LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Постанова Київський апеляційний суд930/2945/21-ц

від 28.11.2022НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 листопада 2022 року місто Київ Єдиний унікальний номер справи 930/2945/21-ц Номер провадження 22-ц/824/10404/2022 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Вербової І.М., суддів Невідомої Т.О., Нежури В.А., за участю секретаря судового засідання - Орел П.Ю. вивчивши апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Печерського районного суду міста Києва від 22 серпня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Бусик О.Л., у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про зобов`язання вчинити певні дії, в с т а н о в и в : У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Немирівського районного суду Вінницької області суду з позовом до Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про зобов`язання здійснити виплату Ѕ банківського вкладу, що знаходиться на депозитних рахунках на карткових рахунках та рахунку «Бонус плюс» на користь спадкоємця ОСОБА_1 на будь-який рахунок відкритий на його ім`я. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька позивача - ОСОБА_2 , позивач отримав свідоцтво про право на спадщину за законом №409/2019. Згідно з цим свідоцтвом позивач набув право власності на суму вкладів з належними відсотками, нараховані проценти, які знаходяться на відкритих в АТ «КБ «Приватбанк» рахунках, карткових рахунках та на рахунку «Бонус плюс», що належать спадкодавцю, згідно з довідкою від 26 червня 2020 року № 20.1.0.0.0/7-200624/7857, виданої АТ КБ «Приватбанк». 15 липня 2020 року позивач подав АТ КБ «Приватбанк» заяву про виплату йому Ѕ частини належних його батьку вкладів, що знаходяться в АТ «КБ «Приватбанк» та весь необхідний пакет документів, що необхідний для виплати вказаних коштів. Однак, працівниками банку йому було відмовлено у виплаті коштів, оскільки позивач не є клієнтом вказаного банку, а на рахунок іншого банку кошти перерахувати відмовились. Враховуючи наведе, позивач був вимушений звернутися до суду. Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 24 грудня 2021 року справу направлено за підсудністю до Печерського районного суду міста Києва. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 22 серпня 2022 року позов ОСОБА_1 , задоволено частково, зобов`язано Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» здійснити виплату ОСОБА_1 Ѕ частки банківських вкладів, що знаходяться на депозитних рахунках, на карткових рахунках та рахунку «Бонус плюс» в Акціонерному товаристві «Комерційний банк «Приватбанк», що належали ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 14 липня 2020 року №409/2019, зареєстрованого в реєстрі №659; стягнуто з Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 908 грн. В іншій частині позову відмовлено. Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, 25 серпня 2022 року Акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк» направило апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення норм процесуального та не застосування норм матеріального права, просило рішення Печерського районного суду міста Києва від 22 серпня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачу було повідомлено про необхідність проходження процедури ідентифікації особи з метою видачі грошових коштів через касу відділення. Однак позивач відмовився від зазначеної процедури та не надав банку необхідних документів для проходження ідентифікації. Повторно позивач до банку не звертався. Скаржник зазначає, що на момент подачі позову до суду, докази порушення права позивача, відсутні, у зв`язку з чим, позовні вимоги не підлягають задоволення. Крім того, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, що також є підставою для відмови у задоволенні позову. Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 вересня 2022 року, відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою, надано строк для подачі відзиву. Відзиву подано не було. Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 вересня 2022 року закінчено проведення підготовчих дій, справу призначено до розгляду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. У судове засідання сторони не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи, повідомлені належним чином, що підтверджується звітами про доставлення судових повісток-повідомлень на їх електронні адреси, у зв`язку з чим, колегія суддів вважала за можливе проводити розгляд справи у відсутність осіб, що не з`явилися. Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного. Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Задовольняючи позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача здійснити виплату позивачу Ѕ частки банківських вкладів, що знаходяться на депозитних рахунках, на карткових рахунках та рахунку «Бонус плюс» в АТ «КБ «Приватбанк», що належали ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що підставою для видачі коштів позивачу було пред`явлення позивачем банку свідоцтва про право на спадщину, а тому вимога позивача про видачу коштів є вимогою спадкоємця. Колегія суддів погоджується з вищевказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на таке. Судом встановлено, що 14 липня 2020 року ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом, а саме: Ѕ частку грошових вкладів, що знаходяться на відкритих у АТ КБ «Приватбанк» депозитних рахунках, картковому рахунку та на рахунку «Бонус плюс», що раніше належали його батьку ОСОБА_2 (а.с. 06). 15 липня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «КБ «Приватбанк» із заявою, у якій просив видати йому Ѕ частину грошових коштів, що знаходяться на відкритих у АТ «КБ «Приватбанк» депозитних рахунках, картковому рахунку та на рахунку «Бонус плюс», що раніше належали його батьку ОСОБА_2 . До заяви долучив копію свідоцтва про право на спадщину(а.с. 07). Листом № 20.1.0.0.0/7-200827/6720 від 13 жовтня 2020 року АТ «КБ «Приватбанк» повідомило ОСОБА_1 про те, що грошові кошти спадкодавця виплачуються шляхом перерахування на рахунок (картку), який відкривається спадкоємцю. Для отримання спадщини необхідно звернутись до обслуговуючого відділення банку та надати пакет документів про спадщину. Після того, як документи пройдуть перевірку, грошові кошти можуть бути перераховані на картку спадкоємця АТ «КБ «Приватбанк» (а.с. 08-09). Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ст. 626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору. Відповідно до ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу). До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу. Статтею 2 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що вклад (депозит) це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору. Відповідно до статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. За правилами частини першої статті 608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою. Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов?язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов?язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Статтею 1228 ЦК України встановлено, що вкладник має право розпорядитися правом на вклад у банку (фінансовій установі) на випадок своєї смерті, склавши заповіт або зробивши відповідне розпорядження банку (фінансовій установі). Право на вклад входить до складу спадщини незалежно від способу розпорядження ним. Заповіт, складений після того, як було зроблене розпорядження банку (фінансовій установі), повністю або частково скасовує його, якщо у заповіті змінено особу, до якої має перейти право на вклад, або якщо заповіт стосується усього майна спадкодавця. Відповідно до ст.1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Як віно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 14 липня 2020 року позивач отримав свідоцтво про право на спадщину за законом, а саме: Ѕ частку грошових вкладів, що знаходяться на відкритих у АТ КБ «Приватбанк» депозитних рахунках, картковому рахунку та на рахунку «Бонус плюс», що раніше належали його батьку ОСОБА_2 . Згідно п.4.12 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮУ 22 лютого 2012 року №296/5, свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів. Таким чином, свідоцтво про право на спадщину за законом від 14 липня 2020 року державним нотаріусом було видане спадкоємцю ОСОБА_1 на підставі відомостей за рахунками вкладника (спадкодавця) ОСОБА_2 , які були надані саме ПАТ «КБ «ПриватБанк». У зв`язку з отриманням зазначеного свідоцтва, 15 липня 2020 року позивач звернувся до АТ КБ «Приватбанк» із письмовою заявою, у якій просив видати йому Ѕ частину грошових коштів, що знаходяться на відкритих у АТ «КБ «Приватбанк» депозитних рахунках, картковому рахунку та на рахунку «Бонус плюс», що раніше належали його батьку ОСОБА_2 . Кошти просив видати у готівковій формі. До вказаної заяви позивач долучив копію свідоцтва про право на спадщину. Листом № 20.1.0.0.0/7-200827/6720 від 13 жовтня 2020 року АТ «КБ «Приватбанк» повідомило позивачу про те, що грошові кошти спадкодавця виплачуються шляхом перерахування на рахунок (картку), який відкривається спадкоємцю. Для отримання спадщини необхідно звернутись до обслуговуючого відділення банку та надати пакет документів про спадщину. Після того, як документи пройдуть перевірку, грошові кошти можуть бути перераховані на картку спадкоємця АТ «КБ «Приватбанк». Разом з тим, як вірно зазначено судом першої інстанції, підставою для видачі коштів позивачу було пред`явлення ним банку свідоцтва про право на спадщину, а тому вимога позивача про видачу коштів є вимогою спадкоємця. У зв`язку з чим, у банку були відсутні підстави для відмови позивачу у видачі коштів. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, правильно застосувавши норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову. Посилання скаржника на те, що позивачу було повідомлено про необхідність проходження процедури ідентифікації особи з метою видачі грошових коштів через касу відділення, однак позивач відмовився від зазначеної процедури та не надав банку необхідних документів для проходження ідентифікації, повторно позивач до банку не звертався, колегія суддів відхиляє, оскільки, як вбачається із листом № 20.1.0.0.0/7-200827/6720 від 13 жовтня 2020 року, підставою для відмови позивачу у виплаті коштів стало відсутність у останнього картки банку, а також необхідність надання документів про спадщину. При цьому, колегія суддів вважає, що відсутність у спадкоємця карти банку не є підставою для відмови у видачі коштів у готівковій формі. Крім того, на підтвердження того, що позивач є спадкоємцем вкладника, ним було надано свідоцтво про право на спадщину, що є належним документом, який підтверджує право позивача на отримання депозитних коштів. Посилання скаржника на те, що ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, є безпідставним, оскільки зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що воно ухвалено на підставі наявних в матеріалах справи доказів у межах заявлених позивачем вимог. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не впливають на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення. Колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення суду, як і не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін, як таке, що ухвалене з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» - залишити без задоволення. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 22 серпня 2022 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Суддя-доповідач: І.М. Вербова Судді: Т.О. Невідома В.А. Нежура

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»