Постанова Дніпровський апеляційний суд № 214/1530/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6730/24 Справа № 214/1530/24 Суддя у 1-й інстанції - Ковтун Н. Г. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 жовтня 2024 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Агєєва О.В., суддів: Бондар Я.М., Корчистої О.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу № 214/1530/24 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 квітня 2024 року, ухвалене у складі судді Ковтун Н.Г., - ВСТАНОВИВ: У лютому 2024 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в обґрунтування якого зазначив, що 30.12.2019 ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок шляхом підписання заяви №б/н від 30.12.2019. Підписанням заяви відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг» та Тарифами банку складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. У зв`язку із неналежним виконанням умов кредитного договору відповідачем, станом на 24.01.2024р. виникла заборгованість за кредитом у розмірі 90105,81 грн, з яких: 72690,33 грн - заборгованість за кредитом, 17415,48 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом, яку позивач просив стягнути на свою користь, а також судовий збір у розмірі 2422,40 грн. Рішенням Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 квітня 2024 року позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 30.12.2019 року у розмірі 72690 грн. 33 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі1954 грн. 20 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погодившись з зазначеним рішенням АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог, в іншій частині рішення суду залишити без змін. В обґрунтування зазначає, що підписавши заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг, відповідач згідно зі статтею 634 ЦК України приєдналась до Умов і Правил надання банківських послуг та прийняла зобов`язання про їх дотримання. Тобто, відповідач була належним чином повідомлена про умови кредитування, у тому числі щодо сплати відсотків. Активація картки та користування картковим рахунком свідчать про укладення сторонами кредитного договору, а тому підстави для відмови в задоволенні вимог про стягнення процентів за користування кредитом відсутні. З розрахунку заборгованості вбачається, що боржник користувався кредитною карткою та погодився зі зміною кредитного ліміту на картці. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч.3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Ціна у позову у даній справі складає 90 105,81 грн., що є меншим ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому дану справу слід розглядати без повідомлення учасників справи. Відповідно до пункту 15постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку`у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується. Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Позивач просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення лише у частині відмовлених позовних вимог, що стосуються стягнення заборгованості по відсоткам. Таким чином, у іншій частині судове рішення не оскаржується та апеляційним судом не переглядається. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню з наступних підстав. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону. Судом встановлено, що 30.12.2019 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № б/н, згідно з умовами якого відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку», отримавши кредитну картку для користування кредитними коштами. В матеріалах справи міститься копія анкети-заяви про приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку», яка містить анкетні дані ОСОБА_1 та підписана нею. Відповідач в анкеті-заяві підтвердила свою згоду на те, що дана заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг», які викладені на офіційному сайті банку www.privatbank.ua складають між нею і банком договір про надання банківських послуг. В пункті 1 заяви про приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг» передбачені істотні умови договору «Кредитні картки». Пунктом 1.2 заяви про приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг» передбачені основні умови кредитування, зокрема, тип кредиту відновлювальна кредитна лінія, розмір кредитного ліміту, який не перевищує 50000,00 грн. для карт «Універсальна» та 75000,00 грн. для карт «Універсальна Gold», а також строк кредитування 12 місяців з пролонгацією. Згідно з п.1.3 заяви про приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку» процентна ставка становить 43,2% річних для карт «Універсальна» та 42,0% річних для карт «Універсальна Gold». Відповідно до п.2.1.1.2.6 «Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку», сторони узгодили, що в період строку користування кредитом клієнт має право змінювати вид кредитної картки. При цьому сторони узгодили, що в такому разі оплатність за користування кредитом може змінюватися як в сторону збільшення, так і в сторону зменшення, відповідно до діючих тарифів банку для відповідного типу карток на дату зміни типу картки. При цьому зміна картки не потребує додаткового погодження сторонами. На виконання умов кредитного договору № б/н від 30.12.2019 року ОСОБА_1 надано кредитну картку № № НОМЕР_1 , тип картки «Універсальна GOLD» з терміном дії до 11/23. Випискою по рахунку за період з 01.01.2020 по 24.01.2024 року підтверджується, що ОСОБА_1 користувалась кредитними коштами, в тому числі шляхом зняття готівки в банкоматі, оплати товарів та послуг, переказу коштів на банківські карти інших клієнтів, а також сплачувала кошти на погашення заборгованості за кредитним договором. З долученого до матеріалів справи розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором №б/н від 30.12.2019 року, укладеним між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 станом на 24.01.2024 року вбачається, що така становить 90105,81 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 72690,33 грн. та заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 17415,48 грн. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, у зв`язку з чим суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 72690,33 грн. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки у паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. Апеляційний суд не погоджується з такими висновками та зазначає наступне. Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. За змістом статей 205, 207 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у томі числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. За положеннями ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Частиною першою статті 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК Україниякщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів. Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. На підтвердження своїх вимог, банком надано суду заяву позичальника ОСОБА_1 про приєднання до Умов та Правил надання послуг від 18.02.2023 року, яка підписана сторонами та містить погоджені умови, зокрема, щодо розміру відсотків за користування кредитом з використанням картки «Універсальна GOLD» на рівні 42,0% річних (а.с.12); враховуючи, що відповідачем не заперечується факт підписання вказаної заяви, відкриття банківського рахунку, отримання банківської картки та користування кредитним лімітом, - колегія дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за простроченими відсотками за користування кредитом в сумі 17 415,48 грн. Зазначена вище заборгованість підтверджується наданими позивачем випискою з особового рахунку та детальним розрахунком заборгованості, який складений у зручній табличній формі, арифметично правильний та не спростований відповідачем. Нарахування відсотків за користування кредитом здійснювалось банком у межах погодженої сторонами відсоткової ставки, тобто у межах 42,0% річних. Відповідно до виписки з особового рахунку, ОСОБА_1 користувалась кредитним лімітом з 01.01.2020 року, що свідчить про визнання відповідачем умов кредитного договору від 30.12.2019 року. На викладене суд першої інстанції уваги не звернув та, залишивши поза увагою надану банком виписку з особового рахунку, яка доводить факт отримання відповідачем кредитних коштів, користування ними, а також підтверджує погодження між сторонами процентної ставки за користування кредитом, що узгоджено у заяві про приєднання до Умов та Правил надання послуг від 30.12.2019 року підписаної відповідачем. З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь банку заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 17 415, 48 грн. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішення суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» в оскаржуваній частині є обґрунтованою, рішення суду в частині відмовлених позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитом підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог. Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Таким чином, з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» підлягає стягненню судовий збір сплачений за подання апеляційної скарги в розмірі 4542 грн. (а.с.151). Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити. Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 квітня 2024 року в частині позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитом скасувати, та ухвалити в цій частині нове рішення. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за простроченими відсотками у розмірі 17 415 (сімнадцять тисяч чотириста п`ятнадцять) грн. 48 коп. В решті рішення суду залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 4542 (чотири тисячі п`ятсот сорок дві) грн. 00 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України. Судді: