Постанова Одеський апеляційний суд № 522/8660/22

Номер провадження: 22-ц/813/2054/24 Справа № 522/8660/22 Головуючий у першій інстанції Свячена Ю.Б. Доповідач Кострицький В. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10.10.2024 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючий суддя Кострицький В.В. (суддя - доповідач), судді Назарова М.В., Лозко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Булацевської Я.В., учасники справи: позивач - заступник керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах Одеської міської ради відповідач - ОСОБА_1 третя особа - Управління державного архітектурно-будівельного контролю ОМР розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 червня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Свяченої Ю.Б., у приміщенні того ж суду, у цивільній справі за позовом заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах Одеської міської ради до ОСОБА_1 , за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління державного архітектурно-будівельного контролю ОМР про скасування рішень, припинення права, приведення приміщень у попередній стан,- В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог та обставин справи 13.07.2022 року заступник керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах Одеської міської ради звернувся до суду з позовом в інтересах Одеської міської ради до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору Управління державного архітектурно-будівельного контролю ОМР про скасування рішень, припинення права, приведення приміщень у попередній стан. Позивач просив суд: визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (індексний номер 52858604 від 22.06.2020) на підставі якого за ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) зареєстроване право власності на об`єкт нерухомого майна квартиру АДРЕСА_1 ; визнати незаконним та скасувати рішення про де ржавну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (індексний номер 53756937 від 15.08.2020) на підставі якого за ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) зареєстроване право власності на об`єкт нерухомого майна квартиру АДРЕСА_2 ; визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (індексний номер 57558098 від 09.04.2021) на підставі якого за ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) зареєстроване право власності на об`єкт нерухомого майна квартиру АДРЕСА_3 ; скасувати реєстрацію Декларації (серія та номер: ОД101210402611) про готовність об`єкта квартири АДРЕСА_4 до експлуатації, виданої Управлінням Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради; припинити право власності ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) на об`єкт нерухомого майна квартиру АДРЕСА_3 , шляхом скасування державної реєстрації речового права (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1520132951101); зобов`язати ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) звільнити земельну ділянку шляхом приведення за власний рахунок самочинно реконструйованої на ній квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_5 площею 344, 5 кв.м. у первісний стан відповідно до проекту забудови (площа 200, 6 кв.м.). У разі задоволення позовної заяви стягнути з відповідача на користь Одеської обласної прокуратури сплачений судовий збір за подачу позову та інші судові витрати, які прокуратурою будуть понесені при розгляді справи. Короткий зміст рішення суду Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 22 червня 2023 року позовні вимоги Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах Одеської міської ради до ОСОБА_1 , за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління державного архітектурно-будівельного контролю ОМР про скасування рішень, припинення права, приведення приміщень у попередній стан шляхом знесення самочинно збудованого об`єкта - залишено без задоволення. Обґрунтовуючи своє рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів суду ті обставини, на які він посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, тому враховуючи викладене позов заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах Одеської міської ради до ОСОБА_1 , за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління державного архітектурно-будівельного контролю ОМР про скасування рішень, припинення права, приведення приміщень у попередній стан шляхом знесення самочинно збудованого об`єкта задоволенню не підлягає. Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги В апеляційній скарзі Одеська обласна прокуратура просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що: - державну реєстрацію права власності на спірну квартиру проведено у порушення вимог чинного законодавства, оскільки фактично воно розташоване не у будівлі, а на вільній від забудови ділянці, про що ОСОБА_1 була обізнана; - спірна реконструйована квартира не перебуває у житловому будинку та фактично розташовано на земельній ділянці, без визначення її меж, присвоєння кадастрового номеру тощо; - фактично, управління ДАБК ОМР зареєструвало Декларацію про готовність об`єкта до експлуатації на самочинно побудоване нерухоме майно, дозволу на початок будівництва якого у відповідача не було; - земельна ділянка на якій добудовано приміщення спірної квартири перебуває у власності ОМР, а ОСББ Валмакс є лише її користувачем; - ОСОБА_1 внесено недостовірні дані до декларації N? ОД 101210402611 про готовність об?єкта до експлуатації в частині реконструкції квартири без зміни геометричних розмірів фундаментів. Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу. У відзиві на апеляційну скаргу зазначено, що рішення суду першої інстанції законне і обґрунтоване, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення першої інстанції без змін. Відзив на апеляційну скаргу обґрунтований тим, що 1)ДАБК маючи компетенцію щодо проведення контролю дотримання вимог будівельного законодавства, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради зареєстрував декларації про початок виконання ОСОБА_1 будівельних робіт та про готовність об?єкту до експлуатації, не виявивши при цьому будь-яких порушень містобудівного законодавства з боку заявника. 2) Після реєстрації декларації про початок будівництва органи державного архітектурно-будівельного контролю мали можливість повністю перевірити відомості, зазначені у відповідній декларації та у випадку виявлення недостовірних в ній даних - реалізувати свою компетенцію з контролю.Виникненню права власності у ОСОБА_1 виходячи з національної системи регулювання підстав та порядку набуття такого права на новостворене нерухоме майно, слугувала та передувала активна участь в такому процесі держави в особі відповідних органів архітектурно-будівельного контролю, які спочатку надали дозвіл на будівництво, процес якого вони були уповноважені контролювати, а потім прийняли до експлуатації закінчений після будівництва об?єкт. Зазначали, що у розпорядженні Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради була документація по вказаному об?єкту нерухомості, а саме: проектна документація розроблена - КП «Одеське міське проектно-виробниче бюро архітектури містобудування», код ЄДРПОУ - 23986877; експертиза проекту будівництва, яка проведена - Одеською філією ДП НДІпроектреконструкція», код ЄДРПОУ 03329083 з позитивним експертним звітом та інформацію про суб?єктів, що здійснюють технічний нагляд ОСОБА_2 та головний архітектор проекту - ОСОБА_3 . Вважали, що апелянт посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду по справі N?916/2791/13 в якій вказано, що реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його вчинила, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного є нерелевантною до правовідносин, які склались у цій справі з огляду на інший суб?єктний склад, встановлені судами обставини та предмет позову. Оскільки у вказананій справі мова йшла про знесення самовільно побудованої споруди - приміщення паркингу на 88 місць, при наявності дозволу на виконання будівельних робіт з реконструкції 2-х поверхової частини будівлі готелю з надбудовою поверху. Також, Інспекцією ДАБК виносились приписи про усунення порушень містобудівного законодавства та припинення виконання робіт на об?єкті у зв?язку з наданням замовником недостовірної інформації та з вимогою привести у відповідність до чинного законодавства документацію на об?єкт незавершеного будівництва. Зазначали, що апелянт помилково посилався на постанову Великої Палати Верховного Суду по справі N?680/214/16-ц в якій вказано, що будівництво об?єкту нерухомого майна проведено на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, без належних дозволів і без належно затвердженого проекту, так як земельна ділянка має рекреаційне призначення і на заборонене будівництво будь-яких споруд, крім гідротехнічних. Збудований відповідачами елінг - крита або відкрита споруда на березі моря, річки, озера, обладнана для будівництва або ремонту суден, є самочинним будівництвом, право власності на яке не може бути захищене у порядку, встановленому ЦК України. Землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та режим обмеженої господарської діяльності. Посилання апелянта, на те, що Велика Палата Верховного Суду по справі N?680/214/16-ц зробила висновки про те, що декларація про готовність об?єкта до експлуатації діє продовж усього часу експлуатації будівлі, підтверджує її експлуатаційні характеристики та не втрачає своєї чинності моментом реєстрації права власності на неї є помилковими, оскільки ознайомившись з вказаною постановою від 23.06.2020 року остання таких не містить. Вищевказане посилання міститься у постанові суду апеляційної інстанції, зокрема у постанові від 10.08.2021 року Запорізького апеляційного суду по справі N?330/1009/19, а в свою чергу Верховний суд у постанові від 18.07.2022 року по справі N?330/1009/19 вказав, що відповідно до постанови Верховного Суду від 12.06.2019 року у справі N? 916/1986/18 після реєстрації права власності на збудований об?єкт нерухомості на підставізареєстрованої декларації про готовність об?єкта до експлуатації, вона вичерпує свою дію фактом виконання, і, як наслідок, будь-які права або охоронювані законні інтереси позивача не порушуються, потрібно врахувати, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 року у справі N? 680/214/16-ц виходила з оцінки можливості вирішення в судовому порядку вимоги про скасування реєстрації декларації про готовність об?єкта до експлуатації для відновлення становища власника у спірних правовідносинах. Зазначали, що визнання незаконним рішення суб?єкта владних повноважень, в даному випадку декларації про готовність об?єкту нерухомого майна до експлуатації виданої органом архітектурно-будівельного контролю можливе коли встановлено, що здійснюється самочинне будівництво. Щодо самочинного будівництва ОСОБА_1 належить квартира АДРЕСА_6 на підставі договору дарування. Первісна площа квартири становила 200,6 м. кв.. Далі, на підставі рішення державного реєстратора від 26.06.2020 року площа квартири збільшена на 69.9 кв.м з 200,6 до 269,9. Далі, на підставі рішення державного реєстратора від 26.08.2020 року площа квартири збільшена до 341,1 м.кв. Апелянт посилається на лист Управління ДАБК ОМР від 29.10.2020 року та Акт обстеження об?єкта містобудування щодо дотримання законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудови території м. Одеси від 27.10.2020 року, складеного Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю ОМР іззалученням представника Приморської районної адміністрації Одеської міської ради здійснено обстеження об?єкту квартири АДРЕСА_6 . В Акті зазначено, що оглядово зафіксовано, що будівельні роботи із реконструкції квартири з влаштуванням двоповерхової прибудови проводяться за рахунок зайняття земельної ділянки загального користування. При цьому послання на проведення замірів або фото-відеофіксації Акт не містить. Вказані висновки зроблені на підставі візуального обстеження території, без проведення необхідних замірів, розрахунків, перевірки проектної та технічної документації. Обгрунтуванням забудови земельної ділянки є збільшення площі квартири, проте, слід врахувати, що збільшення площі об?єкта будівництва можливе за рахунок надбудови другого поверху, про що було заявлено у повідомленні про початок виконання будівельних робіт. Об?єкт нерухомого майна не має ознак самочинного будівництва, оскільки реконструкція квартири здійснювалась на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об?єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об?єктів з незначними наслідками (CCI) за адресою АДРЕСА_7 , що підтверджує Опис вхідного пакету документів на отримання адміністративної послуги. 02.04.2021 року ОСОБА_1 отримала декларацію про готовність об?єкта до експлуатації ОД 101210402611 від 02.04.2021 року виданого Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю ОМР. Відповідно до зареєстрованого повідомлення: - планується «Реконструкція квартири АДРЕСА_4 без зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаментів у плані та цільового призначення за адресою: АДРЕСА_7 . - замовник - ОСОБА_1 ; - вид будівництва - реконструкція; - технічний нагляд здійснює - ОСОБА_2 , кваліфікаційний сертифікат серія та номер: АТ N? 001112; - проектна документація розроблена - КП «Одеське міське проектно-виробниче бюро архітектури та містобудування», код ЄДРПОУ - 23986877; - головний архітектор проекту - ОСОБА_3 , кваліфікаційний сертифікат - серія АА N? 001467 аа 001552; експертизу проекту будівництва проведено - Одеська філія ДП НДіпроектреконструкція», код, ЄДРПОУ 03329083, головний експерт ОСОБА_4 , позитивний експертний звіт від 04.08.2020 року; - земельна ділянка: відсутній документ на земельну ділянку -Підстава відсутності - реконструкція об?єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані (не потребує згідно п. 7 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт Постанова КМУ від 13.04.2011 року N? 466); - загальна площа об?єкта відповідно до проектної документації - 341,1 кв.м; В матеріалах справи міститься проект (архітектурно-будівельне рішення) відповідно до якого, на 2-й сторінці вказано, що проектом передбачена реконструкція кв.N?87, яка розташована на рівні першого поверху багатоквартирного житлового будинку. Розширення квартири передбачено за рахунок тераси, яка межує з даною квартирою. На сторінці 3-й намальована схема, з приміткою - тераса за рахунок якої передбачено розширення квартири. Залізобетонна плита (навіс). Апелянт посилається на 10-ту сторінку проекту та вказує, що проектом передбачається влаштування монолітного фундаменту. Відповідно без влаштування монолітного фундаменту без забудови земельної ділянки неможливе. Апелянт не в повному обсязі цитує вказаний проект, оскільки на сторінці 10 проекту в розділі конструктивні рішення дослівно вказано: проект передбачає влаштування монолітного фундаменту по периметру існуючого ганку. Плита монолітна, залізобетонна, товщиною 120 мм влаштовується поверху існуючого ганку. По периметру існуючої плити перекриття влаштовуються монолітна залізобетонна балка, для влаштування фасадної частині стіни. 09.04.2021 року зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_6 загальною площею 341,1, змінено на загальну площу 344, 5 м. кв. на підставі декларації про готовність об?єкта до експлуатації ОД 101210402611 від 02.04.2021 року виданого Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю ОМР. Щодо явки сторін. Сторони судового провадження належним чином повідомлялись судом, в судове засідання з`явились сторона відповідача та прокурор, які надали суду пояснення. Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, оцінивши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, судова колегія приходить наступного. Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ст. 263 ЦПК України,- судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. На підставі матеріалів справи встановлено, що підставою звернення до суду стало те, що позивач посилаючись на порушення вимог ст.ст. 376, 328, ЦК України, ст.ст. 26, 34 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», вважає реконструкцію квартири АДРЕСА_6 , що належить відповідачу самочинним будівництвом і таким, що порушує норми діючого законодавства, свавільне втручання в мирне володіння територіальною громадою в особі Одеської міської ради своїм майном земельною ділянкою, направлене на її захоплення, що є підставою для безумовному знесенню. Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до ч. 1 ст. З ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України). У частиною 1 ст.16 ЦК України зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Положеннями ст.ст. 76-81 ЦПК Українизакріплено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. З приводу самочинності забудови слід зазначити наступне. ОСОБА_1 на виконання вимог чинного законодавства, 12.03.2021 року подала до Управління державного архітектурно-будівельного контролю ОМР повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (CCI) за адресою АДРЕСА_7 . Відповідно до зареєстрованого повідомлення: планується «Реконструкція квартири АДРЕСА_4 без зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаментів у плані та цільового призначення за адресою: АДРЕСА_7 . Замовник ОСОБА_1 ; вид будівництва - реконструкція; технічний нагляд здійснює ОСОБА_2 , кваліфікаційний сертифікат серія та номер: АТ № 001112;проектна документація розроблена - КП «Одеське міське проектно-виробниче бюро архітектури та містобудування», код ЄДРПОУ - 23986877;головний архітектор проекту ОСОБА_3 , кваліфікаційний сертифікат - серія АА № 001467,001552;експертизу проекту будівництва проведено Одеська філія ДП НДІпроектреконструкція», код, ЄДРПОУ 03329083, головний експерт Гриценко Вікторія Ігорівна, позитивний експертний звіт від 04.08.2020 року; земельна ділянка: відсутній документ на земельну ділянку Підстава відсутності реконструкція об`єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані. Загальна плаща об`єкта відповідно до проектної документації 341,1 кв.м.. 02.04.2021 року ОСОБА_1 отримала декларацію про готовність об`єкта до експлуатації ОД 101210402611 від 02.04.2021 року виданого Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю ОМР. 09.04.2021 року державним реєстратором Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Новак С.С. проведено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_6 загальною площею 344,5 кв.м. на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації ОД 101210402611 від 02.04.2021 року виданого Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю ОМР. Судом встановлено, що уповноваженним органом - Департаментом ДАБІ в Одеській області ні Декларацію про початок виконання будівельних робіт від 12.03.2021 року, ні Декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності від 02.04.2021 року не було скасовано, анульовано, відомостей про повернення на доопрацювання Єдиний реєстр дозвільних документів не містить, будь-яких приписів про порушення не надходило та перевірок з цього приводу не проводилось. Доводи позивача в частині факту наданих замовником ОСОБА_1 недостовірних даних є надуманими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки були предметом перевірки уповноваженим контролюючим органом на момент реєстрації вищевказаних Декларацій - Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області. Зареєструвавши оскаржувану декларацію, органи ДАБІ діяли як суб`єкт владних повноважень та в силу покладених на них законом обов`язків мали перевірити як сам об`єкт нерухомого майна, який вводився в експлуатацію, так і підстави такого введення, а також відомості зазначені в самій декларації про готовність об`єкта до експлуатації. Відповідно, у разі видачі декларації про готовність об`єкту до експлуатації органом у вигляді Управління державного архітектурно-будівельного контролю ОМР проведена перевірка дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт, адже даним органом не вживалось заходів реагування на порушення, у вигляді скасування декларації про початок виконання будівельних робіт. Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням. Виникненню права власності у відповідача, виходячи з національної системи регулювання підстав та порядку набуття такого права на новостворене нерухоме майно, слугувала та передувала активна участь в такому процесі держави в особі відповідних органів архітектурно-будівельного контролю, які спочатку надали дозвіл на будівництво, процес якого вони були уповноважені контролювати, а потім прийняли до експлуатації закінчений після будівництва об`єкт. В зв`язку з чим, враховуючи, що право власності було набуте в результаті проведення державними органами законодавчо встановлених процедур, то відповідальність за вказані процедури не може покладатися на відповідача, який розраховував на їх належність та легітимність. Виключенням із цього загального правила є виявлення факт самочинного будівництва у зв`язку з чим, такі перевірки можуть стосуватися й збудованого об`єкту. Разом з тим, після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом виконання, та виключає можливість віднесення такого об`єкту до самочинного в силу його узаконення. Таким чином, після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, остання вичерпала свою дію фактом виконання, в зв`язку з чим, оскаржуваною у справі декларацією будь-які права або охоронювані законні інтереси Позивача не порушуються, а скасування реєстрації такої декларації не буде нести будь-яких правових наслідків. Сам факт реєстрації такої декларації та отримання Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на підставі неї виключає можливість віднесення спірного об`єкту нерухомого майна до самочинного в силу його узаконення. Після реєстрації права власності на закінчений будівництвом об`єкт нерухомості на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації, декларація вичерпує свою дію фактом виконання, та виключає можливість віднесення такого об`єкту до самочинного в силу його узаконення. Такий висновок узгоджується з раніше висловленою Верховним Судом правовою позицією у постановах Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі №804/1510/16, від 02 жовтня 2018 року у справі №465/1461/16-а, від 01 жовтня 2019 року у справі №826/9967/18, від 23 вересня 2020 року у справі №640/2911/19, від 12 червня 2019 року у справі №916/1986/18. Що стосується відсутності документа що засвідчує право на землю Згідно п.7 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року № 466 реконструкція, реставрація або капітальний ремонт об`єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані, реконструкція або капітальний ремонт автомобільних доріг, залізничних колій, ліній електропередачі, зв`язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій у межах земель їх розміщення, а також комплексна реконструкція кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду і нове будівництво об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури відповідно до містобудівної документації на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності можуть здійснюватися за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою. Згідно з ч. 4 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», реконструкція, реставрація або капітальний ремонт об`єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані, реконструкція або капітальний ремонт автомобільних доріг, залізничних колій, ліній електропередачі, зв`язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій у межах земель їх розміщення, а також комплексна реконструкція кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду і нове будівництво об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури відповідно до містобудівної документації на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності можуть здійснюватися за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою. Реконструкція квартири АДРЕСА_6 здійснювалась без зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаментів у плані та цільового призначення за адресою АДРЕСА_7 , що підтверджується інформацією з дозвільної документації Управління державного архітектурно-будівельного контролю ОМР, а також наявним в матеріалах справи проектом реконструкції (Архітектурно-будівельне рішення) у зв`язку з чим законом не передбачено для заявника надання документів, що засвідчують право власності чи користування земельною ділянкою. У розділі загальні показники проекту реконструкції вказано: проектом передбачено реконструкція квартири АДРЕСА_4 , яка розташована в рівні першого поверху багатоквартирного житлового будинку. Розширення квартири передбачено за рахунок тераси, яка межує з даною квартирою. В матеріалах справи міститься відповідь на адвокатський запит голови правління ОСББ «Валмакс» Кравцова В.В., в якому зазначено, що земельна ділянка на якій знаходиться багатоквартирний житловий будинок за адресою АДРЕСА_5 перебуває на балансі та у користуванні ОСББ «Валмакс». Реконструкція квартири АДРЕСА_6 відбулась без зміни площі забудови 15-ти квартирного будинку, без зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаментів у плані, не порушуючи меж, визначених у технічному паспорті будинку, відповідно до топографічно-геодезичної зйомки, погодженої КП Земельно-кадастрове Бюро при управлінні земельних ресурсів ОМР від 30.03.2011 року. Реконструкція відбулась за рахунок тераси, на залізобетонній плиті, по периметру існуючого ганку, без забудови земельної ділянки. ОСББ «ВАЛМАКС» не відомо про заподіяння будь-якої шкоди, порушення законних прав чи інтересів мешканців 15-ти квартирного будинку АДРЕСА_5 в результаті реконструкції вказаної квартири. У розпорядженні ОСББ «ВАЛМАКС» наявна копія листа ОСОБА_1 щодо отримання нею згоди на проведення будівельних робіт-реконструкції належної їй квартири від співвласників будинку, копія якої залучена до справи. Представник відповідача посилаючись на топографічно - геодезичну зйомку багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_5 від 2011 року та надані суду фотографії спірного об`єкту реконструкції зазначала, що реконструкція відбулась на рахунок тераси загального користування. Положеннями частини 5 статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що органи державного архітектурно-будівельного контролю здійснюють контроль за виконанням підготовчих та будівельних робіт. За змістом статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. В процесі такого контролю відповідні органи наділені повноваженнями, зокрема, реєструвати або повертати на доопрацювання декларацію про початок будівельних робіт (стаття З6 Закону, в редакції, чинній станом на початок будівництва), реєструвати або повертати декларацію про готовність об`єкта до експлуатації (стаття 39 Закону). Згідно з пунктом 1 Положення про державну архітектурно-будівельну інспекцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 липня 2014 року № 294 (далі - Положення), ДАБІ є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду. Відповідно до пункту 3 цього Положення основними завданнями ДАБІ є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, зокрема, здійснення державного контролю та нагляду за дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил; виконання дозвільних та реєстраційних функцій у будівництві, ліцензування у визначених законодавством випадках. Відповідно до частин 1, 4 та 6 статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що належать до I-III категорій складності та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації. Прийняття рішення про реєстрацію (повернення) декларації про готовність об`єкта до експлуатації, видачу (відмову у видачі) сертифіката здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дати подання відповідних документів. Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю повертають декларацію про готовність об`єкта до експлуатації замовникові, якщо декларація подана чи оформлена з порушенням установлених вимог, з обґрунтуванням причини у строк, передбачений для її реєстрації. Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації (частина 5 статті 39 Закону). Відповідно до частини 9 статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" зареєстрована декларація про готовність об`єкта до експлуатації є підставою, серед іншого, для оформлення права власності на нього. Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів визначається постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 "Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів". Відповідно до пункту 10 вказаної постанови, у випадку визнання права власності на самочинно збудований об`єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об`єкта. Технічне обстеження проводиться суб`єктом господарювання, який має у своєму складі відповідних виконавців, що згідно із Законом України "Про архітектурну діяльність" одержали кваліфікаційний сертифікат, або фізичною особою - підприємцем, яка згідно із зазначеним Законом має кваліфікаційний сертифікат (далі - виконавці). Технічне обстеження включає такі етапи: - попереднє (візуальне) обстеження об`єкта, у тому числі огляд і фотографування об`єкта та його конструктивних елементів, виконання обмірів, визначення класу наслідків (відповідальності) об`єкта, аналіз проектної та іншої технічної документації (за наявності); - детальне (інструментальне) обстеження об`єкта, у тому числі визначення параметрів і характеристик матеріалів, виробів та конструкцій, із залученням фахівців відповідної спеціалізації та атестованих лабораторій (за необхідності). Якщо етапи технічного обстеження об`єкта, що проводилося, не збігаються з названими етапами, зазначаються фактично пройдені етапи технічного обстеження. Не дозволяється проведення технічного обстеження виключно за фотографіями, відеозаписами, кресленнями чи іншими документами без візуального огляду об`єкта. На підставі інформації, отриманої під час технічного обстеження, з урахуванням виду, складності, технічних та інших особливостей об`єкта, проведених заходів, передбачених цим пунктом, а також даних технічного паспорта, проектної та іншої технічної документації на об`єкт (за наявності) виконавець проводить оцінку технічного стану об`єкта та складає звіт про проведення технічного обстеження за формою, наведеною в додатку 1 до цього Порядку. Пронумерований, прошнурований звіт підписується та скріплюється особистою печаткою виконавця і затверджується суб`єктом господарювання, який проводив технічне обстеження (для юридичних осіб). Відповідно до пункту 11 зазначеної Постанови датою прийняття в експлуатацію об`єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката. Отже, зареєструвавши оскаржувану декларацію, органи ДАБІ діяли як суб`єкт владних повноважень та в силу покладених на них законом обов`язків мали перевірити як сам об`єкт нерухомого майна, який вводився в експлуатацію, так і підстави такого введення, а також відомості зазначені в самій декларації про готовність об`єкта до експлуатації, в зв`язку з чим, доводи позивача у цій частині не знайшли свого підтвердження. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі "Рисовський проти України" Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Беєлер проти Італії", "Онер`їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", "Москаль проти Польщі"). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", "Тошкуце та інші проти Румунії") і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси ("Онер`їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії"). Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість ("Москаль проти Польщі"). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки") Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків ("Лелас проти Хорватії"). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються ("Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", "Ґаші проти Хорватії"). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип "належного урядування" може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові. Зі змісту положень статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку № 553 вбачається, що для усунення можливості зловживання правом на перевірки, сукупність заходів, які здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю за додержанням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил можуть здійснюватися лише під час виконання відповідними суб`єктами підготовчих та будівельних робіт. Тобто за загальним правилом такі перевірки можливі щодо тих об`єктів, які знаходяться в процесі будівництва. Виключенням із цього загального правила є виявлення факту самочинного будівництва у зв`язку з чим, такі перевірки можуть стосуватися й збудованого об`єкту. Разом з тим, після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом виконання, та виключає можливість віднесення такого об`єкту до самочинного в силу його узаконення. А відтак, не може визнаватись законною перевірка контролюючого органу такого об`єкта та акти, оформлені за результатами державного архітектурно-будівельного контролю. Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 804/1510/16 та від 02 жовтня 2018 року у справі № 465/1461/16-а. Таким чином, після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, остання вичерпала свою дію фактом виконання, в зв`язку з чим, оскаржуваною у справі декларацією будь-які права або охоронювані законні інтереси позивача не порушуються, а скасування реєстрації такої декларації не буде нести будь-яких правових наслідків. Сам факт реєстрації такої декларації та отримання свідоцтва на право власності на підставі неї виключає можливість віднесення спірного об`єкту нерухомого майна до самочинного в силу його узаконення. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, що викладена, зокрема, у постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 916/641/18 та постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 927/849/17 реєстрація права власності на нерухоме майно лише посвідчує наявність відповідного права, і не породжує, не змінює і не припиняє певні права та обов`язки, тобто не є правочином. Частиною 1 статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Право власності відповідача на спірний об`єкт становить "майно", яке підпадає під захист статті 1 Першого протоколу до Конвенції. У практиці ЄСПЛ (рішення у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції", "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", "Серков проти України") напрацьовано три критерії, які слід оцінювати стосовно сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Зеленчук та Цицюра проти України" зазначено, що перша і найважливіша вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання державної влади у безперешкодне користування своїм майном повинно бути законним: друге речення першого абзацу дозволяє позбавлення майна тільки "на умовах, передбачених законом", а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням власності шляхом забезпечення дотримання "законів". Більш того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, властивий всім статтям Конвенції. Принцип законності передбачає, що відповідні положення національного законодавства є досить доступними, точними і передбачуваними в їх застосуванні. Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає непередбачуваності закону. Сумніви щодо тлумачення закону, які залишаються, враховуючи зміни у повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя. Втручання держави у право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Принцип пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, якою необхідно досягти, та засобами, які застосовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". В питаннях оцінки "пропорційності" Європейський суд з прав людини, як і в питаннях наявності "суспільного", "публічного" інтересу, також визнає за державою достатньо широку "сферу розсуду", за виключенням випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах (рішення в справах "Спорронґ і Льоннорт проти Швеції", "Булвес" АД проти Болгарії"). Таким чином, відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини майнове право особи може бути припинено, зокрема у разі, якщо цього потребують загальні інтереси суспільства. Судом встановлено про те, що за ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 04.12.2019 року зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_7 ; на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації серія та номер ОД101210402611, державним реєстратором прийнято рішення про реєстрацію змін розділу від 09.04.2021 року, індексний номер рішення 41418360, яким внесено зміни до розділу, а саме: загальна площа 341,1 кв.м. житлова 160,5 кв.м змінено на загальна площа 344,5 кв.м., житлова 244, 8 кв.м.. Тобто, право власності відповідача на спірний об`єкт виникло після проходження належної законодавчої процедури, яка включала в себе реєстрацію Декларації про початок виконання будівельних робіт та Декларації про готовність до експлуатації об`єкта, без жодного зауваження з боку департаменту ДАБІ в Одеській області. Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування . Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. З урахуванням викладеного, суд оцінивши докази у справі, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному їх дослідженні прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволені позовних вимог, за ненаданням до суду доказів у відповідності до встановлених обставин справи про порушені відповідачем права або охоронювані законні інтереси позивача. Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами («Рябих проти Росії»). Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким чином, суд вважає, що позивач не довів суду ті обставини, на які він посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, тому враховуючи викладене позов заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах Одеської міської ради до ОСОБА_1 , за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління державного архітектурно-будівельного контролю ОМР про скасування рішень, припинення права, приведення приміщень у попередній стан шляхом знесення самочинно збудованого об`єкта задоволенню не підлягає. Підсумовуючи доводи апелянта щодо самовільного зайняття земельної ділянки та самочинного будівництва на ній відповідачем , судова колегія вважає їх не відповідаючим матеріалам справи та звертає увагу на існування діючої преюдиційної відповідно до ЦПК України для цієї справи - Постанови про закриття кримінального провадження від 28.09.2022 року (а.с.138-139) в якій зроблено висновок про те, що ознак самовільного зайняття земельної ділянки та самочинного будівництва на ній під час досудового розслідування не встановлено. Крім того прокурор звертаючись в інтересах Одеської міської ради та зазначаючи у позові те, що відповідач незаконно використовує земельну ділянку(а.с.6 т.1) та порушила норми містобудівного законодавства (а.с.5 т.1) не в повні мірі визначився та обгрунтував в позові підстави представництва публічних інтересів державних органів. Інші доводи апеляційної скарги, також є необґрунтованими належними та допустими доказами, тому не заслуговують на їх задоволення, при тому що судом першої інстанції надано належної правової оцінки суті даного спору. Судова колегія погоджується з проаналізованими судом першої інстанції в сукупності дослідженими доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що стороною відповідача не доведено тих обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а тому заявлені вимоги задоволенню не підлягають . Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням вищезазначеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури - залишити без задоволення. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 червня 2023 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 10 жовтня 2024 року. Головуючий суддя В.В. Кострицький Судді М.В. Назарова Ю.П. Лозко