Постанова 4854 № 420/28398/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 жовтня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/28398/23 Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л.М. Місце та час укладення судового рішення «--:--», м. Одеса Повний текст судового рішення складений 26.01.2024р. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Крусяна А.В., суддів Єщенка О.В., Яковлєва О.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа Одеська митниця про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: 17.10.2023р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа Одеська митниця про визнання протиправною бездіяльність щодо зняття арешту з майна у виконавчому провадженні №49007861; зобов`язання зняти арешт з майна накладеного постановою від 09.10.2015 ВП №49007861, запис про обтяження №12330422. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про протиправну бездіяльність державної виконавчої служби щодо зняття арешту з його майна, в зв`язку з відсутністю підстав арешту. Позивач наголошує, що будь-які підстави для стягнення з нього грошових коштів за постановою про стягнення адміністративного штрафу на користь держави у виконавчій службі відсутні, оскільки виконавче провадження знищено за завершенням строку зберігання. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26.01.2024р. позов задоволений, оскільки відповідачем знищено виконавче провадження, у рамках якого накладено арешт на майно позивача, у зв`язку з його завершенням без застосування передбачених наслідків завершення такого виконавчого провадження. Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції, при вирішенні справи норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог. Апелянт зазначає, що законом не врегульоване питання зняття арешту із майна боржника/позивача під час закінчення виконавчого провадження. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню. Судом першої інстанції встановлено, що постановою старшого державного виконавця Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 02.10.2015р., на підставі Закону України «Про виконавче провадження», відкрито виконавче провадження №49007861 з примусового виконання постанови Одеської митниці ДФС від 05.08.2015р. №0642/50000/15 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 469645,29грн. /а.с.10/ Постановою старшого державного виконавця Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 09.10.2015р. ВП №49007861, з метою забезпечення виконання виконавчого документа, керуючись положенням ст.57 Закону України «Про виконавче провадження», накладено арешт на все майно боржника. /а.с.11/ Постановою головного державного виконавця Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 26.06.2017р.р. ВП №49007861, у відповідності до положень п.5 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», повернуто виконавчий документ стягувачу. /а.с.12/ Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.07.2023р. у справі №420/13691/23 з урахуванням постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06.09.2023р. відмовлено в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за участю третіх осіб на стороні відповідача: Одеської митниці Держмитслужби, Одеської митниці ДФС про визнання протиправною бездіяльність щодо зняття арешту з майна та зобов`язання вчинити певні дії щодо зняття арешту з майна, оскільки позивач не звертався до відповідача з заявою про зняття арешту з майна. На виконання вищезазначеного судового рішення 13.09.2023р. ОСОБА_1 звернувся до Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою про скасування арешту накладеного постановою державного виконавця від 09.10.2015р. у виконавчому провадженні №49007861 (номер обтяження в ДРРПНМ - 12330422). /а.с.60-62/ Листом Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 15.09.2023р. №31029 відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про зняття арешту у зв`язку із відсутністю правових підстав. /а.с.63-64/ Не погоджуючись з бездіяльністю органу державної виконавчої служби щодо зняття арешту з майна у виконавчому провадженні №49007861, позивач звернувся до суду з даним позовом. Перевіривши матеріали справи, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного. Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Згідно зі ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (ч.1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження»). Аналогічне положення закріплено в ч.1 ст.1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», відповідно до якого примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців. Заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом (ст.10 Закону України «Про виконавче провадження»). Згідно зі ст.14 Закону України «Про виконавче провадження» учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені, - за виконавчими документами про конфіскацію та знищення майна на підставі ст.ст.176, 177 і 229 Кримінального кодексу України, ст.51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Для проведення виконавчих дій виконавець за потреби залучає понятих, працівників поліції, представників органів опіки і піклування, інших органів та установ у порядку, встановленому цим Законом. Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення (ч.ч.1, 2 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження»). Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження»). Згідно ст.17 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. №606-XIV (у редакції, чинній на 02.10.2015р.) примусовому виконанню підлягають, зокрема, постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом. Так, постановою Одеської митниці ДФС від 05.08.2015р. №0642/50000/15 стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави штраф в розмірі 469645,29грн. Таким чином, вищезазначена постанова підлягала виконанню зазначеними органами в порядку Закону України «Про виконавче провадження». Постановою старшого державного виконавця Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 02.10.2015р., на підставі Закону України «Про виконавче провадження», відкрито виконавче провадження №49007861. /а.с.10/ Статтею 57 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. №606-XIV (у редакції, чинній на 09.10.2015р.) арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна. Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті, та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Саме на виконання вищезазначеної правової норми, постановою старшого державного виконавця Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 09.10.2015р. ВП №49007861, з метою забезпечення виконання виконавчого документа, накладено арешт на все майно боржника. /а.с.11/ Разом з тим, відповідно до ч.5 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. №1404-VIII (у редакції, чинній на 26.06.2017р.) виконавчий документ повертається стягувачу якщо, зокрема, 5) у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника). Статтею 39 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на 26.06.2017р.) визначені підстави для закінчення виконавчого провадження. Виконавче провадження підлягає закінченню у разі, серед іншого, повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому ч.3 ст.63 цього Закону. Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини. У випадках, передбачених пунктами 1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав. Відповідно до ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на 26.06.2017р.) у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна. Статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на 26.06.2017р.) визначено порядок і підстави зняття арешту, у тому числі викладено вичерпний перелік підстав, який надає державному виконавцю самостійно знімати арешт. Також, передбачено можливість особи у всіх інших випадках звертатися до суду для зняття арешту. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувана про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості зі сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову. Пунктом 5 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо 5) у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника). Як вбачається з матеріалів справи, постановою головного державного виконавця Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 26.06.2017р. ВП №49007861, у відповідності до положень п.5 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», повернуто виконавчий документ стягувачу. /а.с.12/ Апелянт зазначає, що Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено обов`язку державного виконавця щодо зняття арешту з майна боржника у зв`язку з поверненням виконавчого документу стягувачу на підставі п.5 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження». Разом з тим, згідно з п.9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №2274/5 від 25.12.2008р., чинного до 19.07.2017р. (надалі Порядок №2274/5), строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік. Відповідно до п.9.10 Порядку №2274/5, завершені виконавчі провадження включаються в акт про вилучення виконавчих проваджень для знищення (додаток 17), якщо передбачений для них строк зберігання закінчився до 1 січня року, в якому складений акт. Наказом Міністерства юстиції України №1829/5 від 07.06.2017р. затверджено Правила ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями»; номенклатуру справ приватного виконавця (надалі Правила №1829/5). Відповідно до розділу ХІ Правил №1829/5, передані до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця справи та виконавчі провадження, строк зберігання яких закінчився, підлягають знищенню. Строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік. Обчислення строків зберігання документів проводиться з 01 січня року, наступного за роком завершення їх діловодством. У даному випадку, обчислення строку зберігання виконавчого провадження, яке завершене у 2017 році, починається з 01.01.2018р. Справи (документи), які підлягають знищенню, включаються до акта про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду. Передані до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця виконавчі провадження включаються в акт про вилучення виконавчих проваджень для знищення (додаток 13), який формується Системою. Загальна кількість виконавчих проваджень, включених до акта про вилучення виконавчих проваджень для знищення, зазначається в акті про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду. З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що знищенню підлягають лише завершені виконавчі провадження. Як вбачається з матеріалів справи, виконавче провадження №49007861 в рамках якого накладено арешт на майно позивача, знищено, що свідчить про його завершення. Однак, при завершенні виконавчого провадження відповідачем не було застосовано наслідки, встановлені ст.ст.40, 59 Закону України «Про виконавче провадження» та не знято арешт з майна ОСОБА_1 . Також, відповідно до ст.303 КУпАП не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. Статтею 536 Митного кодексу України передбачено, що не підлягає виконанню постанова митного органу про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. Отже, постанова митного органу про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил не підлягає виконанню, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дати винесення. Слід зазначити, що п.4 ч.12 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено можливість переривання строків пред`явлення виконавчого документу до виконання, то тримісячний строк для звернення до виконання слід обліковувати з дати винесення державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документу стягувачу, а саме з 26.06.2017р. Враховуючи, що 26.06.2017р. є датою з якої необхідно обраховувати тримісячний строк, то останнім днем для пред`явлення постанови Одеської митниці ДФС від 05.08.2015р. №0642/50000/15 до виконання було 26.09.2017р. Отже, є обґрунтованими позовні вимоги щодо протиправної бездіяльності Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо зняття арешту з майна у виконавчому провадженні №49007861 та зобов`язання його вчинити такі дії. Доказів протилежного сторонами по справі не надано, матеріли справи - не містять. У свою чергу, встановлення вказаних фактів неможливе у зв`язку з знищенням матеріалів виконавчого провадження №49007861. Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано суду жодних належних та допустимих доказів існування, на момент звернення з позовом до суду, правових підстав для не скасування арешту майна ОСОБА_1 , накладеного у межах виконавчого провадження №49007861. З огляду на викладене, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому в порядку ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає його без змін. Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Керуючись ст.ст.139, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 січня 2024 року залишити без змін. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Малиновський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення. Суддя-доповідач А.В. Крусян Судді О.В. Єщенко О.В. Яковлєв