Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/1154/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/1154/24 Суддя (судді) першої інстанції: Олексій РІДЗЕЛЬ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 вересня 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Собківа Я.М., суддів: Сорочка Є.О., Чаку Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити дії, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 10.01.2024 №232730022934 про відмову позивачу у перерахунку пенсії; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву позивача від 09.01.2024 №704 про перерахунок пенсії, зарахувати до пільгового стажу позивача за списком №1 період роботи на ВАТ "Черкаське Хімволокно" з 02.02.1998 до 29.05.1998, з 30.07.1998 до 16.11.2004 та до загального стажу на ВАТ "Черкаське Хімволокно" період з 10.09.1992 до 01.09.1993. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 05 березня 2024 року позов задоволено. В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, посилаючись на порушення окружним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги на більш тривалий, розумний термін, у відповідності до положень статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). 02 травня 2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області подало відзив на апеляційну скаргу в якому просило скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог. Станом на 24 вересня 2024 року позивачем не надано до суду письмового відзиву (заперечень) на апеляційну скаргу. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 09.01.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про перерахунок його пенсії у зв`язку із наданням додаткових документів та зарахувати до пільгового стажу позивача за списком №1 період роботи на ВАТ "Черкаське Хімволокно" з 02.02.1998 до 29.05.1998, з 30.07.1998 до 16.11.2004. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 10.01.2024 №232730022934 відмовлено позивачу у перерахунку пенсії. У спірному рішенні зазначено, що як вбачається із записів трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 17.09.1992, (друга сторінка, порядковий номер - другий запис), запис про звільнення з роботи з 01.09.1993, а наказ № 918 був виданий 02.12.1993, що суперечить пункту 2.4 Інструкції №

58. Період роботи з 02.02.1998 до 29.03.1998 перетинається з періодом навчання з 01.09.1993 до 28.06.1998. Щодо періоду роботи на пільгових умовах з 02.02.1998 до 29.03.1998 та з 30.07.1998 до 16.11.2004 на Відкритому акціонерному товаристві "Хімволокно" ОСОБА_1 до заяви не надав необхідні довідки, які б визначили право на пенсію на пільгових умовах. Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом. Колегія суддів, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про обґрунтованість та правомірність висновків суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У ч.1 ст.46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Відповідно до ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон №1788-XIІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058). Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. На підставі ч.4 ст.24 Закону №1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Як вбачається з позовних вимог, спірним у межах цієї справи є зарахування до пільгового стажу позивача за Списком №1 період роботи на ВАТ "Черкаське Хімволокно" з 02.02.1998 до 29.05.1998, з 30.07.1998 до 16.11.2004 та до загального стажу на ВАТ "Черкаське Хімволокно" період з 10.09.1992 до 01.09.1993. Так, на підставі ч.1 ст.62 Закону №1788-XII основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. Відповідно до п. 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи. Згідно з п. 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №470/836/17 у подібних правовідносинах, які відповідно до ч.5 ст.242 КАС України враховуються судом під час застосування норм права. Як вбачається з матеріалів справи, згідно з записами трудової книжки позивача від 12.06.1989 серії НОМЕР_1 , копія якої наявна у матеріалах справи, позивач працював на ВАТ "Черкаське хімволокно" такі періоди: - з 10.09.1992 до 01.09.1993 - в РМЦ-1 слюсарем ремонтником дільниці ремонту машин в цеху ТНП та дільниці переробки відходів; - з 02.02.1998 до 29.05.1998 - слюсарем ремонтником в обробному цеху №1; - з 30.07.1998 - стажистом майстра в прядильному цеху №2; - з 14.07.1999 - майстром зміни в прядильному цеху №2; - з 19.09.2001 - майстром зміни в прядильному цеху №1; - з 20.12.2002 - стажистом заступника начальника прядильного цеху №1; - з 02.04.2003 до 16.11.2004 - заступником начальника прядильного цеху №1. У трудовій книжці йдеться посилання на відповідні накази, як на підставу внесення записів, вони завірені підписами повноважних осіб та печатками, не містять виправлень, підчисток, тобто оформлені належним чином, що не викликає сумнівів у їх достовірності. Згідно зі списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162 (чинної до 16.01.2003) та постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 р. №36, до такої категорії працівників віднесені серед іншого, робітники, керівники і спеціалісти, зайняті повний робочий день у виробництвах синтетичних волокон, у цехах, на дільницях (Виробництво штучного і синтетичного волокна). Відповідно до виписки з наказу від 28.03.1995 №191, майстер зміни, керівники, спеціалісти прядильного цеху №1 віднесені до Списку №1. Отже, пільговий стаж позивача за Списком №1 у період з 02.02.1998 до 29.05.1998, з 30.07.1998 до 16.11.2004 підтверджений належними доказами. Крім того, позивачу не зараховано до страхового стажу період з 10.09.1992 до 01.09.1993 - в РМЦ-1 слюсарем ремонтником дільниці ремонту машин в цеху ТНП та дільниці переробки відходів. Підставою зазначено, що запис про звільнення з роботи з 01.09.1993, а наказ № 918 був виданий 02.12.1993, що суперечить пункту 2.4 Інструкції №

58. Колегія суддів звертає увагу, що Верховним Судом неодноразово висловлювалася правова позиція, зокрема, у постановах від 16 квітня 2020 року у справі №159/4315/16-а, від 27 березня 2018 року у справі № 208/6680/16-а (2а/208/245/16), від 05 березня 2020 року у справі №171/799/17(2-а/171/45/17), згідно з якою, певні недоліки при заповненні трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. При цьому, суд враховує, що позивач жодним чином не впливає на дотримання порядку заповнення трудової книжки та не може нести негативні наслідки за окремі недоліки у внесених в ній записах. Крім того, відповідно до ч.3 ст.44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. Крім того, у висновках Верховного Суду, викладених у постанові від 26 березня 2019 року у справі №243/4816/17, зазначено, що не заперечуючи проти права органів, що призначають пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, слід зазначити, що таке право не повинно нівелювати обов`язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено п.4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 за №22-1. Крім того, у постанові від 21.02.2020 у справі № 291/99/17 Верховний Суд дійшов висновку, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії. З огляду на викладене, відповідач не довів законності відмови у зарахуванні вказаного вище стажу. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 10.01.2024 №232730022934 про відмову позивачу у перерахунку пенсії є протиправним та підлягає скасуванню, та, виходячи з меж заявлених позовних вимог, ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача зарахувати до пільгового стажу за Списком №1 період роботи на ВАТ "Черкаське Хімволокно" з 02.02.1998 до 29.05.1998, з 30.07.1998 до 16.11.2004 та до страхового стажу на ВАТ "Черкаське Хімволокно" період з 10.09.1992 до 01.09.1993, а також повторно розглянути заяву від 09.01.2024 №704 з додатними документами та прийняти рішення про перерахунок пенсії за наслідками її розгляду з урахуванням висновків суду у цій справі. Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Всі наведені апелянтом доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції. Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05 березня 2024 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 328 КАС України. Суддя-доповідач Собків Я.М. Суддя Сорочко Є.О. Суддя Чаку Є.В.