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу потребує внесення змін до кошторису Управління ХМР, а також факт скорочення посади позивача, на яку її було поновлено, в Управління ХМР, діяльність якого припинена. Також вказує, що судом першої інстанції безпідставно застосовані до спірних відносин вимоги Закону України «Про державну службу», оскільки позивач була посадовою особою місцевого самоврядування. Вважає, що суд першої інстанції самоусунувся від мотивування прийнятого рішення. Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду цієї справи відповідно до приписів ч. 4 ст. 304 КАС України. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, на час її постановлення, у межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відмовляючи у задоволенні заяви про роз`яснення рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.06.2024, суд першої інстанції виходив з того, рішення суду є чітким та зрозумілим, а на виконання його частини про поновлення позивача на посаді Харківська міська рада має дискреційні повноваження, передбачені законом. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни. Відповідно до частини другої, третьої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Статтею 254 КАС України передбачено порядок роз`яснення судового рішення. Згідно із ч. 1, 2 ст. 254 КАС України, за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз`яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали. Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання. Аналіз вищевказаної норми законодавства вказує, що судове рішення може бути роз`яснено, якщо без такого роз`яснення його важко виконати, оскільки високою є ймовірність неправильного виконання внаслідок неясності резолютивної частини. Тобто, роз`яснення рішення суду - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового акта і викладенні рішення суду у більш ясній і зрозумілій формі. Механізм, визначений цією статтею, не може використовуватись, якщо хтось із осіб, які беруть участь у справі, не розуміє мотивації судового рішення. У разі незгоди з мотивацією судового рішення особи, які беруть участь у справі, можуть оскаржити це судове рішення в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України. Таким чином, в ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Зі змісту заяви про роз`яснення судового рішення позивач фактично просила роз`яснити не зміст рішення суду першої інстанції, а фактично розглянути нові доводи на обґрунтування відмови у задоволенні позову, про що також вказала позивач у апеляційній скарзі. Тобто, позивач фактично просить надати у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, відповідь на нові доводи заперечень на позов, що очевидно виходить за межі інституту роз`яснення судового рішення, оскільки у разі задоволення цієї заяви фактично призведе до зміни як мотивувальної так і резолютивної частини рішення суду від 20.06.2024 у цій справі. Колегія суддів зазначає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.06.2024 ( на час його ухвалення) по справі № 520/3269/24 є вмотивованим і зрозумілим, вказані Закони України та нормативно-правові акти якими керувався суд першої інстанції при вирішенні позову, у мотивувальній та резолютивній частинах рішення суду зазначено обставини справи та мотиви, які суд врахував при прийнятті рішення, і положення Закону, яким він керувався з огляду на об`єкт порушеного права, а з тексту заяви не встановлено, в чому саме полягає незрозумілість рішення суду в розумінні саме ст. 254 КАС України. Враховуючи зазначене вище, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ХМР про роз`яснення судового рішення. При цьому, колегія суддів зауважує, що доводи апелянта фактично свідчить про незгоду ХМР з рішенням суду першої інстанції від 20.06.2024 по суті спору, а тому оцінка таким доводам може бути надано лише у межах перегляду в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції по суті спору. Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції самоусунувся від мотивування прийнятого рішення, колегія суддів вважає хибним, оскільки мотиви ухвалення рішення суду викладені судом першої інстанції у самому рішенні суду по суті спору, а наведення додаткових мотивів відмови у задоволенні позову, викладених ХМР у заяві про роз`яснення судового рішення, виходить поза межі інституту роз`яснення судового рішення. Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи заявника, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення даного питання, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі, у зв`язку з чим підстав для її скасування не вбачається. Керуючись ст. 242, 243, 250, 254, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 11 липня 2024 року по справі №520/3269/24 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін Повний текст постанови складено 14.10.2024.