Постанова 4813 № 494/936/21

Номер провадження: 22-ц/813/4589/22 Номер справи місцевого суду: 494/936/21 Головуючий у першій інстанції Панчишин А. Ю. Доповідач Сєвєрова Є. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29.03.2022 м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії: головуючого - Сєвєрової Є.С., суддів: Вадовської Л.М., Колеснікова Г.Я., учасники справи: позивач - Акціонерне товариство «Кредобанк», відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Березівського районного суду Одеської області від 27 серпня 2021 року у складі судді Панчишина А.Ю., в с т а н о в и в: У липні 2021 року Акціонерне товариство «Кредобанк» (далі АТ «Кредобанк») звернулось із позовом, в якому просить стягнути солідарно із відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором №CL-253756 від 10.01.2020 в розмірі 108219,29 грн, а також судові витрати, які складаються із судового збору в сумі 2270 грн та 10821,92 грн витрат на професійну правничу допомогу. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 10.01.2020 між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №CL-253756, згідно з яким Банк зобов`язується надати у власність позичальникові грошові кошти на умовах поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання, а позичальник зобов`язується використати кредит на цілі, вказані в цьому договорі, повернути кредит, сплатити проценти та інші платежі в строк та на умовах, визначених договором. АТ «Кредобанк» свої зобов`язання за договором виконав, надав позичальнику кредит у сумі 68289,37 грн (пункт 2.1 договору), що підтверджується меморіальним ордером №1731743 на суму 68289,37 грн., натомість позичальник в порушення умов договору, не виконує свої зобов`язання за договором, внаслідок чого виникла заборгованість на загальну суму 108219,29 грн. Оскільки відповідач ОСОБА_1 має зареєстрований шлюб із ОСОБА_2 , що підтверджується відміткою в паспорті та підписом останнього в анкеті-заяві про видачу кредитних коштів, а тому кредит отриманий в інтересах сім`ї, відтак відповідачі мають нести солідарну відповідальність. Рішенням Березівського районного суду Одеської області від 27 серпня 2021року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ «Кредобанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 108219 грн, судові витрати. ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить суд скасувати рішення і ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права. Зазначає, що кредит є споживчим, за умовами договору банк вправі вимагати дострокового повернення кредиту, законом передбачений обов`язковий порядок досудового врегулювання питання, банком цей обов`язок не дотриманий, що позбавляє права на стягнення коштів с судовому порядку. Долучена до позовної заяви досудова вимога повернулася відправнику неврученою, тобто вимогу ним не отримано, крім того, додані документи не можуть вважтися належним доказом відправлення вимоги, тому обов`язок сплати боргу відсутній. ОСОБА_2 згоди на укладання договору не надавала, сам факт реєстрації шлюбу не є підтвердженням перебування у шлюбних відносинах. Справу розглянуто без виклику учасників справи в порядку ст. 369 ЦПК України. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов наступних висновків. Встановлено, що 10.01.2020 між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №CL-253756, згідно з яким Банк зобов`язується надати у власність позичальникові грошові кошти на умовах поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання, а позичальник зобов`язується використати кредит на цілі, вказані в цьому договорі, повернути кредит, сплатити проценти та інші платежі в строк та на умовах, визначених договором. АТ «Кредобанк» свої зобов`язання за договором виконав, а саме надав позичальнику кредит у сумі 68289,37 грн. (пункт 2.1 договору), що підтверджується меморіальним ордером №1731743 на суму 68289,37 грн. та випискою руху коштів по рахунку НОМЕР_1 з 10.01.2020 по 26.05.2021, натомість позичальник в порушення умов договору, не виконує свої зобов`язання за договором. Відповідно до п. 2.1 договору строк (термін) кредитування становить 60 місяців з дати укладення кредитного договору з кінцевим строком повернення 09 січня 2025 року. Пунктом 4.1 договору сторонами погоджено, що за користування кредитом позичальник сплачує Банку відсотки, за процентною ставкою 55 % річних. Проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту методом «факт/360» (фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360), за ставкою, визначеною п. 4.1 кредитного договору, з дня видачі кредиту до дня повернення кредиту в повному обсязі, якщо інше не випливає з умов цього кредитного договору (п. 4.2 договору). Відповідно до п. 4.3 договору за надання послуг позичальник сплачує Банку комісії в порядку, строки та розмірі, передбачені п. 2.10 кредитного договору. Пунктом 4.5 договору визначено реальну річну процентну ставку 71,19 % річних. Пунктом 6.2 договору визначено, що позичальник здійснює погашення заборгованості за цим кредитним договором відповідно до Графіку платежів (додаток № 1 до цього кредитного договору). Всього позичальник зобов`язаний здійснити 60 щомісячних платежів по 3397 грн. щомісячно, кожного останнього числа відповідного місяця, впродовж 60 місяців з дати укладання кредитного договору. Перший і останній платежі можуть відрізнятись за розміром суми щомісячного платежу. Щомісячні платежі з 10.01.2020 до 09.01.2025 погашаються в однаковому порядку. Згідно із п. 10.4 договору шляхом підписання цього кредитного договору, позичальник підтверджує, що він до видачі кредиту ознайомився з діючими Тарифами Банку та Правилами надання комплексних банківських послуг фізичним особам у АТ «Кредобанк»; ознайомився із реальною річною процентною ставкою та орієнтовною загальною вартістю кредиту, а також іншою інформацією про споживчий кредит та інше. 28.04.2021 банк направив ОСОБА_1 повідомлення - вимогу про дострокове повернення кредитних коштів, у зв`язку з порушенням кредитних зобов`язань, проте 28.05.2021 досудова вимога повернулась відправнику за поштовою адресою не врученою з відміткою «за закінченням встановленого терміну зберігання конверту». Задовольняючи позов, суд виходив з того, що зобов`язання є невиконаним, заходи досудового врегулювання спору були безрезультатними, відтак наявні підстави для стягнення в судовому порядку. Такий висновок суду відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на законі. Відповідно до ч. 1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно із частиною 1статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина1статті 1048 ЦК України). Відповідно до вимог ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової часини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України). У договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (частина друга статті 627 ЦК України у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг", який набрав чинності 16 жовтня 2011 року). Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України у вказаній редакції). Споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22 частини першої статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункт 23 частини першої зазначеної статті у відповідній редакції). 10 червня 2017 року набрав чинності Закону України "Про споживче кредитування", який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні. Закон України "Про захист прав споживачів" застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування" (стаття 11 Закону України "Про захист прав споживачів" у редакції, чинній з 10 червня 2017 року). Отже, регулювання правовідносин банку зі споживачем щодо кредитування для споживчих потреб до 10 червня 2017 року відбувалося з урахуванням приписів Закону України "Про захист прав споживачів". З 10 червня 2017 року на ці відносини поширюється Закон України "Про споживче кредитування", а у частині, що йому не суперечить, - також Закон України "Про захист прав споживачів". Визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб. Установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, суд повинен застосувати до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 14 вересня 2016 року у справі N 6-223цс16). Якщо кредитодавець згідно з договором про надання споживчого кредиту одержує внаслідок порушення споживачем умов договору право на вимогу повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, або на вилучення продукції чи застосування іншої санкції, він може використати таке право лише у разі: 1) затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла щонайменше - на три календарні місяці; або 2) перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків; або 3) несплати споживачем більше однієї виплати, яка перевищує п`ять відсотків суми кредиту; або 4) іншого істотного порушення умов договору про надання споживчого кредиту. Якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - шістдесяти календарних днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність (частина десята статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" зі змінами, передбаченими Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг", який набрав чинності 16 жовтня 2011 року). Наведені приписи дають підстави виснувати, що частина десята статті 11 зазначеного Закону у редакції, що була чинною до 10 червня 2017 року, встановила обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту. Виданий кредит ОСОБА_1 можна вважати споживчим. Пунктом 6.9. кредитного договору передбачено, що у випадках, передбачених п.3.3. кредитного договору банк вправі вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів, про що письмово повідомляє позичальника. Відповідно до п.6.10 позичальник зобов`язаний після отримання повідомлення банку, передбаченого п.6.9 договору. Усунути порушення умов кредитного договору, вказаних у повідомленні протягом 30 днів із отримання повідомлення. Якщо позичальник не усунув указані порушення, то він зобов`язаний достроково повернути кредит, проценти, комісії та інші належні з нього платежі за кредитним договором не пізніше 31-го календарного дня після отримання повідомлення банку. Банком дотримано процедуру повідомлення ОСОБА_1 шляхом направлення повідомлення-вимоги про дострокове повернення кредитних коштів на адресу позичальника, у зв`язку з порушенням кредитних зобов`язань. Невручене повідомлення з відміткою «за закінченням встановленого терміну зберігання конверту» є підтвердженням виконання банком обов`язку, а його неотримання - наслідком поведінки боржника. Повідомлення банку направлено цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення, що є ознакою добросовісності дій кредитора, тому не приймаються до уваги доводи про те, що долучені документи не можна вважати доказами, оскільки інших доказів відправлення не передбачено. Встановлено, що зобов`язання своєчасно не виконувалося, порушення зобов`язання надавало кредитору право дострокового звернення, з часу перебування справи в суді, боржник не намагався погасити борг хоча б частково. Викладене свідчить про уникнення від виконання зобов`язання, в якому доводи про неотримання досудової вимоги слід вважати способом ухилення від виконання. Відповідно до ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки ОСОБА_1 не представлено доказів на підтвердження повноважень діяти від імені ОСОБА_2 , рішення суду переглядається лише в межах доводів щодо рішення, ухваленого про стягнення заборгованості з останнього. З огляду на викладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Березівського районного суду Одеської області від 27 серпня 2021 року в частині вимог АТ «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий: Судді: