Постанова 4818 № 645/1474/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 жовтня 2024 року м. Харків справа № 645/1474/24 провадження № 22-ц/818/3004/24 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Пилипчук Н.П., суддів - Маміної О.В., Яцини В.Б., учасники справи: позивач Акціонерне товариство «Універсал Банк», відповідачка ОСОБА_1 , розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 03 червня 2024 року в складі судді Ульяніч І.В. в с т а н о в и в: У березні 2024 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовна заява мотивована тим, що 03 червня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, яка разом з Умовами і правилами обслуговування в Акціонерному товаристві «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів MONOBANK/UNIVERSAL BANK, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту і Тарифами складають договір про надання банківських послуг. Пунктом 3 анкети-заяви передбачено, що пільговий період за користування кредитним лімітом становить до 62 днів. У разі виходу з пільгового періоду на кредит буде нараховуватися відсоткова ставка 3,1% на місяць. Підписавши анкету-заяву відповідачка підтвердила, що ознайомилася та отримала у мобільному додатку примірники зазначених вище документів, що складають договір, та зобов`язується виконувати його умови. Вказав, що на підставі укладеного договору ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 60 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 . Зазначив, що банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачці можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором, в межах встановленого кредитного ліміту, який в подальшому змінювався згідно з умовами договору. Проте, відповідачка не надавала своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом відповідно до умов договору, не сплатила щомісячні мінімальні платежі, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 15 січня 2024 року становить 70 970,54 грн, з яких загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) 70 970,54 грн. У відповідачки прострочення зобов`язання із сплати щомісячного мінімального платежу за договором сягнуло понад 90 днів, у зв`язку з чим на підставі положення підпункту 5.17 пункту 5 Розділу ІІ Умов відбулось істотне порушення клієнтом зобов`язань. Вся заборгованість за кредитом стала простроченою. 29 квітня 2023 року банк направив відповідачці повідомлення «пуш» про істотне порушення умов договору та про необхідність погасити суму заборгованості. Проте, відповідачка на контакт не виходила та не вчинила жодної дії, направленої на погашення заборгованості, в зв`язку з чим та відповідно до пунктів 5.18, 5.19 кредит став у формі «на вимогу». Просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 03 червня 2020 року в розмірі 70 970,54 грн та судовий збір - 3028,00 грн. Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 03 червня 2024 року у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Універсал Банк» - відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду Акціонерне товариство «Універсал Банк» подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при ухваленні судового рішення неповно з`ясував обставини у справі, не звернув увагу на те, що підписанням договору відповідачка підтвердила, що вона ознайомлена з Умовами і Правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, які складають договір про надання банківських послуг та отримала їх примірники у мобільному додатку. Боржниця висловила свою згоду з цими документами в електронному вигляді шляхом застосування клієнтом та банком електронного цифрового підпису. Посилався на те, що та редакція Умов та правил, що наявна в матеріалах справи може носити показовий характер та може змінюватись та доповнюватись позивачем. Однак, у суду, під час ухвалення рішення, є безперешкодний доступ до актуальних Умов та правил, що доступні в публічному доступі в режимі реального часу на офіційному сайті банку. А тому, посилання суду першої інстанції на недоведеність з боку банку, що саме ці Умови і правила розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними є безпідставними. Вважав, що в анкеті-заяві зазначено відсоткову ставку, а саме 3,1% на місяць, тому банком повністю доведено факт наявності між сторонами кредитних правовідносин, а викладені обставини в своїй сукупності свідчать про те, що відповідачка повинна повернути банку заборгованість за кредитним договором. Вказав, що банк надав до суду розгорнутий розрахунок заборгованості за договором, з якого вбачається, що відповідачка після підписання анкети-заяви отримала кредитну картку та активно користувалася грошима, отримувала кошти від банку та частково погашала заборгованість за кредитним договором. 16 серпня 2024 року за допомогою системи «електронний суд» ОСОБА_1 через свого представника подала відзив на апеляційну скаргу, в якому вважала рішення суду законним, а апеляційну скаргу необґрунтованою. При цьому посилалася на те, що анкета-заява містить паспортні та анкетні дані відповідачки, проте, в анкеті відсутні істотні умови кредитного договору, такі як, дані про розмір кредитного ліміту, процентну ставку, строк кредитування, наслідки порушення умов кредитування, тощо. Зазначила, що анкета-заява до договору про надання банківських послуг підписана відповідачкою 03 червня 2020 року, а суду надані Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг в редакції, затвердженої протоколом правління № 49 від 30 листопада 2022 року. Вважала, що позивачем не надано доказів того, чи було задоволено заяву ОСОБА_1 та відкрито поточний рахунок, чи було видано її за цим договором платіжний інструмент (банківську картку) у спосіб, що дозволяє однозначно встановити отримання нею такої картки, та чи встановлено відповідний кредитний ліміт і на яку суму. Зазначила, що розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані банком в позовній заяві, а отже не є належним доказом існування боргу. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 02 серпня 2024 року відповідно до вимог ч.1 ст.369 ЦПК України розгляд справи призначено без повідомлення (виклику) учасників справи. Судова колегія, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» необхідно задовольнити, рішення суду скасувати. Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано доказів існування між сторонами кредитних відносин та наявності заборгованості. Долучені до позовної заяви документи не містять даних про отриманий розмір кредитних коштів, погодження умов кредитного договору, а тому підстави для стягнення заборгованості відсутні. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 03 червня 2020 року між банком та ОСОБА_1 підписано анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, у якій ОСОБА_1 просила відкрити поточний рахунок НОМЕР_2 у гривні на її ім`я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у мобільному додатку. В анкеті-заяві зазначено про ознайомлення та погодження відповідачки із Умовами та Правилами обслуговування при наданні банківських послуг щодо продуктів «MONOBANK», Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, які складають договір про надання банківських послуг. ОСОБА_1 погодилася з тим, що у разі виходу з пільгового періоду, що складає до 62 днів, на кредит буде нараховуватися процентна ставка 3,2% на місяць. ОСОБА_1 підтвердила, що надані нею документи є чинними (дійсними) та наведені вище їх копії відповідають оригіналу та інша інформація/документи, надані нею є повними і достовірними у всіх відношеннях. Засвідчила генерацію ключової пари удосконаленого електронного підпису з особистим ключем і відповідним йому відкритим ключем, що буде використовуватися ним для вчинення правочинів та платіжних операцій. Також погодилася, що невід`ємною частиною анкети-заяви є запевнення клієнта до договору про надання банківських послуг «MONOBANK», з підписанням якого в Мобільному додатку договір набуває чинності (а.с.16). З довідки про наявність рахунку від 25 квітня 2024 року вбачається, що ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_3 , тип рахунку чорна картка, валюта рахунку UAН, статус картки активна до 11/24 (а.с.70). Відповідно до довідки про розмір встановленого кредитного ліміту від 25 квітня 2024 року вбачається, що 03 червня 2020 року ОСОБА_1 встановлено ліміт в розмірі 5000,00 грн, а 26 лютого 2021 року встановлено ліміт в розмірі 60 000,00 грн (а.с.69). З наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 15 січня 2024 року у ОСОБА_1 утворилась заборгованість в розмірі 70 970,54 грн, з яких загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) в розмірі 70 970,54 грн (а.с.10-15). Також до суду першої інстанції надано рух коштів по картці від 25 квітня 2024 року (виписка) за період з 03 червня 2020 року по 15 січня 2024 року, картка № НОМЕР_4 , рахунок № НОМЕР_2 , з якого вбачається, що кредитний ліміт (станом на 15 січня 2024 року) становить 60 000,00 грн, заборгованість (станом на 15 січня 2024 року) складає 70 970,54 грн, баланс на початок періоду 5000,00 грн, баланс на кінець періоду - -10 970,54 грн, сума витрат за період 476 358,23 грн, сума зарахувань за період 405087,59 грн (а.с.71-76). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). У справі встановлено, що 03 червня 2020 року ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг АТ «Універсал Банк», в якій вказано про відкриття рахунку НОМЕР_2 у гривні, а також передбачено сплату відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 3,2% на місяць. Банком на підтвердження наявності не виконаних кредитних зобов`язань надано рух коштів по картці від 25 квітня 2024 року, тобто виписку по рахунку НОМЕР_2 та розрахунок заборгованості. Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мін`юсту від 12 квітня 2012 року № 578/5(далі - Перелік № 578/5), згідно якого до первинних документів, які фіксують факт виконання госоперації та служать підставою для записів у регістрах бухобліку і в податкових документах, віднесені: касові, банківські документи; повідомлення банків; виписки банків; корінці квитанцій і касових чекових книжок. Згідно із бухгалтерським обліком, якість кредиторської заборгованості характеризується показниками, що відбивають своєчасність здійснення розрахунків по зобов`язанням. Приклад цього дає показник частки простроченої кредиторської заборгованості в загальному обсязі. Дані для розрахунку таких показників (саме розрахунку заборгованості) приводяться в розділі «Дебіторська і кредиторська заборгованість» Додатка до бухгалтерського балансу (форма № 5), який складається на підставі первинної бухгалтерської документації в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». При цьому, у вказаному розділі наводяться дані про рух відповідних показників кредиторської заборгованості. Аналіз кредиторської заборгованості проводиться на підставі використання фінансової звітності, бухгалтерського балансу і форми №

5. Для того, щоб співвіднести динаміку величини кредиторської заборгованості зі змінами маштабів діяльності установи, при складанні розрахунку заборгованості, використовуються ряд коефіцієнтів оборотності кредиторської заборгованості, як показники фінансових результатів. Таким чином, розрахунок заборгованості, відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» є похідним від первинної бухгалтерської документації та містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Як вбачається із виписки по рахунку та розрахунку заборгованості, відповідачка впродовж 2020-2023 років активно користувалася кредитною карткою, нею систематично вносились кошти на погашення заборгованості. Отже, відповідачка своїми діями визнавала наявність кредитних правовідносин з АТ «Універсал Банк». Дані обставини відповідачкою не спростовано, доказів щодо неотримання коштів або їх фактичного повернення останньою не надано. Розмір заявленої банком заборгованості за тілом кредиту в розмірі 70 970,54 грн підтверджується наданими позивачем випискою та розрахунком заборгованості, який є арифметично правильним та відповідає умовам вказаного договору, тобто є належним та допустимим доказом утвореної заборгованості. Відповідачкою вказаного розрахунку під час розгляду справи у судах спростовано не було. Встановивши, що ОСОБА_1 не виконала взяті на себе зобов`язання за кредитним договором від 03 червня 2020 року, колегія суддів дійшла висновку про те, що у позивача виникло право вимагати повернення суми кредиту в судовому порядку та стягнення з відповідачки на його користь суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 70 970,54 грн. На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку, що у зв`язку з невідповідністю висновків суду встановленим обставинам справи, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки позовні вимоги та вимоги апеляційної скарги задоволено в повному обсязі, тому судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 3028,00 грн та судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 4542,00 грн, а всього 7570,00 підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк». Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.376, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» - задовольнити. Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 03 червня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позовну заяву Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 03 червня 2020 року в розмірі 70 970,54 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» судовий збір в розмірі 7570,00 грн за подачу позовної заяви та апеляційної скарги. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили. Головуючий Н.П. Пилипчук Судді О.В. Маміна В.Б. Яцина