Постанова Миколаївський апеляційний суд № 490/5374/23

02.10.24 22-ц/812/1329/24 Справа №490/5374/23 Провадження № 22-ц/812/1329/24 Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М. П О С Т А Н О В А Іменем України 01 жовтня 2024 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого - Яворської Ж.М., суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М., із секретарем судового засідання - Лівшенком О.С., за участі представника позивача - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 04 березня 2024 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Чулупа О.С., у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В: У червні 2023 року Акціонерне товариство «Кредобанк» (далі АТ «Кредобанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Обґрунтовуючи позовні вимоги вказували, що 08 червня 2021 року ОСОБА_2 уклав з ПАТ «Кредобанк» кредитний договір №CL-313700. Відповідно до п. 2.1., кредитного договору № CL-133443 банк видає позичальнику кредити у розмірі 285081,99 грн. до 05 червня 2026 року на цілі визначені у п. 2.4 Кредитного договору. Процента ставка за користування кредиту становить 35 % річних. Зазначають, що відповідач своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 08 травня 2023 року утворилася заборгованість у розмірі 329153,28 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту 255482,40 грн; заборгованості за відсотками 73670,88 грн. Враховуючи вищевикладене просили стягнути з ОСОБА_2 на їх користь заборгованість за кредитним договором №CL-313700 розмірі 329153,28 грн. Рішенням Центрального районного суду м.Миколаєва від 04 березня 2024 року позов АТ «Кредобанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ «Кредобанк» заборгованість за кредитним договором № CL-313700 від 08 червня 2021 року в розмірі 329153,28 грн., з якої: заборгованість за тілом кредиту 255482,40 грн., заборгованість за відсотками 73670,88 грн. та судовий збір у сумі 4937,31 грн. Ухвалюючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не виконав зобов`язань, узятих на себе за кредитним договором, у зв`язку із чим позовні вимоги є обґрунтованими й підлягають задоволенню. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 не згоден з рішенням суду першої інстанції та вважає, що воно прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просив про його скасування та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Так, вказує, що сума заборгованості складається з заборгованості за кредитом в сумі 255482,40 грн. та заборгованості за відсотками в сумі 73670.88 грн. При цьому, нарахування відсотків здійснено установою банку самостійно, в свою чергу відповідач вважає, що з метою повного та об`єктивного розгляду справи, враховуючи специфіку нарахування відсотків банківськими установами та приймаючи до уваги відсутність належного та обґрунтованого розрахунку відсотків за користування кредитом, по справі має бути призначена судова економічна експертиза. Крім цього, під час розгляду справи не досліджувалися обставини можливої вимоги банку до позичальника щодо придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг, що заборонено ч.3 ст.55 Закону України «Про банки та банківську діяльність». Правом на подачу відзиву представник позивача не скористався. Про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлялися належним чином. За адресою реєстрації відповідача апеляційним судом направлялися судові повістки про розгляд справи 03 вересня та 01 жовтня 2024 року, проте поштові відправлення поверталися з відміткою: на 03 вересня 2024 року у довідці Укрпошти про причини повернення зазначено «за закінченням терміну зберігання», при повторному направленні - «відсутній за вказаною адресою», на 01 жовтня 2024 року - у одній і тій же довідці про причинами повернення вказано як і «за закінченням терміну зберігання», та і «відсутній за вказаною адресою», а при повторному направленні у довідці про повернення взагалі не вказано причини повернення . Однак, за обставин цієї справи - це не є свідченням необізнаності відповідача про розгляд справи, позаяк 03 вересня 2024 року відповідач ОСОБА_2 особисто через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи відповідно до якого останній з метою забезпечення його права на правничу допомогу просив про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв`язку з тим, що 02 вересня 2024 року ним укладено договір про надання правничої допомоги з адвокатом Берестовим Є.В. Клопотання було задоволено, розгляд справи відкладено на 01 жовтня 2024 року на 14.00 год. 01 жовтня 2024 року відповідач ОСОБА_2 особисто через канцелярію суду надав клопотання про призначення по справі судової економічної експертизи. Зважаючи на таке, справу розглянуто за відсутності відповідача, який обізнаний про дату, час та місце розгляду справи. У судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення суду без змін. За правилами частини другої статті 183 ЦПК України до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження). Згідно з частиною четвертою статті 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду. Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі №750/14000/21. Надаючи апеляційному суду клопотання про призначення судової економічної експертизи, відповідач не додав доказів направлення (надання) позивачеві копії такого клопотання. Представник позивача заперечував отримання такого клопотання від відповідача. З цього вбачається, що відповідач не дотримався визначеного процесуального порядку, що позбавило протилежну сторону подати заперечення щодо вказаної заяви. Отже, до клопотання відповідача ОСОБА_2 підлягають застосуванню правила частини четвертої статті 183 ЦПК України. Таким чином, колегія суддів, керуючись правилами статті 183 ЦПК України, приходить висновку про залишення клопотання про призначення судової економічної експертизи без розгляду та його повернення, оскільки заявником не подано доказів направлення (надання) копії такого клопотання іншому учаснику справи. Заслухавши доповідь судді - доповідача, представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 стаття 4 ЦПК України). Згідно зі статтею 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Таким вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає в повній мірі. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що 08 червня 2021 року між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_2 укладено Кредитний договір № CL-313700, згідно якого відповідачу було надано кредит у сумі 285081,99 грн. Строк кредитування 60 місяців до 05 червня 2026 року. Згідно п.4.1 умов Договору, за користування кредитом Позичальник сплачує Банку відсотки, за процентною ставкою 35 % річних. Пунктом 4.4 цього договору передбачено, що загальні витрати позичальника по кредиту за цим кредитним договором становлять 327801,08 грн. Реальна річна процентна ставка 41,19 %, пункт 4.5 договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника за цим кредитним договором становить 612883 грн. 07 коп. (п.4.6 договору). Позичальник зобов`язаний повернути банку кредит у повному обсязі в порядку і терміни, передбачені цим договором та/або додатками до нього. Позичальник здійснює погашення заборгованості за цим договором відповідно до графіку платежів (додаток №1 до кредитного договору). Всього позичальник зобов`язаний здійснити 60 щомісячних платежів по 10212 грн. щомісячно, кожного останнього числа відповідного місяця, впродовж 60 місяців з дати укладення кредитного договору. Перший та останній платежі можуть відрізнятися розміром суми Щомісячного платежу. Щомісячні платежі з 08 червня 2021 року до 05 червня 2026 року погашаються в однаковому порядку. Позичальник щомісячно здійснює повернення суми заборгованості за кредитом, сплачує проценти за користування кредитом, у вигляді рівних сум ануїтентного платежу (розмір якого визначається п. 6.2 Кредитного договору). Повернення кредиту здійснюється у порядку, передбаченому п.п.6.3.1-6.3.5 кредитного договору. Погашення заборгованості за кредитним договором здійснюється в наступній черговості: у першу чергу прострочені платежі по сплаті процентів за користування кредитом, прострочені платежі по поверненню кредиту (основного боргу); у другу чергу поточні платежі по сплаті нарахованих процентів за користування кредитом, поточні платежі по поверненню кредиту (основного боргу); у третю чергу прострочені платежі по сплаті комісії та інших платежів, які передбачені кредитним договором, поточні платежі по сплаті комісії та інших платежів, які передбачені кредитним договором, пеня, штрафи та інші види неустойки, дострокові платежі по поверненню кредиту (основного боргу) на наступний місяць/місяці. В п.п.6.9, 6.10 кредитного договору визначено, що банк у випадках, передбачених п.3.3 цього договору, вправі вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за кредитним договором, про що письмово повідомляє позичальника. Позичальник зобов`язаний після отримання повідомлення банку, передбаченого п.6.9 кредитного договору, усунути порушення умов кредитного договору, які вказані в повідомленні, протягом 30 календарних днів з дня отримання такого повідомлення. Якщо позичальник не усунув вказані порушення, то він зобов`язаний достроково повернути кредит, проценти, комісії та інші належні до сплати платежі за кредитним договором не пізніше 31-го календарного дня після отримання письмового повідомлення банку (п.6.9 кредитного договору). Також банком надано копію підписаного позичальником паспорту споживчого кредиту від 08 червня 2021 року. Згідно меморіального ордеру № 31122655 від 08 червня 2021 року АТ «Кредобанк» перерахував ОСОБА_2 кошти в розмірі 57970 грн. Меморіальним ордером № 31122670 від 08 червня 2021 року підтверджується перерахування АТ «Кредобанк» ОСОБА_2 кошти в розмірі 227111,99 грн. З виписки з особового рахунку відповідача вбачається, що за період з 08 червня 2021 року по 08 травня 2023 року ОСОБА_2 користувався кредитними коштами, здійснював операції щодо погашення кредитних коштів. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань, зокрема, несплати коштів відповідно до графіку платежів, 29 березня 2023 року АТ «Кредобанк» надіслав відповідачу досудову вимогу щодо виконання договірних зобов`язань, відповідно до змісту якої, банк вимагав від відповідача протягом 30 календарних днів з моменту отримання даної вимоги, але в будь-якому випадку не пізніше 35 календарних днів з моменту надсилання вимоги, усунути порушення умов кредитного договору та погасити прострочену заборгованість в розмірі 44443 грн. 49 коп., у випадку невиконання даної вимоги у визначений строк, достроково повернути кредит у повній непогашеній сумі 314 014 грн. 77 коп. та сплатити всі нараховані і не сплачені проценти за користування кредитом, комісії та інші платежі, передбачені кредитним договором. Досудову вимогу АТ «Кредобанк» направив за адресою зареєстрованого місця проживання відповідача ОСОБА_2 , вказану ним в кредитному договорі, що підтверджено описом вкладення у цінний лист з відбитком штемпеля АТ «Укрпошта», списком згрупованих відправлень Укрпошта Експрес, фіскальним чеком АТ «Укрпошта». Інформації про вручення такого листа ОСОБА_2 (отримання ним вимоги банку) матеріали справи не містять. Із поданого позивачем розрахунку заборгованості, за кредитним договором № CL- 313700 від 08 червня 2021 року вбачається, що у ОСОБА_2 утворилась заборгованість в розмірі 329153,28 грн., з якої: заборгованість за тілом кредиту - 255482,40 грн., заборгованість за відсотками - 73670,88 грн. та судовий збір у сумі 4937,31 грн. Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність позовних вимог. У статті 525 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно зі статтею 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. У частині другій статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. За правилом статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Як свідчать матеріали справи, позичальник ОСОБА_2 не заперечує укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів та їх використання на умовах, погоджених сторонами на час укладення кредитного договору. Позивачем у справі доведено порушення ОСОБА_2 кредитних зобов`язань, у зв`язку із чим утворилася кредитна заборгованість. Зі змісту розрахунку заборгованості за договором кредиту №СL-313700 від 08 червня 2021 року, вбачається, що він ґрунтується на первинних документах - банківських виписках по рахунку, копії яких містяться у матеріалах справи, а тому зазначений документ вважається належним та допустимим доказом на підтвердження розміру заборгованості. В той же час, ОСОБА_2 не надано суду жодних доказів на спростування розміру кредитної заборгованості. Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона, згідно вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, зокрема щодо розміру кредитної заборгованості, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв`язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки колегія суддів прийшла до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 141 ЦПК України підстав вирішення питання нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 04 березня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий Ж.М. Яворська Судді Т.М. Базовкіна Л.М. Царюк Повний текст постанови складено 02 жовтня 2024 року.