Постанова 4820 № 686/17190/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 жовтня 2024 року м. Хмельницький Справа № 686/17190/23 Провадження № 22-ц/4820/1678/24 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І. секретар судового засідання Заворотна А.В. розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 липня 2024 року про відмову у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницькенергозбут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (суддя Колієв С.А.). Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд в с т а н о в и в: Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28.02.2024 у справі №686/17190/23 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Хмельницькенергозбут» заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 16044,84 грн та 2684,00 грн судового збору. У червні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про відстрочення виконання рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28.02.2024 у справі №686/17190/23 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію. Заяву обґрунтовувала тим, що в країні введено воєнний стан, її чоловік помер два роки тому та вона сама виховує двох доньок. Батько дітей, ОСОБА_2 , перебуває на службі у ЗСУ з початку війни. Діти проживають у Києві, потребують постійної допомоги, тому вона не має змоги одразу виконати рішення суду. Враховуючи викладене, просила відстрочити виконання рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28.02.2024 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Хмельницькенергозбут» заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 16044,84 грн та 2684,00 грн судового збору на рік з дня його ухвалення, а саме до 28 лютого 2025 року. Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 липня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення суду відмовлено. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. При цьому, посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що судом не було надано оцінку поданим нею доказам про джерела і розміри її доходів за попередні періоди, що вказували про погіршення її матеріального стану, та не враховано обставини щодо введення в Україні воєнного стану, виховання нею двох доньок, надання їм матеріальної допомоги, та неможливість у зв`язку з цим виконати рішення суду. У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Хмельницькенергозбут» зазначалось, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, висновки викладені у ній відповідають дійсним обставинам справи, а судом при ухваленні судового рішення дотримано норми процесуального права. Учасники в судове засідання не з`явились, про день, місце і час слухання справи повідомлені у відповідності до вимог цивільного процесуального законодавства. В силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється. Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції правильно встановлено, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28.02.2024 у справі №686/17190/23 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Хмельницькенергозбут» заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 16044,84 грн та 2684,00 грн судового збору. Вказане рішення набрало законної сили 06.05.2024. Згідно з ст. 129-1 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання. За змістом частин 1, 2 статті 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Відповідно до частини 1 статті 431 ЦПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 N 11-рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (рішення у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії», N 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V). Відповідно до частини 1 статті 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Право сторони звернутися із заявою про розстрочку виконання рішення суду передбачене також статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо). Системний аналіз зазначених норм законодавства свідчить, що закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи. Підставою для застосування статей 435 ЦПК України і 33 Закону України «Про виконавче провадження» є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами. Обставинами, які утруднюють виконання рішення, можуть бути тільки ті обставини, які існують насправді і які безпосередньо не дозволяють виконати судове рішення в обсязі, строки та в порядку, визначеному в ньому. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 10 Постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо). Європейський суд з прав людини у своїй практиці звертає увагу, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Отже, питання щодо надання розстрочки (відстрочки) виконання рішення суду повинно вирішуватися судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. На підставі частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Наведене дає підстави для висновку про те, що при розгляді заяв щодо відстрочення виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому, які як і наявність виключних обставин для відтермінування має довести боржник. При цьому, надання відстрочення виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника. А тому, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявницею ОСОБА_1 не наведено та не надано належних та допустимих доказів існування обставин, що істотно ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим. Доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують, зводяться до непогодження з ухвалою суду першої інстанції, з посиланням на обставини зазначені в заяві, які були предметом розгляду судом першої інстанції, та докази, як оцінені судом відповідно до ст. 89 ЦПК України. Судове рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 липня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає. Повне судове рішення складено 14 жовтня 2024 року. Суддя-доповідач І.В. П`єнта Судді: А.П. Корніюк О.І. Талалай