Постанова Чернігівський апеляційний суд № 750/4652/20

Справа № 750/4652/20 Головуючий у 1 інстанції Рощина Т. С. Провадження № 33/4823/323/20 Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 жовтня 2020 року місто Чернігів Чернігівський апеляційний суд під головуванням судді Заболотного В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та захисника Морозова В.Ю. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 серпня 2020 року, В С Т А Н О В И В : Цією постановою: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований у АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави 420,40 грн. судового збору. Місцевим судом встановлено, що 28 травня 2020 року, в 00 год. 27 хв., по проспекту Миру, 134, у м. Чернігові, ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2106, державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив п. 2.9 а ПДР України. Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову місцевого суду скасувати та закрити провадження у справі, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Зазначив, що постанова була винесена без його повідомлення про дату та час розгляду справи та без надання йому можливості реалізувати право на правову допомогу. Вказав, що огляд на стан сп`яніння був проведений поліцейським з порушенням вимог Інструкції, зокрема, йому не запропонували пройти такий огляд на місці зупинки транспортного засобу. Зазначив, що у медичному закладі не була дотримана процедура огляду на стан сп`яніння. Так, не були відібрані біологічні зразки у нього, з результатами огляду він ознайомлений не був та йому не надали висновок лікаря щодо огляду й акт огляду. Крім того, не були надані свідоцтва: про державну реєстрацію, про повірку приладу «Драгер» та сертифікат відповідності даного приладу. Вважає, що матеріали справи та протокол про адміністративне правопорушення складені з порушеннями, оскільки відсутні відомості, чи притягувалась особа раніше до адміністративної відповідальності, відсутня довідка про отримання посвідчення водія та про відсторонення особи від керування транспортним засобом, у протоколі відсутні номери телефонів свідків. Крім того зазначив, що його притягнуто до адміністративної відповідальності за нормою матеріального закону, яка не була чинною на час ухвалення постанови. Захисник Морозов В.Ю. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яка за своїм змістом ідентична скарзі його підзахисного. В судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його захисник не з`явилися, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується розпискою ОСОБА_1 від 12 жовтня 2020 року. Відповідно до вимог ч.6 ст.294 КУпАП участь особи, яка подала скаргу, чи інших осіб, які беруть участь у провадженні справи про адміністративне правопорушення, в розгляді справи судом апеляційної інстанції, не є обов`язковою. Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не може автоматично вважатися порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Відповідно ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до вимог пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України за № 1306 від 10 жовтня 2001 року, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Згідно п.6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем закладу охорони здоров`я. Як слідує з апеляційних скарг сторони захисту, ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, не визнав та наполягав на тому, що він не керував автомобілем в стані алкогольного сп`яніння, а тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення. Разом з тим, як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №408862 від 28.05.2020 року, 28 травня 2020 року, в 00 год. 27 хв., в м. Чернігові, по проспекту Миру, 134, ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 2106, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.9 а Правил дорожнього руху. Зі згоди водія, у встановленому законом порядку, огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння проводився у лікаря-нарколога, що підтверджується висновком ЧОПНЛ № 394 від 28.05.2020 року. При складанні даного протоколу ОСОБА_1 не заперечував викладені у ньому обставини, що підтверджується його власноручним записом (а.с.5). Отже, протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним із джерел доказів, в силу положень ст.251 КУпАП. Обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, також підтверджуються Висновком щодо результатів медичного огляду № 394 від 28.05.2020 року, виданого лікарем наркологічного диспансерного відділення КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» ОСОБА_4, згідно якого на момент огляду ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння (а.с.6). З переглянутого апеляційним судом відеозапису з нагрудної камери поліцейського убачається, що після зупинки автомобіля ВАЗ 2106 працівники поліції пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або в закладі охорони здоров`я. Водій ОСОБА_1 погодився пройти такий огляд у медичному закладі. Тим більше, згідно вимог п. 6 Інструкції місце проведення огляду водія можливе, як на місці зупинки, так і в лікарні. При цьому, огляд на місці зупинки необов`язково може бути запропонований працівником поліції. Законодавець визначив для поліцейських альтернативу вибору місця для проведення такого огляду. Доводи сторони захисту про те, що огляд на стан сп`яніння проводився за допомогою приладу «Драгер», при цьому лікарями не були взяті відповідні біологічні зразки у ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, не заслуговують на увагу. Суд не може перебирати на себе функцію обвинувача та займатись збиранням доказів у справі, а відповідно до положень КУпАП, суд надає оцінку наявним у справі доказам з урахуванням їх взаємозв`язку та обґрунтованості. Так, медичний огляд був проведений у спеціалізованому лікувальному закладі лікарем-наркологом, у кваліфікації якої суд не мав підстав сумніватися, акт виготовлений на офіційному бланку, як того вимагають положення Інструкції. При цьому, з отриманими результатами огляду ОСОБА_1 погодився під час спілкування з медичними працівниками, що підтверджується відеозаписом з нагрудної камери поліцейського. Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що огляд на стан сп`яніння в медичному закладі відбувається не тільки за допомогою технічних заходів, а й на підставі встановлення зовнішнього вигляду, поведінки, стану свідомості, мовної здатності вегето-судинних реакцій, рухової сфери обстежуваної особи тощо. Тобто, висновок про перебування особи у стані алкогольного сп`яніння здійснюється лікарем на підставі комплексу об`єктивних показників і використання технічних засобів є тільки часткою такого дослідження. Тому, оспорювання такого висновку тільки на підставі застосування того чи іншого технічного засобу є необґрунтованим. Твердження апелянтів про те, що сертифікат та свідоцтво про повірку даного приладу йому не надавались, не можуть бути прийняті до уваги з тих підстав, що останній під час проведення огляду, таких документів не вимагав. Акт медичного огляду особи складається в одному примірнику, який залишається в закладі охорони здоров`я, як того вимагають положення п. 19 Інструкції, тому в цій частині доводи апеляційних скарг є безпідставними. Доводи апелянтів стосовно того, що ОСОБА_1 не був ознайомлений з результатами медичного огляду та не отримав копію висновку лікаря спростовуються його власноручним підписом у висновку № 394 від 28.05.2020 року про те, що він був ознайомлений з результатами проведеного огляду. Так, будь-яких зауважень чи заперечень щодо порядку проведення працівниками поліції огляду на стан алкогольного сп`яніння та оформлення протоколу щодо нього ОСОБА_1 не зазначав, із заявами про неправильність дій чи порушення його прав під час медичного огляду та складання протоколу, до компетентних органів не звертався і матеріали справи таких не містять. Посилання апелянтів на відсутність довідки про отримання ОСОБА_1 посвідчення водія та про притягнення його до адміністративної відповідальності спростовуються матеріалами справи ( а.с.3, 4). Наявним у матеріалах справи відеозаписом з нагрудної камери поліцейського та розпискою ОСОБА_3 підтверджений факт передачі останньому права на керування автомобілем ВАЗ 2106, д.н.з. НОМЕР_1 , що спростовує твердження апелянтів про те, що ОСОБА_1 не був відсторонений від керування транспортним засобом. Відтак, викладені обставини вказують на те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, чим порушив п.2.9 «а» Правил дорожнього руху, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції. Стягнення ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами ст.33 КУпАП, у розмірі, визначеному санкцією ч.1 ст.130 КУпАП, за якою його притягнуто до адміністративної відповідальності. У зв`язку з цим, доводи апелянтів про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є необґрунтованими. Таку позицію ОСОБА_1 слід розцінювати, як намагання уникнути ним установленої законом відповідальності за скоєне. Посилання апелянтів на порушення судом вимог ст.268 КУпАП у зв`язку з тим, що розгляд справи відбувся без участі ОСОБА_1 , на думку апеляційного суду, є слушними. Як убачається із матеріалів справи, зазначена справа була розглянута місцевим судом у відсутності ОСОБА_1 . Розглянувши справу за даних обставин, суддя допустив порушення гарантованих ст.268 КУпАП прав ОСОБА_1 , що є порушенням вимог закону. Однак, апеляційний суд вважає, що вказане порушення не може вплинути на законність оскаржуваної постанови місцевого суду. Так, право особи, яка притягується до адміністративної відповідальності бути присутнім під час розгляду справи в суді, було поновлене апеляційним судом. Вказана особа належним чином викликана в судове засідання до апеляційного суду, де мала можливість надати пояснення по суті справи та докази на підтвердження своїх доводів, але своїм правом не скористалась з невідомих суду причин. Доводи апеляційних скарг, про те, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за нормою матеріального закону, яка не була чинною на час ухвалення постанови, не заслуговують на увагу, з огляду на таке. 01.07.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», згідно з яким виключено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння і за відповідні дії передбачено кримінальну відповідальність, тобто, цим Законом відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння посилено. Відповідно до ч.1 ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, який діяв під час і за місцем вчинення правопорушення. Близькі за змістом положення містяться у частині другій статті 4 КК, відповідно до яких кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом, що діяв на час вчинення цього діяння. Зазначенні положення кореспондуються з положеннями частини другої статті 58 Конституції України, згідно з якою ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. Таким чином, в даному випадку має місце ультраактивна (переживаюча) дія Закону, коли приписи нормативно-правового акту, який діяв раніше, поширюються на нереалізовані або не припинені на момент втрати ним чинності правовідносини, оскільки дія акту, який вводиться замість діючого раніше, поширюється лише на нові правовідносини, що виникнуть після набрання ним чинності. Виходячи із цих положень до осіб, які до 01 липня 2020 року вчинили керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або інші дії, виключені зі статті 130 КУпАП, має бути застосовано закон, що діяв під час і за місцем вчинення правопорушення. Підстава для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, на яку вказує апелянт, передбачена пунктом 6 статті 247 КУпАП, у даному випадку також відсутня. Відповідно до названого пункту, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність. Законодавцем чітко визначено, що провадження може бути закрито виключно у випадку скасування акту, яким встановлено адміністративну відповідальність. Натомість, у результаті внесення змін до статті 130 КУпАП юридична відповідальність за керування транспортним засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або інші дії, виключені зі статті 130 КУпАП, була не скасована, а навпаки посилена. Більш того, 03 липня 2020 року положення Закону України № 321-ІХ від 03.12.2019 були декриміналізовані Законом № 720-IX з одночасним повторним запровадженням адміністративної відповідальності за їх вчинення. За таких обставин, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, а доводи апеляційних скарг не дають підстав для її зміни чи скасування. Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційні скарги ОСОБА_1 та захисника Морозова В.Ю. в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 12 серпня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП - без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. СуддяВ. М. Заболотний