Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/220/24

Справа № 127/220/24 Провадження № 22-ц/801/1944/2024 Категорія: 61 Головуючий у суді 1-ї інстанції Іщук Т. П. Доповідач:Шемета Т. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 жовтня 2024 рокуСправа № 127/220/24м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої судді Шемети Т. М. (суддя-доповідач), суддів Берегового О. Ю., Панасюка О. С., секретар судового засідання Куленко О. В. учасники справи: позивач ОСОБА_1 (особа, яка подала апеляційну скаргу), відповідач ОСОБА_2 , відповідач Вінницька міська рада, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Гайдейчук Галина Володимирівна, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою її представником адвокатом Пенькас Вікторією Миколаївною на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 липня 2024 року, ухвалене у складі судді Іщук Т. П. в м. Вінниці, дата складення повного рішення 08 липня 2024 року, - в с т а н о в и в : В січні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Вінницького міського суду Вінницької області із позовом до ОСОБА_2 , Вінницької міської ради, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Гайдейчук Галина Володимирівна, про визнання права власності на спадкове майно. Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , яка за життя склала заповіт та заповідала все своє майно ОСОБА_1 , остання займалася похованням ОСОБА_3 та встановленням нагробного пам`ятнику. 01 липня 2021 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом відповідно до якого вона успадкувала вклади з відповідними відсотками на загальну суму 476 833,75 грн, які знаходяться на рахунках в АТ КБ «Приватбанк». Позивачка зазначає, що ОСОБА_3 також мала вклад на депозитному рахунку НОМЕР_1 на підставі договору №SAMDNWFD0070069597700 від 03 лютого 2014 року, який містить заповідальне розпорядження від 03 лютого 2014 року на ОСОБА_2 , однак останній до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини не звертався, а тому позивачка є єдиною спадкоємницею прав та обов`язків ОСОБА_3 . Крім того зазначає, що по цьому заповідальному розпорядженні неможливо ідентифікувати особу на кого воно було складене, оскільки не можливо встановити родинний зв`язок по відношенню до заповідача «внук» чи «племінник», що в свою чергу, на думку позивача, свідчить про відсутність заповідального розпорядження. Позивачка звернулась до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини 25 квітня 2023 року та 14 червня 2023 року в яких просила видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спадкове майно, в тому числі і на грошовий вклад, що знаходиться на депозитному рахунку НОМЕР_1 , відкритому в АТ КБ «Приватбанк», однак їй постановою приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Гайдейчук Г. В. від 29 червня 2023 року було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій у зв`язку з тим, що спадкування у разі неприйняття спадщини за заповідальним розпорядженням здійснюється за законом, а у спадкоємця ОСОБА_1 відсутні будь-які родинні відносини з померлою ОСОБА_3 . Крім того, в постанові зазначено, що у разі відсутності спадкоємців за законом спадщина вважається відумерлою та переходить у комунальну власність територіальної громади за правилами ст. 1277 ЦК України. Позивачка з вказаним твердженням не погоджується, оскільки ст. 1277 ЦК України передбачає інші умови для переходу в комунальну власність відумерлої спадщини, а саме відсутність спадкоємців за заповітом і за законом. Відтак уточнивши позовні вимоги позивачка просила (а. с. 125) визнати за нею право власності на спадкове майно ОСОБА_3 , а саме на депозитний вклад відповідно до договору вкладу «Стандарт» на 12 місяців № SAMDNWFD0070069597700 від 03 лютого 2014 року (депозитний рахунок НОМЕР_1 відкритий в АТ КБ «Приватбанк»). Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 03 липня 2024 року відмолено у задоволенні позовних вимог. Прийняте рішення суд першої інстанції мотивував тим, що вклад з відповідними відсотками, що належав ОСОБА_3 та знаходиться на рахунку НОМЕР_1 , відкритому в АТ КБ «Приватбанк», не охоплюється заповітом, посвідченим 19 січня 2010 року нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Гайдейчук Г. В. за реєстровим № 75, оскільки відносно цього рахунку існує заповідальне розпорядження, складене після заповіту. ОСОБА_2 у встановлений шестимісячний строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , до нотаріальної контори не звернувся, а тому є таким, що не прийняв спадщину. Проте в силу положень статті 1223 ЦК України спадкування вказаного вище банківського вкладу в таких випадках здійснюється за законом, а тому право на спадкування одержують особи, визначені в статях 1261-1265 цього Кодексу, однак позивачка ОСОБА_1 не відноситься ні до однієї з п`яти черг спадкування, доказів щодо цього матеріали справи не містять, а тому відсутні підстави стверджувати про набуття ОСОБА_1 права власності на вклад в порядку спадкування. Не погодившись із таким рішенням, 07 серпня 2024 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Пенькас В. М., подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, стягнути з відповідача на її користь судовий збір. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, а висновки, які викладені у рішення суду не відповідають обставинам справи. Вказує, про неможливість ідентифікувати особу, в інтересах якого здійснене розпорядження, а саме ОСОБА_2 та його родинні стосунки з померлою. Крім того, ОСОБА_2 у встановлений шестимісячний строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , до нотаріальної контори не звернувся, а тому є таким, що не прийняв спадщину, тому вклад має перейти до позивачки як спадкоємиці за заповітом. 30 серпня 2024 року представник Вінницької міської ради Мельник С. С. подав до апеляційного суду письмові заперечення на апеляційну скаргу ОСОБА_1 та просив залишити її без задоволення а оскаржуване судове рішення без змін. Відзив від інших учасників у встановлений судом строк не надходив. В судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_1 адвокат Пенькас В. М. підтримала викладене в апеляційній скарзі, просила її задовольнити. Представник Вінницької міської ради Мельник С. С. заперечив проти апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. ОСОБА_2 , приватний нотаріус Гайдейчук Г. В., представник АТ КБ «Приватбанк» в судове засідання апеляційного суду не з`явилися, про час та місце судового розгляду були повідомлений належним чином ( ОСОБА_2 відмовився від отримання судової повістки, інші повідомлялися через електронні кабінети в електронному суді), причини неявки суду не повідомили. Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Перевіривши законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що судове рішення відповідає вказаним вимогам закону. По справі встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини: - ОСОБА_3 склала заповіт, який посвідчений 19 січня 2010 року нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Гайдейчук Г. В., зареєстрований в реєстрі за № 75, яким усе своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, у тому числі все те, що буде належати її на день смерті і на що вона матиме право за законом, заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 14); - 03 лютого 2014 року ОСОБА_3 уклала договір № SAMDNWFD0070069597700 вклад «Стандарт» від 03 лютого 2014 року, відповідно до умов якого здійснила вклад на рахунок № НОМЕР_2 в сумі 75 000,00 грн, на яку нараховуються відсотки в розмірі 19% річних, строком на 366 днів з 03 лютого 2014 року по 03 лютого 2015 року. Відсотки по вкладу зараховуються на рахунок/карту НОМЕР_3 , період нарахування відсотків 1 місяць. Строк дії вказаного договору неодноразово продовжувався автоматично. При цьому, вказаний договір містить заповідальне розпорядження ОСОБА_3 відповідно до якого в разі її смерті грошові кошти дістануться ОСОБА_2 , племіннику (а.с.12); - З виписки по картці/рахунку НОМЕР_1 і додатковим рахункам договору № SAMDNWFD0070069597700 від 03 лютого 2014 року, сума залишку по депозиту «Стандарт» становить 75 531,09 грн. Вклад було продовжено 6 разів з дати відкриття 03 лютого 2014 року (а.с.170-176); - ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 23 грудня 2020 року (а.с.68 на звороті); - приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Гайдейчук Г. В. за заявою ОСОБА_1 17 березня 2021 року було заведено спадкову справу № 4/21 до майна померлої ОСОБА_3 , (а .с. 67 88); - 01.07.2021 року ОСОБА_4 отримало свідоцтво про право на спадщину за заповітом, згідно якого успадкувала вклади з відповідними відсотками, які знаходяться в КБ «ПриватБанк»( два депозитних рахунки, два карткові рахунки, один рахунок «Бонус плюс» (а. с. 78 на звороті); - 06.08.2021 року ОСОБА_4 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку з кадастровим номером 0520680200:01:004:1868 (а. с. 86 на звороті); - 29 червня 2023 року постановою приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Гайдейчук Г. В. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вклад з відповідними відсотками, який належав померлій ОСОБА_3 , та знаходиться в АТ КБ «Приватбанк» на рахунку № НОМЕР_1 , у зв`язку з тим, що спадкування у разі неприйняття спадщини за заповідальним розпорядженням здійснюється за законом, а у спадкоємця за заповітом ОСОБА_1 відсутні будь-які родинні відносини з померлою ОСОБА_3 . Крім того зазначено, що заповідальне розпорядження складане пізніше ніж заповіт, посвідчений 19 січня 2010 року нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Гайдейчук Г. В., за реєстровим № 75, а тому даним заповідальним розпорядження ОСОБА_3 змінила умови спадкування у зв`язку з чим вклад, що знаходиться в АТ КБ «Приватбанк» на рахунку № НОМЕР_1 не входить до складу майна, на яке має право ОСОБА_1 (а.с. 8). Між сторонами виник спір про визнання права власності на спадкове майно. Відповідно до статті 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 ЦК Українивизначено, що способом захисту цивільних справ та інтересів може бути визнання права. Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Перехід права власності в порядку спадкування можливий за заповітом або за законом. В справі що розглядається питання спадкування стосується вкладу, щодо якого зроблено заповідальне розпорядження після складення заповіту. Аналіз положень статті 1228 ЦК України дозволяє зробити висновок, що спадкодавець може розпорядитися правом на вклад двома способами: 1) склавши заповіт або 2) зробивши відповідне розпорядження банку (фінансовій установі). За умови їх відсутності правонаступництво права на вклад відбувається внаслідок спадкування за законом. (Постанова КЦС ВС від 10 травня 2018 року у справі № 497/1870/16-ц) Тлумачення частини першої та четвертої статті 1236 ЦК України дозволяє зробити висновок, що заповітом може бути охоплено: ті права і обов`язки, які належать спадкодавцю на момент його складення; не тільки права і обов`язки, які належать спадкодавцю на момент його складення, а й ті, що виникнуть у спадкодавця після складання заповіту. Заповідач, як власник, може на свій розсуд як набувати права на майно, так і припиняти їх. Наявність заповіту не обмежує заповідача в тому, щоб майно, вказане в заповіті, продати, подарувати або укласти щодо нього договір довічного утримання тощо. (Постанова КЦС ВС від 23 травня 2018 року у справі № 285/1055/16-ц). В справі що розглядається, позивач ОСОБА_4 є спадкоємцем за заповітом, складеним ОСОБА_3 19 січня 2010 року, відповідно до якого заповідачка розпорядилася, що ОСОБА_4 перейде усе майно заповідачки, де б воно не було і з чого б воно не складалося, у тому числі все те, що буде належати їй на день смерті і на що вона матиме право відповідно до закону. Після складення заповіту, ОСОБА_3 03 лютого 2014 року уклала з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» договір № SAMDNWFD0070069597700 вклад «Стандарт» від 03 лютого 2014 року та здійснила заповідальне розпорядження на випадок своєї смерті, заповівши кошти, що будуть на цьому рахунку, ОСОБА_2 , племіннику. Як вбачається зі спадкової справи, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 прийняла спадщину, а ОСОБА_2 із заявою про прийняття спадщини не звертався. Отже, у справі яка розглядається, заповіт на ім`я ОСОБА_4 стосувався усього майна заповідачки, а заповідальне розпорядження на ім`я ОСОБА_2 стосується лише одного банківського вкладу, причому заповідальне розпорядження було зроблено після складення заповіту. Відтак суд першої інстанції правильно виснував, що не зважаючи на те, що ОСОБА_2 не прийняв спадщину, це не змінює заповідального розпорядження ОСОБА_3 щодо вкладу: заповідальне розпорядження складено 03 лютого 2014 року, тобто пізніше складеного 19 січня 2010 року заповіту, а тому воно частково, а саме у частині спадкування зазначеного вище вкладу, скасовує заповіт, складений ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_1 . ОСОБА_2 у встановлений статті 1270 ЦК України шестимісячний строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , до нотаріальної контори не звернувся, а тому є таким, що не прийняв спадщину. В разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини (що має місце в справі яка розглядається), або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України (частина друга статті 1223 ЦК України) Позивачка ОСОБА_1 не відноситься ні до однієї із п`яти черг спадкування, доказів щодо цього матеріали справи не містять, а підстав для спадкування за заповітом на вклад, щодо якого спадкодавицею було зроблено заповідальне розпорядження, немає. Таким чином, апеляційний суд виснує, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення відмовивши в задоволення позову ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно. Твердження ОСОБА_1 про неможливість ідентифікувати особу ОСОБА_2 , в інтересах якого здійснене розпорядження, та його родинні стосунки з померлою є надуманими, заповідальне розпорядження не оспорювалося та немає підстав стверджувати про неукладеність такого розпорядження чи його невідповідність Положенню по депозитним процедурам фізичних осіб, які діяли в АТ КБ «ПриватБанк» на момент укладення померлою договору. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України). Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Зважаючи на надану оцінку доводам учасників справи та висновкам суду першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , яка подана її представником адвокатом Пенькас В. М. не містить доводів, які б спростовували ухвалене у справі рішення суду першої інстанції, яке ґрунтується на повному та всебічному з`ясуванні обставин справи, постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права. Тому рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 липня 2024 року підлягає залишенню без змін, а подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційна скарга не підлягає до задоволення, то судові витрати ОСОБА_1 , понесені у суді апеляційної інстанції, слід залишити за нею. Доказів понесення судових витрат в суді апеляційної інстанції іншими учасниками справи матеріали справи не містять. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником адвокатом Пенькас Вікторією Миколаївною, залишити без задоволення. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 липня 2024 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуюча Т. М. Шемета Судді: О. Ю. Береговий О. С. Панасюк