Постанова Київський апеляційний суд № 753/12758/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 753/12758/22 № апеляційного провадження: 22-ц/824/684/2024 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 вересня 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Болотова Є.В., суддів: Кулікової С.В., Музичко С.Г., при секретарі Даньшиній І.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: служба у справах дітей Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, служба у справах дітей Чернівецької обласної військової адміністрації, служба у справах дітей Чернівецької міської ради, про визначення місця проживання дитини, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: служба у справах дітей Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, служба у справах дітей Чернівецької обласної військової адміністрації, служба у справах дітей Чернівецької міської ради, про визначення місця проживання дитини, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 08 вересня 2023 року, ухваленого під головуванням судді Осіпенко Л.М.,- встановив: У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із названим позовом. Позивач просив: визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком, за фактичним місцем його проживання, а саме: АДРЕСА_1 . Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони мають малолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 26 грудня 2019 року шлюб між сторонами розірвано. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживають окремо. Зазначив, що ОСОБА_2 викрала дитину та перешкоджає його спілкуванню з спільною дитиною. У грудні 2022 року ОСОБА_2 подала зустрічний позов, в якому просила визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з початку повномасштабного вторгнення ОСОБА_2 з донькою евакуювалась на більш безпечну територію. ОСОБА_1 життям та навчанням спільної дитини не цікавиться, участі у вихованні не приймає. ОСОБА_2 самостійно виховує доньку, має достатній заробіток для утримання дитини та піклується про її фізичний та психічний стан. Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 08 вересня 2023 року відмовлено у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору служба у справах дітей Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, служба у справах дітей Чернівецької обласної військової адміністрації, служба у справах дітей Чернівецької міської ради. Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору служба у справах дітей Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, служба у справах дітей Чернівецької обласної військової адміністрації, служба у справах дітей Чернівецької міської ради, задоволено. Визначеномісце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання матері ОСОБА_2 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 992 грн 40 коп. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким первісний позов ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі, у задоволені зустрічного позову ОСОБА_2 відмовити. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 просила рішення суду залишити без змін. У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник вимоги апеляційної скарги підтримали. Представник ОСОБА_2 проти апеляційної скарги заперечила. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про його час і місце повідомлені належним чином. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив із забезпечення інтересів дитини. Суд першої інстанції визначив місце проживання дитини ОСОБА_3 разом з матір`ю враховуючи бажання малолітньої дитини. Судом зазначено, що таке рішення найкраще відповідає інтересам дитини, яка залишається проживати у звичному для неї соціально-підтримуючому середовищі в умовах стабільності та буде позбавлена негативних переживань, пов`язаних зі зміною місця проживання. Висновки відповідають обставинам справи тавимогам закону. Встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 26 грудня 2019 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. Від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Судом першої інстанції встановлено, що з квітня 2022 року дитина проживає разом з ОСОБА_2 . Відповідно до довідки № 301 від 08 грудня 2022 року, ОСОБА_3 навчається у Чернівецькому ліцеї №

20. В матеріалах справи міститься характеристика ОСОБА_3 , підписана директором ліцею та класним керівником. Відповідно до якої, виховує дитину мати ОСОБА_2 Цікавиться успіхами доньки та підтримує зв`язок з класним керівником та вчителями. Батько життям та навчанням доньки не цікавиться, участь у вихованні дитини не бере. ОСОБА_2 працює у ФОП ОСОБА_4 на посаді медичної сестри медичної, що підтверджується довідкою про працевлаштування від 09 грудня 2022 року. ОСОБА_1 працює у ДП «Антонов» на посаді техніка з технічного обслуговування повітряних суден категорії С, відповідно до довідки № 857 від 07 вересня 2022 року. Згідно висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Чернівецької міської ради, дитина проживає разом з ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 . Умови проживання дитини задовільні, що підтверджується актом обстеження житлових умов за місцем проживання від 11 квітня 2023 року. 12 квітня 2023 року прийнято рішення надати суду висновок про доцільність визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із матір`ю ОСОБА_2 , не порушуючи право батька ОСОБА_1 на участь у вихованні дитини. Відповідно до висновку про результати психологічного обстеження психологом ліцею № 20 ОСОБА_3 найбільш психологічно значимим членом сім`ї вважає матір. ОСОБА_3 у складних життєвих ситуаціях схильна опиратись на підтримку матері та виявляє бажання проживати разом з нею. Ставлення до батька характеризується почуттям образи, емоційною напругою та страхом. Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 зазначив, що ОСОБА_2 перешкоджає спілкуванню спільної дитини із батьком. Зазначив, що завжди піклувався про доньку, забезпечував усім необхідним. Обґрунтовуючи зустрічний позов, ОСОБА_2 зазначила, що ОСОБА_1 неодноразово чинив психологічний тиск на спільну дитину. ОСОБА_1 не взмозі виховувати дитину, оскільки схильний до агресії, а дитина повинна розвиватись у спокійних умовах. Визначення місці проживання ОСОБА_3 разом з матір'ю не суперечитиме інтересам дитини . Відповідно до статей 141, 150, 153, 155 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Згідно ч. 1 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо. Положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди. У ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним. Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини. Рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першочергово повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об`єктивних обставин спору. При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах (постанова Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 466/1017/20). Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства (постанова Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 352/2324/17). При вирішенні спорів щодо визначення місця проживання дитини, фізичної опіки над нею суди враховують спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто; стосунки між дитиною і батьками в минулому; бажання батьків бути опікунами; збереження стабільності в оточенні дитини, йдеться про місце проживання, школу, друзів; бажання дитини; безпекові питання. Органам державної влади слід враховувати чи страждатиме дитина через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки одного з батьків. Так, відповідно до висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Чернівецької міської ради, орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із матір`ю ОСОБА_2 . Відповідно до висновку про результати психологічного обстеження психологом ліцею № 20 ОСОБА_3 у складних життєвих ситуаціях схильна опиратись на підтримку матері та виявляє бажання проживати разом з нею. Ставлення до батька характеризується почуттям образи, емоційною напругою та страхом. Вирішуючи спір, суд першої інстанції проаналізував характеристики з місця роботи сторін, рівень матеріального забезпечення обох батьків, а також житлово-побутові умови, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_2 має всі необхідні умови для забезпечення належного рівня матеріального забезпечення своєї неповнолітньої доньки, її розвитку та навчання. Колегія суддів вважає, що при вирішенні спору, суд першої інстанції врахував вищенаведені фактичні обставини, вірно застосував норми матеріального права, та дійшов обґрунтованого висновку про визначення місця проживання неповнолітньої ОСОБА_3 разом з матір`ю. Під час розгляду справи, будь-яких виняткових обставин, які б давали підстави для висновку, що малолітня дитина повинна бути розлучена з матір`ю та проживати разом із батьком не встановлено. Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 порушує право батька на спілкування зі спільною дитиною, колегія суддів оцінює критично, оскільки ОСОБА_1 не позбавлений у майбутньому звернутись до суду із позовною заявою про встановлення судом способу участі у вихованні малолітньої доньки, що буде відповідати насамперед якнайкращим інтересам ОСОБА_3 . Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не враховано порушення принципу рівності прав батька та матері на виховання та спілкування з дитиною, колегія суддів відхиляє, оскільки рішення суду щодо визначення місця проживання ОСОБА_3 має відповідати насамперед інтересам малолітньої дитини. Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального або неправильне застосування норм процесуального права. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що рішення суду від 08 вересня 2023 року ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,- постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 08 вересня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення. Повний текст складено 07 жовтня 2024 року. Суддя-доповідач Є.В. Болотов Судді: С.В. Кулікова С.Г. Музичко