Постанова 4813 № 947/21614/24

Номер провадження: 33/813/2241/24 Номер справи місцевого суду: 947/21614/24 Головуючий у першій інстанції Іванчук В. М. Доповідач Сегеда С. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26.09.2024 року м. Одеса Суддя Одеського апеляційного суду Сегеда С.М., за участю секретаря Козлової В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні, без учасників справи, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського районного суду м. Одеси від 26 липня 2024 року, у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ВСТАНОВИВ: Зазначеною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 17 000,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Також стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн. Відповідно до адміністративних матеріалів, 18.06.2024 року о 09:20 год., в м. Одеса по вул. Академіка Корольова, біля будинку № 9, водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «LOGAN DACIA», номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці очей, що не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці, після чого відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння за допомогою технічних засобів та у спеціалізованому медичному закладі, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху (далі ПДР), за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зазначені обставини стали підставою для винесення оскаржуваної постанови Київського районного суду м. Одеси від 26 липня 2024 року про визнання винним і притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.18-25). Не погоджуючись із наведеною постановою суду, 20.08.2024 року ОСОБА_1 подав на неї апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду скасувати, провадження по справі закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст. 130 КУпАП (а.с.18-25). В апеляційній скарзі ОСОБА_1 також просить поновити строк на апеляційне оскарження вищевказаної постанови (а.с.25). Вивчивши клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, виходячи з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова Київського районного суду м. Одеси була ухвалена 26 липня 2024 року без присутності ОСОБА_1 . Доказів отримання оскаржуваної постанови останнім матеріали справи також не містять. З огляду на викладене, зазначені обставини свідчать про те, що строк на апеляційне оскарження був пропущений апелянтом з поважних причин, тому підлягає поновленню. При цьому, апеляційний суд зазначає, що апеляційний перегляд судового рішення гарантовано учасникам справи п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України, статтею 6 Європейської Конвенції «Про права людини і основоположних свобод» та практикою Європейського суду з прав людини. В судове засідання, призначене на 26.09.2024 року о 10:40 год., ОСОБА_1 не з`явився, будучи належним чином сповіщеним про дату, час та місце розгляду справи, у строк передбачений ст. 277-2 КУпАП (а.с. 46-47). Згідно ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб. Що стосується суті апеляційної скарги, то, дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних обставин. Апеляційний суд зазначає, що відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Згідно з положеннями ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності також має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, при розгляду справи користуватися юридичною допомогою, оскаржувати постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Верховний Суд у постановах від 31.03.2021 у справі №676/752/17, від 21.03.2019 у справі №489/1004/17, від 30.01.2020 у справі №308/12552/16-а та у справі №482/9/17, від 06.02.2020 у справі №205/7145/16-а зробив наступні висновки: «…закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи». Відповідно до п. 24 постанови Пленуму ВСУ № 14 від 23.13.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», звернуто увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників. Суди повинні неухильно виконувати вимоги ст. 268 КУпАП щодо розгляду справи про адміністративні правопорушення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності зазначеної особи це можливо лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду і якщо від неї не надійшло клопотання про його відкладення. Відповідно до ч.1 ст. 277-2 КУпАП, повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначається дата і місце розгляду справи. Згідно постанови Київського районного суду м. Одеси від 26 липня 2024 року, ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, розгляд вказаної справи відбувся без його присутності. Однак, матеріали справи не містять даних про те, що судом першої інстанції належним чином повідомлено ОСОБА_1 про дату і місце розгляду справи, призначеного на 26 липня 2024 року. Із зазначеного вбачається, що судом першої інстанції, в порушення вимог ст. 268 КУпАП, справу розглянуто без участі ОСОБА_1 , який при цьому відповідно до вимог ч. 1 ст. 277-2 цього Кодексу не був належним чином повідомлений про дату і місце розгляду справи, а тому його доводи в апеляційній скарзі про порушення права на захист в суді, є обґрунтованими. Виходячи з вищевикладеного, апеляційний суд дійшов висновку про порушення судом першої інстанції процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки справу розглянуто за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не повідомленої належним чином про час і місце судового засідання, що зобов`язує суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції і прийняти нову, як того вимагає п. 3 ч. 8 ст. 294 КУпАП. Щодо суті вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, то суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до ч.1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За змістом п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Виконання даного пункту ПДР є обов`язком водія, а не його правом, за відмову від виконання якого передбачена адміністративна відповідальність, незалежно від того водій перебував у стані сп`яніння чи ні. Відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є самостійною підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності. Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №813215 від 18.06.2024 (а.с.1); - направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння (а.с.5); - відеозаписами з портативних відеореєстраторів № 473742, 473744 якими зафіксовано події викладені в протоколі. Аналіз досліджених під час судового розгляду судом першої інстанції та перевірених апеляційним судом доказів у їх сукупності дає підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 , встановленою постановою судді Київського районного суду м. Одеси від 26 липня 2024 року в порушенні ним вимог п. 2.5 ПДР, тобто вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, а саме: за відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. Доводи апеляційної скарги щодо неправомірної зупинки працівниками поліції його транспортного засобу є безпідставними, оскільки з дослідженого апеляційним судом відеозапису вбачається, що підставою зупинки стало те, що ОСОБА_1 , в порушення ПДР, повернув праворуч, в той час коли зелена стрілка світлофора була вимкнена, що також не заперечується самим апелянтом. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що у ОСОБА_1 були відсутні ознаки наркотичного сп`яніння, які були вказані поліцейськими, а доказів на підтвердження зазначених ознак матеріали справи не містять, апеляційний суд звертає увагу на наступне. Положеннями п. 2 - 4 розділу І Інструкції № 1452/735 «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою спільним наказом МВС України та Міністерством охорони здоров`я України від 19.11.2015 року (далі Інструкція), встановлено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість. З відеозаписів, які наявні в матеріалах справи, вбачається, що ОСОБА_1 було повідомлено про наявність у нього ознак наркотичного сп`яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці очей, що не реагують на світло. Згідно п. 12 розділу ІІ Інструкції у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. З аналізу вказаних норм права вбачається, що з огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Отже, підстави вважати чи перебувають у стані сп`яніння особи відноситься до виключних повноважень працівників поліції, цьому кореспондує обов`язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд, а тому зазначені вище доводи є неспроможними. Доводи апеляційної скарги, в частині того, що поліцейські, не бажаючи супроводжувати ОСОБА_1 до медичного закладу, почали вводити його в оману, надаючи інформацію, що не відповідає дійсності, тим самим вчинили всі дії для того, щоб відмовити йому від проходження огляду, апеляційний суд відхиляє, оскільки з відеозаписів, які наявні в матеріалах справи, вбачається, що працівники поліції чітко, без будь-якого спотворення роз`яснили ОСОБА_1 наслідки відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, в тому числі, те, що у випадку встановлення судом його вини, він буде позбавлений права керування транспортним засобом. Також слід зазначити, що працівники поліції неодноразово роз`яснювали останньому, що тільки пройшовши медичний огляд на стан наркотичного сп`яніння і отримавши відповідний висновок, він може спростувати виявлені в нього ознаки наркотичного сп`яніння. Проте на багаторазові пропозиції працівників поліції, останній не реагував та зазначав, що в нього немає часу проходити огляд. Відтак, апеляційним судом не встановлено будь-яких неправомірних дій з боку працівників поліції, які б свідчили про примус або введення в оману ОСОБА_1 для того, щоб відмовити останньому від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, а відмова ОСОБА_1 була добровільною. Враховуючи викладене, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджуються зібраними по справі доказами. Підстави вважати вказані докази неналежними, у суду апеляційної інстанції відсутні. Інших переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції про доведенність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП під час апеляційного розгляду не встановлено. Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови у межах доводів і вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги є частково обґрунтованими, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Керуючись ст.ст. 268, 283, 289, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Київського районного суду м. Одеси від 26 липня 2024 року, задовольнити. Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Київського районного суду м. Одеси від 26 липня 2024 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , задовольнити частково. Постанову Київського районного суду м. Одеси від 26 липня 2024 року скасувати. Прийняти нову постанову, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, та стягнути з нього на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду С.М. Сегеда