Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 500/8282/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 500/8282/23 пров. № А/857/4962/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Носа С.П.; суддів: Кухтея Р.В., Шевчук С.М.; розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року у справі № 500/8282/23 (суддя Мірінович У.А., м. Тернопіль) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В: 27 грудня 2023 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася у Тернопільський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі відповідач) в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільські області №19001-48919696-2023-1 від 11.12.2023 про відмову в призначенні субсидії. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити субсидію згідно поданої ОСОБА_1 заяви від 08.11.2023 за №377473. Свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення житлової субсидії для оплати житлово-комунальних послуг по АДРЕСА_1 . Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області №19001-48919696-2023-1 від 11.12.2023 позивачці відмовлено у призначенні житлової субсидії, з тієї підстави, що у складі домогосподарства або у складі сім`ї члена домогосподарства є особи, які досягли 18-річного віку та не мають доходів, що і спонукало її звернутися з даним позовом до суду першої інстанції за захистом своїх прав. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №19001-48919696-2023-1 від 11.12.2023 про відмову ОСОБА_1 у призначенні субсидії на оплату житлово-комунальних послуг. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.11.2023 про призначення субсидії на оплату житлово-комунальних послуг та прийняти рішення з урахуванням висновків суду. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову виходячи з мотивів викладених у апеляційній скарзі. Апелянт у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що у документах наданих позивачкою для призначення житлової субсидії зазначено, що разом з нею по АДРЕСА_1 , на яку позивачка просить надати субсидію, проживає ОСОБА_2 . У ОСОБА_2 відсутні доходи, які враховуються під час призначення житлової субсидії. Таким чином, апелянт вважає, що він правомірно відмовив ОСОБА_1 в призначенні житлової субсидії відповідно до частини 3 пункту 14 постанови Кабінету Міністрів України №848 від 21 жовтня 1995 року. Відзив на апеляційну скаргу позивачем поданий не був. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав. Суд першої інстанції встановив, що позивачка - ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 2 групи, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 . 08.11.2023 позивачка звернулась із заявою щодо призначення житлової субсидії для оплати житлово-комунальних послуг по АДРЕСА_1 . Рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області №19001-48919696-2023-1 від 11.12.2023 позивачці відмовлено у призначенні житлової субсидії, підставою для відмови відповідачем вказано, що у складі домогосподарства або у складі сім`ї члена домогосподарства є особи, які досягли 18-річного віку та не мають доходів. Вважаючи неправомірною відмову відповідача у призначенні житлової субсидії для оплати житлово-комунальних послуг по АДРЕСА_1 , позивач звернулася з позовом до суду за захистом своїх прав. Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного. Постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2022 № 1041 Деякі питання надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу Пенсійним фондом України визначено, що з 1 грудня 2022 року призначення житлових субсидій здійснюється органами Пенсійного фонду України. Механізм використання коштів, передбачених у Державному бюджеті Мінсоцполітики для виплати пільг і житлових субсидій громадянам на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу у грошовій формі, умови призначення та порядок надання громадянам житлових субсидій визначає Положення про порядок призначення житлових субсидій, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 №848 в редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою про призначення житлової субсидії (далі-Положення №848). Відповідно до пункту 1 Положення №848 це Положення визначає умови призначення та порядок надання громадянам таких житлових субсидій: щомісячної житлової субсидії на оплату абонентського обслуговування для споживачів комунальних послуг, що надаються за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг, а також житлово-комунальних послуг, а саме: - житлової послуги - послуги з управління багатоквартирним будинком; - комунальних послуг - послуг з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами; щомісячної житлової субсидії на оплату абонентського обслуговування для споживачів комунальних послуг, що надаються за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг, а також витрат на управління багатоквартирним будинком, в якому створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельний (житловий) кооператив (далі - об`єднання), та витрат на комунальні послуги в такому будинку; житлової субсидії на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива один раз на рік. Пунктом 22 Положення №848 встановлено, що житлова субсидія призначається одному із членів домогосподарства: які зареєстровані (задекларовані) в житловому приміщенні (будинку); які не зареєстровані (не задекларовані) в житловому приміщенні (будинку), але фактично проживають у ньому на підставі договору наймання (оренди) житла (далі - орендарі), за рішенням суду, або індивідуальним забудовникам, будинки яких не прийняті в експлуатацію, у разі, коли їм нараховується плата за житлово-комунальні послуги; які не зареєстровані (не задекларовані) в житловому приміщенні (будинку), але фактично проживають у ньому без укладеного договору наймання (оренди) житла, у разі, коли вони є внутрішньо переміщеними особами. У випадках, передбачених абзацами третім і четвертим цього пункту, склад домогосподарства декларується заявником під час звернення за призначенням житлової субсидії з додаванням до заяви відповідних документів, що підтверджують проживання за фактичною адресою домогосподарства. Житлова субсидія не може призначатися одночасно і за зареєстрованим місцем проживання особи, і за її задекларованим місцем проживання, і за місцем її фактичного проживання. Згідно пункту 14 Положення №848 житлова субсидія не призначається (у тому числі на наступний період), зокрема якщо: у складі домогосподарства або у складі сім`ї члена домогосподарства є особи, які досягли 18-річного віку станом на початок періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії (далі - особи, доходи яких враховуються під час призначення житлової субсидії), і в цьому періоді: за інформацією ДПС, Пенсійного фонду України, у них взагалі відсутні доходи, які враховуються під час призначення житлової субсидії; або такі особи перебували за кордоном сукупно більше 60 днів (крім випадків, зазначених в абзацах дев`ятому - одинадцятому цього підпункту). До 60-денного періоду перебування за кордоном не включаються дні службового відрядження, лікування, навчання або догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що підтверджується відповідними документами, а також дні перебування за кордоном - протягом періоду воєнного стану в Україні та двох місяців після його припинення або скасування. При цьому соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування за адресою домогосподарства на таких осіб в період перебування їх за кордоном не розраховуються. Згідно з пунктом 24 Положення №848 житлова субсидія розраховується на всіх членів домогосподарства. До складу домогосподарства включаються всі особи, що зареєстровані та/або задекларовані в житловому приміщенні (будинку) (для орендарів, внутрішньо переміщених осіб - особи, які фактично проживають), крім осіб, які перебувають за кордоном понад 60 днів на день звернення за призначенням житлової субсидії або день призначення житлової субсидії, без звернення громадян. На осіб із складу домогосподарства розраховуються соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування і їх доходи враховуються під час призначення житлової субсидії. Під час призначення житлової субсидії враховуються також доходи членів сім`ї особи із складу домогосподарства у разі, коли їх зареєстроване/задеклароване або фактичне місце проживання відмінне від адреси домогосподарства (крім доходів одного з подружжя, якщо обом більше 60 років і вони проживають у сільській місцевості або селищах міського типу, доходів батьків у разі призначення субсидії студентам, які зареєстровані у гуртожитку за місцем навчання, та доходів одного з батьків дитини у разі призначення субсидії другому з батьків з дитиною у разі, коли батьки розлучені або не перебували у шлюбі, а також осіб, які перебувають у полоні, що підтверджується відомостями та/або документами, наданими уповноваженими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, державними реєстраторами, суб`єктами державної реєстрації, установами та організаціями в порядку та випадках, визначених законодавством, або вважаються безвісно відсутніми за рішенням суду, або мають правовий статус осіб, зниклих безвісти, або перебувають за кордоном понад 60 днів на день звернення за призначенням житлової субсидії або день призначення житлової субсидії, без звернення громадян). При цьому соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування за адресою домогосподарства на таких осіб не розраховуються. Під час призначення житлової субсидії соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування розраховуються на членів домогосподарства, які зареєстровані (задекларовані) в житловому приміщенні (будинку), але фактично в ньому не проживають у зв`язку з призовом на строкову військову службу. При цьому фактичні доходи таких осіб не враховуються в сукупний дохід домогосподарства. Кількість членів домогосподарства визначається на початок місяця, з якого призначається житлова субсидія. Відповідно до пункту 25 Положення №848 у разі коли у складі домогосподарства кількість фактично проживаючих зареєстрованих та/або задекларованих членів домогосподарства є меншою за кількість членів домогосподарства, зареєстрованих та/або задекларованих у житловому приміщенні (будинку), соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування розраховуються на фактично проживаючих зареєстрованих та/або задекларованих за цією адресою членів домогосподарства. Доходи членів домогосподарства, які зареєстровані (задекларовані) в житловому приміщенні (будинку), але фактично за цією адресою не проживають, у сукупний дохід домогосподарства не враховуються. Ця норма не поширюється на випадок, визначений в абзаці третьому пункту 24 цього Положення (за винятком осіб, які вважаються безвісно відсутніми за рішенням суду або мають правовий статус осіб, зниклих безвісти, або перебувають за кордоном понад 60 днів на день звернення за призначенням житлової субсидії або день призначення житлової субсидії, без звернення громадян). Суд апеляційної інстанції проаналізувавши норми Положення №848 прийшов до висновку, що до складу домогосподарства включаються всі особи, які зареєстровані та (або) задекларовані в житловому приміщенні (для орендарів, внутрішньо переміщених осіб особи, які фактично проживають). Онак, це не стосується осіб, які перебувають за кордоном понад 60 днів на день звернення по призначення житлової субсидії або на день призначення житлової субсидії, без звернення громадян. Доходи членів домогосподарства, які зареєстровані (задекларовані) в житловому приміщенні (будинку), але фактично за цією адресою не проживають, у сукупний дохід домогосподарства не враховуються. З матеріалів справи вбачається, що позивачка при зверненні до Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області із заявою щодо призначення житлової субсидії, вказала що разом із нею по АДРЕСА_1 , зареєстрований громадянин ОСОБА_2 . Разом із заявою, позивачка надала відповідачу інформаційну довідку Державної прикордонної служби України від 08.06.2022 №91-12903/015-22, про те що ОСОБА_2 за адресою реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 не проживає, оскільки з 15.01.2022 виїхав за межі України. Підставою для відмови у призначенні житлової субсидії, відповідачем вказано, що у складі домогосподарства або у складі сім`ї члена домогосподарства є особи, які досягли 18-річного віку та не мають доходів. Враховуючи те, що ОСОБА_2 15.01.2022 виїхав за межі України, дана особа не може включатися до складу домогосподарства, оскільки фактично за цією адресою не проживає, перебуває за кордоном понад 60 днів, відтак його дохід не враховується у сукупний дохід домогосподарства позивачки. Доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 фактично проживає по АДРЕСА_1 апелянтом не надано. Враховуючи вищезазначене, а також те, що позивачка фактично не проживає з громадянином ОСОБА_2 , не веде з ним спільного господарства, то за таких обставин останнього не можна вважати членом домогосподарства позивачки. Суд апеляційної інстанції погоджується з думкою суду першої інстанції про те, що факт реєстрації місця проживання у відповідному нерухомому майні не є безумовною обставиною для висновку про те, що така особа є членом домогосподарства. Факт того, що ОСОБА_2 зареєстрований в квартирі позивачки, з урахуванням обставин, встановлених судом, не є безумовною обставиною вважати, що він є членом домогосподарства чи членом сім`ї позивачки. Врахувавши усі викладені обставини, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про недотриманням відповідачем норм Положення №848 та звертає увагу на те, що відповідач не виконав обов`язку щодо урахування усіх обставин, які мали значення для прийняття оскарженого рішення: не встановив кількість фактично проживаючих членів домогосподарства та у даному випадку, різницю між фактично проживаючими і зареєстрованими членами домогосподарства. Також, при прийнятті зазначеного рішення відповідачем не враховано ту обставину, що позивачка є інвалідом ІІ групи, єдиним джерелом її доходу є пенсія по інвалідності, розмір якої з врахуванням вартості комунальних послуг не дає можливості позивачці належним чином сплачувати їх вартість. Отже, враховуючи зазначене, у відповідача були відсутні правові підстави для відмови позивачці в призначенні субсидії, а відтак рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області №19001-48919696-2023-1 від 11.12.2023 про відмову у призначенні позивачці субсидії на оплату житлово-комунальних послуг прийняте всупереч вимогам чинного законодавства та є протиправним. Таким чином висновок суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним рішення відповідача про відмову у призначенні субсидії та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву позивачки від 08.11.2023 про призначення та надання житлової субсидії, з урахуванням висновків суду є обґрунтованим. Доводи апеляційної скарги означеного висновку суду не спростовують, з огляду на вищезазначені мотиви. Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29). Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні. Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення. Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року у справі № 500/8282/23 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. П. Нос судді Р. В. Кухтей С. М. Шевчук