Постанова 4813 № 496/6536/23

Номер провадження: 22-ц/813/4733/24 Справа № 496/6536/23 Головуючий у першій інстанції Портна О.П. Доповідач Комлева О. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27.09.2024 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого-судді Комлевої О.С., суддів: Сєвєрової Є.С., Таварткіладзе О.М., розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства «Акцент-Банк» на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 13 лютого 2024 року, постановленого під головуванням судді Портної О.П., повний текст рішення складений 13 лютого 2024 року, у цивільній справі за позовом акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- в с т а н о в и в: У вересні 2023 року акціонерне товариство «Акцент-Банк», правонаступник прав та обов`язків публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» (далі А-Банк), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги мотивовані тим, що 17 лютого 2022 року ОСОБА_1 приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг в A-Банку з метою укладання кредитного договору №б/н та отримання кредитної картки. На підставі вказаної Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг А-Банком надано ОСОБА_1 кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 40.8 % щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду про те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами банку, які викладені на банківському сайті https:a-bank.com.ua/terms між нею та банком складає договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Позивач свої зобов`язання виконав в повному обсязі, надавши кредит (встановив кредитний ліміт) у розмірі, відповідно до умов Договору. У зв`язку з неналежним виконанням позичальником зобов`язань за кредитним договором утворилася заборгованість, яка з урахуванням усіх складових боргу, становить 15089,64 грн., який складається з наступного: - 9964,78 грн. - заборгованість за кредитом; - 5124,86 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом. Посилаючись на викладені обставини позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №б/н у розмірі 15089,64 грн. та вирішити питання щодо відшкодування судових витрат. Заочним рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 13 лютого 2024 року у задоволенні позовних вимог акціонерного товариства «Акцент-Банк» відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження заявлених позовних вимог та порушення прав позивача, зазначивши, що надані позивачем роздруківки Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк» не є належним доказом, оскільки матеріали справи не містять відомостей що саме ці витяги з Умов та Правил та Тарифи розумів позичальник, ознайомився та погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил, а також, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів містили умови, зокрема й щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами. Крім того, вказав на те, що розрахунок заборгованості не є документом первинного обліку. Не погоджуючись із судовим рішенням, акціонерне товариство «Акцент-Банк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Банку у повному обсязі, розподілити судові витрати. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що Банком надані належні та допустимі докази у справі, зокрема відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку викладеними на банківському сайті, складає між позичальником та Банком кредитний договір; та суд не врахував, що відповідач, підписавши Анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг та ознайомившись і скріпивши своїм електронним підписом Паспорт споживчого кредиту погодився з умовами договору щодо розміру процентної ставки та порядком зміни процентів за користування кредитом. Обставини щодо укладення договору на певних умовах та існування заборгованості по процентах за кредитним договором у визначеному Банком розмірі підтверджено письмовими доказами, які жодним чином не спростовані. Інша вимога апеляційної скарги заявником зводилась до того, що судом не враховано дійсних обставин з приводу вчинення відповідачем дій направлених на виконання договору та щодо не виконання останнім своїх зобов`язань належним чином, що підтверджується розрахунком заборгованості. Суд не застосував у даній справі судову практику, де присутній Паспорт споживчого кредиту, а саме постанову Верховного Суду від 02 грудня 2020 року по справі № 284/157/20. Відзиву на апеляційну скаргу до суду надано не було. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення. Відповідно до пунктів 1, 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). В силу вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2024 року це 90 840 грн (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік» з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3028,00 грн (3028,00 грн Х 30 = 90 840 грн), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до п.п. 1,2 ч. 1, ч.2 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, зокрема: малозначні справи, що виникають з трудових відносин. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. Відповідно п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя. Встановлено, що ціна позову в даній справі становить 15089,64 грн, що не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Апеляційний суд урахував ціну та предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства та дійшов висновку, що дана справа є незначної складності, ціна позову якої не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зазначена справа відповідно до п. п. 1 , 2 ч. 1 ст. 274 ЦПК України може розглядатися в порядку спрощеного провадження, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України, не належить до виключень із цієї категорії відповідно до ч. 4 ст. 274 ЦПК України. Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд приходить висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного. Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду відповідає не в повній мірі. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. У відповідності до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З матеріалів справи вбачається, що 17.02.2022 року між АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку, за умовами якого ОСОБА_1 була надана кредитна картка із встановленим кредитним лімітом на платіжну картку (а.с. 6 ,11). На виконання умов договору Банк надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок в розмірі 9880 грн. Згідно наданого Банком розрахунку заборгованості, станом на 01 вересня 2023 становить 15089,64 грн., який складається з: - 9964,78 грн. - заборгованість за кредитом; - 5124,86 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Банк, пред`являючи вимоги про погашення заборгованості за договором, просив стягнути тіло кредиту та проценти за його користування. Як на підставу своїх позовних вимог про погашення заборгованості за договором, позивач посилався на витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з умов та правил надання банківських послуг у АТ «А-Банк», а також паспорт споживчого кредиту (а.с. 7-8, 13-19, 20-21). Колегія суддів звертає увагу і на те, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме додані до позовної заяви тарифи обслуговування кредитних карт «Універсальна», а також умови та правила надання банківських послуг у АТ «А-Банк» розуміла ОСОБА_1 , ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи анкету-заяву. Витяг з умов та правил надання банківських послуг у АТ «А-Банк» ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг, розміщені на сайті: https://а-bank.com.ua/terms/, не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору. Так, надані позивачем умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Отже, сама по собі підписана анкета-заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, без надання належних та допустимих доказів, що підтверджують укладення договору, не може бути підставою для стягнення процентів за користування кредитними коштами, пені та штрафів за невиконання кредитного договору, оскільки така анкета-заява не може розцінюватись як стандартна (типова) форма кредитного договору. Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131 цс19), у якій відступлене від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144 цс14). Апеляційний суд зазначає, що ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки у паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту (постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суд у складі Верховного Суду від 23 травня 2922 року у справі № 393/126/20, провадження № 61-14545сво20). За таких обставин Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суд у зазначеній справі вбачає наявні підстави для відступу від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц (провадження № 61-13569св20), від 18 листопада 2020 року у справі № 313/346/20 (провадження № 61-14573 св20) та у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 467/555/19 (провадження № 61-17707 св190), про те, що паспорт споживчого кредиту є невід`ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом. З огляд на зазначене доводи апеляційної скарги про те, що в даній справі слід використовувати не постанову Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі № 342/180/17, а постанову Верховного Суду від 02 грудня 2020 року по справі № 284/157/20-ц (провадження № 61-13569св20), не заслуговують на увагу. Оскільки, позивачем не надано доказів того, що з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку, відповідач була ознайомлена та нею вони підписані, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що й не доведено правомірність дій банку щодо нарахування відсотків, які були стягнуті позивачем за рахунок коштів, які вносила відповідач на погашення заборгованості за кредитом. Нарахування позивачем відповідачу відсотків, комісії, штрафу, що відображено у виписці та в рахунок чого здійснено списання коштів внесених відповідачем на погашення заборгованості не ґрунтуються на вимогах закону та здійснено без домовленості сторін. Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що надані позивачем роздруківки Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк» та Тарифи не є належними доказами щодо погодження сторонами умов кредитного договору, зокрема і щодо сплати процентів за користування кредитними коштами. Відповідно до вимог частини1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Проте, у цій справі вимог про стягнення відсотків за користування позиченими коштами, з підстав та у розмірах встановлених законом, зокрема статті 1048 ЦК України позивач не пред`являв. Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь банку заборгованості за тілом кредиту виходячи з наступного. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в цій частині, суд першої інстанції виходив з недоведеності вказаних вимог, посилаючись на те, що наданий позивачем розрахунок заборгованості не є належним доказом. З розрахунку заборгованості, наданим банком, вбачається, що 14 лютого 2017 року на картковий рахунок встановлений кредитний ліміт у сумі 9880 грн. (а.с. 5 зв.). Отже, Банк на підтвердження наявності заборгованості та її розміру подав до суду розрахунок заборгованості та виписку по кредитній картці (а.с. 9). Згідно з положеннями статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Перевіривши наданий банком розрахунок заборгованості, виписки по рахунку, які є первинним документом, колегія суддів, дійшла висновку, що наданий банком розрахунок відповідає даним, що містяться у виписці по рахунку. Більш того, відповідачкою ОСОБА_1 не спростовано розрахунки заборгованості. З аналізу розрахунку заборгованості та виписки по картковому рахунку вбачається, що за період 17.02.2017 року по 01.08.2023 року відповідачем використано кредитних коштів у сумі 9880 грн. За цей же період позичальник вніс на погашення кредиту кошти у розмірі 2300,00 грн. Таким чином відповідачем не повернуто у добровільному порядку фактично отримані та використані кредитні кошти у сумі (9880-2300) 7580 грн. Враховуючи наведене, а також вимоги частини 2 статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, колегія суддів вважає, що позовні вимоги Банка про стягнення з боржника фактично отриманої та не повернутої суми кредитних коштів підлягає задоволенню. Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог банку та стягнення з відповідача на його користь заборгованості за тілом кредиту у сумі 7580 грн. При цьому, колегія суддів керується тим, що з наданого банком розрахунку вбачається, що частину повернутих позичальником коштів банк безпідставно зарахував на погашення процентів, комісії, що невірно, бо сплата процентів та комісії не обумовлена договором і не може бути застосована. Тому доводи апеляційної скарги про те, що розмір боргу за тілом кредиту становить 9 964,78 грн., колегія суддів частково відхиляє з наведених вище підстав. Відповідно до положень частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно вимог частини 10 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд, згідно з вимогами частини 13 цієї ж статті, відповідно змінює розподіл судових витрат. Крім того, відповідно до статті 141, пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України, суд покладає на відповідача витрати по оплаті судового збору за подачу позову, та апеляційної скарги пропорційно розміру задоволених вимог. З матеріалів справи вбачається, що позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 2684,00 грн. та апеляційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 4026,20 грн. Оскільки, позовні вимоги АТ «Акцент-Банк» задоволено частково (на 50,23%) стягненню з відповідача на користь банка підлягають судові витрати у розмірі 3370,43 грн. ((2684,00+4026,00)* 50,23%= 3370,43). Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України. Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Отже, зазначена справа є малозначною в силу вимог закону, тому в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Керуючись статями 368, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Акцент-Банк» - задовольнити частково. Заочне рішення Біляївського районного суду Одеської області від 13 лютого 2024 року в частині відмови у стягненні боргу за тілом кредиту скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення. Позовні вимоги акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , реєстрація місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства «Акцент-Банк» (місцезнаходження: 49074, місто Дніпро, вул. Батумська, 11, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 14360080, ІПН 143600826652) заборгованість за тілом кредиту у розмірі 7580 (сім тисяч п`ятсот вісімдесят) гривень. В іншій частині рішення залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , реєстрація місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства «Акцент-Банк» (місцезнаходження: 49074, місто Дніпро, вул. Батумська, 11, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 14360080, ІПН 143600826652) судовий збір у розмірі 3370 (три тисячі триста сімдесят) гривень 43 копійки. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з часу складання повного тексту постанови лише у випадках, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складений 27 вересня 2024 року. Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева Судді ______________________________________ Є.С. Сєвєрова ______________________________________ О.М. Таварткіладзе