Постанова Запорізький апеляційний суд № 322/411/24

Дата документу Справа № 322/411/24 запорізький апеляційний суд Провадження №33/807/450/24Головуючий у 1-й інстанції Губанов Р.О. Єдиний унікальний №322/411/24Доповідач в 2-й інстанції Гончар О.С. Категорія ч.1 ст.130 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 жовтня 2024 року м.Запоріжжя Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Гончар О.С., за участі захисника Новікова І.О., діючого в інтересах ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Шиша Антона Борисовича на постанову судді Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 01 квітня 2024 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає у АДРЕСА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, ВСТАНОВИВ Згідно з постановою суду, 13.02.2024 року о 00 год. 15 хв. на 84 км автодороги Т0408 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Toyota Land Cruіser» д.н.з. НОМЕР_1 у стані алкогольного сп`яніння, чим порушив п.2.9 «а» Правил дорожнього руху України. ОСОБА_1 визнано винним за ч.1 ст.130 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 гривень. В апеляційній скарзі захисник Шиш А.Б. просив скасувати постанову суду та закрити провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення. Свої вимоги мотивував тим, що постанова суду є незаконною, а викладені в ній висновки не відповідають фактичним обставинам справи. Апелянт посилається на порушення працівниками поліції процедури проведення огляду водія на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу. Вказана обставина, на переконання захисника, зумовила необ`єктивність результату, оскільки після неодноразового отримання показника 0 ‰ поліцейський надав водієві іншу вже розпаковану трубку для проведення тестування. Про результат з показником 3,06 ‰ ОСОБА_1 повідомлено не було, згоду водія з отриманими даними не з`ясовано, право на проведення огляду на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я не роз`яснено. Роздруківка зі спеціального технічного приладу не містить його серійного номера. Апелянт ставить під сумнів твердження про належність саме ОСОБА_1 підписів на результатах та акті огляду. Наявне в матеріалах провадження відео є фрагментарним, неінформативним. Зміст документів, крім протоколу про адміністративне правопорушення, під час їх оформлення ОСОБА_1 не оголошувався, останній ставив на них підписи під тиском працівників поліції. Відтак, на переконання захисника, матеріали провадження не містять допустимих та достовірних доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення. До судового засідання апеляційного суду ОСОБА_1 не з`явився. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги його було повідомлено у відповідності до Порядку надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасникам судового процесу в електронній формі, затвердженого наказом ДСА України від 23.01.2023 року за №28, додаток «Viber». До початку апеляційного розгляду від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд апеляційної скарги без його участі та у присутності адвоката Новікова І.О. Відповідно до ч.6 ст.294 КУпАП неявка ОСОБА_1 до суду не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги за його відсутності в судовому засіданні. Заслухавши захисника Новікова І.О., діючого в інтересах ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу та наполягав на її задоволенні; перевіривши матеріали справи, наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 судом виконано вимоги ст.ст.280, 283 КУпАП, повно та всебічно досліджено обставини справи, дотримано вимоги щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення. Рішення суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується відомостями, які зазначені у - протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №592705 від 13.02.2024 року, відповідно до якого водій ОСОБА_1 у зазначений час керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Результат тестування з використанням спеціального технічного приладу 3,06‰ алкоголю; - акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного приладу «Alcotest Drager 6810», за результатом якого у водія ОСОБА_1 встановлено стан алкогольного сп`яніння. З результатом тесту з показником 3,06‰ алкоголю ОСОБА_1 погодився. Підпис особи, стосовно якої проведено огляд, у графі «з результатами згоден» наявний; - направленні водія транспортного засобу ОСОБА_1 на огляд до закладу охорони здоров`я з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 13.02.2024 року, у якому зазначено виявлені у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння та відомості про результат тестування з використанням спеціального технічного приладу 3,06‰ алкоголю; - роздруківці результатів приладу «Alcotest Drager 6810», з яких вбачається, що ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою спеціального технічного приладу, а результат тестування склав 3,06‰ алкоголю; - долучених до матеріалів справи відеозаписах. Факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом «Toyota Land Cruіser» д.н.з. НОМЕР_1 за викладених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин стороною захисту не оспорюється. Обставини адміністративного правопорушення зафіксовано за допомогою засобів відеозапису в обсязі, достатньому для вирішення питання про наявність складу та події передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення та винності ОСОБА_1 у його вчиненні. Доводи апелянта про те, що наявний відеозапис не є безперервним, жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки ніким у встановленому законом порядку не спростовано зафіксовані на відеозаписові події. Вказані відеозаписи узгоджуються з іншими доказами у справі, є належним та допустимим у розумінні ст.251 КУпАП. Дослідивши та проаналізувавши зафіксовані на вказаних відеозаписах події у співвідношенні із сукупністю інших наявних в матеріалах справи доказів, у апеляційного суду не виникає сумнівів з приводу достовірності показників 3,06‰ алкоголю, отриманих у результаті огляду на стан сп`яніння за допомогою спеціального технічного приладу. Більш того, всупереч протилежним аргументам апеляційної скарги, із отриманими результатами ОСОБА_1 погодився та засвідчив даний факт власноручним підписом у графі «з результатами згоден» відповідного акта (а.п.5). У зв`язку з чим, відповідно до змісту ст.266 КУпАП у працівників поліції необхідності щодо роз`яснення можливості проведення огляду у закладі охорони здоров`я, на що посилався апелянт, не було. Під час перевірки апеляційним судом матеріалів справи будь-яких істотних порушень, допущених під час їх оформленні, не встановлено. Наявний в матеріалах справи протокол про адміністративне правопорушення складено уповноваженою особою з дотриманням вимог ст.256 КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС №1395 від 07.11.2015 року (у подальшому - Інструкція). В ньому зазначено дату та місце його складання, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, місце, час вчинення адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, суть адміністративного правопорушення. У вказаному процесуальному документі додатково зазначено відомості щодо серійного номера спеціального технічного приладу, за допомогою якого проведено огляд водія на стан сп`яніння. Перевірити заперечення апелянта проти достовірності підпису ОСОБА_1 на одному з наявних в матеріалах справи документів, а також доводи апеляційної скарги щодо нібито неправомірної поведінки працівників поліції (тиску) під час події, що сталася 13.02.2024 року, на переконання апеляційного суду, не вбачається можливим через відсутність доказів на підтвердження вказаних обставин. Таким чином, у контексті наведених обставин не можна визнати переконливими й виправданими, а отже й достатніми, доводи апеляційної скарги захисника про скасування судового рішення на зазначених у ній підставах. Відтак, постанова суду є законною та обґрунтованою, а тому у апеляційного суду відсутні підстави вважати, що постанову прийнято судом першої інстанції без урахування всіх фактичних обставин справи. Досліджені судом докази є належними і допустимими для визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення. Що стосується наведених захисником ОСОБА_2 під час судового засідання апеляційного суду аргументів в частині неможливості застосування до особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, такого виду адміністративного стягнення як позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки таке право є необхідним для ОСОБА_1 у зв`язку із проходженням останнім військової служби на посаді старшого водія автомобільного відділення взводу матеріально-технічного забезпечення, апеляційний суд виходить з наступного. Так, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення. При цьому, накладене на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, як за своїм видом, так і розміром, є безальтернативним, відповідно до санкції вказаної вище частини статті КУпАП. Вчинене ОСОБА_1 передбачене ч.1 ст.130 КУпАП адміністративне правопорушення віднесено до категорії правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Відповідно до ч.2 ст.33 КУпАП при накладенні стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, не враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність. Відтак, суд апеляційної інстанції не має правових підстав для пом`якшення накладеного на ОСОБА_1 адміністративного стягнення (в частині невизначення останньому такого виду стягнення як позбавлення права керування транспортними засобами) з урахуванням підстав, на які посилається захисник Новіков І.О. З огляду на вищезазначене, накладене судом першої інстанції адміністративне стягнення за вчинене ОСОБА_1 порушення Правил дорожнього руху за своїм видом та розміром узгоджується з вимогами ст.33 КУпАП, а також відповідає передбаченій ст.23 КУпАП меті стягнення - вихованню особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, та запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Істотних порушень законодавства, що тягнуть скасування постанови суду першої інстанції, під час апеляційного розгляду справи не встановлено. Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 залишити без задоволення. Постанову судді Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 01 квітня 2024 року в цій справі щодо ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя О.С. Гончар