Постанова 4852 № 160/21243/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 03 жовтня 2024 року м. Дніпросправа № 160/21243/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач), суддів: Суховарова А.В., Головко О.В., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2024 року (суддя Кучугурна Н.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить: - визнати протиправним рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відстрочки від призову під час мобілізації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , згідно з п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, яке оформлене протоколом від 25 липня 2024 року № 1 та доведене до відома ОСОБА_1 повідомленням від 26.07.2024 вих. № 220/4001; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , від 23 липня 2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, який здійснює постійний догляд за хворою матір`ю яка потребує такого догляду на підставі висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, та підготувати для розгляду відповідній комісії матеріали з питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Одночасно з позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду представником позивача подано заяву про забезпечення позову, в якому просить: - вжити заходів забезпечення позову, шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії, пов`язані з прийняттям наказу про призов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправленням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби до моменту набрання законної сили рішенням у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 , про визнання протиправними дій щодо відстрочки від призову під час мобілізації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , згідно з п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, яке оформлене протоколом від 25 липня 2024 року №

1. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2024 року відмовлено адвокатові Салтисюку Юрію Валерійовичу, який діє в інтересах ОСОБА_1 , в задоволенні заяви про забезпечення позову. ОСОБА_1 через свого представника подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивач має право на відстрочку від військової служби на підставі п.9 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», так як є єдиною особою, яка здійснює постійний догляд за своєю тяжко хворою матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Водночас, у момент вручення ОСОБА_1 повідомлення про відмову у наданні відстрочки від військової служби в зв`язку з мобілізацією, що мало місце 01.08.2024, посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_4 , позивачу відразу вручено повістку № 2564, та здійснено виклик на 10 год. 00 хв. 02.08.2024 до відділення № ІНФОРМАЦІЯ_6 для уточнення даних, з метою продовження дій направлених на його мобілізацію. Тобто, як указує представник позивача, відповідачем здійснюються активні дії, направлені на здійснення призову позивача до лав Збройних сил України, незважаючи на реалізацією ним права на оскарження протиправного рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу. Позивач звертається з заявою про забезпечення позову на період розгляду адміністративної справи в суді, так як невжиття такого заходу забезпечення позову може істотно ускладнити поновлення порушених прав позивача у разі вирішення спору на його користь, а також негативно вплинути на права особи, за якою позивач здійснює постійний догляд, привести до незворотних наслідків у вигляді критичного погіршення стану здоров`я або виникнення ризику для життя в цілому. Також позивач просить суд застосувати заходи забезпечення позову на час розгляду адміністративної справи, так як в іншому випадку не вжиття заходів забезпечення позову, може призвести до вчинення відповідачем дій по мобілізації, і як наслідок змінить статус позивача з військовозобов`язаного на військовослужбовця і це унеможливить реалізацію права на відстрочку, а також виконання рішення суду. Позивач стверджує, що він має право на відстрочку від мобілізації та не підлягає мобілізації взагалі, з огляду н положення статті 23 Закону України №3543-XII, так як він є єдиною особою, яка здійснює постійний догляд за тяжко хворою матір`ю, що потребує постійного догляду, що відповідно підтверджено висновком ЛКК. Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків. Частинами 1, 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. За приписами частини 4 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову. У відповідності до частини 1, 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії. За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову, існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними. При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування. Тобто, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі. При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17, від 29 листопада 2022 року у справі № 640/17821/21, від 06 грудня 2022 року у справі № 140/8745/21. Суд апеляційної інстанції зазначає, що 16.05.2024 постановою Кабінету Міністрів України № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі по тексті Порядок № 560), який визначає: - механізм реалізації повноважень та взаємодію між місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від підпорядкування і форми власності, органами військового управління, органами та підрозділами, що входять до системи поліції, та посадовими особами територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з організації проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період; - процедуру оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів; - процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов`язаних та резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи; - процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення; - організацію медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби; - процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період; - механізм відправлення військовозобов`язаних та резервістів до місць проходження військової служби. Відповідно до п.6 Порядку № 560 призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає: - оповіщення резервістів та військовозобов`язаних про виклик до районного (об`єднаного районного) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу, міського (районного у містах, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів України; - прибуття резервістів та військовозобов`язаних до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів, уточнення своїх персональних даних, внесення відповідних змін у військово-облікові документи та до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів; - проходження резервістами та військовозобов`язаними медичного огляду для визначення придатності до військової служби; - перевірку підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення; - документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації; - відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби. Відповідно до матеріалів справи, відповідачем вручено позивачу повістку №2564 на ім`я ОСОБА_1 , якому належить з`явитися до першого відділу ІНФОРМАЦІЯ_4 02.08.2024 о 10:00 год для уточнення військово облікових даних. Тобто, твердження позивача про подальшу мобілізацію базуються на припущеннях. З огляду на викладене, повістка, на яку посилається заявник, є лише засобом оповіщення військовозобов`язаної особи для її прибуття на вказану дату до територіального центру комплектування, та не має обов`язкового наслідку залучення до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період. Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції про недостатність обґрунтованих підстав, які б вказували на необхідність забезпечення позову саме у такий спосіб та за даних обставин, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, захист яких стане взагалі неможливим без вжиття таких заходів. З урахуванням викладеного апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини, що мають значення для вирішення питання щодо забезпечення позову, ухвала прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду. Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2024 року залишити без змін. Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддями та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий - суддя Т.І. Ясенова суддя А.В. Суховаров суддя О.В. Головко