Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 540/7593/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 жовтня 2024 р.м. ОдесаСправа № 540/7593/21 Перша інстанція суддя Корой С.М. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача: Яковлєва О.В., суддів Єщенка О.В., Крусяна А.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2023 року, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй Мир» до Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі про визнання протиправним та скасування рішення,- В С Т А Н О В И Л А : Товариство з обмеженою відповідальністю «Строй Мир» звернулось до суду з позовом у якому заявлено вимоги до Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, а саме визнати протиправним та скасувати рішення Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі № UA508040/2021/000255/1 від 11 листопада 2021 року про коригування митної вартості товарів. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2023 року задоволено позовні вимоги. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що є помилковим висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, так як подані позивачем документи для здійснення митного контролю та митного оформлення товару не містили всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а тому заявлена митна вартість не підтверджена документально, внаслідок чого митним органом правомірно прийнято рішення про коригування митної вартості товару. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 15 січня 2018 року між ТОВ «Строй Мир» (Покупець) та TAIZHOU YAOYU IMPORT & EXPORT TRADE CO LTD (Продавець) був укладений контракт № UK-CH-04/12/18. Згідно з п. 1.1 Контракту, товар - сантехнічні вироби та запчастини до них. Відповідно до п.п. 3.1, 4.1, 4.2 Контракту, товар поставляється на умовах CІF (Одеса, Чорноморський, Южний) відповідно до міжнародних правил Інкотермс 2010. Ціна за одиницю товару вказана у товаросупровідних документах. Загальна сума контракту становить 500000,00 USD. Ціни, вказані в цьому контракті включають в себе вартість упаковки, маркування в яких поставляється товар Відповідно до специфікації № 13 від 04 грудня 2018 року, загальна вартість товару складає 2211,25 долари США. На виконання умов зовнішньоекономічного контракту, TAIZHOU YAOYU IMPORT & EXPORT TRADE CO LTD поставила ТОВ «Строй Мир» товар, що зазначено в інвойсі № ТО20210503НМ від 31 серпня 2021 року. При цьому, ТОВ «Строй Мир» 10 листопада 2021 року звернулось до митного органу, у зв`язку із імпортуванням на територію України товару (митна декларація № UA508040.2021.008803). Для підтвердження вказаних у митній декларації № UA508040.2021.008803 відомостей, до митної декларації надано: пакувальний лист № б/н від 31 серпня 2021 року; рахунок-фактура (інвойс) №ТО20210503НМ від 31 серпня 2021 року; автотранспортну накладну № 081810 від 06 листопада 2021 року; декларацію про походження товару №ТО20210503НМ від 31 серпня 2021 року; зовнішньоекономічний контракт № UK-CH-04/12/18 від 04 грудня 2018 року. Проте, митним органом прийнято спірне рішення № UA508040/2021/000255/1 від 11 листопада 2021 року, яким скориговано митну вартість товару за резервним методом визначення вартості згідно зі статтею 64 МК України. Коригування здійснено у зв`язку з тим, що декларантом подано не всі документи для підтвердження митної вартості, а документи надані для підтвердження митної вартості містять розбіжності. Зокрема, у наданому до митного оформлення рахунку-фактурі від 31 серпня 2021 року № TO20210503HM відсутнє посилання на контракт, на виконання якого він виданий, а також банківські реквізити продавця. Поставка товарів здійснюється на умовах поставки CIF ODESSA відповідно до ІНКОТЕРМС 2010. Не надано страхових документів та документів, які б містили відомості про вартість страхування. Додатково наданий прайс-лист має адресний характер та суб`єктивну спрямованість, що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції необмеженій кількості потенційних покупців. Не погоджуючись з прийнятим рішенням митного органу товариство звернулось до суду з даним адміністративним позовом. За наслідком з`ясування обставин справи, судом першої інстанції зроблено висновок про задоволення позовних вимог, так як товариством належним чином підтверджено заявлену митну вартість товару для здійснення його митного оформлення за заявленим методом, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне. Так, згідно п. 24 ч. 1 ст. 4 МК України, митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. Відповідно до ч. 1 ст. 318 МК України, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Згідно ч. 1 ст. 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до ч. 1 ст. 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Згідно ч. 2 ст. 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Згідно ч. 3 ст. 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та главою

9. Згідно ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Згідно ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Згідно ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності прийнятого митним органом рішення про коригування митної вартості ввезених товариством товарів № UA508040/2021/000255/1 від 11 листопада 2021 року. В даному випадку, фактичною підставою для прийняття оскаржуваного рішення митного органу стала наявність розбіжностей у поданих товариством документах, а також їхня недостатність для здійснення митного оформлення товару за визначеним ним методом. Між тим, із зібраних матеріалів справи вбачається, що до митного оформлення та на підтвердження заявленої митної вартості товарів товариством надано митному органу документи, перелік яких визначено у ч. 2 ст. 53 МК України. В свою чергу, дослідивши зібрані у матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вони підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо ціни товарів, не містять розбіжностей та ознак підробки, а тому відповідають вимогам митного законодавства. З іншого боку, у межах спірних правовідносин митним органом виявлено недоліки у наданих для здійснення митного оформлення товару документах, а саме: - у наданому до митного оформлення рахунку-фактурі від 31 серпня 2021 року № TO20210503HM відсутнє посилання на контракт, на виконання якого він виданий, а також банківські реквізити продавця; - не надано страхових документів та документів, які б містили відомості про вартість страхування; - додатково наданий прайс-лист має адресний характер та суб`єктивну спрямованість, що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції необмеженій кількості потенційних покупців. Між тим, щодо відсутності у рахунку-фактурі (інвойсі) посилання на банківські реквізити продавця та посилання на укладений контракт, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що затвердженої форми рахунку-фактури чи рахунку-проформи та вимог щодо їх заповнення не передбачено, а тому колегія суддів вважає безпідставними посилання митного органу на відсутність того чи іншого реквізиту відповідного документу. В свою чергу, з аналізу наданих товариством документів до митного органу, зокрема інвойсу, вбачається, що ввезені товариством товари відповідають умовам укладеного контракту та надійшли саме від зазначеного контрагента. З аналогічних підстав колегія суддів не приймає посилань апелянта на адресний характер наданого прайс-листа продавця товару, так як вказаний документ має довільну форму, а як наслідок адресація такого прайс-листа конкретному покупцю товару не може підтвердити висновки митного органу про умисне заниження позивачем митної вартості ввезених товарів. Також, з оскаржуваного рішення митного органу про коригування митної вартості товару вбачається, що товариством документально не підтверджено факт включення витрат на страхування товару до його вартості. Між тим, за офіційними правилами тлумачення торгівельних правил Інкотермс 2010, термін CIF означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. За умовами терміну CIF на продавця покладається також обов`язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення. Отже, продавець зобов`язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески. Покупець повинен мати на увазі, що за умовами терміну CIF від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям. У випадку, якщо покупець бажає мати страхування з більшим покриттям, він повинен або прямо та недвозначно домовитися про це з продавцем, або самостійно вжити заходів до забезпечення додаткового страхування. Враховуючи вищевикладене, поставка товару на умовах CIF передбачає, що у фактурну вартість товару вже включено витрати на страхування, які впливають на митну вартість товару, а тому для цілей визначення митної вартості товару ця вартість не потребує коригування. Внаслідок чого, додаткові витрати на страхування, згідно з вимогами ч. 10 ст. 58 МК України, товариством не здійснено, а тому є безпідставними вимоги митного органу про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження вказаних відомостей. Отже, відповідні обставини, на які посилається відповідач, не суперечить умовам укладеного контракту, не свідчить про наявність розбіжностей у наданих позивачем документах, а як наслідок не підтверджує висновки митного органу про заниження позивачем митної вартості ввезеного товару. При цьому, колегія суддів зазначає, що витребуванню митним органом підлягають лише ті документи, що дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може вважатися підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Тобто, кожний наступний метод застосовується, якщо митну вартість товарів неможливо визначити шляхом застосування попереднього методу. В даному випадку, позивачем надано всі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару за першим методом, а тому відмова митного органу у митному оформленні товару та подальше коригування його вартості за допомогою наступних методів є протиправними. Відповідна правова позиція викладена Верховним судом України у своїй постанові від 30 червня 2015 року, у справі № 814/283/14. В свою чергу, судом першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допущено, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2023 року без змін. Судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Митницю в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Суддя-доповідач О.В. Яковлєв Судді О.В. Єщенко А.В. Крусян