Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/1779/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/1779/24 пров. № А/857/9788/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії : головуючого судді: Гуляка В.В. суддів: Ільчишин Н.В., Носа С.П. розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Рівненської міської ради, на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року (суддя Зозуля Д.П., час ухвалення не вказаний, місце ухвалення м.Рівне, дата складання повного тексту 18.03.2024), в адміністративній справі №460/1779/24 за позовом ОСОБА_1 до Рівненської міської ради Рівненської області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, встановив: У лютому 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Рівненської міської ради Рівненської області, в якому просив: 1) визнати протиправною бездіяльність відповідача від 11.12.2023 року, щодо повторного неприйняття рішення з питання надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,010 га в м.Рівне для гаражного будівництва; 2) зобов`язати відповідача надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельну ділянку орієнтовною площею 0,010 га в м.Рівне для гаражного будівництва та прийняти рішення з урахуванням приписів ст.118 Земельного кодексу України. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 18.03.2024 позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Рівненської міської ради Рівненської області щодо неприйняття рішення з питання надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовно площею 0,010 га, яка розташована в м. Рівному, для гаражного будівництва. Зобов`язано Рівненську міську раду Рівненської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовно площею 0,010 га, яка розташована в м. Рівному, для гаражного будівництва. З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що рішення суду прийнято із порушенням норм матеріального та процесуального права, яке підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що Рівненською міською радою були вчинені усі дії щодо розгляду заяви ОСОБА_1 , а саме: підготовка відповідного проєкту рішення Управлінням земельних відносин виконавчого комітету Рівненської міської ради, реєстрація та оприлюднення його на офіційному сайті Рівненської міської ради, розгляд профільними постійними комісіями Рівненської міської ради, включення його до порядку денного питань, які міська рада розглядала 08 грудня 2023 року та проведення процедури голосування, за результатами чого розгляд заяви ОСОБА_1 не набрав необхідної кількості голосів на підтримку, а тому відповідно до норм Регламенту вважається відхиленим, про що ОСОБА_1 був повідомлений листом від Управління земельних відносин виконавчого комітету Рівненської міської ради. Вважає скаржник, що відсутня протиправна бездіяльність Рівненської міської ради щодо розгляду вищезазначеного питання, оскільки бездіяльність мала б місце бути, якщо б органом місцевого самоврядування не було б вчинено жодних дій щодо розгляду заяви ОСОБА_1 .. Також апелянт зазначає, що при розгляді цієї справи судом першої інстанції не було враховано обмеження, які поширюються на спірні правовідносини, а саме, на період введеного в Україні воєнного стану та внесених змін до земельного законодавства відповідач під час дії воєнного стану не вправі приймати рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку безоплатної приватизацію. Також виносячи судове рішення про зобов`язання імперативного характеру, суд порушив дискреційні повноваження Рівненської міської ради як колегіального органу. За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід задоволити частково. Судом встановлено такі фактичні обставини справи. Позивач ОСОБА_1 03.06.2021 звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) частини земельної ділянки орієнтовною площею 0.010 га, що розташована на території міста Рівне для гаражного будівництва. До клопотання було додано графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, копію паспорта та посвідчення УБД. Проект рішення "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність громадянину ОСОБА_1 земельної ділянки у м. Рівному був включений до порядку денного пленарного засідання сесії Рівненської міської ради. На сесії Рівненської міської ради 21.10.2021 проект рішення міської ради «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність громадянину ОСОБА_1 земельної ділянки», не набрав необхідної кількості голосів депутатів для ухвалення, а тому відповідно до 28.1.1 Регламенту Рівненської міської ради, проект рішення, який не набрав необхідної кількості голосів, вважається відхиленим (а.с. 13). Позивач 29.10.2021 повторно звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) частини земельної ділянки орієнтовною площею 0.010 га, що розташована на території міста Рівне для гаражного будівництва (а.с. 14). На сесії Рівненської міської ради 15.02.2022 проект рішення міської ради «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність громадянину ОСОБА_1 земельної ділянки», не набрав необхідної кількості голосів депутатів для ухвалення, а тому відповідно до 28.1.1 Регламенту Рівненської міської ради, проект рішення, який не набрав необхідної кількості голосів, вважається відхиленим. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 07.03.2023 у справі №460/14464/22, яке набрало законної сили відповідно до постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.07.2023, визнано протиправною бездіяльність Рівненської міської ради щодо неприйняття рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 03.06.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для гаражного будівництва, орієнтовною площею 0,010 га м. Рівне. Зобов`язано Рівненську міську раду розглянути на найближчому пленарному засіданні сесії Рівненської міської ради клопотання ОСОБА_1 від 03.06.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для гаражного будівництва, орієнтовною площею 0,010 га м. Рівне та прийняти рішення з урахуванням приписів ст.118 Земельного кодексу України. На виконання вказаного рішення суду Управлінням земельних відносин Рівненської міської ради підготовлено проект рішення Рівненської міської ради «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки площею 100 м. кв. в м. Рівному». Управління земельних відносин виконавчого комітету Рівненської міської ради листом №01-10/420 від 11.12.2023 повідомив позивача, що проект рішення міської ради Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки в м. Рівному громадянину ОСОБА_1 (вільна від забудови земельна ділянка) не набрав достатньої кількості голосів депутатів для ухвалення. Зазначено, що рішення не ухвалено і відповідно до п.28.1 Регламенту Рівненської міської ради вважається відхиленим (а.с. 10). Не погодившись з бездіяльністю відповідача щодо неприйняття рішення з питання надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Приймаючи рішення у вказаній справі, суд першої інстанції, дійшов висновку, що встановлені в ході судового розгляду обставини справи в їх сукупності дають підстави для висновку, що відповідач, не приймаючи жодного з визначених ч.7 ст.118 ЗК України рішення з питання надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, допустив протиправну бездіяльність. З огляду на це суд вважав, що порушене право позивача підлягає захисту у належний та ефективний спосіб, визнавши протиправною бездіяльності відповідача щодо неприйняття рішення з питання надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність, та зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Суд апеляційної інстанції частково не погоджується із такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України (надалі також ЗК України) визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Статтею 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч.2 ст.116 ЗК України). Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (ч.3 ст.116 ЗК України). Відповідно до п. д ч. 1 ст. 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара. Відповідно до ч.6 ст.118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Згідно з положеннями частини 7 наведеної статті 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Колегія судів звертає увагу на те, що судом першої інстанції було встановлено та не спростовано у суді апеляційної інстанції, що заява ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність від 03.06.2021 та 29.10.2019, з урахуванням рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07.03.2023 у справі №460/14464/22, яке набрало законної сили 18.07.2023, розглядалися 21.10.2021, 15.02.2022 та 08.12.2023 на пленарних засіданнях Рівненської міської ради. Відповідно до листів відповідача рішення за заявами ОСОБА_1 не прийняті, оскільки за результатами голосування не набрали більшості голосів. Колегія суддів зазначає, що одним із критеріїв оцінювання судами рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень є прийняття ними рішень обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо. При цьому суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим. Надаючи правову оцінку діям/бездіяльності відповідача, що виразилось у не прийнятті рішення про надання дозволу позивачу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,010 га в м.Рівне для гаражного будівництва та прийняти рішення з урахуванням приписів ст.118 Земельного кодексу України, суд констатує, що відповідачем не прийнято ні рішення про надання дозволу, ні вмотивованої відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, тому суд першої інстанції вірно вказав, що відповідач, не приймаючи жодного з визначених ч.7 ст.118 ЗК України рішення з питання надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, допустив протиправну бездіяльність. Доводи ж відповідача щодо правомірності неприйняття відповідного рішення про надання дозволу позивачу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність спірної земельної ділянки, судом визнаються необґрунтованими. Тому правильне прийняв рішення суд першої інстанції про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неприйняття рішення з питання надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовно площею 0,010 га, яка розташована в м. Рівному, для гаражного будівництва, що не спростовано доводами апеляційної скарги відповідача у цій частині. Відносно доводів апелянта про те, що суд першої інстанції при розгляді цієї справи вирішуючи вимоги позивача зобов`язального характеру, не врахував обмеження, які поширюються на спірні правовідносини, то колегія суддів вважає за необхідне вказати на таке. Відповідно до статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. При цьому, колегія суддів зазначає, що задоволення вимог позивача про зобов`язання відповідача як суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є можливим в разі встановлення судом необхідності спонукати (заставляти) рішенням суду такого відповідача до вчинення дій, які від повинен (зобов`язаний) вчинити у відповідності до вимог чинного законодавства. Частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. Суд апеляційної інстанції враховує, що при розгляді заяви позивача від 29.10.2021 року з урахуванням рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07.03.2023 у справі №460/14464/22, яким зобов`язано Рівненську міську раду розглянути на найближчому пленарному засіданні сесії Рівненської міської ради клопотання ОСОБА_1 від 03.06.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для гаражного будівництва, орієнтовною площею 0,010 га м. Рівне та прийняти рішення з урахуванням приписів ст.118 ЗК України, відповідач не дотримав вимог чинного законодавства внаслідок чого не прийняв на пленарному засіданні Рівненської міської ради жодного рішення, оскільки за результатами розгляду відповідного проєкту рішення Рівненської міської ради «Про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки в м. Рівному громадянину ОСОБА_1 " та голосування не набрано більшості голосів, чим допущено протиправну бездіяльність. Водночас, як уже було вказано судом вище, при розгляді заяв позивача з питання надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовно площею 0,010 га, яка розташована в м. Рівному, для гаражного будівництва, необхідно керуватись приписами чинного законодавства. Апеляційний суд звертає увагу, що з`ясування таких питань як наявність та достатність доданих графічних матеріалів на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, відповідність/невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, належить до повноважень відповідного органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки у власність, зокрема, у розглядуваній ситуації до повноважень Рівненської міської ради Рівненської області. Завдання адміністративного судочинства полягає в гарантуванні ефективного захисту порушених прав осіб, що звертаються до суду за захистом цих прав, з урахуванням принципу розподілу влади. На адміністративний суд покладено обов`язок контролю легальності дій та рішень суб`єктів владних повноважень, які мають діяти у визначених законом межах та на власний розсуд при виборі одного законного рішення із кількох можливих варіантів. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Суд звертає увагу, що спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб`єктом владних повноважень - відповідачем, а тому суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Водночас, при вирішенні питання щодо способу відновлення порушеного права позивача, суд першої інстанції не врахував, що у зв`язку з військовою агресією Російською Федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05:30 год. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Надалі Указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні продовжено і такий діє станом на час розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції. Законом України від 24 березня 2022 року №2145-XI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану", який набрав чинності 07 квітня 2022 року, внесені зміни до деяких законодавчих актів України, зокрема до Земельного кодексу України. Вказаним законом розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено пунктом 27, згідно з яким під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: 5) безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом. Отже, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на безоплатну передачу у приватну власність земель державної та комунальної власності, на надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, а також на розроблення відповідної документації. Тому, приймаючи рішення про зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовно площею 0,010 га, яка розташована в м. Рівному, для гаражного будівництва, суд першої інстанції не врахував наведених вище особливостей регулювання земельних відносин під час дії воєнного стану, встановлених пунктом 27 розділу Х Прикінцеві положення ЗК України. На переконання колегії суддів, належним способом відновлення порушеного права позивача буде прийняття рішення про зобов`язання відповідача повторно розглянути на найближчій сесії Рівненської міської ради Рівненської області питання щодо надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовно площею 0,010 га, яка розташована в м. Рівному, для гаражного будівництва, і за результатами розгляду прийняти обґрунтоване рішення відповідно до чинного законодавства. Суд наголошує, що обсяг обов`язків, які виникають у відповідача на виконання судового рішення у цій справі включає: 1) повторний розгляд заяви позивача; 2) дотримання вимог чинного законодавства; 3) врахування висновків суду при його розгляді; 4) прийняття рішення за результатом повторного розгляду заяви. За наведеного вище правового регулювання спірних правовідносин, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню. На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції у частині вирішення позовних вимог зобов`язального характеру прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, що у відповідності до вимог статті 317 КАС України є підставою для його скасування у цій частині та прийняття нової постанови, якою відповідні позовні вимоги задоволити частково. У решта частині рішення суду першої інстанції від 18.03.2024 року необхідно залишити без змін, як таке, що винесено з дотримання норм матеріального і процесуального права та фактичних обставин справи. Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження). Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд постановив: Апеляційну скаргу Рівненської міської ради задоволити частково. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року в адміністративній справі №460/1779/24 за позовом ОСОБА_1 до Рівненської міської ради Рівненської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити ді скасувати частково, а саме, в частині зобов`язання Рівненської міської ради Рівненської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовно площею 0,010 га, яка розташована в м. Рівному, для гаражного будівництва, і в цій частині прийняти нову постанову, якою відповідні позовні вимоги задоволити частково. Зобов`язати Рівненську міську раду Рівненської області повторно розглянути на найближчій сесії Рівненської міської ради Рівненської області питання щодо надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовно площею 0,010 га, яка розташована в м. Рівному, для гаражного будівництва, і за результатами розгляду прийняти обґрунтоване рішення відповідно до чинного законодавства. У решта частині рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року в адміністративній справі №460/1779/24 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин С. П. Нос