Ухвала КАС ВС № 640/14941/21

УХВАЛА 01 жовтня 2024 року м. Київ справа №640/14941/21 адміністративне провадження № К/990/31597/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Єресько Л.О., суддів: Соколова В.М., Губської О.А., перевіривши касаційну скаргу Національного антикорупційного бюро України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 січня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2024 року у справі № 640/14941/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національного антикорупційного бюро України про визнання протиправним та скасування актів, - УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Національного антикорупційного бюро України (далі - відповідач), в якому просив: - визнати протиправним та скасувати наказ Директора Національного антикорупційного бюро України № 785-н від 29 березня 2021 року «Про поновлення на посаді ОСОБА_2 »; - визнати протиправним та скасувати наказ Директора Національного антикорупційного бюро України № 46-ДСК від 29 березня 2021 року «Про внесення змін до структури, штатного розкладу та штатного розпису Національного антикорупційного бюро України»; - визнати протиправним та скасувати наказ Директора Національного антикорупційного бюро України № 48-ДСК від 31 березня 2021 року «Про внесення змін до структури, штатного розкладу та штатного розпису Національного антикорупційного бюро України»; - визнати протиправним та скасувати наказ Директора Національного антикорупційного бюро України № 1027-н від 29 квітня 2021 року «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_2 » з внесеними до нього змінами згідно наказу № 1028-н від 29 квітня 2021 року «Про внесення змін до наказу Директора Національного антикорупційного бюро України № 1027-н від 29 квітня 2021 року «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_2 » в частині припинення державної служби та звільнення ОСОБА_2 з посади Керівника П`ятого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури і штатного розпису, пункт 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу». Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2021 року було відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Національного антикорупційного бюро України в частині вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Директора Національного антикорупційного бюро України № 785-н від 29 березня 2021 року «Про поновлення на посаді ОСОБА_2 ». Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2021 року залишено без змін. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 травня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року у справі № 640/14941/21 без змін. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2024 року, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Директора Національного антикорупційного бюро України № 46-ДСК від 29 березня 2021 року «Про внесення змін до структури, штатного розкладу та штатного розпису Національного антикорупційного бюро України». Визнано протиправним та скасовано наказ Директора Національного антикорупційного бюро України № 48-ДСК від 31 березня 2021 року «Про внесення змін до структури, штатного розкладу та штатного розпису Національного антикорупційного бюро України». Визнано протиправним та скасовано наказ Директора Національного антикорупційного бюро України № 1027-н від 29 квітня 2021 року «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_2 » з внесеними до нього змінами згідно наказу № 1028-н від 29 квітня 2021 року «Про внесення змін до наказу Директора Національного антикорупційного бюро України № 1027-н від 29 квітня 2021 року «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_2 » в частині припинення державної служби та звільнення ОСОБА_2 з посади Керівника П`ятого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури і штатного розпису, пункт 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу». Не погоджуючись із такими судовими рішеннями, Національне антикорупційне бюро України звернулося із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції. Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху, з підстав недотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Заявникові надано строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини 4 статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України, а також надання копій уточненої касаційної скарги у відповідності до кількості учасників справи. Згідно з інформацією, наявною в комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду», електронний документ (ухвала суду про залишення касаційної скарги без руху від 02 вересня 2024 року) доставлена в Електронний кабінет Національного антикорупційного бюро України 03 вересня 2024 року о 04 год 09 хв, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа. 10 вересня 2024 року від скаржника на виконання ухвали про залишення без руху надійшла уточнена касаційна скарга на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 січня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2024 року у справі № 640/14941/21. Через відсутність складу колегії суддів, які визначені протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями для розгляду цієї справи у зв`язку з перебуванням у відрядженні та відпустці судді Соколова В.М. (накази від 13.09.2024 № 568/0/50-24, від 11.09.2024 № 25/0/54-24) та судді ОСОБА_3 у відрядженні та відпустці (накази від 12.09.24 №27/0/24-24, від 23.09.2024 № 510/0/51-24), питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі вирішується по виходу суддів Соколова В.М. та Білак М.В. з відпустки та повернення з відрядження. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених)статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). В уточненій касаційній скарзі скаржник в обґрунтування підстав касаційного оскарження посилається на підпункт «а», «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та вказує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також, що справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. Так, за правилами пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Водночас вказану касаційну скаргу подано на судове рішення у справі, розглянуте за правилами загального позовного провадження. В обґрунтування загальних підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник посилається на пункти 1 та 3 частини 4 статті 328 КАС України. Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник вказує, що судами попередніх інстанцій не враховані правові висновки, які викладено у постановах Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року у справі № 420/6784/21, від 26 травня 2022 року у справі № 640/14941/21, від 26 травня 2022 року у справі № 520/11343/18, від 23 червня 2023 року у справі № 380/3344/21 щодо застосування статей 14, 238, 370, 382, 383 КАС України та статті 235 КЗпП України, статей 2, 6 КАС України. Водночас, суд касаційної інстанції звертав увагу скаржника, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду. Так, при встановленні доцільності посилання на постанову Верховного Суду на яку посилається скаржник у касаційній скарзі як підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів. У такому випадку правовий висновок розглядається "не відірвано" від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів. Спірні правовідносини у цій справі виникли у зв`язку із протиправними наказами відповідача, якими припинено державної служби та звільнення позивача з новоствореної посади Керівника П`ятого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України у зв`язку з її скороченням та зміною структури і штатного розпису на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу». Так, у цій справі задовольняючи адміністративний позову, суд першої інстанції з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що на виконання рішення суду у справі № 640/11970/20, що набрало законної сили, звільнення позивача було визнано незаконним та позивача було поновлено на посаді керівника Другого підрозділу детективів, з якої його звільнено. Втім, відповідачем було створено 29 березня 2021 року П`ятий підрозділ детективів, при цьому, вже 31 березня 2021 року новостворену посаду було скорочено, що на думку судів попередніх інстанцій аж ніяк не належним виконанням рішення суду, адже знову призвело до незаконного звільнення позивача з посади, тільки з використанням інших підстав для цього. У постанові Верховного Суду від 26 травня 2022 року у цій справі Суд виходив з того, що однією з позовних вимог, заявлених у справі № 640/14941/21, було визнання протиправним та скасування наказу № 785-н від 29 березня 2021 року з якого слідує, що позивач фактично просить визнати протиправним спосіб виконання відповідачем постанови суду від 17 березня 2021 року у справі № 640/11970/20. З огляду на зміст вимоги про скасування наказу № 785-н позивач фактично не погоджується зі способом виконання судового рішення у справі № 640/11970/20, а тому такий спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства в загальному порядку. Обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. Вимоги про визнання протиправними рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються. У постановах Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року у справі № 420/6784/21від 26 травня 2022 року у справі № 520/11343/18, від 23 червня 2023 року у справі № 380/3344/21, які просить врахувати скаржник, Суд вказував на те, що якщо позивач вважав, протиправними рішення, дії чи бездіяльність відповідача, вчинені на виконання рішення суду у справі, то він може звернутись до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача або встановлення судового контролю, а не пред`являти новий адміністративний позов. При цьому, Суд зауважує, що у справах № 420/6784/21, № 520/11343/18, № 380/3344/21 Суд не вирішував питання правомірності наказів про внесення змін до структури і штатного розпису, а тому висновки висловлені Верховним Судом у зазначених справах, не можуть слугувати прикладом правильного застосування норм матеріального права. Верховний Суд уважає необхідним указати, що результат вирішення у кожній справі зумовлений конкретними обставинами та оцінкою доказів. Аналіз висновків судів попередніх інстанції у цій справі та наведеним скаржником судовими рішеннями суду касаційної інстанції, свідчить про те, що вони ґрунтуються на різних фактичних обставинах справи, що зумовило різне правозастосування норм, що регулюють спірні правовідносини, а отже й різні висновки, яких дійшли суди. Отже, касаційна скарга не містить належних доводів та обґрунтувань щодо підстав оскарження судових рішень у цій справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України. В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник також посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України відповідно до якого відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 235 КЗпП України за ситуації, коли судом визнається протиправним та скасовується наказ про звільнення, однак позивач не заявляє вимоги про поновлення на посаді. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права. Варто зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно. У контексті спірних правовідносин необхідно зауважити, що предметом оскарження у цій справи позивачем визначено правомірність наказів про внесення змін до структури, штатного розкладу та штатного розпису Національного антикорупційного бюро України», а також наказу про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_2 з внесеними до нього змінами. Позовні вимоги про поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у цій справі позивачем не заявлялися. Суд касаційної інстанції зауважує, що визначення обсягу позовних вимог є дискреційним правом позивача і не позбавляє права на оскарження наказів відповідача, які, на його думку, порушують його права. Межі перегляду судом касаційної інстанції визначені статтю 341 КАС України, відповідно до частини четвертої якої у суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (частина четверта статті 341 КАС України). Зі змісту оскаржуваних судових рішень слідує, що позивач не заявляв у межах цієї справи позовних вимог щодо поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а відтак питання щодо застосування статті 235 КЗпП України не ставилося позивачем перед судами першої та апеляційної інстанції, а суди, відповідно, не застосовували цієї норми при вирішенні цього спору. Інші наведені скаржником доводи стосуються здебільшого оцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин та досліджених ними доказів, а тому посилання скаржника в цій частині не узгоджуються з наведеною скаржником підставою касаційного оскарження судових рішень - пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Виходячи з визначених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту. Посилання на приписи статті 242 КАС України не підміняє визначення таких підстав касаційного оскарження. Посилання скаржника у касаційній скарзі на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права зводяться до незгоди із висновками судів попередніх інстанцій щодо обставин справи та наполяганні на переоцінці наявних у справі доказів, що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Скаржнику було роз`яснено, що з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Таким чином, скаржником не виконано вимоги ухвали Верховного Суду від 02 вересня 2024 року про залишення касаційної скарги без руху в частині визначення підстав та обґрунтувань підстав касаційного оскарження судових рішень. Зазначене дає підстави вважати, що встановлений судом строк для усунення недоліків касаційної скарги закінчено, проте виявлені недоліки скаржником не усунуто. Відповідно до частини другої статті 332 КАС України, до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Згідно з пунктом першим частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Відповідно до частини сьомої статті 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції. Суд роз`яснює скаржнику, що відповідно до положень частини восьмої статті 169 КАС України повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 332, 355 КАС України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Національного антикорупційного бюро України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 січня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2024 року у справі № 640/14941/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національного антикорупційного бюро України про визнання протиправним та скасування актів - повернути скаржнику. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами у спосіб її надсилання до суду. Роз`яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді Л.О. Єресько В.М. Соколов О.А. Губська