Постанова Київський апеляційний суд № 759/15644/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 вересня 2024 року місто Київ. Справа №759/15644/23 Апеляційне провадження № 22-ц/824/13797/2024 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Головуючого судді (судді-доповідача) Желепи О.В., суддів: Мазурик О.Ф., Немировської О.В. за участю секретаря судового засідання Рябошапка М.О. розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 12 червня 2024 року (ухвалено у складі судді Горбенко Н.О.) у справі за скаргою ОСОБА_1 , боржник: Комунальне підприємство «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Святошинського району м. Києва» на дії старшого державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ткачук Руслана Володимировича ВСТАНОВИВ У травні 2024 року адвокат Шульга Н.А. в інтересах ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Міністерства юстиції (м. Київ) Ткачука Р.В., в якій просила: - визнати неправомірною та скасувати постанову старшого державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ткачука Р.В. ВП № НОМЕР_1 від 23.04.2024 року про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом № 759/15644/23, виданим Святошинським районним судом м. Києва від 15.01.2024 року, про стягнення із КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Святошинського району» м. Києва на користь ОСОБА_1 невиплаченої суми за невикористані дні відпустки у розмірі 89 394,26 грн., середнього заробітку за весь період затримки розрахунку при звільнення у розмірі 351 714,12 грн., судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору у розмірі 4 411,02 грн., судових витрат, пов`язаних з оплатою професійної правової допомоги у розмірі 7 000,00 грн.; - зобов`язати старшого державного виконавця Святошинського від ділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ткачука Р.В. здійснити примусове виконання виконавчого листа № 759/15644/23, що виданий Святошинським районним судом м. Києва 15.01.2024 року, в межах залишку заборгованості в сумі 79 995,27 грн. В обґрунтування зазначає, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 24.11.2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 27.02.2024 року, стягнуто з КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Святошинського району» м. Києва на користь ОСОБА_1 невиплачену суму за невикористані дні відпустки у розмірі 89 394,26 грн., середній заробіток за весь період затримки розрахунку при звільненні у розмірі 351 714,12 грн., судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 4 411,02 грн., судові витрати пов`язані з оплатою професійної правової допомоги у розмірі 7 000,00 грн. На виконання вказаного судового рішення 15.01.2024 року видано виконавчий документ. Представником стягувача було запропоновано боржнику виконати рішення суду у добровільному порядку, проте, боржник - КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Святошинського району» м. Києва рішення Святошинського районного суду м. Києва від 24.11.2023 року виконав не у повному обсязі. 29.03.2024 року у зв`язку з невиконанням рішення суду в повному обсязі, представником стягувача подано до Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) заяву до виконавчої служби про примусове виконання рішення Святошинського районного суду м. Києві від 24.11.2023 року в частині стягнення недоплачених сум. Фактично, станом на день подання заяви про примусове виконання рішення, боржником невиконане рішення Святошинського районного суду м. Києва від 24.11.2023 року на суму 79 995.27 грн. 11.04.2024 року постановою старшого державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ткачуком Р.В. відкрито виконавче провадження. Вказану постанову представник стягувача отримала на адресу своєї електронної скриньки 13.04.2024 року. Проте, перевіряючи хід виконавчого провадження, 29.04.2024 року представник стягувача з електронного реєстру виконавчих проваджень дізналася, що 23.04.2023 року постановою цього ж державного виконавця виконавче провадження ВП № НОМЕР_1 закінчено, хоча жодних сум, що підлягають стягненню з боржника на підставі рішення суду та виданого Святошинським районним судом міста Києва 15.01.2024 року виконавчого листа № 759/15644/23 стягувач не отримав. Постанова про закінчення виконавчого провадження від 23.04.2024 року на адресу стягувача та представника не направлялася. Не була також надіслана і на адресу електронної скриньки представника стягувача. Вважає, що вказана постанова старшого державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ткачука Р.В. про закінчення виконавчого провадження від 23.04.2024 року винесена з порушенням вимог Конституції України, Закону України «Про виконавче провадження» та інших нормативно-правових актів, а тому таке рішення є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 24.11.2023 року стягнуто невиплачену суму за невикористані дні відпустки у розмірі 89 394,26 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 351 714,12 грн., не виплачений боржником у повному обсязі. Боржник самостійно з цієї суми відрахував суму військового збору та податок на доходи фізичних осіб, проігнорувавши рішення суду та повідомивши виконавця про те, що ця сума не входить до фонду заробітної плати, натомість безпідставно стягнув з цієї суми платежі на суму: 5 275,71 грн. - оплата військового збору з зарплати ОСОБА_1 , згідно рішення від 24.11.2024 року та постанови від 27.02.2024 року по справі № 759/15644/23; 62 308,54 грн. - оплата ПДФО з зарплати ОСОБА_1 , згідно рішення від 24.11.2024 року та постанови від 27.02.2024 року по справі № 759/15644/23; 77 377,11 - оплата ЄСВ 22% з зарплати ОСОБА_1 , згідно рішення від 24.11.2024 року та постанови від 27.02.2024 року по справі № 759/15644/23. Всього боржник зобов`язаний був перерахувати на рахунок стягувача суму в розмірі 452 519,40 грн. Перераховано фактично було - 283 129,87 грн. та 89 394,26 грн. (всього - 372 524,13 грн.), несплачена боржником сума становить - 79 995,27 грн., яка і підлягала стягненню примусово, про що і повідомлялося державну виконавчу службу у заяві про відкриття виконавчого провадження. Вказане послугувало підставою для звернення до суду із вказаною скаргою. Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 12 червня 2024 року скаргу залишено без задоволення. Не погоджуючись з такою ухвалою, представник ОСОБА_1 - Шульга Н.А. 25 червня 2024 року подала через систему «Електронний суд» до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, якою просить скасувати ухвалу та ухвалити нову, якою задовольнити скаргу. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що при ухваленні оскаржуваної Ухвали неправильно застосуванні норми матеріального права, висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції, не відповідають фактичним обставинам справи. Вказує, що виконання Рішення суду Боржником на власний розсуд - є прямим порушенням Конституції України, норм цивільного процесуального законодавства та ЗУ «Про виконавче провадження» Посилаючись на позицію Верховного Суду, вказує, що перерахування стягувачеві суми меншої, ніж зазначена у резолютивній частині судового рішення (виконавчому документі), не вважається належним виконанням судового рішення. Предметом грошового зобов`язання є грошові кошти, виражені у відповідній валюті. Сплата (перерахування) коштів у розмірі меншому, ніж зазначена у резолютивній частині судового рішення (виконавчому документі), свідчить про порушення принципу належного виконання в частині предмета виконання. Ухвалою Київського апеляційного судувід 5 липня 2024 рокувідкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою. 15 липня 2024 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на апеляційну скаргу, яким просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін. Вказує, що КП «ШЛЯХОВО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНЕ УПРАВЛІННЯ ПО РЕМОНТУ ТА УТРИМАННЮ АВТОМОБІЛЬНИХ ШЛЯХІВ ТА СПОРУД НА НИХ СВЯТОШИНСЬКОГО РАЙОНУ" м. Києва при виконанні рішення Святошинського районного суду № 759/15644/23 від 15.01.2024 діяло відповідно до вимог податкового та трудового законодавства та як податковий агент обґрунтовано утримало із визначеної судом суми 22 % ЄСВ, ПДФО та військовий збір. У судовому засіданні представник скаржника - Шульга Н.А. підтримала доводи апеляційної скарги. Представник боржника - Золотоноська А.О. заперечувала проти задоволення апеляційної скарги. Виконавець, дії якого оскаржено до суду не з`явився , про розгляд справи повідомлений належним чином. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Судом встановлено, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 24.11.2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 27.02.2024 року, стягнуто з КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Святошинського району» м. Києва на користь ОСОБА_1 невиплачену суму за невикористані дні відпустки у розмірі 89 394,26 грн., середній заробіток за весь період затримки розрахунку при звільненні у розмірі 351 714,12 грн., судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 4 411,02 грн., судові витрати пов`язані з оплатою професійної правової допомоги у розмірі 7 000,00 грн. На виконання вказаного судового рішення 15.01.2024 року видано виконавчий документ. Постановою старшого державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Міністерства юстиції (м. Київ) Ткачука Р.В. від 11.04.2024 року відкрито ВП № НОМЕР_1 (а.с. 85). Постановою старшого державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Міністерства юстиції (м. Київ) Ткачука Р.В. від 23.04.2024 року закінчено ВП № НОМЕР_1 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки згідно копій платіжних інструкцій, наданих боржником, рішення виконано повно і фактично згідно виконавчого документа до відкриття виконавчого провадження (а.с. 98). Так, рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 24.11.2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 27.02.2024 року, стягнуто з КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Святошинського району» м. Києва на користь ОСОБА_1 невиплачену суму за невикористані дні відпустки у розмірі 89 394,26 грн., середній заробіток за весь період затримки розрахунку при звільненні у розмірі 351 714,12 грн., судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 4 411,02 грн., судові витрати пов`язані з оплатою професійної правової допомоги у розмірі 7 000,00 грн., всього - 452 519,40 грн. Зі змісту рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 24.11.2023 року вбачається, що з роботодавця на користь працівника стягнено середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день розрахунку без врахування встановлених законодавством України податків та зборів. Згідно платіжних інструкцій, що містяться на а.с. 90-97, боржником сплачено 13.03.2024 року 89 394,26 грн., 12.03.2024 року - 11 411,02 грн. як компенсація судових витрат, 12.03.2024 року - 283 129,87 грн. середнього заробітку за весь період затримки розрахунку при звільненні, 12.03.2024 року - 5 275,71 грн. - оплата військового збору з зарплати ОСОБА_1 , згідно рішення від 24.11.2024 року та постанови від 27.02.2024 року по справі № 759/15644/23;12.03.2024 року - 63 308,54 грн. оплата ПДФО з зарплати ОСОБА_1 , згідно рішення від 24.11.2024 року та постанови від 27.02.2024 року по справі № 759/15644/23; 12.03.2024 року - 77 377,11 оплата ЄСВ 22% з зарплати ОСОБА_1 , згідно рішення від 24.11.2024 року та постанови від 27.02.2024 року по справі № 759/15644/23; 13.03.2024 року - 19 666,74 грн. - оплата ЄСВ 22% з зарплати ОСОБА_1 , згідно рішення від 24.11.2024 року та постанови від 27.02.2024 року по справі № 759/15644/23. Залишаючи скаргу без задоволення, суд першої інстанції дійшов до висновку, що дії державного виконавця вчинені відповідно до закону і в межах повноважень. Під час проведення виконавчих дій належним чином дотримано приписи чинного законодавства щодо проведення примусового виконання рішення. Колегія суддів погоджується з вказаними висновками з огляду на наступне. Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши правильність застосування норм матеріального права і додержання норм процесуального права в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Указаним вимогам ухвала суду першої інстанції відповідає. Частиною четвертою статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 грудня 2021 року в справі № 9901/407/19 (провадження № 11-43заі21) вказано, що: «Системний аналіз пункту 3 Порядку № 100 та пункту 164.6 статті 164 ПК України дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як заборгованість із заробітної плати та/або середній заробіток за час вимушеного прогулу, обчислюється без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із присудженої за рішенням суду суми заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із цієї суми при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума зменшується на суму податків і зборів. Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (за загальним правилом 18 відсотків). Таким чином, якщо юридична особа відшкодовує (виплачує) на користь фізичної особи середній заробіток , то ця особа, виступаючи щодо такої фізичної особи податковим агентом, зобов`язана (у випадках, передбачених ПК України) утримати і перерахувати податок із суми такого доходу. Аналогічний правовий висновок зроблений Верховним Судом у подібних правовідносинах у постановах від 18 липня 2018 року у справі № 359/10023/16-ц та від 07 жовтня 2020 року у справі № 523/14396/19». Згідно платіжних інструкцій, що містяться на а.с. 90-97, боржником сплачено 13.03.2024 року 89 394,26 грн., 12.03.2024 року - 11 411,02 грн. як компенсація судових витрат, 12.03.2024 року - 283 129,87 грн. середнього заробітку за весь період затримки розрахунку при звільненні, 12.03.2024 року - 5 275,71 грн. - оплата військового збору з зарплати ОСОБА_1 , згідно рішення від 24.11.2024 року та постанови від 27.02.2024 року по справі № 759/15644/23;12.03.2024 року - 63 308,54 грн. оплата ПДФО з зарплати ОСОБА_1 , згідно рішення від 24.11.2024 року та постанови від 27.02.2024 року по справі № 759/15644/23; 12.03.2024 року - 77 377,11 оплата ЄСВ 22% з зарплати ОСОБА_1 , згідно рішення від 24.11.2024 року та постанови від 27.02.2024 року по справі № 759/15644/23; 13.03.2024 року - 19 666,74 грн. - оплата ЄСВ 22% з зарплати ОСОБА_1 , згідно рішення від 24.11.2024 року та постанови від 27.02.2024 року по справі № 759/15644/23. Судом встановлено, що стягувачу були виплачені : компенсація за невикористану відпустку в повному обсязі -89 394,26 грн., середній заробіток за весь період затримки розрахунку при звільненні у розмірі 283 129, 87 замість 351 714,12 грн. присуджених судом, судові витрати-11411, 02 грн. Таким чином, судом встановлено, що стягувачу була зменшена лише сума середнього заробітку на 18 % ПДФО та на 5 275, 71 грн. військового збору, відраховуючи яку боржник діяв як податковий агент в межах вимог закону та своїх повноважень, не порушуючи права стягувача. Відповідно до п.9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження підлягає закінченню в разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; Відповідно до ст. 451 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. З огляду на вищевикладене, враховуючи норми законодавства та надані сторонами докази, проаналізувавши встановлені обставини у справі та оцінивши надані докази в їх сукупності , суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що виконавець не порушив вимоги Закону та прав стягувача, правомірно дійшов висновку про фактичне виконання рішення суду в повному обсязі, що є підставою для закінчення виконавчого провадження. Доводи апелянта зводяться до суперечливого тлумачення постанов Верховного Суду від 1 березня 2021 року у справі №180/1735/16-ц та від 25 березня 2024 року у справі № 461/2729/22 та незгоди із висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не можуть бути підставою для скасування обґрунтованого рішення суду першої інстанції. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваної ухвали не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до статті 376 ЦПК України могли б бути підставою для її скасування, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 12 червня 2024 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий О.В. Желепа Судді О.Ф. Мазурик О.В. Немировська