Ухвала Вищий антикорупційний суд № 991/9067/24

Справа № 991/9067/24 Провадження 1-кс/991/11733/24 ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД У Х В А Л А 09 жовтня 2024 року м. Київ Суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 заявника ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_3 про відвід слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_4 від участі у розгляді справи №991/9067/24 (провадження №1-кс/991/9112/24), ВСТАНОВИВ: 08.10.2024 на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями на розгляд судді ОСОБА_1 надійшла вказана заява про відвід слідчого судді ОСОБА_4 . 1.Зміст заяви про відвід У вказаній заяві адвокат ОСОБА_3 просить відвести слідчого суддю у справі №991/9067/24, провадження №1-кс/991/9112/24, оскільки вважає, що прийнята ним ухвала про відмову адвокату у доступі до правосуддя та здійснення судового провадження у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, яке знаходиться поза межами приміщення суду через ВКЗ ДПЦСС ДСАУ із використанням власних технічних засобів, є незаконною, невмотивованою, необґрунтованою та прийнятою із істотними порушеннями правил КПК України. Заявник вважає, що через свідоме порушення слідчим суддею права учасників судового засідання на розгляд їхньої справи судом, з підстав його особистої упередженості. 2.Позиція учасників у судовому засіданні У судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 просив задовольнити заяву відвести слідчого суддю ОСОБА_4 . Представники НАБУ та САП, дії та бездіяльність яких оскаржуються у межах судової справи №991/9067/24, у судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання. Слідчий суддя ОСОБА_4 був повідомлений про час та дату розгляду заяви про відвід, однак не скористався правом надати пояснення щодо заявленого відводу. Отже, з урахуванням положень ч. 3 ст. 81 КПК України, згідно з якими присутність осіб, які беруть участь у справі, при розгляді заяви про відвід, не є обов`язковою, суддя вважає за можливе проводити судове засідання за відсутності вказаних осіб. 3.Мотиви та оцінка судді Можливість неупередженого та об`єктивного розгляду справи є однією з фундаментальних засад здійснення правосуддя. Відповідно до ч. 1 ст. 21 КПК України кожному гарантується право на розгляд та вирішення справи незалежним і неупередженим судом. З метою дотримання цієї гарантії, ст. 80 КПК України передбачає право учасників судового провадження заявити відвід, який повинен бути вмотивованим. Перелік підстав, за наявності яких може бути заявлено відвід судді, передбачений ст. 75, 76 КПК України, до яких належить, зокрема, наявність сумніву у його неупередженості. Із використаних заявником формулюванням вбачається, що підставою для виключення участі слідчого судді ОСОБА_4 , адвокат посилається на наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості. Так, на переконання адвоката, відмова слідчого судді ОСОБА_4 у задоволенні клопотання про здійснення судового провадження у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, яке знаходиться поза межами приміщення суду фактично є відмовою у доступі до суду і така ухвала є необгрунтованою та невмотивованою. При оцінці таких доводів, суддя виходить з того, що неупередженість суду є однією із фундаментальних засад здійснення правосуддя, з метою дотримання якої учасники судового провадження наділені правом заявити відвід, який відповідно до ч. 5 ст. 80 КПК України повинен бути вмотивованим. За усталеною практикою Європейського суду з прав людини, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (п. 50 рішення ЄСПЛ у справі «Білуха проти України»). При цьому, сама по собі заява про відвід не є безумовною підставою для відсторонення складу суду від участі у кримінальному провадженні. Позиція особи, яка заявляє відвід, має важливе, але не вирішальне значення, адже визначальним фактором є можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими (п. 44 рішення у справі «Веттштайн проти Швейцарії»). Таким чином, особиста безсторонність суду презюмується, доки на підставі доказів не буде встановлена наявність виправданих побоювань щодо неупередженості судді. При цьому, наявність безсторонності для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за суб`єктивним критерієм, який передбачає оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого легітимного сумніву з цього приводу (рішення від 24 травня 1989 року у «Справі Гаусшильдта» (Hauschildt Case), заява № 11/1987/134/188, § 46). З вказаного вбачається, що заява про відвід має бути вмотивованою, тобто не формальною і не такою, що містить загальні чи абстрактні припущення про можливу упередженість поведінки та/або рішень судді в майбутньому. Така заява повинна містити посилання на достатні фактичні дані, які викликають обґрунтований сумнів у неупередженості судді при розгляді конкретної судової справи. Разом з тим, на думку суді, заявлений адвокатом відвід не містить будь-яких належних та підтверджених даних, які б свідчили про наявність обставин, які б викликали сумнів у неупередженості слідчого судді. Вказані у заяві обставини, а також повідомлені у судовому засіданні відомості, очевидно вказують, що заявлений відвід викликаний виключно незгодою із судовими рішеннями, постановленим слідчим суддею ОСОБА_4 під час розгляду судової справи №991/9067/24, провадження №1-кс/991/9112/24. Водночас, заявлений відвід не може обґрунтовуватися незгодою сторони з рішеннями судді, оскільки вказане саме по собі не свідчить про легітимні сумніви в неупередженості. Протилежне трактування принципу неупередженості суду та інституту відводу суперечить засадам судочинства та незалежності судді, а також містить потенційні ризики з точки зору наслідків для судової практики. Більше того, за вказаної ситуації прослідковувалася б конкуренція між процедурами оскарження судових рішень та відводу, що є недопустимим для дотримання принципу справедливого судочинства. Той факт, що заявник внаслідок суб`єктивних міркувань та внаслідок особистого аналізу рішення слідчого судді сумнівається в його неупередженості, не свідчить про його необ`єктивність та неможливість неупереджено розглядати справу і, як наслідок, не тягне за собою усунення судді від розгляду судової справи. Більше того, суддя в межах розгляду заяви про відвід не уповноважений надавати оцінку законності та обґрунтованості постановлених іншим слідчим суддею рішень, а тому відповідні доводи не можуть бути покладені в основу рішення про відвід. У цьому контексті суддя звертає увагу на роз`яснення Пленуму Верховного Суду України в пункті 10 Постанови «Про незалежність судової влади» №8 від 13 червня 2007 року, відповідно до яких, процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом. Суддя також наголошує, що не може бути підставою для відводу слідчого судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у його неупередженості або об`єктивності, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами. Аналогічна позиція висловлена Касаційним кримінальним судом у складі Верховного Суду у своїх ухвалах від 12.02.2018 у справі № 359/9855/15-к та від 06.11.2019 у справі № 300/474/17. Враховуючи вищевикладене, суддя доходить висновку, що заявлений відвід не містить належних, конкретних та підтверджених даних, які б свідчили про наявність передбачених чинним законодавством підстав для його задоволення. Керуючись статтями 75, 80, 81, 82, 372, 376 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву ОСОБА_3 про відвід слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_4 від участі у розгляді справи №991/9067/24 (провадження №1-кс/991/9112/24), - залишити без задоволення.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає. Суддя ОСОБА_1