Постанова Дніпровський апеляційний суд № 177/27/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/9351/24 Справа № 177/27/24 Суддя у 1-й інстанції - Шевченко О. В. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 жовтня 2024 року м.Кривий Ріг справа № 197/27/24 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Остапенко В.О. суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П. сторони: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредитсервіс» відповідач ОСОБА_1 розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, у порядку ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредитсервіс» на рішення Широківського районного суду Дніпропетровської області від 14 травня 2024 року, яке ухвалено суддею Шевченко О.В. у смт Широке Дніпропетровської області, відомості про дату складання повного судового рішення в матеріалах справи відсутні, ВСТАНОВИВ: В січні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредитсервіс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01 жовтня 2021 року між ТОВ «Кредитсервіс» та ОСОБА_1 укладений Кредитний договір, який було підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором О47771 (01.10.2021 10:17:38). Відповідно до умов кредитного договору клієнту було надано кредит у сумі 12 000 грн строком дії договору до 01 жовтня 2022 року. Відповідно до умов кредитного договору крім щомісячних процентів, стягується одноразова комісія за видачу кредиту від початкової суми кредиту у розмірі 7,5% (900 грн), які стягуються із суми кредиту у день перерахування кредиту на банківський рахунок позичальника. Умовами кредитного договору передбачено, що позичальник має зробити 12 щомісячних платежів, повинен вносити платежі щомісячно до 01 числа відповідного місяця включно. На банківський рахунок позичальника було перераховано кредитні кошти у розмірі 11 100 грн із врахуванням стягнутої одноразової комісії за видачу кредиту, яка визначена кредитним договором, у розмірі 7,5%, що в грошовому еквіваленті становить суму 900 грн. Відповідачем умови кредитного договору не виконувалися належним чином, внаслідок чого станом на 05 липня 2023 року заборгованість за кредитним договором становить 26 100 грн, з яких: 9 000 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 16 200 грн прострочена заборгованість за процентами; 900 грн строкова заборгованість за процентами. Позивач свої зобов`язання за договором виконав, надав відповідачу кредитні кошти у передбаченому в договорі розмірі. Однак відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, а тому, станом на день подачі позову відповідач має заборгованість за кредитом, що становить ціну позову. Посилаючись на викладене, ТОВ «Кредитсервіс» просило позов задовольнити та стягнути з відповідача на його користь зазначену заборгованість, а також судові витрати. Рішенням Широківського районного суду Дніпропетровської області від 14 травня 2024 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі позивач ТОВ «Кредитсервіс», посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги банку у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що 01 жовтня 2021 року між ТОВ «Кредитсервіс» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 211001-002. Відповідно до п. 7.2. Кредитного договору, сторони домовились, що кредитодавець при підписанні цього Договору та при укладенні додаткових угод до нього може використовувати факсимільне відтворення підпису (факсимілє), аналоги власноручних підписів їх уповноважених осіб за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного - числового підпису або іншого аналогу власноручного підпису. Кредитний договір № 211001-002 від 01 жовтня 2021 року було підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором O47771 (01.10.2021 10:17:38), що підтверджує надана позивачем Довідка про укладення договору вих. № 05/07/-4 від 05 липня 2023 року. Даною Довідкою ТОВ «Кредитсервіс» підтвердив, що клієнт (Відповідач) звернувся до позивача із заявкою на кредит 30 вересня 2021 року о 19:12:02 год. Ідентифікація позичальника здійснювалася в інформаційнотелекомунікаційній системі https://recredit.ua. Акцепт оферти Позичальником (підписання договору одноразовим ідентифікатором) з ТОВ «Кредитсервіс» здійснювалось в інформаційно-телекомунікаційній системі https://recredit.ua 01.10.2021 р. о 10:17:38 год. Тому висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено факту укладення між сторонами Кредитного договору, що в свою чергу свідчить про те, що сторонами не було погоджено розмір та умови надання і повернення грошових коштів, а також сплати процентів, у тому числі черговість погашення заборгованості, та відповідальність за несвоєчасне виконання зобов`язань, апелянт вважає безпідставним. Крім того апелянт зауважує, що відповідно до п. 1.1. Кредитного договору, кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 12 000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит кредитодавцю та оплатити за користування кредитом на умовах, що передбачені цим Договором. Відповідно до пункту 2.2. Кредитного договору, позичальник зобов`язався повернути кредит та здійснити плату за його користуванням до закінчення строку дії Договору згідно графіку, передбаченого Договором, але в будь-якому разі цей договір діє до повного виконання позичальником своїх зобов`язань. Відповідно до п. 9.3. Кредитного договору, невід`ємною частиною цього Договору є Внутрішні правила надання фінансових послуг ТОВ «Кредитсервіс» (далі - Правила). Уклавши цей Договір, позичальник підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил. Відповідно до Кредитного договору, Клієнту було надано кредит у сумі 12 000 грн строком дії договору до 01 жовтня 2022 року. При цьому позивач не відкривав банківського рахунку відповідачу, а перерахував кредитні кошти на вже існуючий та попередньо зазначений відповідачем рахунок. Таким чином, позивач не міг надати суду докази того, коли та на який строк Відповідачу було надано платіжну картку, яку було видано ПАТ КБ «ПриватБанк». Також, очевидний і той факт, що до виписки по особовому рахунку Відповідача відкритому ПАТ КБ «ПриватБанк» має доступ виключно відповідач та акціонерне товариство (станом на 01 жовтня 2021 року публічне акціонерне товариство), оскільки, відомості про банківський рахунок Клієнта (Відповідача), операції, які були проведені на користь чи за дорученням Клієнта є банківською таємницею, доступ, до якої у позивача відсутній. Відповідно до Умов Кредитного договору, крім щомісячних процентів, стягується одноразова комісія за видачу кредиту від початкової суми кредиту у розмірі 7,5 % (сума одноразової комісії складає 900 грн). Разові проценти стягуються із суми кредиту у день перерахування кредиту на банківський рахунок позичальника. Умовами Кредитного договору передбачено: позичальник має зробити 12 щомісячних платежів; позичальник повинен вносити платежі щомісячно до 1 числа відповідного місяця включно. Відсоткова ставка, в місяць від початкової суми кредиту становить 7,5 %. Розмір щомісячного платежу становить 1 900 грн, з яких: погашення тіла кредиту - 1 000 грн; сплата відсотків - 900 грн. Отже, всі умови кредитування відображені в Кредитному договорі № 211001-002 від 01 жовтня 2021 року, який відповідачем та позивачем було підписано. Підписавши Кредитний договір позичальник та кредитодавець погодилися з ними та взяли на себе обов`язок їх добросовісно виконувати. Правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факту укладення між сторонами Кредитного договору, що в свою чергу свідчить про те, що сторонами не було погоджено розмір та умови надання і повернення грошових коштів, а також сплати процентів, у тому числі черговість погашення заборгованості, та відповідальність за несвоєчасне виконання зобов`язань. Крім того виходив з того, що надані позивачем розрахунок заборгованості, виписка по рахунку, довідка про відкриття кредитного рахунку та умови кредитування є внутрішніми документами банку та не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи видавалася кредитна картка, на який строк, правильність нарахування відсотків позивачем, а також зробити висновок, що ця заборгованість виникла саме внаслідок порушення відповідачем умов кредитного договору та неможливо встановити, які саме умови спірного договору порушені відповідачем. Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке. Судом встановлено, що 01 жовтня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 211001-002, за умовами якого ТОВ «Кредитсервіс» надало відповідачу фінансовий кредит в сумі 12 000 грн на умовах строковості, зворотності та платності. (а.с.7-9) Кредитний договір № 211001-002 від 01 жовтня 2021 року було підписано ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором О47771 (01.10.2021 10:17:38). (а.с.20) У договорі зазначено, що строк дії договору становить до 01 жовтня 2022 року. Відповідно до п. 2.2 договору відповідач зобов`язаний повернути кредит та здійснити плату за його користування до закінчення строку дії договору згідно графіку, але в будь-якому разі договір діє до повного виконання позичальником (відповідачем) своїх зобов`язань за цим договором. Відповідно до п.9.3. кредитного договору, невід`ємною частиною цього договору є внутрішні правила надання фінансових послуг ТОВ «Кредитсервіс». Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись правил. 01 жовтня 2021 року відповідачем також був підписаний паспорт кредитного продукту «12 місяців», в якому вказані умови кредитування: сума кредиту 12 000 грн, строк кредитування - 12 місяців, процентна ставка - 97,5 % річних, спосіб надання кредиту - безготівковий. Своїм підписом відповідач підтвердив, що він отримав та ознайомився з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту. (а.с.10-12). Як вбачається з платіжного доручення № 2190 від 01 жовтня 2021, на картку відповідача, зазначену нею в кредитному договорі, кредитодавцем були перераховані кошти в розмірі 11 100 грн (а.с. 26). 17 липня 2023 року ТОВ «Кредитсервіс» направив на адресу ОСОБА_1 досудову вимогу, в якій повідомив про розмір заборгованості, відповідальність за порушення взятих на себе зобов`язань за кредитним договором та необхідність сплати наявної заборгованості в розмірі 26 100 грн. (а.с.23). Як убачається з розрахунку кредитної заборгованості за кредитним договором № 211001-002, заборгованість ОСОБА_1 станом на 05 липня 2023 року не погашена, залишок заборгованості складає 26 100 грн, з яких: 9 000 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 16 200 грн - прострочена заборгованість за процентами; 900 грн - строкова заборгованість за процентами. Відповідно до умов кредитного договору, позичальник здійснює погашення кредиту та оплату процентів згідно графіку платежів, який є невід`ємною частиною договору. Відповідно до п.3.1. кредитного договору, за користування кредитом позичальник виплачує кредитодавцю проценти, зазначені на першій сторінці договору. Щомісячна плата за користування кредитом нараховується щомісячно у вигляді процентів за кожен місяць користування кредитом. Відповідно до п.3.2. кредитного договору, плата за користування кредитом, вказана в договорі, нараховується щомісячно та розраховується від загального розміру кредиту. Крім щомісячних процентів стягуються разові проценти, вказані у договорі від загального розміру кредиту. Разові проценти стягуються із суми кредиту у день перерахування кредиту на банківський рахунок позичальника. Відповідно до п.3.3. кредитного договору, загальна вартість кредиту зазначена на першій сторінці договору. Частка основної суми та процентів в цій фіксованій сумі розраховується кредитодавцем згідно умов кредиту зазначені на першій сторінці договору. Останній платіж коригується, виходячи із залишку основної суми та несплачених процентів. Відповідно до п.3.4. кредитного договору, процентна ставка за цим договором є фіксованою. Відповідно до п.3.7. кредитного договору, у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за цим договором у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитодавця у такій черговості: 3.7.1. у першу чергу сплачуються прострочені до повернення проценти за користування кредитом та прострочена сума кредиту; 3.7.2. у другу чергу сплачуються проценти за користування кредитом та сума кредиту; 3.7.3. у третю чергу сплачуються пеня, штрафи та інші платежі відповідно до договору. Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з частиною 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до частини 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Положеннями статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Згідно з положеннями ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами. Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. У відповідності до вимог ст. 6, ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. За приписом ст. 3 цього Закону електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Правилами ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Відповідно до ст. 12 указаного Закону, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. За умовами кредитного договору № 211001-002 від 01 жовтня 2021 року його невід`ємною частиною є Внутрішні правила надання фінансових послуг ТОВ «Кредитсервіс». Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил (п. 9.3. кредитного договору). Вказані правила є публічною пропозицією (офертою), у розумінні статей 641, 644 ЦК України, на укладення договору кредиту, та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору. Правилами абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді, що закріплено положеннями ст. 205, ст. 207 ЦК України. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року - у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року - № 127/33824/19. У силу ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Отже, електронний договір має містити всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним в зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону. Важливо розуміти, в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі (шляхом обміну, наприклад, електронними листами та іншими засобами електронної комунікації), а можна класично у вигляді окремого документа. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Відповідних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, провадження № 61-16243 св

20. Закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов`язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов`язків. У цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 10 вересня 2019 року у справі № 916/2403/18, від 09 листопада 2018 року - у справі № 911/3685/17. На підставі викладеного, суд доходить висновку, що договір № 211001-002 від 01 жовтня 2021 року підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису, тобто його укладання між сторонами підтверджено належними та допустимими доказами. Без проставлення клієнтом відповідної відмітки про ознайомлення його з внутрішніми правилами, відповідачу не був би доступний договір для ознайомлення та підписання. Таким чином, факт підписання договору відповідачем свідчить і про її попереднє ознайомлення з текстом внутрішніх правил. Інакше договір про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту між ТОВ «Кредитсервіс» та ОСОБА_1 не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, доказів на підтвердження позиції відповідача матеріали справи не містять, відповідачем не надано доказів неукладання договору. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, провадження № 61-8449 св 19, від 09 вересня 2020 року - у справі № 732/670/19, провадження № 61-7203 св 20, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, провадження № 61-16243 св

20. Відповідно до виписки з особового рахунку ОСОБА_1 було здійснено два платежи 30 жовтня 2021 року на суму 1 900 грн, 07 грудня 2021 року на суму 1 900 грн та 07 січня 2022 року на суму 1 900 грн. (а.с.19) Як слідує з кредитного договору сума кредиту становить 12 000 грн, сума одноразової комісії становить 900 грн, у зв`язку з чим здійснено перерахування на картку суми 11 100 грн. Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. За ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України визначає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. За частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором. У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідача - спростувати розмір існуючої заборгованості. Досліджуючи наявні у справі докази, суд доходить висновку про доведеність виникнення у позивача права вимоги до відповідача за кредитним договором № 211001-002 від 01 жовтня 2021 року. Оскільки відповідачем прострочено виконання грошового зобов`язання в строки, передбачені умовами кредитного договору, доказів погашення заборгованості за укладеним договором в повному обсязі відповідачем суду не надано, суд вважає, що позивач має право на стягнення заборгованості за кредитним договором № 211001-002 від 01 жовтня 2021 року. Визначаючись щодо розміру заборгованості, яка підлягає до стягнення, суд зважає на таке. Як вбачається з розрахунку кредитної заборгованості за кредитним договором № 211001-002 від 01 жовтня 2021 року, заборгованість ОСОБА_1 станом на 05 липня 2023 року не погашена, залишок заборгованості складає 26 100 грн, з яких: 9 000 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 16 200 грн - прострочена заборгованість за процентами; 900 грн - строкова заборгованість за процентами. Колегія суддів не погоджується з розміром суми, яка підлягає стягненню, наданої позивачем в частині розрахунку суми боргу за відсотками за користування кредитом з таких підстав. Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу. Одночасно, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) дійшла висновків про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом. При цьому вказала, що зі спливом строку кредитування припинилося і право позивача нараховувати проценти за кредитом. Подібні правові висновки викладено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18). Плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже, є безпідставним нарахування до стягнення з боржника суми відсотків, що передбачені договором після спливу визначеного договором строку кредитування, після 01 жовтня 2022 року. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення та підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача: 9 000 грн - заборгованості за тілом кредиту (12 000 грн 3 000 грн) та 8 100 грн - заборгованості за відсотками в межах строку кредитування за період з 01 лютого 2022 року по 01 жовтня 2022 року (900 грн х 9 місяців). Позовні вимоги в частині стягнення відсотків за період з 01 листопада 2022 року по 05 липня 2023 року задоволенню не підлягають з урахуванням вищенаведеного. Також комісія в сумі 900 грн була стягнута з відповідача під час укладення договору, оскільки ним на картковий рахунок отримано 11 100 грн, тому позовні вимоги в частині стягнення 900 грн, як строкової заборгованості за процентами, задоволенню не підлягають як такі, що не передбачені умовами договору. Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з урахуванням часткового задоволення позовних вимог. Позивачем при зверненні до суду з даним позовом було сплачено судовий збір 2 684 грн. (а.с.6). Крім того, судом встановлено, що позивачем ТОВ «Кредитсервіс» в особі директора Разумного Є.М. 25 січня 2023 року укладено договір про надання правової допомоги № 25-01/2023 з Адвокатським об`єднанням «Правовий діалог» (а.с.29-31). Відповідно до Акту приймання-передачі наданої правової допомоги за Договором про надання правової допомоги № 25-01/2023 від 11 квітня 2023 року, Адвокатське об`єднання «Правовий діалог» надав клієнтові ТОВ «Кредитсервіс» послуги, пов`язані з підготовкою та направленням/подачею однієї позовної заяви за позовом ТОВ «Кредитсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення проблемної заборгованості (а.с. 34). Згідно з Платіжною інструкцією № 4581 від 15 червня 2023 року, ТОВ «Кредитсервіс» сплатив на користь АО «Правовий діалог» в рахунок оплати правничої допомоги за підготовку і направлення позовної заяви відповідно до акту № 32 від 09 червня 2023 року до Договору № 25-01/2023 від 25 січня 2023 року суму в розмірі 7 000 грн (а.с.24). Згідно з положеннями ч. 1, п. 1, 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу; витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи. Відповідно до правил ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому оскільки позов задоволено на 65,51 % (17 100 грн х 100 : 26 100 грн.), то судовий збір, що підлягає відшкодуванню позивачу становитиме 1 758,48 грн, (2 684 грн х 65,51 %/100), а також 4 585,70 грн (7 000 грн х 65,51%/100) витрат на професійну правничу допомогу. З огляду на те, що суд помилково дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, тому рішення суду слід скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення про часткове задоволення заявлених позивачем позовних вимог. Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, відповідно змінює розподіл судових витрат, до яких відповідно до статті 133 ЦПК України віднесені витрати з судового збору. Як вбачається з матеріалів справи, за подачу апеляційної скарги апелянт сплатив 4 026 грн (а.с.90), тому, зважаючи на те що судом апеляційної інстанції частково задоволено позовні вимоги позивача, з відповідача на користь позивача, пропорційно задоволених позовних вимог, слід стягнути судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 2 637, 72 грн. Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредитсервіс» задовольнити частково. Рішення Широківського районного суду Дніпропетровської області від 14 травня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредитсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредитсервіс» суму заборгованості за Кредитним договором № 211001-002 від 01 жовтня 2021 року, яка станом на 05 липня 2023 року становить 17 100 (сімнадцять тисяч сто) грн та складається з 9 000 (де`вять тисяч) грн - простроченої заборгованості за сумою кредиту та 8 100 (вісім тисяч сто) - простроченої заборгованості за процентами. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредитсервіс» судовий збір в розмірі 1 758 (одна тисяча сімсот п`ятдесят вісім) грн 48 коп та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 585 грн (чотири тисячі пятьсот вісімдесят п`ять) грн 70 коп. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредитсервіс» судовий збір за розгляд справи судом апеляційної інстанції в розмірі 2 637 (дві тисячі шістсот тридцять сім) грн 72 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 15 жовтня 2024 року. Головуючий: Судді: