Постанова 4857 № 460/4018/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/4018/24 пров. № А/857/20663/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді - Мікули О. І., суддів - Курильця А. Р., Пліша М. А., з участю секретаря судового засідання Єршової Ю. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в залі суду апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 19 липня 2024 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі №460/4018/24 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- суддя в 1-й інстанції Поліщук О. В., дата ухвалення судового рішення 19 липня 2024 року, місце ухвалення судового рішення м. Рівне, дата складання повного тексту судового рішення 19 липня 2024 року, в с т а н о в и в: Позивач фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача - Головного управління ДПС у Рівненській області, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №6679/1700240522 від 07 серпня 2023 року. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 19 липня 2024 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовлено. Причини пропуску строку звернення до суду визнано неповажними. Клопотання представника Головного управління ДПС у Рівненській області про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку із пропуском строку звернення до суду задоволено. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишено без розгляду. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, позивач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана ухвала прийнята з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню, покликаючись на те, що у зв`язку з виявленням у електронному кабінеті платника податків податкового повідомлення-рішенням, вона оскаржила його в адміністративному порядку, однак ДПС України у задоволенні скарги про скасування вищевказаного податкового повідомлення-рішення відмовила. Зазначає, що ст.102 ПК України встановлено строк давності 1095 днів, тому нею у межах строку давності було оскаржено податкове повідомлення-рішення. З врахуванням наведеного вище вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про залишення позовної заяви без розгляду та просить скасувати оскаржувану ухвалу, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відзив на апеляційну скаргу відповідачем поданий не був. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Учасники справи у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, представник відповідача подав заяву про розгляд справи у режимі відеоконференції, однак через технічні проблеми інтернетзв`язку відповідача провести судове засідання в режимі відеоконференції не було можливим, відповідно до ч.5 ст.195 КАС України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву, а тому враховуючи наведене, суд вважає можливим проведення розгляду справи у відсутності учасників справи за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів, згідно з ч.4 ст.229 КАС України без фіксування судового засідання технічними засобами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін з таких підстав. Матеріалами справи стверджується, що 12 квітня 2024 року ФОП ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернулася в суд з позовом до відповідача - Головного управління ДПС у Рівненській області, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №6679/1700240522 від 07 серпня 2023 року та із клопотанням про поновлення строку. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін на 23 травня 2023 року, а також витребувано у Головного управління ДПС у Рівненській області квитанцію про доставку податкового повідомлення-рішення в електронний кабінет фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 із зазначенням дати та часу доставки такого документа платнику податків (за наявності) або ж доказів надіслання податкового повідомлення-рішення за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення; у Державної податкової служби України рішення про результати розгляду скарги на податкове повідомлення-рішення №6679/1700240522 від 07 серпня 2023 року. Відкриваючи провадження у справі, суд дійшов висновку про необхідність дослідження причин пропуску строку звернення до адміністративного суду та вирішення питання щодо його поновлення у судовому засіданні. На виконання ухвали суду 07 травня 2024 року відповідачем подано витребувані судом докази, зокрема, докази надіслання позивачу поштою податкового повідомлення-рішення №6679/1700240522 від 07 серпня 2023 року, рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про його вручення за податковою адресою: АДРЕСА_1 ; рішення Державної податкової служби України від 13 листопада 2023 року №33914/6/99-00-06-01-02-06 з доказами його надіслання та вручення позивачу. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 23 червня 2023 року позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати підстави для поновлення строку, надати докази поважності причин пропуску цього строку. 09 липня 2024 року від позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду, яка мотивована тим, що про існування податкового боргу дізнався випадково в електронному кабінеті платника податків; у визначені терміни скористався процедурою адміністративного оскарження шляхом подання скарги до ДПС України на податкове повідомлення-рішення №6679/1700240522 від 07 серпня 2023 року; від дати винесення рішення про результати розгляду скарги не пропущено строк звернення до суду. З урахуванням наведеного представник позивача просив пропущений строк поновити. Залишаючи без розгляду позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що на момент звернення позивачем до суду 12 квітня 2024 року сплив як шестимісячний строк звернення до суду із позовною заявою, встановлений частиною другою статті 122 КАС України, з моменту вручення податкового повідомлення-рішення (14 вересня 2023 року), так і скорочений, передбачений п.56.19 статті 56 ПК України - з моменту отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову політику, при цьому, позивачем не наведено об`єктивних обставин, які б не дозволяли йому звернутися до суду у визначений законодавством строк, а твердження, на які позивач покликається у своїй заяві від 09 липня 2024 року, не можуть вважатись поважними для поновлення такого строку. Даючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду. Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Ст.5 КАС України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду. У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватися відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах. Ч.1 ст.45 КАС України також передбачає, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав. Згідно з ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Ч.2 ст.122 КАС України передбачає, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ч.4 ст.122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Спеціальною нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є стаття 56 Податкового кодексу України. Згідно з п.56.1 ст.56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. За змістом п.56.18 ст.56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Пункт 56.19 ст.56 ПК України передбачає, що у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті. Суд правильно звернув увагу на практику Верховного Суду, де сформульовано висновки про те, що п.56.18 ст.56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України, разом з тим, норма пункту 56.19 ст.56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу у застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті. Таким чином, строк звернення у суд з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення за умови попереднього використання досудового порядку вирішення спору, становить місяць, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження. Колегія суддів зазначає, що застосування скорочених строків звернення при використанні досудового порядку врегулювання спорів у податкових правовідносинах установлено законом, зумовлено легітимною метою оперативного забезпечення настання правової визначеності для особи - платника податків та у діяльності суб`єктів владних повноважень - контролюючих органів, що кореспондується із встановленим алгоритмом і строками адміністрування податків для забезпечення належного виконання конституційного податкового обов`язку і має пропорційний характер, оскільки скорочення строку звернення не впливає на реалізацію особою права на судовий захист у зв`язку з достатністю часу на підготовку й оформлення правової позиції, ознайомлення з позицією контролюючого органу, залучення за потреби правових і фінансових консультантів в межах процедури адміністративного оскарження, у той час, як скорочені строки забезпечують досягнення зазначеної мети й завдань функціонування податкової системи держави. Відповідно до ст.56 ПК України процедура адміністративного оскарження закінчується: 56.17.1. днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк; 56.17.2. днем отримання платником податків рішення відповідного контролюючого органу про повне задоволення скарги; 56.17.3. днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику; 56.17.3-1. днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику; 56.17.5. днем звернення платника податків до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань, що оскаржувались. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 в адміністративному порядку оскаржила податкове повідомлення-рішення №6679/1700240522 від 07 серпня 2023 року до Державної податкової служби України, рішенням якої від 13 листопада 2023 року №33914/6/99-00-06-01-02-06 скаргу залишено без розгляду у зв`язку з пропуском встановленого строку для подання такої скарги за відсутності клопотання про поновлення пропущеного строку на подання скарги в адміністративному порядку. Крім того, матеріалами справи стверджується, що рішення Державної податкової служби України від 13 листопада 2023 року №33914/6/99-00-06-01-02-06 про результати розгляду скарги отримано ОСОБА_1 особисто 23 листопада 2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.51). Таким чином, місячний строк звернення до суду розпочався 24 листопада 2023 року і закінчився 24 грудня 2023 року (включно), разом з тим, з позовною заявою у суд позивач звернулася лише 12 квітня 2024 року, тобто, з пропуском місячного строку звернення до суду, визначеного п. 56.19 ст.56 Податкового кодексу України. Колегія суддів зазначає, що при пропуску строку звернення до суду такий строк може бути поновлений лише за наявності поважних причин. При цьому, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були, чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Зі змісту клопотання про поновлення строку звернення до суду вбачається, що ОСОБА_1 покликається на те, що про існування податкового боргу вона дізналася з електронного кабінету платника податків, спірного податкового повідомлення-рішення не отримувала. Матеріалами справи стверджується, що податкове повідомлення-рішення №6679/1700240522 від 07 серпня 2023 року, яким застосовано суму пені за порушення строку розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності на суму 140875,57 грн надіслане контролюючим органом платнику податків за податковою адресою: АДРЕСА_1 та згідно з довідкою ДП Укрпошта від 14 вересня 2023 року рекомендоване поштове відправлення повернуто за закінченням терміну зберігання. Колегія суддів зазначає, що невручення поштового відправлення за зареєстрованим місцем проживання відповідача з незалежних від податкового органу причин, свідчить про те, що останнім вжито усіх заходів з метою повідомлення про прийняте податкове повідомлення-рішення та є підставою вважати, що податкове повідомлення-рішення №6679/1700240522 вручено позивачу 14 вересня 2023 року. При цьому, суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що будь-яких інших обґрунтованих пояснень позивач не навела, відповідних доказів, що б підтверджували поважність причин строку звернення до суду та надали б можливість суду обґрунтовано поновити такий строк не надала. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на момент звернення позивачем до суду 12 квітня 2024 року сплив як шестимісячний строк звернення до суду із позовною заявою, встановлений частиною другою статті 122 КАС України, з моменту вручення податкового повідомлення-рішення (14 вересня 2023 року), так і скорочений, передбачений п.56.19 статті 56 ПК України - з моменту отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову політику. За встановлених фактичних обставин та враховуючи наведені вище правові норми у їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про залишення без розгляду позовної заяви, оскільки така подана з пропуском строку звернення в суд, при цьому, об`єктивних обставин, які б не дозволяли йому звернутися до суду у визначений законодавством строк позивачем не наведено. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги позивача не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torijav. Spain) №303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін. Керуючись ст.229, 242, 243, 246, 250, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 19 липня 2024 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі №460/4018/24 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя О. І. Мікула судді А. Р. Курилець М. А. Пліш Повне судове рішення складено 10 жовтня 2024 року.