Постанова 4814 № 553/2507/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 553/2507/23 Номер провадження 22-ц/814/2241/24Головуючий у 1-й інстанції Фоміна Ю.В. Доповідач ап. інст. Триголов В. М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 вересня 2024 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючий суддя: Триголов В.М. Судді: Дорош А.І., Лобов О.А. Секретар: Ракович Д.Г. Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Білонучкіна Тетяна Петрівна на рішення Ленінського районного суду міста Полтави від 04 березня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області, Державного агентства водних ресурсів України про стягнення заборгованості по заробітній платі , - В С Т А Н О В И В : У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області, Державного агентства водних ресурсів України про стягнення заборгованості по заробітній платі. Позов обгрунтовує тим, що 06.11.2017 року прийнята на посаду провідного інженера з організації, експлуатації та ремонту у водному господарстві відділу експлуатації водогосподарських систем Полтаваоблводгоспу, яке в подальшому було реорганізоване в Регіональний офіс водних ресурсів в Полтавській області (надалі РОВР, Офіс, відповідач 1). У період з 21.04.2021 року по 06.03.2023 року , позивач виконувала обов`язки начальника Регіонального офісу водних ресурсів в Полтавській області, проте відповідачем не здійснено належний розрахунок у вигляді різниці між фактичним посадовим окладом позивача і посадовим окладом працівника, якого він заміщує. У зв`язку із вказаним ОСОБА_1 просить суд стягнути з Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області на її користь невиплачену заробітну плату за період з 21.04.2021 року по 06.03.2023 року включно, без урахування днів, перебування у відпустці або відрядженні, у сумі 289143,40 грн.; зобов`язати Державне агентство водних ресурсів України та Регіональний офіс водних ресурсів у Полтавській області провести перерахунок суми заробітної плати ОСОБА_1 за дні, коли вона перебувала у відрядженні, добових виплат, відпускних, інших виплат, що підлягають перерахунку, виходячи з середнього заробітку з урахуванням сум невиплаченої заробітної плати, що буде стягнена рішенням суду за даним позовом, за період з 21.04.2021 року по 06.03.2023 року включно; зобов`язати Регіональний офіс водних ресурсів у Полтавській області виплатити позивачці недоплачену суму заробітної плати за дні, коли вона перебувала у відрядженні, добових виплат, відпускних, інших виплат, що підлягають перерахунку, виходячи з середнього заробітку з у рахуванням сум невиплаченої заробітної плати, що буде стягнена рішенням суду за період з 21.04.2021 по 06.03.2023 року; зобов`язати Регіональний офіс водних ресурсів у Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати. Рішенням Ленінського районного суду міста Полтави від 04 березня 2024 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області, Державного агентства водних ресурсів України про стягнення заборгованості по заробітній платі, - відмовлено повністю. В апеляційному порядку рішення оскаржила позивач ОСОБА_1 .Скарга мотивована тим , що судом першої інстанції проігноровано вимоги КЗпП України. Апелянт вказує, що не залежно від того чи була вона увільнена від обов`язків за основною посадою чи не увільнена , заробітна плата їй мала бути нарахована виходячи з посадового окладу за вакантною посадою , яку вона заміщала . Відповідні виплати такі як премія , матеріальна допомога на оздоровлення , виплати пов`язані з відпусткою тощо , мають розраховуватись , виходячи з посадового окладу керівника. Крім того скаржника вказує, що в даному випадку мало місце саме замісництво , а не виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника. ОСОБА_1 зазначає, що враховуючи виконання нею обов`язків начальника Офісу саме на умовах тимчасового замісництва , її преміювання відбувалося в порядку визначеному Положенням про преміювання керівників вищого рівня на умовах і в розмірах , установлених по посаді начальника Офісу. Водночас в порушення вимог п.2 Інструкції 5 премія нараховувалась лише на посадовий оклад ОСОБА_1 за її основною посадою , без врахування різниці в окладах. Посилаючись на вказані обставини , ОСОБА_1 просить скасувати рішення Ленінського районного суду міста Полтави від 04 березня 2024 року, та ухвалити нове, про задоволення її позову в повному обсязі. Від Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області надійшов відзив на апеляційну скаргу , в якому відповідач вказує, що у наказі Держводагентства від 06.03.2023 №60/ОС-23 немає мови , що було розпорядження Держводагентства позивачу ОСОБА_1 приступити або повернутися до виконання обов`язків начальника відділу з управління інфраструктурою Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області. У зв`язку із цим, відповідач просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення Ленінського районного суду міста Полтави від 04 березня 2024 року без змін. Від Державного агентства водних ресурсів України також надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого останній просить рішення залишити без змін, а скаргу без задоволення. Від позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив , згідно якої вона не погоджується з аргументами відповідача наведеними у відзиві , та вказує на безпідставність посилання на практику Верховного Суду . оскільки правовідносини у справах не є тотожними. Судовим розглядом встановлено, що Наказом від 01.03.2019 року №32-к переведена з 04.03.2019 року на посаду начальника відділу експлуатації та моніторингу у водному господарстві. Наказом від 02.07.2019 року №91-к переведена з 01.07.2019 року на посаду начальника відділу з управління інфраструктурою РОВР. В подальшому наказом Державного агентства водних ресурсів (відповідач 2) від 20.04.2021 року №130-ос та наказом офісу від 21.04.2021 року №88-к на ОСОБА_1 покладено, за згодою, виконання обов`язків начальника Регіонального офісу водних ресурсів в Полтавській області з 21.04.2021 року. При цьому умови та розмір оплати її праці не визначено. Наказом Держводагентства від 06.03.2023 року №60-ос та наказом Офісу від 07.03.2023 року №50-к ОСОБА_1 увільнено від виконання обов`язків начальника РОВР та відновлено на посаді начальника відділу управління інфраструктурою РОВР. Штатним розписом Офісу встановлено посадовий оклад начальника відділу з управління інфраструктурою на рівні 14 розряду єдиної тарифної сітки, тоді як посадовий оклад начальника Офісу на рівні 19 розряду ЄТС. Оплата праці ОСОБА_1 в період виконання нею обовязків начальника РОВР (з 21.04.2021 року по 07.03.2023 року), проводилась відповідно до штатного розпису за посадою начальника відділу управління інфраструктурою РОВР. Управлінням Держпраці листом від 23.03.2023 року №ПНС/3.1/3364-23 надано відповідь на лист в.о. начальника РОВР від 28.02.2023 року №247/01-13 у якому роз`яснено , що працівнику, який заміщує тимчасово відсутнього працівника і не є його заступником чи помічником, виплачується різниця між його фактичним посадовим окладом і посадовим окладом працівника, якого він заміщує. 04.04.2023 року Позивач звернулася до Держводагентства із заявою, в якій просила видати відповідний розпорядчий документ для проведення РОВР всіх належних їй виплат за період з 21.04.2021 року по 06.03.2023 року включно. Листом від 19.05.2023 №2547/6/6/11-23 Держводагентство надало відповідь, якою відмовило ОСОБА_1 у задоволенні вищезазначеної заяви та запропонувало звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів. У зв`язку із чим, позивачка просить суд стягнути з Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області на її користь невиплачену заробітну плату за період з 21.04.2021 року по 06.03.2023 року включно, без урахування днів, перебування у відпустці або відрядженні, у сумі 289143,40 грн.; зобов`язати Державне агентство водних ресурсів України та Регіональний офіс водних ресурсів у Полтавській області провести перерахунок суми заробітної плати ОСОБА_1 за дні, коли вона перебувала у відрядженні, добових виплат, відпускних, інших виплат, що підлягають перерахунку, виходячи з середнього заробітку з урахуванням сум невиплаченої заробітної плати, що буде стягнена рішенням суду за даним позовом, за період з 21.04.2021 року по 06.03.2023 року включно; зобов`язати Регіональний офіс водних ресурсів у Полтавській області виплатити позивачці недоплачену суму заробітної плати за дні, коли вона перебувала у відрядженні, добових виплат, відпускних, інших виплат, що підлягають перерахунку, виходячи з середнього заробітку з у рахуванням сум невиплаченої заробітної плати, що буде стягнена рішенням суду за період з 21.04.2021 по 06.03.2023 року; зобов`язати Регіональний офіс водних ресурсів у Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати. Відповідно до частини першої статті 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 43 Конституції Українивстановлено: кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено КЗпП України. Згідно з частиною першою статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Статтею 21 Кодексу законів про працю Українивстановлено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату. Статтею 105 КЗпП України визначено,що працівникам,які виконують на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд з своєю основною роботою,обумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією (посадою) або обов`язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи,провадиться доплата за суміщення професій (посад) або виконання обов`язків тимчасово відсутньог опрацівника.Розміри доплат за суміщення професій (посад) або виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника встановлюються на умовах, передбачених у колективному договорі. Суміщення професій (посад) - це виконання працівником на тому ж підприємстві поряд із основною роботою, встановленою його трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією (посадою). У разі суміщення професій (посад): робота за другою посадою не відображається в табелі обліку використання робочого часу; друга посада залишається вакантною; для допущення працівника до роботи за суміщенням посад, за загальним правилом, достатньо подання заяви працівником та видачі керівником наказу про суміщення; окремий трудовий договір не укладається, запис у трудову книжку про суміщення не вноситься; порядок оплати праці встановлюється на підставі положень колективного договору та вказується у наказі про суміщення; оплата роботи за другою посадою на законодавчому рівні класифікується як надбавка до заробітної плати. Суміщення професій (посад) дозволяється, як правило, в межах тієї ж категорії персоналу, до якої відноситься даний працівник. При виконанні робіт за суміщенням працівникові встановлюються доплати до основної заробітної плати. Розмір доплат встановлюється у колективному договорі підприємства або в іншому локальному акті, що регулює питання оплати праці. Чинне законодавство України не визначає конкретні розміри відповідних доплат для приватної (небюджетної) сфери та вцілому залишає це питання на розсуд роботодавця. Штатний розпис-це документ, що встановлює для данного підприємства,установи,організації структуру,штати та посадові оклади працівників.У штатному розпису містяться назви посад,чисельність персоналу і оклади щодо кожної посади. У пункті 15постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»роз`яснено, що у тому разі, коли умови про розміри доплат за виконання працівником поряд зосновною роботою додаткової роботи за іншою професією чи посадою (суміщення професій, посад) або обов`язків тимчасово відсутнього працівника без звільнення від основної роботи не були визначені відповідно до статті 105КЗпПУкраїниу колективному договорі чи погоджені інакше за відсутності останнього, розмір доплати за таку роботу, виконану за розпорядженням власника або з його відома, визначається судом з урахуванням її складності, характеру, обсягу, а також ступеня використання робочого часу та тарифної ставки працівника. Враховуючи, що наказом Державного агентства водних ресурсів України №130-ос від 20.04.2021 року на позивача було покладено виконання обов`язків начальника Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області без звільнення від своєї основної роботи начальника відділу з управління інфраструктурою Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області, з 21.04.2021 року до призначення в установленому порядку начальника Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області, то таке виконання обов`язків позивача поряд зі своєю основною роботою є виконанням обов`язків тимчасово відсутнього працівника у розумінні статті 105 КЗпП України. Тож висновок суду про доведення позивачем тимчасового виконання обов`язків начальника Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області, без звільнення від основної роботи, остання відповідно до статті 105 КЗпП України має право на відповідні доплати за виконання таких обов`язків, є вірним. Та аргументи апеляційної скарги спростовуються наданими по справі доказами , зокрема , згідно інформації Державного агентства водних ресурсів України , позивач отримувала заробітну плату, в структуру якої входили оклад начальника відділу з управління інфростуктурою, та доплату яка значно перевищувала 50% посадового окладу, а саме: за травень 2021 рок погоджено премію у розмірі 310% від посадового окладу, за червень 2021 року погоджено премію у розмірі 418%, за липень 2021 року 532%, за серпень 587%, за вересень 538% за жовтень 2021 року 815%, за листопад 2021 року 891%, за грудень 2021 року 758%, за січень 2022 року 162%, за лютий 2022 року 162%, за березень 2022 року 179%, за квітень 2022 року 344%, за травень 2022 року 386%, за червень 2022 року 345%, за липень 2022 року 350%, за серпень 2022 року - 375%, за вересень 2022 року 347%, за жовтень 2022 року 465%, за листопад 2022 року 495%, за грудень 2022 року 510%, за січень 2023 року 100%, за лютий 2023 року 100%. (том 1 а.с. 43-63) З урахуванням вище зазначених роз`яснень , позивач, у порушення вимог ст.81 ЦПК України, не обґрунтувала в позові та не надала суду доказів складності, характеру, обсягу, ступеня використання робочого часу при виконанні обов`язків тимчасово відсутнього працівника, на підставі яких суд мав визначити розмір доплати за виконання нею обов`язків тимчасово відсутнього працівника, не довела, розмір такої доплати посадового окладу тимчасово відсутнього працівника. Варто зазначити, що працівникам можна встановлювати надбавки за високі досягнення праці, за виконання особливо важливої роботи (на строк її виконання), за складність напруженість у роботі. Гранічний розмір зазначених надбавок для одного працівника не повинен перевищувати 50% посадового окладу, у разі несвоєчасного виконання завдань, погіршення якості роботи і порушення трудової дисципліни ці надбавки скасовуються або зменшуються, що закріплено в п.4.7 Колективного договору (том 1, а.с.139-165) та Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України «Про умови оплати праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників організацій меліорації та водного господарства Державного агентства водних ресурсів України» №185 від 02.06.2011 року, зареєстрованого Мінюстом 16.06.2011 р. за № 708/19446. Зважаючи на сукупність доказів по справі , суд вважає безпідставними аргументи апеляційної скарги , адже в наказі про покладення на позивача обов`язків або іншим окремим наказом не встановлено відповідної доплати , доплати за розширений обсяг роботи, за виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника, або суміщення посад не встановлюється керівникам Офісу та керівникам структурних підрозділів бюджетних установ, які входять в структуру органу державної влади Держводагентства , а доказів виконання роботи з урахуванням її складності, характеру, обсягу, а також ступеня використання робочого часу та тарифної ставки працівника з метою розрахунку належної позивачу доплати суду не надано . З огляду на вище зазначене колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі, не містять нові факти чи засоби доказування, не свідчать про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, висновків суду не спростовують і підлягають відхиленню. Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог є законними і обгрунтованими, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону. Наведене свідчить, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦІК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 382 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Білонучкіна Тетяна Петрівна залишити без задоволення. Рішення Ленінського районного суду міста Полтави від 04 березня 2024 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Головуючий суддя: В. М. Триголов Судді: А.І. Дорош О.А.Лобов