Постанова 4851 № 480/6958/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 вересня 2024 р.Справа № 480/6958/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Подобайло З.Г., Суддів: Ральченка І.М. , Чалого І.С. , за участю секретаря судового засідання Кривенка Т.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 13.08.2024, головуючий суддя І інстанції: С.В. Воловик, повний текст складено 13.08.24 по справі № 480/6958/24, прийняту за заявою ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з заявою про забезпечення доказів шляхом витребування: - від Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Сумській області", Головного управління Національної поліції в Сумській області, Національної поліції України, Міністерства внутрішніх справ України документи, які містять інформацію щодо даних розміру підвищення видів грошового забезпечення, включно щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій за посадою поліцейського прирівняною до раніше займаною ОСОБА_1 посади - оперуповноваженого відділу поліції, станом на 01 січня 2024 року і до вказаної дати за період починаючи із 01 січня 2016 року; - від Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області документи, які містять інформацію щодо проведення перерахунків ОСОБА_1 пенсії, що пов`язані з підвищенням розміру видів грошового забезпечення, включно щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій за посадою поліцейського прирівняною до раніше займаною ОСОБА_1 посади - оперуповноваженого відділу поліції та її виплати за період з 01 січня 2016 по 01 січня 2024 року. Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року повернуто заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів до подання позовної заяви. Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, керуючись положеннями ст. ст. 1,3, 8, 19, 22,24,41, 46, 55, 59,124, 129 Конституції України, п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 1, 7, 8,22,28,29 Загальної декларації прав людини,ст.9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні й культурні права, ст.ст.1,17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду по правам людини», ст.ст. 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8,9,12, 19, 36,40, 42, 43, 44, 47,49, 72, 77,78,79,80, 90,93, 94, 114,115,116,117, 196, 210,211,241, 242, 243, 244, 245, 246, 248 , 294, 296,297,300,308,310,312 320,321 КАС України, просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Сторони належним чином повідомленні про час та дату судового засідання. Позивач в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та наполягав на їх задоволенні. За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308). Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до вимог ч.4 ст.9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Згідно з вимогами ч.1, 2 ст.114 КАС України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим. Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви. Вимогами ч.1 ст.115 КАС України передбачено, що суд забезпечує докази допитом свідків, призначенням експертизи, витребуванням та оглядом доказів, у тому числі за місцем їх знаходження, забороною вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язанням вчинити певні дії щодо доказів. Згідно з вимогами п.5 ч.1 ст.116 КАС України у заяві про забезпечення доказів зазначаються обґрунтування необхідності забезпечення доказів. Таким чином, з урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що у заяві про забезпечення доказів заявник повинен навести обґрунтування необхідності забезпечення доказів із зазначенням підстав, визначених ч.1 ст.114 КАС України, тобто, що є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим. Як вбачається із заяви про забезпечення доказів, заявником про наявність таких підстав не зазначено. Колегія суддів зазначає, що позивачем не наведено в судах першої та апеляційної інстанцій жодних мотивів, які б дали підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим. Отже, у колегії суддів відсутні підстави вважати, що вказані у заяві про забезпечення доказів документи можуть бути втраченими або прихованими. Аналізуючи наведені положення КАС України у зіставленні з вимогами заяви про забезпечення доказів, колегія суддів вважає, що процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема, шляхом їх витребування призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено. Тобто, забезпечення доказів це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів. Дана правова позиція суду узгоджується з правовим висновком, викладеним в постанові Великої Палати Верховного суду від 11.03.2020 року по справі №9901/608/19, від 03 липня 2019 року у справі №9901/845/18. Разом з цим, подана позивачем заява про забезпечення доказів не містить жодних посилань на ризики чи загрози того, що докази, про забезпечення яких порушує питання заявник, можуть бути утрачені чи їх подання стане згодом неможливим або утрудненим. Тобто зазначена заява про забезпечення доказів не відповідає критеріям, визначеним статтею 114 КАС України. Так, витребування доказів є самостійним процесуальним інструментом, який не є тотожним ані з забезпеченням доказів, ані з забезпеченням позову. В даному випадку, відповідач не позбавлений права в суді першої інстанції заявити клопотання про витребування доказів судом, у порядку встановленому КАС України. В той же час, у тексті заяви про забезпечення доказів позивач зазначає, що необхідність у забезпеченні доказів шляхом витребування їх полягає у проведенні в майбутньому перерахунку пенсії. Отже, колегія суддів вважає, що твердження позивача про необхідність забезпечення доказів шляхом витребування та долучення до матеріалів справи документів є безпідставним та фактично за своєю суттю є клопотанням про витребування документів, що передбачає інший порядок розгляду у відповідності до процесуальних норм КАС України. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для забезпечення доказів та задоволення заяви представника відповідача. Разом з цим, колегія суддів зазначає, що КАС України передбачає такий порядок отримання доказів, як витребування. У відповідності до вимог ч.4 ст.9 КАС України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Згідно з вимогами ч.1, ч.6 ст.80 КАС України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Таким чином, за відсутності підстав для забезпечення доказів, учасник справи не позбавлений можливості доводити свою позицію доказами, отриманими в іншому порядку. Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд апеляційної інстанції ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 13.08.2024 по справі № 480/6958/24, прийняту за заявою залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України. Повний текст судового рішення виготовлений 07.10.2024. Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко І.С. Чалий