Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 645/2825/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 вересня 2024 р.Справа № 645/2825/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Любчич Л.В., Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. , за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18.07.2024, головуючий суддя І інстанції: Ульяніч І.В., бул. Б.Хмельницького, 32/38, м. Харків, Харківська, 61099, по справі № 645/2825/23 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції , інспектора 6 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області ДПП старшого лейтенанта поліції Твердохліба Дмитра Олексійовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, ВСТАНОВИВ: У червні 2023 року ОСОБА_1 (надалі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Фрунзенського районного суду м. Харкова з позовом до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції (надалі УПП в Харківській області, відповідач), інспектора Управління патрульної поліції Харківської області старшого лейтенанта Твердохліб Дмитра Олексійовича (надалі інспектор УПП в Харківській області Твердохліб Д.О.) у якому просив скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАС № 7162593 від 13 червня 2022 року, винесену інспектором УПП в Харківській області Твердохлібом Д.О. про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі КУпАП) та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20400 грн. і закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП. Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18 липня 2024 позов ОСОБА_1 задоволено. Скасовано постанову інспектора УПП в Харківській області Твердохліба Д.О., про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАС № 7162593 від 13 червня 2023 року відносно ОСОБА_1 за ст. 126 ч. 4 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 20400 гривень. Закрито справу про адміністративне правопорушення за ст. 126 ч. 4 КУпАП відносно ОСОБА_1 Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з УПП в Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 536,80 гривні. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Департаменту патрульної поліції (надалі ДПП, апелянт) подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт стверджує, що суд першої інстанції розглянув справу до неналежного відповідача, вважаючи, що належним відповідачем є саме ДПП, а не його структурний підрозділ - УПП в Харківській обл. Зазначив, що оскаржувана постанова інспектора УПП в Харківській області Твердохліба Д.О., про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАС № 7162593 від 13 червня 2023 року є законною, оскільки на момент виявлення вчиненого правопорушення рішення Київського районного суду м. Харкова від 01.03.2023 оскаржене не було та набрало законної сили 14.03.2023. Позивач не погодився з доводами апеляційної скарги та подав відзив на неї. Вказав на пропуск ДПП строку звернення до суду з цією апеляційною скаргою, у зв`язку з чим просив залишити апеляційну скаргу без розгляду. Також покликається на те, що ГУ НП у Харківській області не знало, що УПП в Харківській області не є нібито юридичною особою, коли подавало клопотання про заміну відповідача на належного відповідача, ця інформація не відображається на сайті УПП. Якщо апелянт вважав, що його права порушуються він міг вступити до справи на стадії розгляду справи у суді першої інстанції. Також просив відмовити в задоволенні вимог апеляційної скарги з підстав недоведеності вчинення позивачем інкримінованого йому адміністративного правопорушення. Згідно з ч. 1 ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283, 285 - 289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду (ч. 2 ст. 268 КАС України). Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (ч. 3 ст. 268 КАС України). У відзиву на апеляційну скаргу позивачем заявлено клопотання про розгляд справи без його участі. Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, зазначає. Судом першої інстанції встановлені обставини, які не оспорено сторонами. Інспектором УПП в Харківській області Твердохлібом Д.О. винесено постанову Серії ЕАС № 7162593 від 13 червня 2023 року, згідно з якою ОСОБА_1 , 13 червня 2023 року об 23 годині 16 хвилин, керуючи автомобілем Mazda 626, державний номер НОМЕР_1 , по вул. Героїв Праці, 25/71Д в м. Харків, будучі позбавленим права керування транспортним засобом, чим порушив вимоги правил дорожнього руху п. 2.1.а «керування транспортним засобом особою, яка позбавлена права керування транспортним засобом». Вказаною постановою до позивача застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 20400 грн. Позивач не погодившись з обставинами, викладеними в спірній постанові, звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач передчасно притягнув позивача до відповідальності, оскільки на час притягнення позивача до відповідальності було відсутнє рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення особи права керування транспортним засобом, що виключає наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП. Належним віповідачем по справі суд визначив УПП в Харківській області. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з такого. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Колегія суддів зазначає, що належним відповідачами у справі було визначено УПП в Харківській області та інспектора УПП в Харківській області Твердохліба Д.О. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України). За приписами пункту 11 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Відповідно до пункту 8 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію", у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Згідно із ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, щодо правил дорожнього руху за статями 122, 126 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Використання у зазначених вище нормах формулювань "від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення", "розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у ст.222 - 244-20 КУпАП" вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.09.2020 у справі №742/2298/17 та від 26.12.2019 у справі за №724/716/16-а. Так, Верховний Суд у вказаній справі виклав правовий висновок про те, що у справах про оскарження постанов про адміністративне правопорушення належним відповідачем у таких справах є саме орган, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення. Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Системний аналіз зазначених правових норм дає підстави вважати, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП, працівники органів (підрозділів) Національної поліції діють від імені органів Національної поліції. Отже, при розгляді справ про адміністративні правопорушення інспектори чи управління, які є структурними підрозділами відповідного органу діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені центрального органу виконавчої влади, а саме Департаменту патрульної поліції. Відповідно до «Переліку територіальних органів Національної поліції, що утворюються», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» створено як юридичну особу публічного права - Департамент патрульної поліції як міжрегіональний територіальний орган Національної поліції. Згідно із вимогами пункту 1 Розділу І Положення про Департамент патрульної поліції, затвердженого наказом Національної поліції України № 73 від 06.11.2015, Департамент патрульної поліції є міжрегіональним територіальним органом Національної поліції. Відповідно до пункту 2 Розділу ІІІ приведеного Положення, Департамент патрульної поліції та структурні підрозділи патрульної поліції становлять єдину систему. Структурні підрозділи патрульної поліції підзвітні та підконтрольні Департаменту патрульної поліції. Отже, УПП в Харківській області як територіальний підрозділ ДПП не є самостійною юридичною особою. Враховуючи наведене, УПП в Харківській області не може виступати самостійними відповідачем у цій справі, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративні правопорушення. Натомість, належним відповідачем, рішення якого оскаржує позивач, у цій справі має бути ДПП, тобто, відповідний суб`єкт владних повноважень від імені якого винесена постанова про накладення адміністративного стягнення, проте останній не був визначений позивачем, як відповідач у розгляді цієї адміністративної справи та судом першої інстанції залучений не був, заміну неналежного відповідача судом також не проведено. Таким чином, позивачем заявлено позов до неналежного відповідача. З приводу наведеного, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини третьої статті 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні адміністративного позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави (частина четверта статті 48 КАС України). Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов`язком суду першої інстанції є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності. Колегія суддів зазначає, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду. Особа, яка залучається до участі у справі у процесуальному статусі відповідача має процесуальні права та процесуальні обов`язки, визначені КАС України. За правилами частини сьомої статті 48 КАС України заміна відповідача допускається лише до ухвалення рішення судом першої інстанції, а суд апеляційної інстанції позбавлений процесуального права здійснювати заміну неналежної сторони по справі або залучати до участі у справі другого відповідача. Зокрема, залучення такої особи на стадії апеляційного розгляду справи позбавило би залученого відповідача можливості користуватися своїми процесуальними правами, гарантованими КАС України в суді першої інстанції, що є порушенням принципу рівності сторін. Така правова позиція щодо застосування норм процесуального права зокрема була висловлена Верховним Судом у постанові від 09.07.2020 у справі № 2040/5355/18 та 19.04.2022 у справі №400/3989/19. Крім того, колегія суддів зауважує, що позовні вимоги заявляє позивач, водночас адміністративний суд може, якщо вважатиме за потрібне, застосувати інший, аніж той, який зазначив позивач, спосіб захисту його прав та інтересів, який не суперечитиме закону і забезпечуватиме їхній ефективний захист. Вибір/застосування способу захисту порушених прав та інтересів детермінується через призму суті порушеного (суб`єктивного) права в рамках правовідносин, з яких виник спір. Тож результативним обраний спосіб захисту порушеного права (у контексті цього спору) буде тоді, коли існуватиме взаємозв`язок між порушенням (суб`єктивного права особи) та (дозволеним, прийнятним) способом його захисту, водночас останній сприятиме вичерпному його поновленню. Однією з умов для досягнення такого результату є визначення належного відповідача/відповідачів за позовом, адже від цього значною мірою теж залежить та ж таки ефективність захисту порушеного права (втілена у процедурі виконання судового рішення). Матеріали справи містять клопотання представника Головного управління Національної поліції в Харківській області та представника Департаменту патрульної поліції про заміну неналежного відповідача - Головного управління Національної поліції в Харківській області на УПП в Харківській обл. З огляду на викладене, враховуючи предмет позову, колегія суддів приходить висновку, що суд першої інстанції задовольняючи клопотання про заміну неналежного відповідача, помилково дійшов висновку, що належним відповідачем є УПП в Харківській обл., оскільки не з`ясував статус останнього та те, що оскаржувану постанову винесено від імені суб`єкта владних повноважень - ДПП. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, не встановивши фактичні обставини, які мають значення для справи та не здійснивши заміну неналежної сторони, яка в силу обмежень встановлених статтею 48 КАС України, могла бути проведена виключно судом першої інстанції, допустив порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення та ухваленням судового рішення про відмови у задоволенні позову. Посилання позивача у відзиві на апеляційну скаргу на пропуск апелянтом строку на апеляційне оскарження колегією суддів не розглядається, оскільки мотиви поновлення строку апелянтові на звернення до суду з цією апеляційною скаргою викладені в ухвалі Другого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. При цьому, порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що полягало у не вирішенні питання заміни неналежного відповідача або залучення другого відповідача призвело до відмови у задоволенні позову саме з вищенаведених підстав та мотивів, що в свою чергу не свідчить про відсутність порушеного права позивача у спірних відносинах. Одночасно, слід вказати, що відмова у задоволенні адміністративного позову, заявленого до неналежного відповідача, враховуючи неможливість його заміни на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку, не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з тим самим позовом, проте, вже до належного відповідача, із заявою про поновлення строку на звернення до суду у разі необхідності. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - задовольнити. Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18 липнґ 2024 року по справі № 645/2825/23 - скасувати. Ухвалити постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, інспектора 6 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області ДПП старшого лейтенанта поліції Твердохліба Дмитра Олексійовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - відмовити.. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк