Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/14753/25

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 червня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/14753/25 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Димерлія О.О., суддів Шляхтицького О.І., Лук`янчук О.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 14.05.2025 року у справі №420/14753/25 щодо відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову У С Т А Н О В И В: 12 травня 2025 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просив: - визнати протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом від 13.02.2025 року №7, про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки на підставі пункту 3 частини 1 статті 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо надання відстрочки від призову під час мобілізації та прийняти рішення, яким надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", у зв`язку з перебуванням на утриманні трьох дітей. Разом з цим, 12.05.2025 року ОСОБА_1 скеровано до Одеського окружного адміністративного суду заяву про забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії, пов`язані з прийняттям наказу про призов позивача на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправленням на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі. Мотивуючи таке звернення позивач зазначав про те, що якщо позивач буде призваний на військову службу під час мобілізації, він набуде статусу військовослужбовця, яке у свою чергу унеможливить реалізацію його права на відстрочку, а також виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 14.05.2025 року у справі №420/14753/25 у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено повністю. Приймаючи зазначене судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що наведені заявником доводи й аргументи не є достатніми та переконливими для висновку про необхідність застосування заходів забезпечення позову за правилами, встановленими положеннями статтями 150-151 КАС України. Не погоджуючись із вище наведеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій з посиланням на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для правильного вирішення спірного процесуального питання, викладено прохання скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 14.05.2025 року у справі №420/14753/25 із прийняттям нового судового рішення про задоволення заяви щодо забезпечення позову. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивач має право на відстрочку від мобілізації та не підлягає мобілізації взагалі. З метою надання відстрочки від призову за мобілізацією відповідно до статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", так як він є багатодітним батьком та на його утриманні перебуває троє неповнолітніх дітей, заявник звернувся до відповідача із заявою про оформлення відстрочки від призову, але комісією відмовлено у наданні відстрочки. Як стверджує скаржник, у разі призову позивача на військову службу під час мобілізації, він набуде статусу військовослужбовця, яке унеможливить реалізацію його права на відстрочку, а також виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог. Відтак, на переконання скаржника, невжиття заходів забезпечення позову унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду шляхом подання позову. В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту установлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування судом норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Як установлено апеляційним судом, ОСОБА_1 є військовозобов`язаним. ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Відповідно до рішення комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформленого протоколом від 13.02.2025 року №7, заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» розглянуто та у наданні відстрочки відмовлено. (а.с.25) Уважаючи вказане рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 протиправним, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, а також із заявою про забезпечення позову. Умови та порядок вжиття заходів забезпечення адміністративного позову визначено статтею 150 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Згідно із частиною 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено, крім іншого, шляхом: забороною відповідачу вчиняти певні дії. Заходи забезпечення мають бути адекватними та співмірними. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття таких заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник має намір звернутись до суду. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Заходи забезпечення позову застосовуються задля гарантування реального виконання в майбутньому судового рішення у випадку його ухвалення на користь позивача. Водночас, для виконання таких заходів потрібно додержуватися щонайменше однієї з умов, визначених у частині другій статті 150 КАС України. При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення у справі, а також вказати, у чому, зокрема, будуть полягати дії, направлені на відновлення його прав, оцінити складність вчинення таких дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними. Підстави, за наявності яких судом може бути вжито заходів забезпечення позову, є оціночними, тому, всупереч цілям статті 150 КАС України, містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову у разі формального дотримання її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших ніж ті, яким вдалося б запобігти, відтак, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на поведінку учасників переконатися, що загроза правам, свободам та інтересам особи має реальний характер. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункті 1 частини другої статті 150 КАС України. Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки. У постанові від 18.05.2021 року у справі № 914/1570/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому, важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, та без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами. Натомість, матеріали справи не містять жодного доказу, який би підтверджував, що не вжиття судом заходів забезпечення позову унеможливить або утруднить виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Ані в заяві про забезпечення позову, ані в апеляційній скарзі позивачем не наведено належним чином обґрунтованих доводів, з посиланням на законодавчі приписи, які дійсно свідчать, що в разі прийняття судом позитивного для ОСОБА_1 рішення по суті заявлених позовних вимог про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву щодо надання відстрочки від мобілізації, такий судовий акт виконати буде неможливо або складно. При цьому, за наслідком дослідження змісту заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, а також апеляційної скарги, у системному зв`язку із наявними у матеріалах справи доказами, колегією суддів установлено, що заявником належним чином не обґрунтовано та документально не підтверджено існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам захист яких стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Крім того, суд апеляційної інстанції не надає оцінки доводу скаржника стосовно перебування на його утриманні дітей, адже означене свідчатиме про вирішення судом питання відносно наявності у нього права на відстрочку до прийняття рішення по суті заявлених позовних вимог. В контексті наведеного, судова колегія зауважує, що суд не вправі вживати заходи забезпечення позову, які фактично є рівнозначними задоволенню позову по суті заявлених позовних вимог. З урахуванням наведеного, колегія суддів уважає правильним висновок окружного адміністративного суду про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову. За таких обставин, ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а викладені скаржником в апеляційній скарзі доводи не свідчать про порушення окружним адміністративним судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. У відповідності до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно установив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 14.05.2025 року у справі №420/14753/25 щодо відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами судового рішення. Суддя-доповідач О.О. Димерлій Судді О.І. Шляхтицький О.В. Лук`янчук