Постанова 4850 № 200/5233/24

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 жовтня 2024 року справа №200/5233/24 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року у справі № 200/5233/24 (головуючий І інстанції Бабіч С.І.) за позовом ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,- У С Т А Н О В И В: ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - 1-й відповідач) та до Військової частини НОМЕР_1 (далі - 2-й відповідач), у якому просив: - визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення, - січень 2008 року, в сумі 85927,84 грн; - визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.03.2018 року по 21.04.2020 року включно; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію-різницю грошового забезпечення 4095,31 грн в місяць за період з 01.03.2018 року по 21.04.2020 року включно у загальній сумі 105249,47 грн відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078; - визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу за період з 22.04.2020 року по 09.04.2021 року включно; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію-різницю грошового забезпечення 4095,31 грн в місяць за період з 22.04.2020 року по 09.04.2021 року включно у загальній сумі 47505,60 грн відповідно до норм абзацу 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078; - визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу за період з 25.02.2022 року по 13.02.2023 року включно; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію-різницю грошового забезпечення 4095,31 грн в місяць за період з 25.02.2022 року по 13.02.2023 року включно у загальній сумі 47534,85 грн відповідно до норм абзацу 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078. Заявлені позивачем вимоги стосуються нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, яка є складовою частиною заробітної плати (грошового забезпечення), за періоди проходження військової служби з 01.12.2015 року по 09.04.2021 року включно та з 25.02.2022 року по 13.02.2023 року включно. При цьому позивачем пропущено строк звернення до суду з вимогами, які стосуються періоду часу після 19.07.2022 року, оскільки на спірні правовідносини, що мали місце після 19.07.2022 року, розповсюджуються строки звернення до суду з позовом, визначені статтею 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 року № 2352-IX. Згідно з частиною 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у випадку подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею в заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05.08.2024 року судом першої інстанції залишено без руху подану ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та до Військової частини НОМЕР_1 позовну заяву про визнання протиправною бездіяльності та про зобов`язання вчинити певні дії, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали, шляхом надання суду обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до суду з цим позовом (із зазначенням причин пропуску строку та підстав, з яких позивач вважає ці причини пропуску строку поважними) стосовно позовних вимог за період з 19.07.2022 року по 13.02.2023 року. На виконання вимог вказаної ухвали позивачем подано заяву, в якій він просив суд поновити строки звернення до суду та відкрити провадження у цій справі. Заява обґрунтована тим, що у період часу з 19.07.2022 року (тобто з моменту набрання чинності статтею 233 КЗпП України в новій редакції) по теперішній час звільнення позивача з військової служби не відбулось, позивач безперервно проходив військову службу протягом цього часу, а дана позовна заява була подана до суду в тримісячний строк з дня одержання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні (позивач був звільнений з військової служби 04.05.2024 року), що відповідає вимогам статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 року № 2352-IX. На переконання позивача, він не повинен був щомісяця подавати до суду позовні заяви (у період з 19.07.2022 року по 04.05.2024 року), а 29.07.2024 року - у тримісячний термін з дати звільнення - звернувся до суду з позовною заявою щодо спірних питань. Крім того, позивач зазначає про те, що у період з 30.06.2023 року (тобто з дати відміни карантину на території України) і по дату подання даної позовної заяви у нього не було можливості направити до суду позовну заяву в зв`язку з необхідністю виконання завдань за призначенням військової служби, згідно із займаною посадою. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року у справі № 200/5233/24 визнано причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом у частині вимог, які стосуються нарахування і виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 19.07.2022 року по 13.02.2023 року - неповажними. У задоволенні заяви ОСОБА_2 щодо поновлення пропущеного строку звернення до суду з цим позовом - відмовлено. Подану ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та до Військової частини НОМЕР_1 позовну заяву про визнання протиправною бездіяльності та про зобов`язання вчинити певні дії в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 стосовно невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_2 за період з 19.07.2022 року по 13.02.2023 року включно та про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 19.07.2022 року по 13.02.2023 року включно - повернуто позивачу без розгляду. Роз`яснено позивачу, що повернення позовної заяви у частині позовних вимог не позбавляє позивача права повторного звернення з цим позовом у відповідній частині вимог до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Представник позивача не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що на спірні правовідносини розповсюджуються положення частити 2 статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19.07.2022 року), а отже право позивача на звернення до суду із цим позовом у частині вимог за період з 30.01.2020 року по 19.07.2022 року, не обмежене будь-яким строком. Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України. Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Строк може і має бути поновленим судом, але лише у разі наявності достатніх на те поважних причин. Водночас, за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує відповідне рішення і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Суд зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними певних процесуальних дій, передбачених КАС України. Інститут строків в адміністративному судовому процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними, після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. При визначенні початку строку для звернення до суду суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 14.02.2019 року у справі № 805/3881/18-а. Під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Поняття ж "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання виплати, демонструючи свою необізнаність щодо причин визначення спірного розміру виплати, звернулась до вповноваженої особи із заявою щодо надання відповідної інформації. В такому разі особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав, при отриманні від такого органу відповіді на подану заяву. Триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Суд наголошує на тому, що грошове забезпечення (складовою частиною якого є його індексація, бездіяльність щодо невиплати якої позивач просить визнати протиправною та яку позивач просить зобов`язати нарахувати та виплатити йому) є щомісячною виплатою, його розмір щомісяця відомий особі, яка його отримує. Отримуючи його у неналежному, на думку особи, розмірі, вона має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про складові виплати та про те, як вона обрахована, на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових, тощо. Таким чином, з дня отримання виплати особою вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. При цьому суд підкреслює, що індексація грошового забезпечення не є тією виплатою, що належить особі у зв`язку з її звільненням з військової служби або яка виплачується саме при звільненні особи з військової служби, це - щомісячна виплата, щодо якої встановлено окремі умови та порядок нарахування і виплати (Закон України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядок проведення індексації грошових доходів населення, який був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, тощо). З огляду на це, судом першої інстанції не прийнято до уваги викладені у заяві доводи позивача щодо звернення до суду з цим позовом у тримісячний термін з дати звільнення як підстава для визнання строку звернення до суду з позовом таким, що не пропущений. Конституційний Суд України у рішенні від 13.12.2011 року № 17-рп/2011 зауважив, серед іншого, на тому, що обмеження строків звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" вказано, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (Perez de Rada Cavanilles c. Espagne, № 116/1997/900/1112). У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини "Осман проти Сполученого королівства" та пункті 54 рішення "Круз проти Польщі" зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (caso Osman contra Reino Unido, № 23452/94; Kreuz v. Poland, № 28249/95). Таким чином, з огляду на викладене, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі й встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження цих строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Строки звернення до суду обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду або здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Для цього має бути дотримано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку, оскільки згідно з національним законодавством вирішення цього питання віднесено до дискреційних повноважень суду. Поважними причинами визнаються лише обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами або труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій і підтверджені належними доказами. Судом першої інстанції зазначено, що факт проходження військової служби, на який посилається позивач, сам по собі не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку. Позивачем не зазначено, чим саме перебування на військовій службі завадило йому подати даний позов до суду у визначені законом строки. У постанові від 10.11.2022 року у справі № 990/115/22 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, зокрема, про те, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків щодо звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку, у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку. Подібних висновків Верховний Суд дійшов також у постановах від 18.01.2023 року у справі № 160/21195/21, від 16.02.2023 року у справі № 640/4426/22, від 16.02.2023 року у справі № 640/7964/21, від 27.03.2023 року у справі № 160/14362/21, тощо. У постанові від 23.03.2023 року у справі № 761/28821/20 Верховний Суд наголосив на тому, що за усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з цією обставиною. При цьому саме лише посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його продовження (поновлення). З огляду на вищевикладене, розглянувши заяву позивача, суд першої інстанції не знайшов підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом у частині вимог, які стосуються нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 19.07.2022 року по 13.02.2023 року. Частиною 2 статті 123 КАС України встановлено, що у разі, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Згідно з пунктом 9 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідне позовну заяву в частині вимог про визнання бездіяльності 1-го відповідача щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу за період з 19.07.2022 року по 13.02.2023 року включно - протиправною, та про зобов`язання 1-го відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 19.07.2022 року по 13.02.2023 року включно - повернути позивачу без розгляду. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про повернення позивачу позовної заяви в частині вимог. Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані. Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року у справі № 200/5233/24 - залишити без задоволення. Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року у справі № 200/5233/24 - залишити без змін. Повне судове рішення складено 03 жовтня 2024 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя А.А. Блохін Судді Т.Г. Гаврищук І.В. Сіваченко