Постанова 4807 № 336/1506/24

Дата документу 09.10.2024 Справа № 336/1506/24 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №336/1506/24 Головуючий у 1 інстанції Звєздова Н.С. Провадження № 22-ц/807/1464/24 Суддя-доповідач Онищенко Е.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 жовтня 2024 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі: головуючого Онищенка Е.А. суддів: Полякова О.З. Трофимової Д.А. за участю секретаря судового засідання Книш С.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 травня 2024 року у справі заявою за Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», заінтересовані особи: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», приватний виконавець виконавчого округу м. Київ Малкова Марія Вікторівна, Товариства з обмеженою відповідальністю «Кампсіс Лігал», боржник ОСОБА_1 про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні, шляхом зміни стягувача його правонаступником,- В С Т А Н О В И Л А: У лютому 2024 року представник заявника - адвокат Змієвська Т.П. звернулася до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з вказаною заявою. Заяву обґрунтовано тим, що на примусовому виконанні приватного виконавця Малкової М.В. перебуває виконавче провадження НОМЕР_6, відкрите на підставі виконавчого напису №17211, вчиненого 14.08.2020 приватним нотаріусом, яким є Горай Олег Станіславович , про стягнення боргу з боржника яким є ОСОБА_1 , на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ». Станом на дату подачі заяви відкрите виконавче провадження НОМЕР_6. 15.02.2022 між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (Первісним стягувачем) та ТОВ «КАМПСІС ФІНАНС було укладено Договір №15-02/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило ТОВ «КАМПСІС ФІНАНС», а ТОВ «КАМПСІС ФІНАНС» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Кредитним договором №0318\012288-ZP. 12.05.2023 між ТОВ «КАМПСІС ФІНАНС» та ТОВ «ДЕБТ ФОРС» (Заявником) було укладено Договір №12-05/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «КАМПСІС ФІНАНС» відступило ТОВ «ДЕБТ ФОРС», а ТОВ «ДЕБТ ФОРС» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Кредитним договором №0318\012288-ZP. На виконання п. 7.1 Договору №12-05/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 12.05.2023 року ТОВ «ДЕБТ ФОРС» (Заявником) проведено оплату. Просила суд з замінити вибулого стягувача ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» на правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС» у виконавчому провадженні відкритому на підставі виконавчого напису №17211, вчиненого 14.08.2020 приватним нотаріусом, яким є Горай Олег Станіславович про стягнення боргу з боржника яким є ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ». Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20 травня 2024 року заяву про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні, шляхом зміни стягувача його правонаступником задоволено. Замінено вибулого стягувача Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» на правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС» у виконавчому провадженні ВП НОМЕР_7, відкритому 28.08.2020 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Малковою Марією Вікторівною на підставі виконавчого напису №17211, вчиненого 14.08.2020 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем про стягнення з боржниці ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» заборгованості за кредитним договором №0318\012288-ZP від 27.03.2012 , укладеного останньою з ПАТ «УКРСОЦБАНК». Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції, в якій посилаючись на незаконність, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить ухвалу скасувати та відмовити в задоволенні заяви. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали не прийнято до уваги, що ТОВ «Дебт Форс» не надало суду оригінали документів, що підтверджують перехід права вимоги. Відзивів на апеляційну скаргу не надходило. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції. 26 червня 2024 року від апелянта надійшло клопотання про розгляд справи без її участі. Інші сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, представників не направили, причини суду не повідомили. Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Отже, зі змісту вказаної норми права вбачається, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. З врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи. З огляду на вказане та враховуючи баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, обізнаність учасників справи про дату, час та місце розгляду справи, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасника справи, який не з`явився в судове засідання. Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з огляду на наступне. Згідно з частиною першою статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимога ухвала суду першої інстанції відповідає. Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. З матеріалів справи вбачається, що 27.03.2012 між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «УКРСОЦБАНК» було укладено Кредитний договір №0318\012288-ZP, відповідно до пункту 1 умов якого, ОСОБА_1 провила Банк відкрити/продовжити обслуговувати поточний (картковий) рахунок на наступних умовах, погоджених ПAT «Укрсоцбанк»: Тип Картки для Клієнта: Visa Electron; Тип Картки для держателя додаткової Картки; Номер рахунку НОМЕР_1 в валюті Українській гривні; Сплата процентів на залишки коштів, що знаходяться на рахунку, здійснюється за ставкою 0,00 % річних; Процентна ставка за користування Овердрафтом встановлюється в розмірі 48,00 % річних. Згідно пункту 2 Договору, ОСОБА_1 доручила Банку: відкрити/продовжити обслуговувати: Депозитний рахунок «Ощадний+» (на вимогу) на умовах: Номер рахунку НОМЕР_2 в валюті Українській гривні; Процентна ставка на залишок коштів за рахунком складає - при залишку коштів на рахунку до 99 999,99 грн. (включно) - 6,50 % річних; при залишку коштів на рахунку від 100 000,00 грн. до 499 999,99 грн. (включно) -7,00 % річних; при залишку коштів на рахунку від 500 000,00 грн. - 7,50 % річних. Депозитний рахунок «Активний» на умовах: Номер рахунку НОМЕР_3 в валюті Українській гривні; Процентна ставка 11,50 % річних. Строк первинного розміщення - 6 місяців; Здійснювати договірне списання з рахунку: на користь Банка (в т.ч. на рахунки обліку заборгованості Клієнта перед Банком) грошових коштів в сумах, необхідних для повернення (погашення) заборгованості Клієнта перед Банком, яка виникла у зв`язку з виконанням або не виконанням/неналежним виконанням умов відповідних договорів, укладених між Сторонами, в т.ч плати за надані Банком послуги з обслуговування в розмірі, передбаченому Тарифами; На відповідні рахунки Банку та/або відповідного бюджету сум грошових коштів в розмірах достатніх для повного виконання поданих Клієнтом як на паперових носіях так і в електронному вигляді заяв(и) про продаж іноземної валюти та/або заяв(и) про купівлю іноземної валюти за іноземну валюту та/або заяв(и) про купівлю іноземної валюти, в т.ч. утримання комісій, податків та обов`язкових платежів, передбачених чинним законодавством України, та інших в розмірах та валютах вказаних Клієнтом у таких заявах. Згідно пункту 3 Договору, ОСОБА_1 просила відкрити/продовжити обслуговувати поточний (картковий) рахунок з встановленням кредитної лінії на наступних умовах: Тип Картки Visa Classic KREDITKA; Номер рахунку НОМЕР_4 в Українській гривні; Сплата процентів на залишки коштів, що знаходяться на рахунку, здійснюється за ставкою 0,00 % річних; Банк встановлює Клієнту Кредитну лінію в сумі не більше 50 000,00 (п`ятдесят тисяч) грн. строком на рік (тобто 364 (365) календарних днів з моменту (дня) надання Кредиту) з можливістю його автоматичного продовження; Процентна ставка за користування Кредитною лінією встановлюється в розмірі - до 15 числа місяця наступного за місяцем формування щомісячної Виписки 0,10 % річних, з 15 числа місяця наступного за місяцем формування щомісячної Виписки 30,00 % річних; Процентна ставка за користування Овердрафтом встановлюється в розмірі 48,00 % річних; Процентна ставка за користування простроченою заборгованістю (за Кредитом та Овердрафтом) встановлюється в розмірі 60,00 % річних; Розрахунок реальної процентної ставки здійснено на підставі прогнозу максимального завантаження кредитної лінії з 1-го числа місяця та припущення, що в кожному календарному місяці 30 днів. У випадку, якщо фактично Кредитна лінія використовуватиметься із відхиленням Від прогнозу або в календарному місяці не 30 днів, розмір реальної процентної ставки може змінюватись. Дата погашення щомісячного платежу - до 15-го числа місяця; Рахунок для проведення договірного списання НОМЕР_1. Згідно розділу 2 Договору, все інше, що не передбачено цим Договором, визначено в Попередній інформації про умови кредитування фізичних осіб з кредитною лінією на картковому рахунку, Умовах відкриття та здійснення операцій за банківськими поточними (картковими рахунками. Умовах відкриття та обслуговування банківських вкладних (депозитних) рахунків та в Умовах встановлення кредитної лінії за поточними (картковими) рахунками (що є публічною пропозицією (офертою), та розміщені на сайті Банку www.unicredit.com.ua разом із цією Заявою (акцептом) складають Договір. Підписанням цього Договору Клієнт визнає та погоджується, що Банк є єдиною юридичною особою, з яким Клієнт вступив правовідносини за цим Договором, і яка надає йому послуги на умовах цього Договору. Клієнт усвідомлює, що будь-який інший банк, який є членом Групи УніКредит та використовує у своїй діяльності торговельну марку UniCreditBank не є стороною цього Договору та не надаватиме йому послуг, передбачених цим Договором. Згідно розділу 3 Договору, підписанням цієї заяви Клієнт укладає з ПАТ «Укрсоцбанк» Договір банківського поточного (карткового) рахунку на умова викладених у цій заяві, Правилах надання банківських послуг на умовах комплексного банківського обслуговування для клієнти фізичних осіб в ПАТ «Укрсоцбанк», Умовах відкриття та здійснення операцій за банківськими поточними (картковими) рахунками Умовах відкриття та обслуговування банківських вкладних (депозитних) рахунків та Умовах встановлення кредитної лінії за поточним (картковими) рахунками та Попередній інформації про умови кредитування фізичних осіб за кредитною лінією на картковому рахунку, якими Клієнт ознайомився, з ними погоджується і зобов`язується виконувати. Цим підтверджую досягнення згоди щодо всіх істотних умов договору, які передбачені чинним законодавством України для такого роду договорів та достовірність усіх даних в т.ч. персональних, вказаних в Анкеті. Сторони домовилися, що цей Договір є новою редакцією Договору про відкриття банківського (карткового) поточного, депозитного рахунку та обслуговування платіжної картки №0318\00006508 від 06 травня 2010 року, укладеного між сторонами, і подальше обслуговування Клієнта здійснюється на умовах цього Договору. ОСОБА_1 своїм підписом у договорі від 27.03.2012 зазначила, що отримала примірник вказаного Договору банківського поточного (карткового) рахунку №0318\12288-ZP від 27.03.2012. Крім того, 27.03.20212 ОСОБА_1 підписала Анкету Клієнта №031800006508 про приєднання до Правил надання банківських послуг на умовах комплексного банківського обслуговування для клієнтів - фізичних осіб в ПАТ «Укрсоцбанк», а також Анкету - опитувальник клієнта ПАТ «Укрсоцбанк» - фізичної особи. Згідно виписки особового рахунку № НОМЕР_5 , ОСОБА_1 за період з 29.01.2019 по 11.03.2020 має заборгованість за казаним кредитним договором у сумі 28 629,64 гривень, з яких: заборгованість за сумою кредиту - 4 470,26 гривень, заборгованість за процентами та комісією - 24 159,38 гривень. 14.08.2020 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем було вчинено виконавчий напис №17211, яким з ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за кредитним договором №0318\012288-ZP від 27.03.20123 на користь Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі Договору Відступлення Прав Вимоги за кредитними договорами 2019-1УСБ\ВЕСТА від 28.01.2019 є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «1НВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА», правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі Договору Відступлення Прав Вимоги за кредитними договорами 29-01\19\2 від 29.01.219 є Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал». Строк платежу за Кредитним договором року настав. Боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 29.01.2019 по 11.03.2020. Сума заборгованості складає 28 629,64 гривень, в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 4 470,26 грн.; прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 15 797,73 грн.; строкова заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 8 361,65 грн. За вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі статті 31 Закону України «Про нотаріат» стягнуто із Стягувача 650,00 грн., які підлягають стягненню з Боржника на користь Стягувача. Загальна сума, що підлягає стягненню складає 29 279,64 грн. 27.08.2020 ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» звернулося до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни з заявою про примусове виконання виконавчого напису №17211 від 14.08.2020. Під час здійснення примусового виконання спірного виконавчого напису, приватним виконавцем прийнято постанови від: 28.08.2020 - про відкриття виконавчого провадження, стягнення з боржника основної винагороди, встановлення розміру мінімальних витрат ВП, 03.09.2020 та 19.01.2021 - про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію, та інші доходи боржника. З наданих суду письмових доказів вбачається, що 15.02.2023 між первісним стягувачем ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КАМПСІС ФІНАНС» було укладено Договір №15-02/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило ТОВ «КАМПСІС ФІНАНС», а ТОВ «КАМПСІС ФІНАНС» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Кредитним договором №0318\012288-ZP. У відповідності до п. 2.1 Договору №15-02/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 15.02.2023 «За цим Договором в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Первісний кредитор відступає шляхом продажу Новому кредитору належні Первісному кредитору, а Новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги Первісного кредитора до боржників, надалі за текстом - Боржники, зазначених у Додатках №1 та № 3 до цього Договору (надалі також - Реєстр Боржників), включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників або які зобов`язані виконати обов`язки Боржників, за Договорами позики (Кредитними договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, надалі за текстом - «Основні договори», надалі за текстом - Права вимоги. Новий кредитор сплачує Первісному кредитору за Права вимоги грошові кошти у розмірі та у порядку, визначених цим Договором». Відповідно до п. 5.2 Договору №15-02/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 15.02.2023 року: «Права вимоги вважаються відступленими (переданими) Первісним кредитором та набутими (прийнятими) Новим кредитором в день належного підписання Сторонами Акту приймання-передачі Реєстру Боржників в друкованому (підписаному) вигляді (Додаток № 4).» Акт прийому-передачі був підписаний сторонами 15.02.2023, тобто з цієї дати право вимоги було відступленим новому кредиторові. 12.05.2023 між ТОВ «КАМПСІС ФІНАНС» та заявником ТОВ «ДЕБТ ФОРС» було укладено Договір №12-05/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «КАМПСІС ФІНАНС» відступило ТОВ «ДЕБТ ФОРС», а ТОВ «ДЕБТ ФОРС» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Кредитним договором 0318\012288-ZP. У відповідності до п. 2.1 Договору №12-05/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 12.05.2023: «За цим Договором в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Первісний кредитор відступає шляхом продажу Новому кредитору належні Первісному кредитору, а Новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги Первісного кредитора до боржників, надалі за текстом - Боржники, зазначених у Додатках №1 та № 3 до цього Договору (надалі також - Реєстр Боржників), включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників або які зобов`язані виконати обов`язки Боржників, за Договорами позики (Кредитними договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, надалі за текстом - «Основні договори», надалі за текстом - Права вимоги. Новий кредитор сплачує Первісному кредитору за Права вимоги грошові кошти у розмірі та у порядку, визначених цим Договором». Відповідно до п. 5.2 Договору №12-05/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 12.05.2023: «Права вимоги вважаються відступленими (переданими) Первісним кредитором та набутими (прийнятими) Новим кредитором в день належного підписання Сторонами Акту приймання-передачі Реєстру Боржників в друкованому (підписаному) вигляді (Додаток № 4).» Акт прийому-передачі був підписаний сторонами 12.05.2023, тобто з цієї дати право вимоги було відступленим новому кредиторові. 01.11.2023 рішенням єдиного учасника №8 ТОВ «КАМПСІС ФІНАНС» змінило назву на ТОВ «КАМПСІС ЛІГАЛ». Постановляючи ухвалу про задоволення заяви про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні, шляхом зміни стягувача його правонаступником, суд першої інстанції виходив з того, що виконавче провадження з виконання спірного виконавчого напису є відкритим, матеріалами справи доведено відступлення прав грошової вимоги за кредитним договором №0318\012288-ZP від 27.03.2012 на користь ТОВ «ДЕБТ ФОРС», виконавчий напис нотаріуса в судовому порядку не визнавався таким, що не підлягає виконанню, строки пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплинул. Колегія суддів погоджується з таким рішенням суду першої інстанції. Згідно ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації. Розділ VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» передбачає можливість звернення сторін виконавчого провадження до суду, який видав виконавчий документ зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення. Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження. Суд замінює таку сторону її правонаступником.(ст.442 ЦПК України) Відповідно до ч.2 ст. 442 ЦПК України, заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Частинами 1, 3 ст. 512 ЦК України передбачено, що Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), при цьому, відступлення прав вимоги - є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину та допускається протягом усього часу існування зобов`язання. Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового Кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом; первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (ст. 516 ЦК України), водночас, первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги (ст. 519 Цивільного кодексу України). Заміна сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір (процесуальне правонаступництво), можлива на будь-якій стадії судового процесу, як на стадії розгляду справи, так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема, і до видання виконавчого листа, і відбувається виключно за відповідним рішенням суду, а не державного виконавця (що стосується заміни сторони виконавчого провадження), незалежно від того, чи виданий судом виконавчий лист на момент звернення із заявою про правонаступництво та чи пред`явлений він (виконавчий лист) до примусового виконання. Вказана позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 27.08.2020 у справі №804/536/18. У разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець (частини перша та друга статті 442 ЦПК України). Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (частина п`ята статті 442 ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України, у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи. Згідно із частиною першою статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення (частини перша та друга статті 15 Закону про виконавче провадження). Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Зі змісту 512, 513 ЦК України слідує, що зміна кредитора у зобов`язанні здійснюється шляхом оформлення між первісним кредитором та новим кредитором відповідного договору в тій же самій формі, що і угода, за якою права відступаються. При цьому боржник не приймає ніякої участі в підписанні договору про відступлення та не є його стороною. У відповідності до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір (процесуальне правонаступництво), можлива на будь-якій стадії судового процесу, як на стадії розгляду справи, так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема, і до видання виконавчого листа, і відбувається виключно за відповідним рішенням суду, а не державного виконавця (що стосується заміни сторони виконавчого провадження), незалежно від того, чи виданий судом виконавчий лист на момент звернення із заявою про правонаступництво та чи пред`явлений він (виконавчий лист) до примусового виконання. Вказана позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 27.08.2020 у справі №804/536/18. Матеріально-правовою підставою звернення із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні, а саме за виконавчого напису приватного нотаріуса, стало укладення 15.02.2023 між первісним стягувачем ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КАМПСІС ФІНАНС» Договору №15-02/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, а в подальшому укладення 12.05.2023 між ТОВ «КАМПСІС ФІНАНС» та заявником - ТОВ «ДЕБТ ФОРС» Договору №12-05/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №0318\012288-ZP від 27.03.2012, укладеного останньою з ПАТ «УКРСОЦБАНК». Звертаючись до норм ст. 442 ЦПК України, законодавець чітко зазначив про те, що підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, внаслідок якого відбувається вибуття однієї сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків сторони, яка вибула, в них правовідносинах, а тому, при наявності доказів (належних та допустимих) правонаступництва, право заміни сторони виконавчого провадження (стягувана) - є беззаперечним. Окрім наведеного, в Постанові Верховного Суду від 05.12.2018 (справа №643/4902/14-ц) наведена аналогічна позиція, з правовим висновком, зокрема, тлумачення ч.1 ст.512 ЦК України дає підстави для висновку, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: купівлі-продажу чи міни (ч.3 ст.656 ЦК України); дарування (ч.2 ст.718 ЦК України); факторингу (глава 73 ЦК України). Заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження». Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного суду від 19.02.2020 у справі №2-3897/10, провадження №61-45900св18). Забезпечення належного виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання. У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 643/4902/14-ц, від 31.10.2018 у справі № 201/8548/16-ц та від 15.08.2018 у справі № 190/2119/14-ц. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ТОВ «ДЕБТ ФОРС» підтверджено перехід права грошової вимоги за кредитним договором №0318\012288-ZP від 27.03.2012року та наявність підстав для заміни сторони виконавчого провадження. Як підставу для скасування оскаржуваної ухвали, скаржниця зазначає ненадання ТОВ «ДЕБТ ФОРС» оригіналів документів, що підтверджують право вимоги боргу. Колегія суддів визнає такі доводи безпідставними, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Відповідно ч.1, 2 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно ч.1, 2, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України). Згідно зі статтею 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. У частинах другій, четвертій статті 83 ЦПК України зазначено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Відповідно до частин першої, другої, четвертої - шостої статті 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Таким чином, процесуальним законом встановлено можливість подання суду належним чином засвідчених копій письмових доказів, а не оригіналів. Зазначене спростовує доводи апеляційної скарги в повному обсязі. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання обґрунтованості висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційних скаргах, не спростовують висновків суду першої інстанції. Колегія суддів враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30). Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа "Проніна проти України", № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41). Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить. За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні. Керуючись ст. ст. 279, 368, 369, 374, 376, 381-384ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 травня 2024 року у цій справі залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повний текст судового рішення складено 15 жовтня 2024 року. Головуючий Судді: